Стаття "ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ"

Данілова Наталія Олександрівна,

вчитель математики ( І категорії ) Заводської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів

Кириківської селищної ради Великописарівського району

Сумської області

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЯК ЗАСІБ  АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

Анотація. У статті розглянуто проблема активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання математики. Акцентовано увагу на активізації пізнавальної діяльності учнів засобами опорних конспектів.

Ключові слова: пізнавальна діяльність, процес навчання, активізація пізнавальної дiяльностi, інтерактивні й інноваційні технології.

Постановка проблеми у загальному вигляді. За останні роки зміст шкільної математичної освіти зазнав великих змін. Процеси гуманізації та гуманітаризації внесли свої корективи в організацію навчання на уроках математики. Сьогодні освіта розглядається як процес становлення особистості. При цьому головне її завдання — не забезпечення школярів знаннями, що дуже мінливі в сучасному світі, а навчити дітей втілювати їх у життя [5, с. 12]. Тому, вважаю, що одне з головних завдань сучасної математики — навчити учнів самостійно працювати, оскільки темпи надходження наукової інформації надзвичайно зросли й практично кожній людині, яка хоче мати роботу та продуктивно працювати, необхідно весь час оновлювати свої знання, а то й переучуватися, а це можливо лише при наявності в неї умінь і навичок самостійної роботи. Упевнена, що для школи важливим є не лише зміст навчання, а й процес його здійснення. Навчання повинне відбуватися за умови постійної й активної роботи кожного учня на уроці.

Математика, з одного боку, — цікавий предмет, бо захоплює з кожним разом, з другого — «важкий», бо вимагає чималих зусиль у засвоєнні навичок і вмінь. В усі часи викладачі математики працювали над питанням розвитку пізнавальної активності на уроці. І на сьогоднішній день це питання є актуальним. Сьогодення все наполегливіше вимагає пошуку таких форм і методів навчання, впровадження яких сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало ефективність набуття ними нових знань, розвивало творчу активність, а також навички колективно злагоджених дій. Тому шукаю свої шляхи, підходи до вирішення проблеми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, методів і шляхів розвитку пізнавальної діяльності, знайшли глибоке обґрунтування в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів: А. Алексюка, Н. Бібік, М. Данілова, І. Лернера, В. Онищука, В. Сухомлинського, О. Савченко, Г. Щукіної та ін. Пошуками оптимальних шляхів розвитку пізнавальних інтересів, шляхів і методів розвитку пізнавальної діяльності займались: А. Алексюк, В. Онищук, Г. Щукіна, які розглядали пізнавальні інтереси як стимули до пересилення труднощів у навчанні, шляхи до отримання морального задоволення від роботи, намагання розширити знання, знайти нові джерела інформації, до активного мисленевого пошуку [9, с. 274].

Мета статті. Метою статті є спроба представити систему прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках математики, що заснована на єдності традиційних та інтерактивних технологій.

Виклад основного матеріалу. Свідомість та активність учнів — це один із принципів навчання, що включає роз'яснення мети та завдань навчального предмету, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив самого учня; використання у процесі навчання мисленевих операцій (аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція); поява позитивних емоцій; наявність позитивних мотивів навчання; раціональні прийоми праці на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу та його засвоєння; наявність належного контролю та самоконтролю.

Саме так розглядають активізацію пізнавальної діяльності В. Бондаревський, Н. Бібік, С. Гончаренко, Б. Кобзар, Г. Костюк, Н. Ничкало, О. Савченко, В  Сухомлинський.

Основна задача навчання математиці в школі — міцне оволодіння учнями системою математичних знань і вмінь, необхідних у повсякденному житті та трудовій діяльності кожному члену сучасного суспільства, достатніх для вивчення сучасних дисциплін i продовження освіти.

Активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів сприяє застосування такого засобу, як опорні конспекти. За останні роки зміст шкільної математичної освіти зазнає великих, проте не завжди якісних змін. Відбувається модернізація курсу математики, зростає обсяг навчального матеріалу, вводяться нові теми, але при цьому кількість годин, відведених для вивчення предмету не тільки не збільшується, а й відбувається деяке скорочення навчального часу.

Тому потрібні нові науково-методичні й психологічні принципи та методи навчання, які б дозволили суттєво інтенсифікувати процес засвоєння знань.

Вважаю, що велике значення в інтенсифікації процесу навчання відіграє система правильного розподілу навчального матеріалу та вибір способів його подання. Як отримати надлишок часу, який дозволить учителю частіше повертатися до вивченого, розв’язувати більшу кількість задач і вправ, удосконалювати розумову діяльність учнів введенням логічних, творчих задач, задач на кмітливість? Одним із можливих шляхів інтенсифікації процесу навчання є швидке просування вперед, коли вивчається теоретичний матеріал за рахунок поєднання в одне ціле декількох взаємопов’язаних його частин.

Дуже часто розуміння матеріалу відбувається при сприйнятті вдалої форми запису або ілюстрації. Від вдалого інформаційного оформлення думки залежить цінність навчання в цілому, міцність запам’ятовування матеріалу й усвідомленість засвоєння.

Певний час робота за опорними конспектами вважалась багатьма педагогами панацеєю: зазубрив їх учень – і все може. Очікування не виправдалися, прийшло розчарування, про опорні конспекти забули. Але працюючи в школі, прийшла до висновку, що вони необхідні.

Опорний конспект полегшує як первинне сприйняття учнем матеріалу, так і його повторення, допомагає виділити те головне, той «цвях»-опору, на якому буде закріплено мінімум знань, вмикає зорову пам'ять, асоціативні зв’язки. Можливість наочно представити теорію є підтримкою її закріплення в пам’яті шляхом активізації образного мислення. Пояснення нового матеріалу за опорними конспектом полегшує концентрацію уваги учнів. Крім того, вони тренують здібності довільного запам’ятовування.

Чому ж, виникає питання, робота з опорними конспектами не завжди дає очікувані результати? Скоріш за все тому, що оволодіння певним обсягом понять та закономірностей, правильне розв’язування певного типу задач ще не забезпечує ефективне оперування поняттями та закономірностями, не є свідченням про усвідомлення засобів, прийомів розв’язування задач.

Опорні конспекти сприяють формуванню алгоритмічного мислення, прискорюють його розвиток. Однак алгоритмічний вид розумової діяльності є необхідною, але недостатньою умовою розвитку мислення. Алгоритмічні прийоми є фондом знань, з яких учень може брати «будівельний матеріал» для створення, конструювання засобів розв’язку нових для нього задач. І тут важливо поряд з алгоритмічним видом мислення розвивати й евристичне, тобто відходити від задач репродуктивного характеру. Робота за опорними конспектами, економлячи час, дозволяє більшу його кількість приділяти саме задачам на зіставлення, наочно-образне мислення, на змістовний аналіз.

Я вважаю, що оволодіння евристичними прийомами мислення готує учнів до самостійного пошуку шляхів розв’язку. Розвиток алгоритмічного мислення формує вміння виділяти головне в ланцюгу чужих міркувань, учень сам для себе може скласти свій опорний конспект, тобто може плідно працювати з інформацією, і не треба позбавляти його цього.

Таким чином, опорний конспект — коротка тезисна схема, яка має ряд переваг:

‒ за допомогою невеликої кількості знаків викладається в основному весь теоретичний матеріал;

‒ таку схему неважко запам’ятати й таке запам’ятовування носить довготривалий характер;

‒ опорний конспект сприяє формуванню більш ефективно й швидко повторювати, узагальнювати, систематизувати матеріал;

‒ особливо надрукований опорний конспект допомагає значно зекономити час на уроці;

‒ вивчення теоретичного матеріалу є творчим процесом, адже опрацьовуючи ту чи іншу тему, кожен учень по-своєму пов’язує матеріал підручника або розповідь учителя з опорним конспектом.

Опорні конспекти можна використовувати на заняттях різного типу занять: лабораторно-практичних, підсумково-узагальнюючих, уроках-лекціях. Усе залежить від індивідуальності вчителя, його професійної майстерності, рівня підготовки класу.

Висновки. Опорні конспекти – високоефективний засіб активізації пізнавальної активності учнів і покращення якості освіти в цілому. Має різні види та виконує багато функцій в освітньому процесі. Проте, ефективність застосування опорних конспектів у навчання залежить не лише від якості та дидактичних можливостей відповідних засобів, але й від готовності вчителя до самостійного проектування та практичного використання цих засобів у навчальному процесі.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямку вбачаємо в розробленні часткових питань методики навчання математики в школі.

Список використаних джерел

1.               Анiпонова М. Активiзацiя творчої діяльності учнів на уроках математики. // Математика. ‒ 2009. ‒ Червень. № 23. ‒ С. 3 - 6.
2.               Бібік Н. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів / Н. М. Бібік. – К. : Віпол, 1987. – С. 5.
3.               Бондаревський В. Виховання інтересу до знань і потребу до самоосвіти. – М., Просвітництво, 1985. – С. 3.
4.               Коротаєва Є. Навчальні технології в пізнавальній діяльності школярів. Бібліотека журналу «Директор школи» 2008. – С. 2.

5. Мiнiстерство освіти i науки України «Нова Українська школа»

// https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola.

6.               Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні

технології  навчання : наук.-метод. посіб. / За ред. О.І. Пометун. – К., 2003. – 192. ‒ С. 5.

7.               Савченко О. Впровадження інновацій − об’єкт педагогічної теорії

і практики // Рідна школа. – К. : Преса України, 2012. ‒ № 10. ‒ С. 79-80.

8.               Шушара Т. Шляхи і засоби активізації навчально-пізнавальної

діяльності учнів на уроках математики / Т. Шушара // Рідна школа. – 2004. – №3. – С.17-18.

9.               Щукіна Г. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів / Г.І. Щукіна. – К. : Либідь, 1998. – С. 274.