Стаття на тему: «Гендерне виховання дітей». «Статеве виховання дошкільників. Хлопчики, дівчатка які вони?»
«Гендерне виховання дітей».
«Статеве виховання дошкільників. Хлопчики, дівчатка які вони?»
Стать — це сукупність тілесних, фізіологічних, поведінкових, психологічних і соціальних ознак, за якими дитину відносять до хлопчиків або дівчаток.
Біологічна стать - це природні відмінності, які поступово усвідомлюються дітьми.
Психологічна стать- це ставлення дитини до себе як до хлопчика чи дівчинки, усвідомлення своїх психологічних відмінностей, прийняття своєї статевої належності, засвоєння відповідних рольових стереотипів)
Соціальна стать - визначається культурою, ментальністю, релігійними традиціями і відображається у соціальних вимогах до жіночності та маскулинності.
Відмінність між хлопчиками і дівчатками
1. Перша і найістотніша відмінність між хлопчиками і дівчатками полягає у різній швидкості їх дозрівання. Різниця у темпах зростання між хлопчиками і дівчатками у перші місяці життя становить приблизно два тижні і дорівнює майже року на момент вступу до школи і 18 — 24 місяцям у період статевого дозрівання.
2. У дівчаток нижчі, ніж у хлопчиків, пороги больової і тактильної чутливості, вони довше сплять. У хлопчиків краще розвиваються м'язи, здатність утримувати голівку. Кращим заохоченням для дівчаток є слухове
(ласкавий голос, позитивна оцінка), для хлопчиків — візуальне (яскравий предмет, приємна зовнішність).
3. Важливо зазначити, що перша категорія, в якій дитина осмислює своє Я — це категорія статі. Зіставлення своїх геніталій з геніталіями представників протилежної статі входить у формування образу «Я-фізичного». Уже п'ятирічна дитина має усвідомлювати факт незмінності своєї статі, її незалежності від зовнішньої атрибутики, одягу, зачіски.
4. Мозок хлопчиків більш асиметричний, ніж дівчаток. У перших переважає ліва, а в других — права півкуля. Це означає, що почуття хлопчиків інтелектуалізовані, а думки дівчаток емоційно забарвлені.
Хлопчики рухливіші за дівчаток, освоюють значно ширший життєвий простір, у них більше виражена пошукова активність, вони орієнтовані на відкриття нового, частіше поводяться ризиковано. Поведінка дівчинки спрямована на доцільність виживання, збереження набутого. У хлопчиків гостріший слух, у дівчаток більше виражена тактильна чутливість. Малюнки хлопчиків відображають дії, дівчаток — людей. Відповідаючи, хлопчик дивиться убік, на стіл, проте, якщо знає, відповідає впевнено. Дівчинка дивиться в обличчя педагога, шукаючи в нього підтвердження правильності своїх дій. Хлопчики запитують заради отримання конкретної інформації, дівчатка — радше заради встановлення контакту з дорослим. Хлопчик досить довго розкачується, починаючи щось, дівчатка виглядають вправнішими, здебільшого швидшими. Хлопчики частіше за дівчаток видають фейєрверк версій, гіпотез, різних припущень, їхній внутрішній світ прихованіший, ніж у дівчаток. Дівчатка виграють у мовленнєвому плані — раніше починають говорити, багатослівніші, їх оповідання довші й деталізованіші. Хлопчики орієнтуються на ідею, проте менш вимогливі до якості, ретельності, зовнішнього оформлення результату. Дівчатка краще виконують знайоме, у них висока виконавська дисципліна. Хлопчики краще виконують просторово-зорові завдання, дівчатка — мовленнєві. Представники сильної статі короткотривало, яскраво та вибірково реагують на емоційне подразнення, досить швидко знімають емоційну напругу, переключаючись на продуктивну діяльність: їх не можна довго картати, підсилюючи емоції — результат виявиться протилежним очікуваному. Дівчинка реагує активно на все — емоції охоплюють її мозок у цілому.
Висновок, дівчинка і хлопчик — різні за своєю природою істоти. Не кращі або гірші, а інші.
Тому безстатева освіта, домінування у ній жінок-педагогів, переважання жіночих способів її організації та оцінки — не є однозначним благом, особливо для становлення представників сильної статі.
Програма виховання і навчання має бути адресною, індивідуалізованою, враховувати фізичні, психологічні й соціальні особливості хлопчиків і дівчаток. Це гарантуватиме її більшу ефективність.
СТАТЕВІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ
Дівчатка:
♦ мовлення більш емоційне і в цілому краще розвинене;
♦ краще реагують на правильно побудовані фрази та чітку логіку;
♦ відповіді однотипні;
♦ надають перевагу виконанню завдань за готовим зразком;
♦ більше цікавить результат;
♦ більш дисципліновані, зібрані, старанні.
Хлопчики:
♦ рідко розкривають свій внутрішній стан у словах;
♦ мислення нестандартне, внутрішній пошук інтенсивніший і складніший, аніж здається;
♦ надають перевагу розв'язанню нових, логічних і складних завдань, під час виконання стереотипних вправ виявляють нетерплячість та неохайність;
♦ більше цікавить сам процес;
♦ увага розпорошена;
♦ швидше набувають арифметичних умінь, краще запам'ятовують форми і розуміють принципи роботи механізмів.
Дуже важливо, щоб педагоги і батьки зрозуміли: математика в дошкільному віці — це не так формування навичок лічби та способів розв'язування задач, як унікальна можливість для повноцінного розвитку малюка.
Тому для максимального використання розвивальних можливостей математики, треба спочатку зацікавити дітей. Математичний матеріал має бути захопливим, викликати бажання дізнатися якомога більше. Водночас завдання повинні бути життєвими, потрібними дитині для гри та спілкування з іншими людьми, з навколишнім світом, а також бути інструментом для подальшого здобуття знань.
Інтелектуальні здібності дітей треба розвивати постійно, починаючи з раннього віку. Елементарні знання з математики дошкільнята здобувають дуже рано, ще до початку організованого навчання. Отже, для розвитку малюка варто використовувати всі моменти його життя, так чи інакше пов'язані з математикою, і навпаки: з кожної вправи і завдання слід вибирати максимальну кількість будь-якої (тобто не лише математичної) корисної для дитини інформації.
Для успішного здійснення зазначених завдань треба враховувати багато різних чинників, насамперед, такі:
- індивідуально-психологічні особливості дитини;
- рівень розумового розвитку дитини;
-особливості пізнання світу дітьми різної статі.
Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття дитиною гендерної (гендер — соціокультурна стать) ідентичності як передумови повноцінної реалізації Я. Самодостатність, особистісне зростання, креативність, розвиток внутрішнього світу жінки і чоловіка поступово стають першочерговими цінностями, оскільки свобода особистості може бути досягнута шляхом саморозвитку, руйнацією стереотипів.
Гендерна демократія можлива за умови належного виховання хлопчиків і дівчаток, їхньої орієнтації на партнерство та взаємозамінність у виконанні сімейних та соціальних ролей.
Наріжним принципом гендерного виховання є уникнення сексизму, тобто будь-яких проявів упередженості та дискримінації дітей, диференціації вимог щодо їхнього навчання та поведінки, освоєння майбутніх професійних, сімейних і громадських ролей на підставі належності до певної статі.
Не випадково на Саміті тисячоліття ООН однією із цілей розвитку проголошено усунення гендерної різниці у початковій та середній освіті до 2005 року. Про це йдеться й у Законі України "Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок" (розділ V, с. 21).
Статево-рольові установки минулого й сьогодення
Представники різних наукових шкіл поділяють думку про те, що гендерні уявлення дітей залежать від змісту навчання у суспільстві, в якому вони живуть. Функціонування гендерного конструкту можна аналізувати як на егалітарних (партнерських), так і на домінаторних (традиційних) статеворольових взірцях. Історично успадковану диференціацію сфер діяльності статей:
світ чоловіків — світ предметів і речей (предметно-інструментальний);
світ жінок — світ спілкування і взаємин (емоційно-експресивний)
– і сьогодні здебільшого вважають панівною в настановленнях на призначення статей у сім'ї та в суспільстві.
Традиційна система відмінностей ролей базується на ідеї взаємодоповнюваності психологічних властивостей статей:
чоловіки— сильні, безстрашні, мужні;
жінки— слухняні, боязкі, орієнтовані на догляд, турботу тощо.
Андрогінність (від лат. апбго— чоловік та дул — жінка) же розглядають як неодмінну умову універсалізації гендерних ролей, що стирає обмеження, зумовлені традицією. Так, мета освіти, закладена у Базовому компоненті дошкільної освіти, у чинних загальнодидактичних програма орієнтована передусім на андрогінність виховання, що означає: кожна дитина, незалежно від статі, має право радісно, щасливо, повноцінно пізнавати, досліджувати навколишній світ.
Гуманістичні концепції сучасної дошкільної освіти ґрунтуються на системі принципів, що виходять із необхідності пильної уваги, турботи, поваги, любові до кожної дитини як до неповторної особистості та забезпечення належних умов для їх реалізації. Йдеться, зокрема, про принципи рівності, діалогічного спілкування, спільної участі дорослих і дітей в організації життя групи, які забезпечують рівні можливості для хлопчиків і дівчаток, бо орієнтовані на кожну дитину як на індивідуальність.
У старшому дошкільному віці гендерна ідентичність може усвідомлюватися на рівні виконання домашніх обов'язків, часто несумісних зі статевими стереотипами, за якими хатня робота є сферою занять дівчаток чи жінок, а предметна діяльність— прерогативою хлопчиків, чоловіків.
Процес гуманізації освіти висуває необхідність з'ясувати психологічні засади творчого самовизначення дитини у сфері міжстатевих стосунків. Засвоєння статевої ролі — це, насамперед, пізнання її моральних норм, правил поведінки. А допомагають розібратись у тому, як годиться, а як не варто поводитися хлопчикові чи дівчинці, художні твори — казки, оповідання, вірші — які, таким чином, програмують певний стиль поведінки майбутніх чоловіка і жінки. Наше дослідження показало: більшість різножанрових літературних творів для дошкільнят (казки, байки, вірші, ігри, скоромовки, приказки тощо) не мають чіткого спрямування на дихотомію гендерних ролей. Швидше, навпаки, простежується ментальність українців, що полягає в кордо-центричності та рівності цих ролей.
Гендерна ідентичність тісно пов'язана з національною ідентичністю, орієнтованою на розвиток особистості — волі, характеру, патріотизму. Національне виховання в багатьох фольклорних та літературних творах виступає гендерно паритетним, як-от:
Вбачаємо у поданих нижче віршах спрямованість на розвиток здібностей, волі та характеру в дівчаток та хлопчиків без огляду на стать:
Витоки мужності, сили волі, духу громадянства як ознаки особистісні, а не статеві, чітко виражені у вірші Лесі Українки "Як дитиною бувало":
Українській народній творчості, в тому числі дитячим лічилкам, скоромовкам, казкам, здебільшого також притаманна орієнтація на індивідуальні, можливості дитини.
В основі фольклору здебільшого паритетність ігор, іграшок, забав, можливостей, здібностей та навичок, функціонування соціальних ролей.
Проте не можна говорити, що українська поезія, література, фольклор зовсім позбавлені гендерних стереотипів, які прив'язують певні негативні ознаки чи сфери діяльності до тієї чи іншої статі.
Згадаймо хоча б казочку Михайла Коцюбинського "Про двох цапків": "Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині, та й ну один одного лобами й рогами бити! Билися, билися, та й скінчилося на тому, що обидва у воду попадали й потопились".
Порівняймо ці приклади із сучасною рубрикою "Енциклопедія Язикатої Хвеськи" в одному з дитячих журналів, де переповідки йдуть переважно від жіночої статі, що посилює стереотип "жінки, дівчатка — це говорухи, пліткарки" тощо.
Таким чином, функція вихователя полягає в тому, щоб забезпечити вільне й відповідальне самовизначення зростаючої особистості в статеворольовій парадигмі суспільної свідомості.
Психологи дійшли висновку: щоб зробити життя дітей кращим, треба знайти способи, які допоможуть їм вийти за межі традиційних гендерних ролей та засвоїти все краще, що є в ролях чоловічих і жіночих. Для цього треба приділяти якнайбільше уваги розвиткові загальнолюдських рис. Незалежність і впевненість, сміливість і чуйність, турботливість і тактовність — цінні й корисні риси особистостей обох статей, а не тільки хлопчиків чи тільки дівчаток.
Помічено: якщо авторами творів для дітей є жінки, вони і змістом текстового матеріалу та його оформленням прагнуть уникнути статевого протиставлення поведінки. Дівчинка в них працює, з комп'ютером, як і її одноліток-хлопчик, саджає дерево, а не лише допомагає його тримати, коли це робить хлопчик.
Але, хлопчики та дівчатка дошкільного віку в реальному світі зустрічаються не тільки із цнотливим фольклором та мудрими гендерними настановами пращурів, а й з гендерними стереотипами, пропагованими ЗМІ, зокрема мультфільмами, дитячими часописами.
На жаль, результати контент-аналізу популярних дитячих часописів засвідчують усе ще стійку орієнтацію на традиційний розподіл гендерних ролей та видів діяльності.
Як правило, про чоловічу стать ідеться у різних текстових та ілюстративних матеріалах набагато частіше, ніж про жіночу (у співвідношенні 7 до 1), останній надається лише близько 30% життєвого простору.
В емоційно-експресивних видах діяльності, як-от опікування, научіння, прибирання, догляд тощо, дівчаток зображають усміхненими, гарно вбраними, охайними, відкритими до контактів і спілкування; хлопчиків — розгубленими, такими, що не можуть дати собі раду, неохайними, розхристаними. Виконання побутової праці міцно закріплене за жіночою статтю (у співвідношенні 1 до 2).
Однак фіксуємо й певні зрушення у баченні гендерних позицій представників обох статей. Так, в одному з популярних дитячих журналів започатковано рубрику "В гостях у Кліо", де, наприклад, до «хлопчачого» конкурсу знавців футболу залучено дівчаток, які стали його переможницями, й надруковано фото-дівчаток — гравців футбольних команд. Такі рубрики як "Розумниці — Розумники", "Лідером не народжуються" чітко спрямовані на партнерство обох статей.
