Стаття на тему "Методи психокорекційного впливу на дошкільника"

Методи психокорекційного впливу на дошкільника.

       Стаття практичного психолога

ЗДО №38 (ясла-садок)  комбінованого типу м. Луцька

 Аполлінарії Дігалевич

       Методами психокорекційного впливу є різні техніки психотерапії. Їх на сьогодні є дуже багато. Практична психологія розвивається за різними напрямками нейропсихології, арт-терапії, тілесно-орієнтованої терапії, дототерапії, майндфулнес терапії тощо. Кожен з цих напрямків трансформується, асимілюється, в дечому перекликається один з одним або ж доповнює. Проте жоден з методів психотерапії не може застосовуватись в чистому вигляді для роботи з дошкільниками, особливо, з тими, що мають порушення інтелектуального розвитку. Будь-яка психотерапія направлена на усвідомлене переосмислення особистістю дійсності і вже передбачає наявність певних навичок самоконтролю. Провідною ж діяльністю дошкільника  є гра. Він росте граючись, він формується та розвивається граючись, він змінюється  граючись.  Дошкільник лише вчиться усвідомлювати себе та потреби інших, лише освоює елементарні навики довільної поведінки. Тому дошкільний психолог змушений модифікувати та адаптувати існуючі техніки корекційного впливу у відповідності до потреб дітей, з якими працює. Він подає їх в ігровій формі, застосовуючи еклектичний підхід, тобто  поєднує, на перший погляд, органічно несумісні елементи з протилежних концепцій і подає їх в ігровій формі. Основним професійним принципом еклектичного підходу психолога є творче використання існуючих вивчених спеціалістом засобів психовпливу при дотриманні заповіді: не зашкодь. В результаті, психокорекційний тренінг в дошкіллі – це метод психовпливу, направлений на зміну усталених моделей поведінки та сприйняття, розвиток особистості засобами модифікованої чи адаптованої інтерактивної  психотерапевтичної гри (нейропсихологічної, баламетричної, танцювально-рухової, арт-терапевтичної тощо). Оскільки дитині ще важко пояснити основні принципи тієї чи іншої психотерапії, відповідальність за ефективне виконання обраних психотехнік повністю покладається на тренера. Практичний психолог повинен чітко усвідомлювати, що він пропонує дитині і для чого, має контролювати виконання нею вправ, при цьому даний контроль має бути не нав’язливим.

      Методи та психотехніки, що використовує спеціаліст в своїй роботі є, за звичай, багатофункціональними:

