Стаття МОТИВАЦІЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МОТИВАЦІЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  Анотація. Стаття присвячена аналізу теоретико-методологічних аспектів поняття мотивації, вивчаються особливості мотивації як педагогічної умови формування навичок самоорганізації навчальної діяльності. Визначено зміст вищезазначеної дефініції та її вплив на самоорганізацію навчальної діяльності.

  Ключові слова: самоорганізація, мотивація, педагогічна умова.

  Аннотация. Статья посвящена анализу теоретико-методологичных аспектов понятия мотивации, изучаются особенности мотивации как педагогического условия формирования навыков самоорганизации учебной деятельности. Определено содержание вышеуказанной дефиниции и ее влияние на самоорганизацию учебной деятельности.

  Ключевые слова: самоорганизация, мотивация, педагогическое условие.

  Annotation. The article is devoted to analyses of theoretical and methodological aspects of the concept of motivation, the author learn the peculiarities motivation as an effective way of forming the skills of self – organization of educational activities. Defined the content of the afore-mentioned definition and its influence on the skills of self – organization of educational activities.

  Key words: self-organization, motivation, pedagogical condition.

  Вступ. Зміст освіти XXІ століття полягає в тому, щоб зростити людину з особистим суверенітетом, вільну і творчу, здатну безупинно самовизначатися не тільки й не стільки за цілями діяльності, скільки за загальнолюдськими цінностями,  самоздійснитися в повноті своєї людської сутності. Тільки така людина зможе за велінням своєї душі включатися в соціальну співтворчість, сутнісно впливати на суспільне відродження, усвідомлено його прогнозувати й здійснювати. Щоб освіта стала справді людиноперетворюючою, вона повинна за змістом й організацією бути звернена до „внутрішніх сфер” людини, викликаючи в неї неспокійне самоусвідомлення, „особистісний подив” власною складністю й суперечливістю [43] . Але для цього людині важливо розуміти й сприймати себе, визначати перспективи свого самопросування в розвиткові, бачити й використовувати власні інтелектуальні, емоційні, духовно-моральні резерви, засоби самоактивізації й самовідновлення. Інакше кажучи, сьогодні особливо актуалізувалися системні знання в сфері самоздійснення, самоперетворення, самоорганізації  людини.

Тому в сучасній школі важливо створювати умови для посилення відповідальності за якість навчальної діяльності. За основу необхідно взяти  самостійну роботу учнів, самоорганізацію їх навчальної діяльності.                           

Аналіз дослідженості проблеми дозволяє стверджувати, що явище самоорганізації розглядається у природознавчих науках (В. Аршинов, С. Капіца, О. Князева, С. Курдюмов, И. Пригожин, Г. Хакен та ін.) та сучасній педагогічній літературі (С. Кульневич, Л. Новикова, М. Таланчук, О. Чепурних та ін.).

Досліджуються ідеї, методи, перспективи розвитку синергетики як теорії самоорганізації (В. Антонов, В. Байєр, Б. Белоусов, В. Вернадський, О. Жаботинський, О. Князева, С. Курдюмов, Г. Малинецький, О. Мейєргоф, К. Оппенгеймер, М. Планк, Е. Шредингерта та ін.). Основні ідеї та принципи синергетичного підходу представлені в роботах І. Пригожина, Г. Бакена, Толстоухова А.В.

Вивчаються різні аспекти проблеми самоорганізації навчальної діяльності (В. Граф, І. Ільясов, В. Ляудіс, Ю. Цагареллі, та ін.).

У психології досить грунтовно, всебічно досліджені проблеми психології старших школярів (Г. Абрамов, В. Давидов, І. Кон, А. Маркова, Т. Матис, Г. Щукіна та ін.). Особливості особистісного розвитку у підлітковому та юнацькому віці представлені у положеннях вікової і педагогічної психології  (І. Зимняя, Є. Ісаєв, В. Слободчиков, Д. Фельдштейн та ін.).

В той же час на важливість  мотивації як однієї з умов формування самоорганізації вказують такі дослідники як Т. Новаченко, Н. Рибакова, В.Гриньова, Г. Коган,О. Осін, В. Філоненко та інші.

Формулювання мети статті та завдань. Мета та завдання статті полягають у визначенні сутності поняття „умова” та „мотивація” й вивченні особливостей мотивації як педагогічної умови формування навичок самоорганізації навчальної діяльності.

Виклад основного матеріалу. Для успішного функціонування та розвитку будь-якої системи необхідна наявність конкретних умов (Ю. Бабанський [1], Н. Яковлева [2], Я. Устінова [3].

Тож у контексті нашого дослідження уточнімо поняття «умова» та зокрема «педагогічна умова».