Динаміка частоти зображень чоловіків (хлопчиків) та жінок (дівчат) у традиційних та егалітарних ролях свідчить про слабку, проте очевидну тенденцію до розв'язання соціальних та родинних позицій статей, як-от наприклад: подавати чоловіків та жінок у нестатевотипізованих ролях.
Так, у казковому детективі Лесі Мовчун "Розшукується півень, або злочини зухвалої подушки" детективом і слідчим виступає жінка — Світлана Ромашка.
Зауважимо, що поряд із статевотипізованими рубриками, на кшталт "Товариство відважних боягузів!", "Енциклопедія Язикатої Хвеськи", "Як ставитися до Гіпноза Забувайла", з'явилися "Країна Мудрагелія", "Поштарочка" (ерудована, освічена дівчинка, в тому числі в традиційно "чоловічих" сферах діяльності, як то марки, шахи тощо).
Таким чином: гендерні настановлення часто несуть дітям мультфільми, твори дитячої художньої літератури, дитячі часописи. Від того, в яких ролях зображені там не тільки особи жіночої та чоловічої статей, а й тварини чи фантастичні істоти певної статі, як вони взаємодіють у сюжетах, залежить сприйняття дитиною взаємин статей у реальному житті. Можливо, батькам і вихователям варто було б, обираючи журнал, книжку, іграшку чи ігри для дітей, попри нав'язувані гендерні стереотипи, пригадати, чого нас навчали наші бабусі та дідусі, частіше звертатися до національної культури.
Коли та яких запитань очікувати від дитини?
- До 2-3 років дітей цікавить тіло, великого значення набуває пошук відмінностей між дівчатами і хлопчиками.
- У 3-4 роки діти починають цікавитися: «Звідки беруться діти? Чому в жінок виростають животи?» У такому випадку дайте зрозуміти дитині, що її запитання нічим не відрізняється від багатьох інших, і звичайним голосом поясніть, що діти з’являються з животика. Малятко певний час там перебуває, а коли виростає до відповідних розмірів, лікарі його звідти дістають. Так саме спокійно варто пояснити дитині, що це процес – народження дитини. При цьому запитання, де малюк взявся у мами в животі, не виникне – воно з’явиться пізніше.
- У 5-6 років від дитини можна почути запитання на кшталт: «Як потрапляють діти у живіт до мами? Як вони там ростуть і розвиваються?»
- У 6-8 років діти цікавляться, яку роль батько відіграє у появі дитини. При відповідях на подібні запитання завжди варто наголошувати, що діти з’являються тому, що батьки люблять одне одного і хочуть поділитися цією любов’ю з донечкою або синочком. Кожній дитині потрібно чути подібні слова і відчувати, що вона бажана, що її люблять просто за те, що вона у них є.
Вчасно дана батьками інформація про появу дітей може стати протиотрутою від вульгарних розповідей, які дитина почує на вулиці. У будь-якому випадку головне завдання батьків – завоювати довіру дитини. Інформація, почута з ваших вуст, значитиме для малят більше, ніж те, що розкажуть їй у дворі.
Але чому багато дітей не розмовляють із батьками відверто на цю тему? Насамперед цьому заважає ухиляння батьків від відповіді або неправдиві відповіді, які створюють бар’єр у спілкуванні з дітьми. Деякі батьки самі не отримали відповідного виховання, тому не знають, як говорити зі своїми дітьми, некомпетентність батьків у питаннях статевого виховання породжує неправильне ставлення дітей до зазначеного аспекту життя.
Як не потрібно відповідати на «незручні» запитання
- Уникайте відповідей «Виростеш – дізнаєшся», особливо коли це має інший підтекст: «Відстань!» або «Іде геть!», тому що дитина піде, але задовольнятиме свою цікавість з інших джерел.
- Не сваріть і не соромте дитину за те, що вона поставила подібне запитання, адже діти найбільше бояться гніву батьків.
- Не обманюйте дитину, розповідаючи їй про лелеку чи капусту. Зараз дуже багато «просвітлених» дітей, які піднімуть подібні історії «на сміх». Ваш малюк може зрозуміти, що його авторитетні батьки сказали неправду, тож чи можна після такого їм довіряти?
- Недоцільно все переводити на жарт. Дитину може образити, що її не сприймають серйозно.
- Не варто створювати «заборонених» тем. Що більше інформації в дитини, то краще вона захищена від негативного впливу вулиці.
- Дитині неможливо розказати надто багато: вона сприйме лише те, що може усвідомити в даний момент.
- Необхідно пам’ятати, що заборонений плід – солодкий.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку