Стаття: "Педагогічні технології"

Технологія

Принципи

Змістові особливості

Методичні особливості

Педагогічна система М.Монтессорі

Віль­ного виховання, тобто дитиноцентризму, непри­пустимості будь-якого авторитарного тиску на дитину, поваги до її осо­бистості.

Задача методу полягає у підготовці дитини до життя, а не до школи. Монтессорі-культура міцно побудована на незалежності мислення і дій та повазі до себе, однолітків, викладачів, дорослих і світу навколо. Спеціально підготоване середовище, що відповідає віковим потребам дитини. Можливість  контакту з усіма дидактичними матеріалами; вчитель, як активний спостерігач та помічник

Підкреслює і розвиває потенційні здібності дитини, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали, та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини та її індивідуальним потребам. Методика предметних уроків, побудованих за Монтессорі, їх психологічна основа — організація експериментальних контактів дітей із зовнішнім, переважно предметним, світом (сенсорне і розумове виховання), або моральне виховання через аналіз і спостереження життєвих фактів людської поведінки.

Школа успіху і радості С.Френе

Здоров'я дитини;визнання дитячого прагнення до максимального саморозвитку; створення сприятливого для розвитку дітей середовища; забезпечення «природного, живого й усебічного виховного процесу».

1. Виховання в сім'ї (від народження до 2 років). Від взаємодії батьків із дитиною на цьому етапі значною мірою залежать успіхи виховання в індивідуальному, соціальному та загальнолюдському аспектах на наступних стадіях її розвитку. Зазначимо, що сучасними психологічними дослідженнями доведена особлива важливість перших трьох років життя людини й необхідність участі обох батьків у виховному процесі.

2."Дитячий заповідник" (від 2 до 4 років) – це дошкільні заклади, де має здійснюватися виховання дітей від 2 років. На будь-якому етапі життя дитини справжнє виховання здійснюється на основі принципу "пізнання на дотик". 3.Дитячий садок (від 4 до 7 років). Виховання дитини до семи років має здійснюватись у процесі гри з використанням відповідних матеріалів, знарядь, технічних засобів.                                4.Початкова школа (від 7 до 14 років). Із погляду С. Френе, саме на цьому етапі доцільними є уроки. У початковій школі дитина продовжує діяльнісне пізнання світу, освоєння навколишнього світу в дії.

Створена ним під час теоретичних і практичних пошуків модель нової школи поєднувала різні за функціями елементи: шкільну типографію, шкільний кооператив, "вільні тексти", робочу бібліотеку тощо.. Обов'язковим чинником її функціонування була радісна, ділова атмосфера. Кожний учень і кожний клас мали свої програми на день, тиждень, місяць. Для виконання групового завдання діти самостійно обирали собі товаришів, не рідше одного разу на три тижні вони звітували.

Педагогічною технологією С. Френе передбачається чітке планування навчального процесу. Учитель на підставі державної програми для початкової школи планує роботу на місяць. За цим планом кожна дитина з допомогою вчителя складає індивідуальний тижневий план, у якому відображає основні види своєї роботи.. С. Френе запровадив спільне з дитиною розроблення індивідуальних планів занять із усіх навчальних дисциплін. Важливим засобом виховання С. Френе вважав природу. Педагогічною технологією С. Френе передбачається запровадження в навчанні методу проб і помилок, оскільки знання не може передаватись у готовому вигляді. Важливим елементом технології С. Френе є шкільна стінна газета, яку створюють упродовж тижня.

Йєна-план-школа П.Петерсена

-Кожний із нас унікальний.

-Кожний має право розвивати свою особистість незалежно від раси, статі, національності, соціального становища, релігії.

-Для розвитку індивідуальності кожному необхідно особисто взаємодіяти з матеріальним і духовним світом, соціальним і культурним оточенням.

-Кожний є цілісною особистістю.

-Люди повинні працювати над створенням суспільства, в якому поважають цінність і гідність кожної особистості. Люди повинні працювати над створенням такого суспільства, в якому суперечності між індивідами або групами людей розв'язуються справедливо і конструктивно.

-Необхідно використовувати природні й культурні ресурси відповідально перед майбутніми поколіннями.

-Школа — це організація, якій властиві відносне самоуправління і взаємодія людей, що мають відношення до педагогічного процесу.

-Зміст шкільної програми визначається потребами, інтересами дітей та основами культури, які вважаються у суспільстві необхідними для розвитку особистості.

-Викладання має здійснюватися шляхом створення навчальних ситуацій.

-Процеси викладання та вивчення складаються з ритмічного повторення основних видів діяльності: діалогу, гри, праці, свята.

-Діти навчаються у різновікових групах.

-У школі мають чергуватися розвивальне навчання, вільна гра і самостійне вивчення навчального матеріалу.

-У процесі навчання найважливішим елементом є робота в групах.

-Школа – це структура, яка постійно перебуває у пошуку і змінюється.

 "Йєна-план-школи" активно використовують ігрові форми занять з різноманітним матеріалом включаючи тренінгові ігри з використанням лічби, музики, поезії; популярні ритмічні й спортивні ігри, які повторюються впродовж усього шкільного періоду, рухливі ігри на перервах і в позаурочний час. Навчальний матеріал інтегрований тематично, і його зміст у перші роки навчання значною мірою визначається інтересами самих дітей. З часом він усе більше залежить від педагога. Домашні завдання діти отримують не кожний день, а відразу на цілий тиждень. Вони передбачають розв'язання кількох задач і прикладів, написання твору, розповіді, виготовлення саморобки, підготовку малюнка тощо.  День у "Йєна-план-школі" обов'язково охоплює чотири компоненти: гру, бесіду, працю, свято. Всі ці види діяльності вважаються особливо значущими для дитини, тому завдання педагогів полягає в оптимальному поєднанні їх у шкільному житті.

Форми і методи:

-розмова у "колі" під час "тижневого старту" (початку навчального тижня). Такі розмови присвячені темам, які хвилюють дітей, кожен може розповісти про свої проблеми, одержати допомогу не лише від учителя, а й від товаришів;

- навчальна бесіда на прогулянках і екскурсіях. Метою її є усвідомлене сприйняття учнями навколишнього світу, взаємозв'язків у ньому, набуття індивідуального досвіду на основі знання у простій, зрозумілій і доступній формі

-діалог під час групової роботи за одним столиком. Його учасники обговорюють різні теми, зокрема способи використання певного навчального завдання.

Антропософські школи Р.Штейнера

Центром всієї педагогічної діяльності вважається учень, адже завдання полягає саме в його розвитку як прояв космічної сили.

Прояви космічної сили вважаються ритмічними. До повного дорослішання людина проходить три семирічних періоду. Після закінчення першого періоду він розуміє шкільний матеріал, після закінчення другого - учень в змозі засвоювати наукові теорії. Місячні ритми також вкрай важливі, тому навчальний матеріал зазвичай вивчається так званими епохами, розрахованими на один місяць. Кожен навчальний день, що починається з двох уроків з основних дисциплін, також включає різноманітні ритміки. Часта зміна діяльності до вподоби учням.

Вчителі та батьки працюють в тісній єдності, їхні інтереси збігаються. Всякого роду адміністративні обмеження відкидаються. Школи, як правило, взагалі не мають директорів.

Враховуються психологічні типи учнів: флегматики, сангвініки, меланхоліки і холерики. У класі кожна група учнів сидить на відведеному їм місці. Навчальні кабінети імітують багатство життя з її великою кількістю світла, кольору, приємних запахів. Інтерес учнів використовується як засіб мобілізації їх внутрішньої активності. Школи мають експериментальний характер. І вчителі, і батьки з ентузіазмом ведуть пошук нових проявів космічної сили, про яку можна судити не інакше, як за її проявів.

Школа для життя, через життя Ж.-О. Декролі

В основу організації навчального процесу в школі Ж.-О. Декролі було покладено принцип самонавчання, згідно з яким кожна дитина має можливість працювати у своєму темпі, привчаючись самостійно мислити й діяти.

Оскільки самонавчання потребує різноманітних дидактичних матеріалів, що утворюють цілісну систему, у педагогічній технології Ж.-О. Декролі такий матеріал – це освітні ігри й системи карткових завданьУ педагогічній технології Ж.-О. Декролі виконання карткових завдань спонукає дітей до самостійного спостереження за змінами в природі, стимулює їхню дослідну роботу, сприяє повторенню вивченого матеріалу, закріпленню різноманітних навичок ручної праці (моделювання, садівництво, приготування їжі тощоСлід також відзначити особливий вид самостійних колективних занять у школі Ж.-О. Декролі – щотижневі конференції, під час яких діти виступали з доповідями на вільно обрані теми (здебільшого – за центром інтересів).Після виступів традиційно розгорталася дискусія.

Відповіді до смислового наповнення й навчального ефекту ігор, виокремлювались такі їх види:

-сенсорні ігри, що спрямовані на розвиток сприйняття кольору, форми, напрямку, уваги, рухових здібностей;

-математичні ігри, що зорієнтовані на формування елементарних арифметичних дій, геометричних уявлень, орієнтування в часі;

-ігри з грамоти, що спрямовані на підготовку дитини до читання й письма;

-граматичні ігри, призначенням яких є розвиток граматичної правильності мовлення;

-географічні ігри.

Школа діалогу культур В. Біблера

На весь процес навчання проектуються особливості сучасного мислення «людини та культури». Треба звертати мислення учня до власних початків, створювати необхідність переформулювання особистих початкових понять. Будувати педагогічну діяльність на основі діалогу головних сфер навчального процесу: мовної стихії та форм організації рідної мови та національної й європейської культури. Учень має розвинути в собі мовну інтуїцію, чутливість, основані на глибинному багаторіччі сучасної мовної культури.

Навчання будується на основі внутрішнього діалогу, пов'язаного колом головних «точок здивування» - похідних загадок всесвіту та мислення.

Найхарактернішою особливістю такого уроку є діалог педагога і дитини, під час якого дитина виявляє свою неповторну й відповідальну позицію, а не просто засвоює пропоновані їй знання, а педагог не є «транслятором» незалежного від нього та учнів знання, не розв’язує він і проблеми «вирівнювання» дітей.

Методологічною основою «Школи діалогу культур» є положення про те, що мислення особистості, яка формується, повинно вступати в діалогічне спілкування з попередніми формами культури (античності, середньовіччя, Нового часу), а також із представниками різних поколінь, які взаємодіють у єдиному часовому просторі. Це зумовлено тим, що зрозуміти будь-які поняття, явища можна, лише помістивши їх у простір різних культурних розумінь (від минулого до теперішнього), а також розглянувши у площині сьогодення.

.Основним навчальним матеріалом у «Школі діалогу культур» є не підручник, а антологія найвидатніших текстів конкретної культури. Робота учнів полягає у створенні авторських текстів-творів у контексті діалогу з цією культурою і міжкультурного діалогу.