У словнику С. Ожегова [4, c.685] “умова” визначається як: 1)обставина від якої щось залежить; 2)правила, які встановлені у певній сфері життя, діяльності; 3)середовище, в якому щось відбувається.

З філософської позиції вищезазначена категорія трактується наступним чином: 1) як середовище, в якому перебувають та без якої не можуть існувати; 2) як обставина, в якій щось відбувається [5].

В педагогіці умови частіше за все розуміють як фактори, обставини, сукупність мір, від яких залежить ефективність функціонування педагогічної системи. Н. Яковлева розглядає педагогічні умови як те, що спонукає успішне проходження чогось, як педагогічно комфортне середовище, сукупність мір в навчально-виховному процесі, які забезпечують досягнення професійно-творчого рівня діяльності [6].

В. Андреєв дає наступне визначення: “Це результат цілеспрямованого відбору, конструювання та використання елементів змісту, методів та організаційних форм навчання для досягнення дидактичних цілей” [3].

Зважаючи на вищесказане, на основі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури, дисертаційних робіт та досвід роботи із старшокласниками, мотивація нами була визначена як одна з педагогічних умов формування навичок самоорганізації навчальної діяльності.

Однією з причин зниження успішності в шкільній практиці є відсутність або низький розвиток мотивації і самоорганізації навчальної діяльності самих учнів. Мотивація – це складна структурна організація, в якій різні мотиви виступають в єдності і взаємозалежності, у поєднанні з самоорганізацією особистості учня, спонукаючи останнього до прояву активності в самостійному управлінні власною навчально-пізнавальною діяльністю, виступають як інтеграційні взаємозв'язані якості особистої свідомості

Мотивація (лат.moveo - рухаю) означає джерело активності й одночасно систему спонукань будь-якої діяльності [23,c. 165]. Питанню мотивації приділяється важливі місце в гуманістичній теорії розвитку особистості. Складність і багатоаспектність проблеми мотивації обумовлює безліч підходів до розуміння її сутності, природи, структури, а також методів вивчення. Так, систему відношень людини активно розробляв В. Мясищев [208]; співвідношення, змісту і значення - О. Леонтьєв [30]; інтеграцію спонукань і їхній змістовний контекст С. Рубінштейн [12]; спрямованість особливості і динаміку її поведінки Л. Божович [54]; орієнтування в діяльності П. Гальперін [65] та ін. [43]

В той же час на важливість  мотивації як однієї з умов формування самоорганізації вказують такі дослідники як Т. Новаченко, Н. Рибакова, В.Гриньова, Г. Коган,О.  Осін, В.Філоненко та інші.

  Тож О.Осін, вслід за іншими авторами, під мотивацією розуміє систему взаємопов’язаних та узгоджених мотивів діяльності особистості, які цілеспрямовано утворюють лінію поведінки. “Мотивація виконує в структурі психіки регуляторну функцію, утворюючи спонукання до дії, забезпечуючи внутрішній зв’язок та направленість на психічну діяльність, вибірну санкцію психічних актів” [44, с.53].

  Основою управління процесом формування мотивації та самоорганізації, на думку автора,  у школярів є стимулювання мотиваційно-самоорганізаційних станів діяльності, які представлені зосередженням уваги на навчальній ситуації, орієнтацією у роботі, постановці цілі та спонукання  до досягнення, виконанні навчальних дій, самоконтролі та самооцінці учнем отриманих результатів.

 У своєму дослідженні Г. Коган [45] визначає наступну структуру мотивації навчальної діяльності, яка формується із урахуванням розвитку самоорганізації:

Внутрішні мотиви:  1. Науково-пізнавальні мотиви:

А. пізнавальні інтереси ( до результатів навчання, до педагогічних дисциплін, до процесу навчання, до змісту навчання); Б. широкий навчальний мотив; 2. Мотиви самовдосконалення; 3. Професійні мотиви; 4. Мотиви самоорганізації.

Зовнішні мотиви: 1.Утилітарні мотиви; 2.Широкі соціальні мотиви; 3.               Вузькі соціальні мотиви (спілкування, соціального престижу, соціальної ідентифікації, колективіський мотив та мотив необхідності); 4.              Мотиви досягнення успіху в навчанні; 5. Мотиви боязливості неуспішності у навчанні.

 Автор у своїй роботі звертається до принципу таксономії, на основі якої були розроблені практичні завдання з педагогіки. Таким чином, рішення студентами задач різної категорії складності при вивченні курсу педагогіки, рейтингова система оцінки має на увазі посилення мотивації та її внутрішньої організації. Студент самостійно обирає рівень складності задач, підрахунок балів дозволяє виявити рівень досягнення своїх цілей, оцінити дії, здійснювати самоконтроль, що у сукупності гарантує появу особистісного змісту – внутрішньої мотивації.

