Стаття на тему: Формування мовленнєвої компетентності учнів на уроках української мови

            Формування мовленнєвої компетентності учнів на                           уроках української мови

                                                                        Учитель покликаний використовувати всі           

 

                                                                       можливості, щоб саме в роки дитинства донести до 

 

                                                                       свідомості й серця найтонші відтінки барв, пахощі 

 

                                                                       слова, щоб рідне слово стало духовним багатством                

 

                                                                       дитини. 

 

                                                                                                                                 В.О.Сухомлинський

 

             Формування мовленнєвої компетентності учнів – одне з основних завдань учителя початкових класів як громадянина і патріота України. Переступаючи поріг першого класу, діти володіють розмовно – побутовою мовою, їх лексичний словничок переважно бідний. Невміння зв’язно висловлювати свої думки,  неправильна вимова слів,  помилки в усному та писемному мовленні  створюють дискомфорт у процесі спілкування з дорослими та однолітками , не дають учневі можливості в повній мірі розкрити свої здібності і задатки, проявити себе як особистість.

             У Державному освітньому стандарті з мови зазначено , що основна мета вивчення рідної мови полягає в мовленнєвому розвитку молодших школярів – формування вмінь висловлюватись в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. У зв’язку з цим першочергове завдання вчителя початкових класів – забезпечити формування мовленнєво - мовної компетенції учнів як  комунікативної основи.

            Мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях, використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби вираження мовлення.

           Одне із завдань навчання української мови як державної у початкових класах полягає у формуванні усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, і письма.

 

 

Види мовленнєвої діяльності	Вимоги до навчальних досягнень учнів
Аудіювання ( слухання і розуміння мовних одиниць)	Уміти слухати і розуміти текст, визначати основну думку.
Говоріння ( діалогічне і монологічне усне мовлення)	Будувати діалоги, переказувати тексти, створювати власні висловлювання.
Читання ( вголос і мовчки)	Читати тексти правильно і усвідомлено.
Письмо (письмові зв’язні висловлювання)	Будувати письмові перекази і твори

 

        Аудіювання – це сприйняття усного мовлення та його розуміння. Уміння уважно слухати, стежити за розгортанням думки, уявляти почуте, відчувати красу мови не приходить саме собою, цього потрібно вчитися. Тому навчання аудіювання передбачає формування наступних умінь:

- сприймати на слух низки звуків, складів, слів, словосполучень;

- розпізнавати близькі за звучанням слова;

- визначати стиль і тип прослуханого (художній, науковий, розмовний);

- усвідомлювати елементи фактичного змісту (хто, що, де, коли);

- запам’ятовувати послідовність подій;

- уявляти описане в тексті;

- формувати свою думку про персонажів та ін.

         Навички аудіювання перевіряють фронтально, починаючи з 2 класу. Спочатку дітям пропонують 4 запитання з двома варіантами відповіді, а у 3 -4  класах – 6 запитань з трьома варіантами відповіді.

        Діалог – це процес мовленнєвої взаємодії двох або кількох учасників спілкування. У початковій школі можна навчати учнів таких типів діалогу:

- діалог – розпитування;

- діалог – домовленість;

 - діалог – обмін думками;

- діалог – обговорення.

       Перевіряються вміння будувати діалог, починаючи з 2 класу.

       Переказ – це вид роботи, засіб розвитку мовлення на основі тексту – взірця.

         Основним завданням переказу є :

- активне і цілеспрямоване збагачення і вдосконалення мовлення учнів;

- безпосередня підготовка до складання учнями власних текстів;

- розвиток логічного мислення;

 - розширення світогляду учнів.

         У роботі зі складання переказу можна виділити такі основні етапи:

- вступна бесіда;

- читання і слухання тексту;

- визначення теми і основної думки тексту;

- змістовний аналіз тексту;

- мовний аналіз;

- структурний аналіз тексту;

- усний переказ;

- письмовий навчальний переказ.

