Стаття "Незнайома історія знайомих речей"

                               НЕЗНАЙОМА  ІСТОРІЯ ЗНАЙОМИХ РЕЧЕЙ

 Її шанують у кожному домі,  на неї нарікають, без неї страждають. Сіль – це один із самих незамінних продуктів, який завжди присутній на столі.  Без солі не можна відчути смак їжі. Кухонна сіль - це єдина мінеральна речовина, яку людина вживає в чистому вигляді.

  Існує величезна кількість солей, які можуть заміняти одна одну. Але більш всього придатний для їжі  натрій хлорид. На думку деяких сучасних вчених, походження слова «сіль»,  пов'язано з Сонцем: старовинне слов'янське назва Сонця - Солонь. Може здатися, що сіль дістала назву через солоний смак.  Насправді лише  натрій хлорид солоний; солі берилію - солодкі, магнію – гіркі,   кальцій карбонат  – без смаку. Здебільшого солі мають змішаний смак – солодко-кислий, солоно-гіркий, вони теж можуть мати певну цінність в харчовому раціоні людини.

 Кам’яна, або кухонна сіль – це побутова назва натрій хлориду.  Кухонна сіль у природі більш відома  під прізвищем галіт (кам'яна сіль) Перша назва пов’язана з тим, що кристали цієї солі в природі дуже тверді і нагадують прозоре каміння. Кухонну сіль використовують як мінеральну  добавку до їжі,  у харчовій промисловості. Звідси і назва – кухонна. Протягом довгого часу стародавні люди, приручивши тварин, розводили худобу і їли м ясо та пили молоко. Тоді сіль їм не  була потрібна, бо в м ясі вона є, а до молока її зовсім не треба. Та ось люди осідають і починають сіяти хліб. Без солі рослинна їжа здавалася  прісною і несмачною. Сіль -  найдавніша в світі харчова добавка. Давно було виявлено, що деякі рослини мають солоний присмак. Такі рослини сушили, а потім спалювали в багатті. Золу використовували як приправу до їжі.

 Перше знайомство людини з природною сіллю відбулося на узбережжі теплих морів.   Подібно до міфічної богині кохання Афродіти, що народилася із піни морської, сіль народжується із морської води, де на мілководді, під дією високих температур і вітру інтенсивно відбувається випаровування, а в осаді накопичується сіль. За виразом Піфагора, «сіль була народжена найшляхетнішими батьками — сонцем і морем». У різних народів існує безліч легенд про утворення солі. Одна з них про грізного бога Сета, який насилав на весь Єгипет із пустелі посушливі вітри, а в океані підіймав хвилі, що руйнували кораблі. У хвилини гніву на його губах була піна, а  на  очах – сльози.  Там, де вони падали народжувалася сіль. Перелякані єгиптяни, щоб  зменшити посуху, споруджували на честь грізного Сета храми, приносили жертви. Вони вірили, що сіль – творіння богів. У латинському варіанті  назви солі теж відчувається подих моря, адже солоне ім`я «sal» походить від грецького «hals», що якраз і означає «море».  Українське слово «сіль» походить від латинської назви солі «sal».  

 Наповнюючи сільничку, ми ніколи не замислюємося про важливість солі. Тисячоліття тому сіль була настільки дорога, що через неї влаштовували війни. Зараз же вона є найдешевшою з усіх відомих харчових добавок.

 За місцем розташування покладів і способом видобутку розрізняють садну (з морської води), кам'яну (з надр землі), виварну (з підземних розчинів) і сіль самосадну (озерну). Саме нею, скажімо, славилися Крим і таврійські степи. Власне, саме за таким «самосадом» у 16-19ст.   до Чорного моря їздили українські чумаки.  Торгово-візничий шлях – чумацький шлях - пролягав по лівому березі Дніпра через запорізькі степи до Перекопу, а звідти – у Крим.

  Кухонна сіль природного походження може мати різні кольори і відтінки в залежності від доданих до неї мінералів. Чистий галіт не має кольору,а  має скляний блиск. Якщо ж він забруднений калійними солями, то набуває блакитного, синього або фіолетового забарвлення. Морська сіль, на відміну від звичайної харчової, містить в собі такі мікроелементи як: калій, натрій, кальцій, магній, залізо, бром, хлор, марганець, цинк, селен, мідь, кремній і йод. Колір  і смак  морської солі залежить від місця, де її добувають. Найціннішою вважається сіра морська сіль. Такий колір вона має тому, що в ній є включення океанічної глини і частинки мікроскопічної водорості дюналіелли, яка володіє унікальними цілющими властивостями. Для профілактики захворювань щитоподібної залози   використовують йодовану сіль. Для цього до  кам’яної солі додають йодат або йодид калію.

 Сіль завжди була символом мудрості, волі, розсудливості. У християн сіль завжди шанували як символ чистоти і вічного життя. «Хліб - сіль» – ці слова завжди йдуть в парі. Недарма кажуть «зустрічати  хлібом - сіллю»,  «піднести гостям хліб і сіль»,  «подякувати за хліб, за сіль».  У всіх народів сіль - символ гостинності. І, навпаки, розсипати сіль означало накликати на себе біду або гнів богів. Щоб з`їсти пуд солі вдвох і краще взнати одне одного, знадобиться цілий рік! А на те, щоб побільше взнати про саму сіль, взагалі пішло багато тисяч років і безліч таємниць про неї  ще не розгадано.

 Сьогодні важко уявити, що в давнину її напівпрозорі кристали називали "білим золотом"і вона грала роль грошей, як і інші цінні предмети. Багачі  пишалися тим, що могли пригостити гостей хлібом і сіллю, а бідняки, відчуваючи її гострий дефіцит, влаштовували «соляні бунти». Стародавні літописи говорять про те, що ваннами з морської солі користувалися цариця Клеопатра і цар Ірод. На Київській Русі князі платили своїм дружинникам, лісорубам сіллю. На початку XIX ст. в Ефіопії на соляні гроші — стандартні бруски солі розміром  6 на 5 см — можна було купити будь-який товар. У Стародавньому Китаї з солі робили справжні гроші - монети-коржі. Їх випікали із соляного тіста, на яке накладалося клеймо імператора. У кінці 17 століття сіль була головним вантажем, який перевозили з країн Карибського басейну в Північну Америку. Вона використовувалася для засолювання найдешевших сортів риби, якою годували рабів на цукрових плантаціях. Відомо, що ідучи з тайгового притулку, мисливці неодмінно залишають сірники і сіль для випадкових мандрівників. На Русі здавна було прийнято до Страсного четверга готувати «четвергову сіль» — кам'яну сіль змішували з м'якушкою житнього хліба і пересмажували на сковороді, після чого товкли в ступі. Люди здавна використовували цілющу силу такої солі. При правильному її використанні вона дійсно грає роль «білої цілительниці», яка м`яко і непомітно приводить організм людини в порядок зовні і зсередини.

 Існує думка, що сіль шкідлива і потрібно обмежувати її вживання. Прихильники цієї теорії називають цю речовину «білою смертю» і навіть радять відмовитися від неї.  Користь і шкода солі для людини залежать від кількості її споживання, а також якості самого продукту. Якщо не перевищувати добову норму і використовувати морську або йодовану сіль, шкоду здоров’ю цей мінерал не заподіє. Добова фізіологічно обґрунтована норма споживання солі для людини 4-6 грамів.  Додаючи її щодня до їжі, людина з'їдає в середньому 6-7 кілограмів солі на рік. До сімдесяти років життя, це число складе півтони.

 Сіль життєво необхідна для життєдіяльності людини, так само як усіх інших живих істот. Сіль бере участь у підтриманні та регулюванні водно-сольового балансу в організмі,  забезпечує постійний осмотичний тиск крові, створює умови для існування червоних кров'яних тілець — еритроцитів, зберігає здатність м'язів скорочуватися, а в шлунку утворює соляну кислоту, необхідну для перетравлення і засвоєння їжі. Вона позитивно впливає на зуби, полегшує болі при великих опіках, розріджує кров і лімфу, має антибактеріальну й антисептичну дію. Якщо немає води і солі, клітини не отримують харчування і гинуть від зневоднення. При хронічній нестачі солі в організмі можливий смертельний результат.               Користь і шкода харчової солі залежать від правильності її вживання і, незважаючи на всі плюси, зловживати нею категорично не рекомендується. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, систематичний прийом надмірної кількості солі призводить до підвищення кров'яного тиску і, як наслідок, - до різноманітних хвороб.

    В різних країнах світу є пам'ятники і музеї солі (В Болгарії, Німеччині, Франції, Польщі, Італії, Франції та ін. країнах).  Назавжди пам'ятниками солі стали назви міст, де її колись добували: Солікамськ, Зальцбург, Марсель, Солтвілл, Солотвино.

 На Закарпатті існує легенда про дівчину, яка оплакувала загибель коханого, сидячи на краю величезного яру, який до країв наповнився її слізьми. Так виникли солоні Солотвинські озера. Їх води гоять гнійні рани. Широко використовують зараз лікування мінеральними водами на спеціалізованих курортах і перебування в цілющій атмосфері соляних шахт. Глибоко  під землею в соляних шахтах обладнані палати для хворих на астму. Стіни, підлога, стеля — це сіль, її мікропилинки насичують повітря, яким дихають хворі.  Україна має великі та унікальні за якістю поклади кухонної солі. За хімічною чистотою їх можна вважати найкращими у світі. Основні запаси розташовані на території Донбасу, Придніпровської низовини, Прикарпаття та Закарпаття. Крім кам'яної солі на Україні є родовища, представлені ропою озер, а також пов'язані із зосередженням підземних розсолів. Ці запаси кам'яної солі та природних розсолів досить значні і при сучасному рівні видобутку практично невичерпні. Високоякісні кам'яні солі - важлива стаття експорту України.

Кухонна сіль — один з найцінніших мінералів, дарунок природи, який тисячоліттями служить людині вірою і правдою.  Вона воістину чарівна, бо дарує людям красу, молодість і здоров'я  на довгі роки, тільки треба не лінуватися користатися її чудовими дарами.

Сіль потрібна людині, без неї немає життя. Але її властивості до кінця не вивчені. У звичайному кристалику заховалися ще мільйони таємниць.