 Слід за вченими А. Марковою, Т. Матис, А. Орловим, В. Гриньова [8] виділяє такі типи мотивації:

-Негативну, коли не сформоване уміння ставити мету, долати труднощі;

-Позитивну (пізнавальну, ініціативну), яка характеризується осмисленням співвідношення мотивів і ідей, виникненням самостійно поставлених цілей, самоконтроля та саморегуляції;

-Позитивну (особисту і дійову), яка характеризується стійкою мотиваційною сферою, умінням ставити нестандартні цілі та реалізовувати їх, здійснювати перехід з навчальної діяльності на самоосвіту і творчу діяльність.

Отже, мотивація – це складна ієрархічно організована система мотивів.

Формування мотивації, на думку багатьох вчених, слід здійснювати з урахуванням її функцій. Мотивацію навчання слід розглядати як фактор, який детермінує ефективність навчальної діяльності. Сформована позитивна мотивація сприяє не тільки становленню учнів як спеціалістів, формуванню професійних знань, але і прискоренню темпів розвитку самоорганізації.

Протягом 2010-2011 років нами був проведений експеримент, в процесі якого використовувались такі методики навчання як метод проектів та кейс-метод.

 Моніторинг результативності освітніх заходів, які направлені на удосконалення самоорганізації навчальної діяльності старшокласників включав в себе оцінку навчальної мотивації учнів на основі „Тесту на оцінку сили мотивації щодо досягнення сили, до успіху”, розроблений Т. Елєрсом, а також «Методики діагностики особистості на мотивацію щодо уникнення невдач” Т. Елєрса.

 Наступні дані вказують на співвідношення рівнів мотивації навчальної діяльності (низького, середнього, високого) за період 2010-2011 навчального року до початку експерименту.

Високий процент низького рівня сформованості мотивації (а саме 35-42%) вказує на недостатню її сформованість, що може бути наслідком низького рівня навчальної діяльності.

 Після проведення експерименту впіввідношення низького рівня за період 2010-2011 роки складає  31% та 22%, середнього – 49% та 44%, та високого рівня – 20% та 34% відповідно.

 Аналіз результатів динаміки мотивації навчальної діяльності дозволяє зробити наступні висновки:

1.Зниження низького рівня у 2010 – на 11% та 2011 на 16% вказує на удосконалення рівня мотивації.

2.Значне збільшення високого рівня за вказаний період означає позитивну динаміку. Однак такий невисокий приріст повинен спонукати вчителів на подальшу роботу у напрямку формування мотиваційної сфери учнів.

 Окрім опитування учнів, ми також зібрали спостереження вчителів та порівняли їх із власними. Данні вказують на те, що змінилось відношення старшокласників до процесу навчання. Учні вже менше сприймають учіння як обов’язкове, примусове запом’ятовування знань. Вони із більшим інтересом включились у процес пошуку нової інформації. Планування власної діяльності та одночасна роль вчителя та виконавця значно підштовхувала їх до дій, давав змогу самостійно обрати час, місце, темп та форму роботи. Корекція та самооцінка дала змогу поглянути на власну роботу з позиції вчителя, а знайдені помилки та недоліки у роботі підштовхували до самовдосконалення. Підвищення рівня мотивації вказує на удосконалення самоорганізації учнів в освітній діяльності, збільшення можливостей, наданих освітою для соціального та пізнавального самовизначення старшокласників.

Висновки.

Список літератури

 1. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности/ Ю.К. Бабанский.- М.: Знание, 1981. – 96с.

 2. Гальперин П.Я. Введение в психологию. – М.: Изд-во Московского университета, 1976. – 150с.

 3. Гриньова В.М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук; спец. 13.00.04 В.М. Гриньова. – К., 2001. – 45с.

 4. Коган Г.В. Формирование мотивации и самоорганизации учебной  деятельности при изучении курса педагогики: дис. …канд. пед. наук: 13.00.01/ Г.В. Коган – Мурманск, 2004. –

 5. Леонтьев А.А. Педагогическое общение/ А.А. Леонтьев. – М.: Нальчик, 1996. – 220с

 6. Новаченко Т.В. Формування педагогічної саморганізації студентів педагогічних училищ (Застосування принципів синергетичного підходу): дис. …канд. пед. наук: /Т.В. Новаченко. – К., 2004. –

 7. Ожегов С.И. Словарь русского языка/ С.И. Ожегов. – М.: “Русский язык”, 1987. – 750с.

 8. Устинова Я.О. Формирование умений самоорганизации и самоконтроля учебной деятельности у студентов вузов: дис. …канд. пед. наук: / Я.О. Устинова. – Челябинск, 2000. – 191с.

 9. Яковлева Н.О. Теоретико – методологические основы педагогического проектирования [Текст]: монография/ Н.О. Яковлева. – М.: Информационно – издательский центр АТ и СО, 2002. – 239с.