         За письмовий переказ виставляється дві оцінки: за зміст і мовленнєве оформлення та за орфографічну та пунктуаційну грамотність ( у журнал заноситься тільки оцінка за зміст і мовленнєве оформлення).

         Твір – це текст, складений учнем. Програмою з мови передбачене ознайомлення учнів зі знаннями про текст як лінгвістичне поняття. Такі знання дають змогу формувати мовленнєві вміння свідомо, з опорою на систему орієнтирів, а не методом спроб і помилок. Плануючи складання тексту, вчитель має формувати вміння учнів будувати певний тип тексту: розповідь, опис, міркування. Тому потрібно ознайомити школярів зі схемами побудови текстів різних типів.

             

 

             

 

 

         Оцінюються учнівські твори, так як і перекази, двома  оцінками: за зміст і мовленнєве оформлення та за орфографічну та пунктуаційну грамотність.

         Робота над правильною вимовою , чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловлюванням , над орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку . Адже набуті в початкових класах  особистісні якості, зокрема пов’язані з мовленням, не тільки забезпечують основу подальшого навчання, виховання і розвитку майбутніх підлітків, а й значною мірою зумовлюють практичну, громадську та професійну діяльність дорослої людини.

            Будь - який розвиток, у тому числі й мовленнєвий , потребує  систематичного і цілеспрямованого вправляння . На думку практичних психологів і методистів, вправи є обов’язковим компонентом процесу засвоєння знань і вироблення навичок.

            Беручи до уваги зазначене вище, вважаю за доцільне запропонувати типологію вправ з розвитку  мовлення учнів , мета якої -  поєднати  у кожній вправі якомога більше видів мовленнєвої діяльності в різних співвідношеннях і таким чином сприяти розвитку мовлення учнів. Комплекс таких вправ ґрунтується на принципі взаємодії різних видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання рідної мови.

           Цей принцип побудови вправ , який відповідає чотирьом фазам мовленнєвої діяльності та принципу поступового навантаження,  представлено в таких алгоритмах поєднання: 1. Аудіювання – говоріння – письмо. 2. Читання – аудіювання- говоріння. 3. Читання- говоріння – письмо. 4. Читання – говоріння- аудіювання – письмо. Пропоную вам типи таких вправ.

Аудіювання – говоріння – письмо

Послухайте вірш і скажіть, про кого або про що у ньому розповідається.

Раз,два,три, чотири, п’ять-

 

Став я друзів рахувать:

 

Гриць, Мишко, та Ігорьок,

 

Два Миколки, Васильок,

 

Кость, Данилко, Іванець…

 

Та і це ще не кінець:

 

В мене друзів стільки всіх,

 

Що й злічити годі їх!

 

-         А скільки у вас  друзів? Складіть і запишіть розповідь на тему «Мій друг».

 

Читання – аудіювання – говоріння

1. Гра « Місток».

 Учитель парами показує картки, на яких записано назви предметів. Учні мають придумати слово, яке служить ніби «місточком» між назвами предметів, прочитаних на картках. Відповідь повинна бути обґрунтована. Наприклад, учні прочитали слова пташка і дерево. «Місточками» можуть бути слова: сідати (пташка сіла на дерево), ховатися (пташка сховалася за дерево).

2. «Поясніть прислів’я».

Учитель на картках демонструє три висловлювання . Завдання: викреслити зайве і пояснити свій вибір. Одне завдання вчитель пояснює сам.

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

 

Лежачого хліба ніде нема.

 

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

 

Сій хліб у годину – будеш їсти кожну днину

 

Запропонована вправа сприятиме розвитку навичок говоріння, критичного мислення, збагачуватиме словниковий запас учнів.

Читання – говоріння – письмо

1. Гра «,Розшифруй».

Розшифруйте прислів’я . Поясніть, як ви його розумієте.

 

Ед отагаб кошатп, мат амен кошамок. (Де багато пташок, там нема комашок).

 

Придумайте і зашифруйте своє речення.

2. Прочитайте розмову двох дітей. Скажіть, чи в обох у них удома є телефон?

-         Наталко, у вас є вдома телефон?

 

-         Немає. А у вас є?

 

-         У нас є.

 

Складіть і запишіть свій діалог із другом на власну тему.

 

Це завдання формує вміння розуміти суть тексту, вирізняти її серед другорядних елементів змісту.

Читання – говоріння – аудіювання – письмо

 

1.Прочитайте уважно текст . Подумайте, який заголовок більше підходить до тексту: «Кошеня», «Полювання», «Невдале полювання». Доведіть свою думку.

Кошеня хотіло спіймати пташку . Воно причаїлося на гілці біля годівниці. Це помітив горобець. Пташка сміливо наскочила на розбійника. Кошеня впало на землю.

Переробіть і запишіть розповідь так, щоб її можна було назвати «Веселе кошеня».

Вправи такого типу сприятимуть розвитку в учнів умінь усвідомлювати зв’язки між фактами у тексті.

2.Гра « Овочеві страви».

- Діти, бабусі Парасці дуже подобається готувати овочеві страви . Допоможіть бабусі назвати страви, які вона приготувала до приїзду онуків.

Наприклад , страва з грибів. – Яка страва? – Грибна страва.

Страва з картоплі –

 

Страва з гороху –

 

Страва з гарбуза –

 

Метою цієї вправи є розвиток умінь учнів утворювати прикметники від іменників і таким чином збагачувати їхній словниковий запас.

        Варто зазначити, що  пропоновані типи вправ доречно використовувати на уроках у 1 -4 класах. Однак , тільки за умови систематичної і цілеспрямованої роботи можна домогтися підвищення рівня розвитку мовлення учнів.

          Сукупність вправ виконує свої функції, якщо жодна з них не є випадковою; якщо кожне із виконуваних завдань сприяє формуванню певного комунікативного вміння; якщо всі вправи цілеспрямовані : наступні спираються на попередні і дають можливість оволодіти вищим рівнем мовлення.

           Добираючи дидактичні вправи , я акцентую увагу на тому, що вони не повинні ставати самоціллю, а мають використовуватися в комплексі з іншими методами навчання для досягнення поставленої мети. Тому потрібно, щоб кожен урок рідної мови ніс у собі позитивний заряд , був насичений красою , любов’ ю  і радістю, а особливо це стосується уроків розвитку мовлення, на яких діти вчаться висловлювати свої думки, почуття, творчо мислити. Вчителю треба намагатися давати учням можливість активно розвивати свій словник, збагачувати мову новими зворотами, образами, заглиблюватись у джерела народної творчості.

       Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі напрями:

- вдосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої мовної культури;

- збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;

- уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;

- удосконалення граматичного ладу мовлення учнів;

- оволодіння нормами українського літературного мовлення;

- послідовно і логічно викладати думки;

- засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

          Ці напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування у молодших школярів мовленнєвої компетентності.

           Дуже важливо, щоб наймолодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і розуміли пряме і переносне значення слів. Їх найтонші відтінки. А коли дитина відчує красу рідного слова , вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати і любити рідну мову здатні всі діти. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб розвинути мовлення  учнів, збагатити його , навчити любити і пишатися рідною мовою.

            Мовленнєвий розвиток дитини є головним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям, завдяки якому відбувається соціалізація дитини. У молодшому шкільному віці закладається фундамент культури мислення, мовлення і спілкування, розвиваються комунікативні здібності, пізнавальна активність, образне творче мислення. Саме початкова школа покликана сформувати в дітей інтерес до краси і мудрості живого слова, його значущості у житті людини. Мовленнєва компетенція є однією з провідних базисних характеристик особистості. А своєчасний і якісний розвиток мовлення – важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку учня.