Діяльність практичного психолога в дошкільному закладі освіти: основні аспекти

Теоретичний матеріал за темою:

Особливості діяльності практичного психолога

в дошкільному навчальному закладі

підготувала: практичний психолог ДНЗ «Веселка» Шиян О.О.

Мета і завдання психологічної служби

дошкільного навчального закладу

Орієнтація освіти на гуманістичні принципи навчання і виховання дитини та забезпечення відповідних умов допомагають створенню відповідної моделі соціальної компетентності людини, яка б дозволяла їй оптимально вирішувати складні питання своєї життєтворчості, успішно досягати індивідуальний і суспільних цілей.

Один із найважливіших етапів є дошкільний період життя. І саме тому психологічне забезпечення розвитку дитини в дитячому садочку, її навчання й виховання набувають великого значення в подальшому житті кожної особистості.

Постановка проблеми таким чином призводить не тільки до визначення головних цілей і завдань психологічної служби дошкільного навчального закладу, але й дозволяє розробляти та впроваджувати різні моделі розвитку та діяльності психологічної служби.

Зміст і система роботи зумовлюють низку основних вимог до організації служби. До цих вимог належать:

• застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребує високого професіоналізму,
• висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи та за надані ними рекомендації,
• анонімність роботи та необхідність дозованого надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям,
• робота з дітьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, конфлікту, мають певні органічні або психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

Змістом діяльності практичного психолога дошкільного закладу є охорона психічного здоров’я всіх учасників педагогічного процесу дитячого садка. Основним змістом роботи практичного психолога є проблема клієнта, його життєва ситуація. Клієнтом може бути дитина, вихователь, батьки, адміністрація закладу.

Основні види діяльності практичного психолога закладу освіти визначено Положенням про психологічну службу системи освіти України (п.2.2 наказу Міністерства освіти і науки України від 03.05.99р. № 127 «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України»).

Основними видами діяльності психологічної служби є:

• діагностика – психологічне обстеження дітей і підлітків, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання,
• корекція – здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежності та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи,
• реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності,
• профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо,
• прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, між групових взаємин та освітньої ситуації в регіоні.

Психодіагностична робота

Метою діагностичної роботи є:

• поглиблене психолого-педагогічне вивчення дитини протягом усього періоду дошкільного дитинства, виявлення її індивідуальних особливостей, розвитку пізнавальних та особистісних якостей,  динаміки її розвитку від середньої вікової групи і до вступу в школу,
• з’ясування причин тих чи інших відхилень у вихованні та навчання дитини; відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку певних пізнавальних процесів.

Діагностичну роботу відповідно до конкретних завдань можна проводити з окремою дитиною, з групою дітей, а також з дитиною в умовах родинної обстановки.

Результати психолого-педагогічного вивчення є підставою для складання індивідуальних, особистісно зорієнтованих розвивальних і корекційних програм

Зміст і методи психодіагностичної роботи:

1. вивчення емоційного ставлення дітей до однолітків та вихователя. Визначення самопочуття дитини у групі та рівня її адаптації (у ранньому і молодшому дошкільному віці шляхом спостережень; у середньому і старшому дошкільному віці до спостереження можна додавати спеціальні завдання – індивідуальні бесіди, розмови, дидактичні ігри),
2. вивчення рівня емоційного благополуччя дітей у групах. Визначення у дітей старшої та підготовчої груп особливостей ставлення до себе, тобто самооцінки і «Я-концепції», яка закладається в цьому віці, - активної, життєрадісної, позитивної або пасивної, негативної,
3. психодігностичне обстеження дітей за зверненням вихователів та батьків з метою визначення відповідності їхнього розвитку віковим нормативам, надання рекомендацій щодо занять в гуртках чи студіях для розвитку певних здібностей, визначення потреби в додаткових чи корекційних заняттях,
4. вивчення особливостей дітей, їхніх інтересів, нахилів, здібностей, рівня розвитку пізнавальних процесів, комунікативних умінь з метою вироблення рекомендацій для індивідуальної виховної роботи. Яку можуть проводити вихователі, батьки, сам психолог (дивись таблицю),
5. визначення компонентів психологічної готовності до школи у шести річок з метою:

• складання індивідуальних програм для подальшої корекційної роботи вихователя з дітьми,
• складання індивідуальних та групових розвивальних програм для роботи практичного психолога з дітьми «групи ризику»,
• складання індивідуальних та групових розвивальних програм для роботи практичного психолога з дітьми,
• розробки рекомендацій батькам щодо поліпшення умов розвитку сина або доньки у потрібному напрямі.

