Стаття" Інноваційні технології під час підготовки молодших спеціалістів"

О.В.Мусій

  УДК 378.022  

   Інноваційні  технології під час підготовки молодших спеціалістів

  Завдання якісної підготовки кваліфікованих спеціалістів України вимагають подальшої орієнтації процесу навчання до засвоєння студентами певної суми знань та створення механізмів для розвитку природних здібностей молоді

та підвищення їх ефективності.

                   Педагогічна технологія виступає як спосіб досягнення найкращого результату з допомогою різних засобів і прийомів. Їх сукупність, педагогічно обґрунтоване, методично вивірене поєднання визначають особливості авторської технології.

В Україні принципові положення інноваційної педагогічної технології концептуально обґрунтовані В.М.Галузинським, Є.О.Гришиним, В.І.Євдокимовим, Б.І.Коpотяевим, І.Ф.Пpокопенком, О.А.Устенком та ін., які узагальнюють їх у такий спосіб:

-         Інноваційна технологія, насамперед, повинна бути динамічною та гнучкою, забезпечувати режим найбільшого сприяння для реалізації індивідуальних інтересів та можливостей студентів.

-         У новій технології навчання закладаються гнучкі й концентровані індивідуально “енергоємні” форми вивчення кожної навчальної дисципліни або окремо, або у великому блоці чи пакеті.

-         У цих технологіях закладаються принципово нові форми контролю та оцінювання знань студентів і рейтинги: індивідуальні співбесіди, публічні огляди, захисти підсумків практики, поточні відповіді на семінарах, метод оцінювання знань групи експертами – викладачами та інші контрольні заходи.

Постановка проблеми полягає в тому[9], що у сучасному соціально-економічному середовищі рівень освіти, значною мірою залежатиме від результативності запровадження інноваційних технологій навчання, що грунтуються на нових методологічних засадах, педагогічних теоріях, які розвивають діяльнісний підхід до навчання, фахового та виробничого досвіду. [6].

Метою статті є значення інноваційних технологій навчання при підготовки спеціалістів, здатних конкурувати на ринку праці, завдячуючи вмінню швидко адаптуватися до змін у виробництві.

Якнайактивніше сприяють цьому ділові та симуляційні ігри, які використовуються, головним чином, для формування практичних умінь та навичок фахового досвіду.

Методична робота в училищі спрямована на реалізацію методичної проблеми «Оптимізація навчально-виховного процесу на основі диференційованого підходу та індивідуальної роботи з учнями» та на стимулювання творчого потенціалу викладачів і майстрів виробничого навчання, підвищення їх професійної майстерності.

Напрями методичної діяльності ліцею:

• вивчення передового досвіду та обмін досвідом;

• внутрішньоліцейні олімпіади;

• конкурси фахової майстерності;

• предметні декади;

• діяльність методичних комісій;

• індивідуальна методична робота;

• навчально – практичні семінари;

• робота «Школи молодого майстра»;

• робота школи передового педагогічного досвіду;

• робота методичної ради;

• педагогічні ради;

• інструктивно – методичні наради;

• педагогічні читання

Колектив нашого навчального закладу вважає головним завданням підготувати учнів конкурентноспроможними, висококваліфікованими, багатофункціональними робітниками, які прагнуть до подальшого професійного зростання. Цього не можна досягти без постійного оновлення навчального процесу, використання інноваційних технологій навчання. З цією метою в ліцеї працює школа передового педагогічного досвіду, завданням якої є вивчення, апробація та впровадження технології розвитку критичного мислення.

Мета більшості освітніх інновацій, що запроваджуються останнім часом, - це спілкуватися з учнем чи ученицею як з партнерами, на опускатися, а піднятися на рівень дитини. Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, дебатували. Таке навчання сьогодні вважається «найкращою практикою». Дослідження показують, що саме на активних заняттях учні засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе. Навчання, результати якого можна використовувати, - це набагато ефективніший шлях використання часу, ресурсів педагога, аніж навчання, що залишає учнів пасивними, стомлює вчителя одноманітністю і результати якого швидко забуваються, оскільки вони не розвиваються та не використовуються на практиці.

Група викладачів ліцею темою роботи школи передового педагогічного досвіду обрала «Вивчення та впровадження в навчальний процес технології розвитку критичного мислення». Опрацювавши літературу по даній темі, творча група учителів розпочала роботу над практичним упровадженням елементів даної технології на уроках та в позаурочний час. Суть і мета застосування технології критичного мислення така : освіта не дається вчителем, вона одержується самим учнем. Для цього вчитель має сам оволодіти новим мисленням, відповідним чином сприймаючи зміст програмового матеріалу, вибирати й застосовувати саме ті методи й прийоми навчання, які сприятимуть розвиткові критичного мислення. Найбільш оптимальними для цього є методи проблемного навчання. На своїх уроках викладачі творчої групи використовують : «мозкові атаки», гронування, сенкан, п’ятихвилинне есе, кооперативне навчання, дебати, акваріум, «знаємо – хочемо дізнатися - дізналися»…

Переваги уроків із використанням технології розвитку критичного мислення в тому, що :

• учитель проводить орієнтовані на учнів заняття, під час яких виявляє повагу до них як до особистостей;

• створене вчителем середовище у класі відповідає змісту, принципам, активній навчальній діяльності та груповим методам, що потрібні на уроці;

• учитель інтегрує у свої заняття важливі для майбутніх громадян «наскрізні» теми, пов’язані з такими питаннями, як запобігання ВІЛ, гендерна освіта, права дитини, захист навколишнього середовища тощо;

• учитель планує проведення активного навчання;

• учитель використовує запитання для осмислення та залучення учнів до високого рівня мислення.

Таким чином, саме методика розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність навчально-виховного процесу, дає можливість створити такі умови, коли всі учні залучаються до активної, творчої навчальної діяльності, процесу самонавчання, самореалізації, вчаться спілкуватися, співпрацювати, критично мислити, відстоювати свою позицію.

Навчальні ігри використовуються під час викладання конкретних дисциплін, загальних принципів, методів моделювання, підходів до виробничих проблем. Не існує універсального означення ділової гри донині. Наприклад, Ермаков А. [5] визначає ділову гру як модель взаємодії людей у процесі досягнення деяких цілей економічного, політичного або престижного характеру, І. Сироєжин розуміє її як модель процесу прийняття рішень [4]. Ряд авторів відзначають, що ділова гра — це моделювання вибіркових аспектів конфліктної ситуації, яку виконують за раніше визначеними правилами, вихідними даними і методиками. Всі дослідники, таким чином,  відзначають, що ділова гра є моделлю.

Історія існування ділових ігор нараховує декілька тисячоліть. Перше згадування про ділові ігри можна знайти у папірусах стародавнього Єгипту, де описане навчання єгипетських військових з елементами ситуативного моделювання.

Основні положення теорії ігрової діяльності були сформульовані і розроблені великими класиками  педагогіки — Д. І. Писарєвим, А. С. Макаренком, К. Д. Ушинським і видатними радянськими психологами та педагогами Л. С. Виготським, М. В. Левітовим, О. М. Леонтьєвим, С. Л. Рубінштейном та іншими.

А. С. Макаренко писав, що один з важливіших методів навчання — гра; також відмічав, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній хорошій грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Він відзначав, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Ця трактовка неправильна, у грі є така сама велика відповідальність, як і у роботі [7, с. 98].

У працях М. Семашка, Г. Гегеля, М. Кагана, П. Лаврова, та ін. розкрите філософське трактування зародження й значення гри. У сучасній педагогіці за останні роки з'явилося багато праць з навчально-педагогічних ділових ігор.

Привертає увагу опит відомих вчителів-новаторів Є. М. Ільїна, С. М. Лисенкова та В. Ф. Шаталова, які, організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, широко використовують ігрові ситуації. В. Ф. Шаталов зазначав, що ігри вірою і правдою завжди служили й покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, їх вікових рівнях; і не таємниця, що ті, з яких на уроці слова не витягти, в іграх стають такими активними, якими ми їх в класно-урочних буднях і уявити собі не в змозі; що їхні дії починають відзначатися глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного [8, с. 23].

В даний час  найважливішими ознаками ділових ігор вважаються: цільове призначення гри, різноманітність тематичних рамок, імітувальні контекстно-орієнтовані області, рівень невизначеності розв’язків ступінь, свободи рішень, характер комунікацій між учасниками, ступінь відкритості гри, комплексність моделі, що використовується, форма її проведення тощо.

ВИСНОВОК

Таким чином, робота за цією педагогічною системою дозволяє як найповнішу реалізацію основної навчальної мети у вищих навчальних закладах – готувати спеціалістів, здатних конкурувати на ринку праці, завдячуючи вмінню швидко адаптуватися до змін у виробництві – нового змісту чи форми виробничої діяльності, нових умов праці, посилення технізації виробництва, перепрофілювання виробничої діяльності та інше, де необхідна присутність свіжого мислення, мобільність, самостійність у прийнятті рішень та впевненість у правильності своїх дій, вміння передбачити хід подій, нарешті звичайна комунікативність.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Дьюи Дж. Беседы о педагогике: Контуры теории концентрации / Дж. Дьюи. — Нью-Йорк, 1984. — 231 с.

2. Килпатрик В. Х. Метод проектов / В. Х. Килпатрик. — М., 1925. — 68 с.

3. Майхнер Х. Е. Корпоративные тренинги / Х. Е. Майхнер. — М.: ЮНИТИ, 2002 — 354 с.

4. Сыроежин И. М. АСУП и деловые игры / И. М. Сыроежин // ЭКО. — 1972. — № 4. — С. 21—26.

5. Ермаков А. Л. Основы самостоятельной работы студентов / А. Л. Ермаков, Н. А. Галатенко . — М.: Моск.

гос. техн. ун-т гр. авиации, 1996. — 87 с.

6. Бондарчук Н.В. Інноваційні технології в освіті [Електронний ресурс] / Н.В. Бондарчук, О.І.Булейко. // Педагогічний альманах.- Вінниця-2011- Випуск 9. С.207-213.

7. Макаренко А. С. О целостном понимании человека / А. С. Макаренко [в 7 т.] — М., 1958. — Т. 5. — С. 461 — 495.

8. Шаталов В. Ф. Педагогическая проза: Из опыта работы школ г. Донецка / В. Ф. Шаталов. — М.: Педагогика, 1980. — 94 с.

9. Захарчук т.В. Інноваційні технології навчання в сучасній школі[Електронний курс] / Т.В. Захарчук // Український науковий журнал Освіта регіону: політологія психологія комунікації – Режим доступу до журналу http://www.social – scince.com.ua/публікація/263.