1.     Діагностичні вправи, спостереження (визначення  «актуального стану дитини» ,  «зони комфорту»,  самодіагностика відчуттів, настрою, встановлення меж особистого простору тощо)
2.     Окорухові вправи (дото-терапія), направлені на розвиток  взаємодії півкуль головного мозку, активізацію пізнавальної діяльності, концентрація погляду на визначеному предметі, відстані тощо)
3.     Візуалізація, аудіолізація, медитація (характерна для різних напрямів психотерапії : нейропсихології, майндфулнес, танцювальної та тілесно-орієнтованої, музикотерапії тощо) – співкоординування  передачі інформації, досвіду з зоровими та слуховими аналізаторами дитини).
4.     Функціональні вправи, елементи нейропсихології , кінезітерапії (формування навиків та вмінь концентрувати увагу, елементів самоконтролю, формування просторової орієнтації, вміння діяти за зразком та словесною інструкцією під час руху, розвиток загальної та дрібної моторики,  графо моторика, координація роботи півкуль головного мозку дитини і т.п.)
5.     Предметно-наочна  діяльність – формування  навиків та вмінь концентрувати увагу, елементів самоконтролю, дрібної моторики, вивчення основних еталонів форм та кольору, формування вмінь та навиків співвідносити предмети за певною ознакою тощо.
6.     Елементи тілесно-орієнтованої терапії – зняття напруги, профілактика невротичних станів, самоусвідомлення себе, частин свого тіла, самопізнання та самоприйняття, «віддзеркалення» емоційних станів через рухи та міміку, десенсибілізація негативної напруги в тілі, поняття особистого простору, елементи «втручання-невтручання» в особистий простір, елімінація гніву та агресії та інше.
7.     Арт- терапевтичні вправи – зняття  напруги, профілактика невротичних станів, забезпечення  психологічного комфорту, діагностика та десенсибілізація тривоги та страхів, елімінація гніву та агресії, формуванню естетичних почуттів, формування та розвиток елементарних творчих здібностей тощо.
8.     Елементи казко-терапії , ігрова та поведінкова терапія – ознайомлення  з правилами поведінки , формування вміння встановлювати первинні причинно-наслідкові зв’язки, моделювання стратегій поведінки, формування елементарних навиків самоорганізації та комунікації, вміння взаємодіяти в парі та невеликій групі, навики вступу в ігрове спілкування, формування вміння діяти за правилами, їх рефлекторизація за категоріями «хочу – можна зараз» та «хочу – можна в іншому разі», встановлення меж дозволеного, подолання кордонів сприйняття у дитини та її однолітків, розширення понять про навколишнє середовище через гру.
9.     Вправи на дихання, елементи терапії майндфулнес – зняття напруги, профілактика невротичних станів, елементи  контролю дихання, вміння самозаспокоюватись, навики спостереження та самопізнання, вивчення оточуючого світу тощо
10. Когнітивні вправи та релаксація, психогімнастичні етоди – десенсибілізація тривоги, зняття напруги, профілактика невротичних станів, когнітивне закріплення (заміна) понять, уявлень, емоцій, формування елементарних навичок саморегуляції, початкових уявлень (розумінь) про власний внутрішній стан тощо
11. Елементи ізотерапії – віддзеркалення дій дорослого на склі, вміння копіювати, координування рухів за аналізатором («око(візуалізація) - вухо(аудіалізація) -рука», співвіднесення форм, кольорів, інших властивостей предметів та розвиток вміння їх відображати, засвоєння навиків дрібної моторики, емоційно-позитивне сприйняття результатів своєї праці тощо.
12. Елементи кріо- та акватерапії – зняття  внутрішньої напруги, негативізму, профілактика невротичних станів, робота з водою,  формування позитивної мотивації, формування елементарних вмінь аналізу внутрішнього стану, відчуттів, сприяння пізнавальній активності, розвиток тактильних відчуттів та інше.
13. Елементи піскотерапії (терапія за допомогою сипучих матеріалів) - зняття напруги, профілактика невротичних станів, розвиток тактильних відчуттів, творчої уяви, десенсибілізація страхів, тривоги тощо
14. Елементи нейропсихологічної сенсорної інтеграції – розвиток   відчуттів, співвіднесення їх з емоційними станами, інтегрування частин предметів в ціле, формування адекватного сприйняття, сприяння гармонійному розвитку особистості та інше.
15. Елементи кольоротерапії – зняття  негативних тривожних станів, внутрішньої напруги, негативізму, профілактика невротичних розладів і т.п.
16. Афірмації (когнітивна психотерапія) – установки, налаштування та мотивація, елімінація позитиву.
17. Метафоричні картки – вивчення  досвіду дитини, виявлення проблем самосприйняття та відношень з оточуючим світом, причин  поведінкових відхилень і негативних емоційних станів та їх корекція.
18. Ігрові вправи з баламетрики та кінезітерапії – формування відчуття рівноваги як внутрішньої так і фізіологічної, співкоординування та гармонізація роботи півкуль головного  мозку, розвиток дрібної та загальної моторики, інше.
19.  Елементи ейдетики, піктограми (нейропсихологія) – розвиток  уявлень, систематизація понятійного словника, формування навиків співвіднесення предметів за асоціативними зв’язками та уявленнями з їх формально-графічною формою, формування навиків елементарного абстрагування, аналізу, розвиток уяви тощо.