Діагностика може проводитися з метою забезпечення наступності в роботі з психологом школи і вчителями (за наслідками обстежень у травні).

6. участь у роботі психолого-медико-педагогічної комісії.

Діагностичний мінімум

Корекційна робота з дітьми

Цей напрямок діяльності психолога в дошкільному закладі є найскладнішим і найвідповідальнішим. До нього входить широкий спектр форм роботи:

• групові психокорекцій ні заняття (робота з проблемами групи дітей в особистісній та пізнавальній сферах),
• індивідуальні психокорекційні заняття (робота з проблемами окремих дітей в особистісній та пізнавальній сферах),
• індивідуальні заняття з обдарованими дітьми,
• заняття з психологічної підготовки дітей до навчання в школі.

З точки зору І.В.Дубровіної, основною метою корекційної роботи з дітьми є сприяння їхньому повноцінному та особистісному розвитку.

Основні завдання педагога, який працює з дітьми дошкільного віку, полягають у психологічному супроводі природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у неї й тренування психічних процесів та функцій. Проте наявність дітей з комунікативними, поведінковими й емоційно-особовими проблемами, соціально-педагогічною занедбаністю, недоліками в психічному розвитку припускає застосування спеціальних корекційно-розвиваючих програм як комплексного, так і спеціального характеру.

Зміст і форми корекційної роботи з дошкільниками:

1. проведення ігор та занять з усією групою з метою формування позитивного ставлення до перебування в дитячому закладі, до своїх товаришів по групі, групової кімнати та її обладнання (іграшки, об’єкти природи, книжки тощо),
2. проведення психогімнастичних вправ та ігор з групами дітей (по 3-5 чоловік), які:

• потребують корекції емоційного стану або психічних настанов,
• надмірно вразливі й потребують спеціальних засобів профілактики нервових перевантажень,
• недостатньою мірою володіють необхідним поведінковими або розумовими навичками і можуть засвоїти їх в процесі тренування,

3. індивідуальні психотерапевтичні заняття з дитиною, яка знаходиться у важкому психологічному стані, з метою виявлення та усунення причин психологічного неблагополуччя або пом’якшення впливу на неї психотравмуючих факторів,
4. індивідуальна робота з метою визначення певних відхилень у розвитку та поведінці старших дошкільників під час формування у них психологічної готовності до школи,
5. поліпшення психічного стану дитини, усунення звичних для неї способів переживань (зняття напруження, підвищення емоційного тонусу, вивільнення пригнічених емоцій – гніву, страху, образи) та вироблення шляхів конструктивного «відреагування» на них дитиною. З цією метою використовуються образотворчі завдання, етюди-драматизації, рольові ігри, гімнастичні вправи тощо,
6. корекція хибних уявлень дитини щодо оточуючих, занять, ігор (діяльності) і до себе самої має на меті: формування позитивного ставлення до себе та до інших, розвиток пізнавальних інтересів, відповідних соціальних мотивів, налагодження партнерських стосунків з однолітками, тренування навичок адекватного реагування на невдачу тощо. Методами корекції хибних особистісних установок є така організація діяльності дитини (ігрової, комунікативної, пізнавальної), під час якої небажані прояви реагування не підкріплюються, а нові для дитини поведінкові прояви відпрацьовуються і закріплюються. Нові моделі поведінки, які засвоює дитина, зумовлюють подальшу перебудову само сприйняття дитини та її особистісних позицій,
7. психологічна підтримка дитини під час переживання нею психотравмуючих подій. В індивідуальній корекційній роботі з дитиною, яка перебуває в психологічно неблагополучному стані, психолог шляхом встановлення довіри взаємин та організації простору створює умови для більш повного вираження дитиною своїх особистісних проблем (страхів, переживань, образ) через гру, малювання, ліплення, розповідь. При цьому психолог не мусить переконувати малюка в необґрунтованості його переживань, а повинен прийняти ці переживання, допомогти дитині пережити їх, самостійно відпрацювати для того, щоб позбутися.

Розвивальна робота

Мета: активна участь і вплив психолога на процес виховання особистості та індивідуальності дитини.

Завдання: забезпечення відповідності розвитку дитини віковим нормам, допомога вихователям в індивідуалізації виховання і навчання дітей, розвиток здібностей, нахилів дітей.

Зміст і форми роботи:

1. психолог опрацьовує програми, спрямовані на розвиток як окремих сторін психіки дитини, та к і на розвиток особистості  в цілому, з урахуванням завдань розвитку на кожному віковому етапі. Програми складаються із психологічної і педагогічної частин. Психологічну частину здійснює психолог, педагогічну – опрацьовують та здійснюють (коригуючи за потреби) психолог та вихователь, залучаючи і батьків,
2. розвиток пізнавальних процесів та здібностей відповідно до вікових можливостей дітей: розвиток сенсомоторних здібностей, сприйняття, спостережливості, пам’яті; активізація творчої уяви, мислення, мовлення,
3. вироблення індивідуального стилю діяльності, що відповідав би типологічним властивостям дитини і зміг би компенсувати труднощі, зумовлені її підвищеною збудливістю, надмірною чутливістю, інертністю або швидкою розумовою втомлюваністю. Формування елементів саморегуляції у поведінці вихованців,
4. розвиток (шляхом вправляння під час ігрових ситуацій) соціально-спрямованих навичок поведінки та комунікативних умінь дітей, які зазнають труднощів у спілкуванні,
5. формування психологічної готовності дітей до шкільного навчання з огляду на необхідність розвитку кожного з компонентів шкільної зрілості: психофізичного, розумового, комунікативного, мотиваційного, емоційно-вольового,
6. забезпечення психологічних умов для розвитку нахилів та здібностей дітей у гуртках та студіях. Надання відповідної психологічної допомоги їх керівникам,
7. психолог згідно зі своїми інтересами та здібностями сам може вести систематичну розвивальну роботу серед дітей у гуртку або в студії.

Профілактична робота

Мета: забезпечення відповідних психологічних умов для нормального самопочуття дитини в дошкільному закладі; профілактика порушень у динаміці розвитку дітей та усунення тих перешкод, що гальмують або деформують розвиток особистості; запобігання психологічним перевантаженням та невротичним зривам у дітей.

До змісту профілактичної роботи входить:

1. психологічна допомога в адаптації дітей раннього віку, молодшого дошкільного віку та новеньких вихованців старшого віку до умов дошкільного закладу. Опрацювання рекомендацій для батьків і вихователів – як допомагати дітям легше призвичаїтися до умов дошкільного закладу,
2. забезпечення сприятливого, доброго психологічного мікроклімату в групах – у спілкуванні дітей між собою та дорослими: вихователями, помічниками вихователів,
3. створення умов для набуття дитиною позитивного досвіду взаємин з товаришами, позитивного прийняття її групою і вихователем, успіху в іграх та різноманітних заняттях, що необхідно для профілактики і корекції дезадаптації, відхилень у мотиваційній сфері, негативного само сприйняття. Одним із методів запобігання непорозуміння у спілкуванні може бути активне психологічне навчання всіх, хто потребує такої допомоги (дітей і дорослих), ефективних способів спілкування.

Метою співпраці психолога з педагогічним колективом є підвищення рівня психологічної компетентності, заохочення до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методів індивідуального і особистісно зорієнтованого підходу у вихованні, вміння визнавати кожну дитину підростаючою особистістю, поважати її й надавати відповідної допомоги.

Психологічна діагностика

Зміст роботи:

• вивчення звернень вихователів усіх груп, спеціалістів, що ведуть гуртки та студії, щодо психологічних проблем, пов’язаних з дітьми та їхніми батьками,
• аналіз планів вихователів стосовно їх відповідності віку та можливостям дітей,
• вивчення рівня комунікативних умінь та навичок, ціннісних орієнтацій тощо,
• вивчення ступеня готовності вихователя до інноваційної діяльності.

Психологічна просвіта та психологічна профілактика

Зміст роботи:

• прогнозувати, планувати, здійснювати систему освітніх заходів, що мають на меті підвищення психологічної культури і професійної компетентності вихователів,
• практична допомога вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату в групах, а саме:

• навчати вихователів аналізувати наявне предметне та ігрове середовище в групах з метою визначення його придатності для індивідуальних і колективних занять дітей; періодично вносити зміни під час організації ігрового середовища,
• допомагати вихователям у підготовці до прийому нових дітей. Допомагати застосовувати метод психолого-педагогічного спостереження за взаєминами дітей, звертаючи увагу на такі прояви:

хто з ким приятелює, дружить, на яких засадах виникає дружба, кого в групі поважають (не поважають), з ким не дружать,

хто з ким грається, у що граються, рівень гри,

хто чим цікавиться,

які нахили мають діти,

що ж характерним для спілкування між дітьми,

якою є культура поведінки, етика стосунків дітей,

розвиток мовлення, мислення, уваги, уяви дітей,

• надавати психологічну допомогу в організації життя дітей у групах; у розподілі групи на підгрупи для проведення занять; у проведенні індивідуальної роботи з дітьми,
• привчати вихователів аналізувати своє ставлення до кожної дитини і ставлення дітей до вихователя, внутрішні причини емоційного неприйняття деяких вихованців,
• допомагати їм коригувати своє ставлення до дитини,
• складати для вихователів індивідуалізовані програми навчально-виховного впливу на ту чи іншу дитину (за зверненням вихователів), залучаючи вихователів до створення та обговорення цих програм,
• надавати вихователям допомогу у залученні батьків до співпраці, підтримуванні в них інтересу до життя групи,

• організовувати психолого-педагогічні консиліуми із залученням педагогічних працівників, лікаря з метою аналізування поведінки та розвитку дитини (за зверненням вихователів, батьків або за ініціативою психолога),
• проводити заняття (семінари, дискусії, «круглі столи», обговорення) за зверненнями вихователів: психологічний аналіз як державних, так і варіативних програм для дошкільних закладів, ознайомлювати з новинками вітчизняної та світової психологічної літератури; обговорювати сенсаційні педагогічні повідомлення, цікавий досвід, педагогічні інновації, визначати доцільність їх упровадження; прогнозувати зміни у власній роботі, заохочувати до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів.

Психологічне консультування

Зміст роботи:

• проведення психологічної консультативної роботи з вихователями, спрямованої на підтримку сприятливого психологічного клімату в колективі, на подолання стресових ситуацій, на забезпечення повноцінного відпочинку, на розвиток творчої думки, творчого підходу у здійсненні навчально-виховного процесу,
• надавання невідкладної психолого-педагогічної допомоги у разі гострих конфліктних ситуацій, ситуацій життєвих криз особистості (різних працівників дошкільного закладу), випадків стихійного лиха тощо,
• консультування вихователів з питань, що стосуються особистих проблем.

Мета: привернути увагу батьків до долі власної дитини, допомогти розуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років розвитку особистості, ролі тата й мами і родинної атмосфери загалом у формуванні базисних якостей синка або доньки, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами родини, з друзями, вміти гідно поводитися в разі перемоги чи поразки. Батьки мають зрозуміти і відчути необхідність певної психологічної компетентності для того, щоб по-справжньому любити свою дитину, сприймати її такою, якою вона є, ні з ким не порівнюючи її й не дорікаючи їй, допомогти їй щасливо провести дошкільні роки у родинному колі, добре підготувати дитину до школи.

Психологічна діагностика

• визначення стилю виховання в родині, стосунків у родині,
• визначення рівня тривожності, самооцінки тощо,
• психодіагностичне дослідження за зверненням батьків.

Психологічна просвіта

Перед психологом стоїть завдання пробуджувати й підтримувати у батьків потребу в спеціальних психологічних знаннях щодо розвитку і виховання дитини. природна інтуїція матері ф батька як найперших і найголовніших педагогів дитини дає більше позитивних результатів, коли спирається на їхню психологічну компетентність.

Форми освітньої роботи:

• науково-популярні лекції з психологічних питань розвитку та виховання дитини на групових батьківських зборах, факультативах для батьків,
• бесіди та консультації з групою батьків, які мають подібні проблеми із вихованням та розвитком дитини,
• оформлення стендів, листівок із психологічною інформацією,
• залучення батьків до користування психологічною бібліотекою.

Вимоги до освітньої роботи:

• освітня робота є пропагуванням психологічних знань серед батьків, тому вона має здійснюватися у досить цікавій і зрозумілій формі,
• інформація, яку надає психолог, слід ґрунтувати на науково доведених фактах,
• освітня робота є одним із засобів ознайомлення батьків з роботою психолога, з його завданнями, можливостями і з організацією психологічної служби в дошкільному закладі, а надалі – й у школі,
• конкретні приклади і результати діагностики, які використовує психолог в освітніх цілях, необхідно надавати в такій формі, щоб вони не могли бути використані на шкоду дитини.

Профілактична кореція

Завдання профілактично-корекційної роботи – допомогти деяким батькам переглянути і переосмислити свої уявлення про виховання; позбутися невиправданих та химерних очікувань, звичних, але неефективних засобів педагогічного впливу; звільнитись від власних психологічних проблем, які заважають налагодити добрі стосунки з дитиною.

Форми профілактично-корекційної роботи з батьками:

• лекції та бесіди, під час яких аналізуються типові труднощі та помилки у спілкуванні з дітьми вченого віку і висвітлюється гальмуючий вплив цих помилок на розвиток особистості,
• активні форми психологічної просвіти, в яких батьки вчаться більш ефективно взаємодіяти одне з одним та зі своєю дитиною (тренінги батьківської компетентності, партнерського спілкування, креативності, групові дискусії, рольові ігри тощо),
• індивідуальні бесіди з батьками, під час яких психолог знайомить із результатами психологічного обстеження їхньої дитини, інформує про її потенційні можливості, труднощі та про засоби, які можуть покращити психічний стан дитини,
• консультації, метою яких є корекція виховної позиції батьків, створення сприятливих умов для розвитку особистості сина чи доньки.

Вимоги до профілактично-корекційної роботи з батьками:

• психолог виступає неупередженим посередником між родиною, дошкільним закладом, допомагає узгодити вимоги батьків і вихователів таким чином, щоб вони не суперечили одні одним і відповідали потребам розвитку дитини,
• коли не вдається залучити батьків до співпраці в інтересах дитини, психолог намагається налагодити з ними доброзичливі стосунки (нейтральне ставлення родини до роботи психолога краще, ніж негативне),
• іноді доводиться проводити профілактичну роботу з батьками безпосередньо через дитину. Проте не можна допустити, щоб у результаті дій психолога ставлення дитини до своїх батьків погіршилось. Позитивне сприйняття батьків дошкільником є основним фактором його психологічного благополуччя.

Психологічне консультування батьків

Завданнями психологічного консультування є:

• допомога батькам, які вперше приводять дитину до дошкільного закладу усвідомити психологічне навантаження, яке доведеться пережити дитині під час періоду адаптації,
• допомога в налагодження постійних психолого-педагогічних взаємин з вихователями, підвищення психологічної компетентності з певних питань, що сприятиме кращому розумінню батьками себе, своєї ролі у житті дитини і самої дитини й позитивному ставленні до неї,
• з’ясовування  причин психологічних проблем, які виникають у родинному спілкуванні та шляхів їх цивілізованого розв’язання,
• допомога батькам у процесі вибору для дитини студій, школи тощо.

Форми та тематика консультативної роботи:

• індивідуальні консультації для батьків, які звернулися до психолога з конкретними питаннями,
• родинні консультації для кількох членів родини з метою вироблення шляхів співробітництва і довірливих стосунків у вихованні дітей,
• групові консультації .під час яких ставляться, аналізуються і обговорюються різноманітні питання психології, цікаві для більшості батьків групи.

Тематика консультацій випливає із проблем, які виникають у батьків під час виховання дитини в дошкільних закладах і вдома.

Вимоги до консультативної роботи з батьками:

• ефективна консультація неможлива без налагодження особливих стосунків та ставлення психолога до клієнта. Особливе ставлення передбачає довіру, відкритість, зацікавленість. Психолог мусить не тільки розуміти почуття й думки клієнта – когось із батьків (не перебираючи на себе роль судді), але і демонструвати розуміння,
• у стосунках з батьками психолог мусить уникати настирливого дидактизму, моральних та оціночних суджень, зауважень, звинувачень тощо,
• не можна випитувати у клієнта «всю правду» щодо його особистого життя. Сенс консультації психолога не в тому, щоб достеменно вивчити проблему і розв’язати її на користь клієнта, а в тому, щоб клієнт самостійно розв’язував суть проблеми для себе і знайшов власні шляхи її розв’язання,
• психолог не дає порад або рецептів, навіть якщо саме цього від нього очікують. Він не переконує, не вмовляє, не підштовхує клієнта, а робить усе можливе, щоб клієнт сам виробив рішення і взяв на себе відповідальність за його здійсненняю

джерело:

Марінушкіна О.Є. Порадник практичного психолога / О.Є.Марінушкіна, Ю.О.Замазій. –

Х.: Вид.група «Основа», 2007. – 240 с. –

(Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання)