Стаття "Різні форми усної народної творчості у профілактиці та корекції мовленнєвих вад у дітей у дітей дошкільного віку"

 Відділ освіти

Куп’янської міської ради

Харківської області

Куп’янська гімназія №7

Різні форми усної народної творчості

         у профілактиці та корекції мовленнєвих

         вад у дітей у дітей дошкільного віку

                 Інформація вчителя-логопеда

Шукшиної Л.М.

2019

             Усна народна творчість є літературною скарбницею українського народу. Вона втілює різноманітні елементи соціального досвіду, тому являє собою національну основу  наповнення освітньо-розвивальних та освітньо-корекційних занять з дітьми з вадами мовлення.

          Працюючи з дітьми, які мають проблеми мовлення, педагоги знаходяться в пошуку цікавих та ефективних засобів корекції.Одним із таких засобів є усна народна творчість.

         Усна народна творчість різноманітна за жанровою характеристикою.

           У логопедичній роботі доцільно широко використовувати загадки, прислів’я, приказки, лічилки, небилиці, потішки, заклички, дражнилки, мирилки, співаночки, скоромовки, народні казки, народні перекази, легенди, календарно-обрядову поезію та народні ігри. Діти з цікавістю сприймають, заучують, відтворюють невеличкі фольклорні твори. При цьому в них розвивається артикуляційна моторика, мовленнєве дихання, голос, збагачується словник, розвивається увага, пам’ять, мислення, уява. Застосування у логопедичній роботі фольклору позитивно впливає на емоційно-вольову сферу дітей, робить їхнє мовлення більш виразним, бо розвиває вміння тонко відчувати та реагувати на форму та мелодико- інтонаційний лад мовлення.

             Наприклад, Колисанка - це перший поетичний твір, з яким зустрічається дитина вже в перші дні свого життя. Головна функція колискових пісень - впливати на стан і настрій дитини в момент засинання.

            Забавлянки, утішки - коротенькі пісеньки або віршики, поєднанні із своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Це своєрідна форма емоційного спілкування дорослих з дитиною, побудована на глибокому знанні психології дітей різного віку. З перших днів навчання доречно включати в корекційний процес  утішки, тому що їх зміст дозволяє слово з’єднати з діями дітей. Утішки  побудовані на повторах. Це сприяє запам’ятовуванню слів, а потім і активному їх вжитку. Запам’ятовуючи утішки, діти засвоюють і граматичне оформлення словосполучень:

Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком.

А цибулька дивувала,

Як петрушка танцювала.

           В утішках багато слів на позначення дій. Ці  слова можуть в значній мірі поповнити словник дітей.

          Скоромовки - чудовий витвір народної логопедії, спрямований як на вдосконалення звуковимови, так і на розвиток діалогічного мовлення.

Скоромовки - фольклорний жанр, побудований на поєднанні звуків, які ускладнюють швидку вимову слів. Це своєрідна мовна гра. Швидкість ритму, цікавий зміст сприяють легкому запам'ятовуванню скоромовок, бажанню проговорювати їх. Скоромовки можна використовувати для:

• формування навичок чіткої вимови звуків;
• ознайомлення із словом, реченням;
• навчання звукового аналізу слів;
• визначення кількості звуків у слові, їх місця і порядку розташування;
• визначення кількості слів у реченні;
• виховання бажання вчитися.

          Чистомовки - ритмічний мовний матеріал, який містить нескладне поєднання звуків, слів важких для вимови. Особливо до вподоби малюкам жарти - чистомовки з використанням іграшок, картинок. Діти із задоволенням повторюють їх за дорослими, ніби граються, не помічаючи, що вони навчаються. За допомогою чистомовок пропонується:

вчити вимовляти звуки, склади, речення;

визначати наголошений склад.

Наприклад чистомовки:

     Мо-мо-мо-купи, мамо ескімо.

       Ім-ім-ім- побудуєм ми свій дім.

       Фольклорні твори також використовуються  з метою виділення наголошених складів. Для цих вправ підбираються твори, в яких є повтори складів. Вони сприяють розвитку фонематичного слуху, вихованню відчуття ритму і рими. Наприклад:

 Ці -ці, ці - ці!

В якій руці?

Чи-ки - бри-ки - ти куди?

Чи-ки - бри-ки - на базар.

Тра-та-та, тра-та-та,

Пішла киця за кота.

       Твори усної народної творчості використовуються в корекційному процесі для удосконалення лексико-граматичної сторони мовлення:                      

Запам’ятовуючи твори усної народної творчості, діти засвоюють і граматичне оформлення словосполучень:

Танцювала риба з раком,

А петрушка з пастернаком.

А цибулька дивувала,

Як петрушка танцювала.

В цих творах багато слів на позначення дій. Ці  слова можуть в значній мірі поповнити словник дітей.

         В творах усної народної творчості часто вживаються постійні епітети. Слухаючи їх, діти запам’ятовують словосполучення і одночасно засвоюють ту чи іншу граматичну категорію:

         Ой ти коте, коточок,

Згорнувсь у клубочок.

Шкурка м'якенька,

Зубки гостренькі,

А лапоньки - білі

Всім дітонькам милий.

         В різних творах фольклору зустрічаються і числівники. Діти запам’ятовують числовий ряд. Наприклад:

Раз, два, три, чотири, п'ять! –

 П’ятеро пташат летять! -

Перше, друге, трете, п’яте...

Йдуть четвертого шукати.

           Фольклорні твори  також стають в нагоді при   описуванні  предмета. Їх можна брати як зразок для наслідування при навчанні дітей складанню описових розповідей. Наприклад:

Хвалилася дівчина:

„В мене коса до пояса,

в мене личко, як яблучко ,

в мене очки, як терночок.

В мене брівки, як шнурочок”

        В різних творах народної творчості можна знайти велику кількість діалогів. Приклади такого мовлення є зразком для наслідування в навчанні дітей діалогічного мовлення:

-  Мишка, мишка порохнушка,

- А де була?

-  У бабусі.

-  Що робила?

-  Полотно ткала.

-  Що наткала?

-  Кусок сала.

-  Куди положила?

-  На мисничку,

-  Куди впало?

-  В помийничку.

-         Тут пень, тут криниця,

-          Тут холодна водиця.

            Фольклорні твори доцільно використовувати в роботі з розвитку з розвитку навичок зв’язного мовлення. Загадки, прислів’я, приказки, народні казки, народні перекази та легенди дозволяють розширювати знання про історію, національні традиції та побут українського народу, збагачувати, уточнювати, активізувати відповідну лексику.

        Загадка є одним з найулюбленіших жанрів дитячого фольклору. Вона являє собою малу форму усної народної творчості, в якій у стислій, образній формі даються найбільш яскраві, характерні ознаки предметів або явищ. Загадки формують вміння виділяти суттєве, самостійно робити висновки, умовиводи. Загадка - це етичний поетико - алегоричний опис предмета чи явища. Подається вона у формі запитання, описового речення, найчастіше у віршованій формі, яка потребує відповіді. Відгадування загадок дає змогу дітям уточнювати уявлення про предмети, їх властивості, назви, усвідомлювати шляхом порівняння зв'язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, розуміти переносне значення слів, висловів.

          Для розвитку зв’язного мовлення  у корекційному процесі  широко використовуються  народні казки. Мова казок відрізняється художньою простотою і разом з тим красою, ритмічністю, музичністю і виразністю. Мова казки стисла, лаконічна: „ Жили собі дід та баба, та була в них курочка ряба”. Якщо спробувати перемістити хоча б одне слово, і вже щезне музика і образність фрази. Фраза зазвучить грубо і якось не закінчено, наприклад „У діда і баби була ряба курка”. В казках дуже багато матеріалу для корекції та розвитку мовлення. Повторюваність фраз є гарним прийомом для збільшення дитячого словника. Це такі казки: „ Рукавичка ”, „ Коза – дереза ”, „ Котик і півник ’’, « Колобок» та інші. Повтори допомагають дітям краще запам’ятати і зрозуміти казку, зосереджують їх увагу на головному. В казках багато традиційних формул, стійких висловлювань, постійних епітетів, повторів. Ці прийоми допомагають збагатити словник дошкільнят.

          Особливе місце у розвитку мовленнєвої діяльності посідають ігри - драматизації за народними казками. На індивідуальних заняттях логопед розучує  з дітьми діалоги Колобка і Зайця, Колобка та Лисиці й інші. Коли всі ролі вивчені, можна переходити  до драматизації казки: розподілити  дітей на глядачів та артистів. Зміст усім добре знайомий, якщо хтось помилився, йому дружно підказують. Спостерігаючи за дітьми під час гри,  можна зробити  висновок, що драматизація помітно впливає на розвиток мовлення дошкільнят, у дітей збагачується інтонація, виразнішою становиться міміка, активізуються самостійні мовні прояви дітей.

       До жанрів фольклору належить і народна гра. Використання в народних іграх доступного для сприймання та вимовидитячого ігрового фольклору (приспівки, заклички, потішки, приказки, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, лічилки, скоромовки, чистомовки, звуконаслідування, жеребкування, загадки, утішки або забавлянки) роблять  їх цікавими та ефективними для розвитку мовленнєвої діяльності вихованців логопедичних груп. За умов багаторазового повторення всього фольклорного твору чи його окремих частин, ігри такого типу дозволяють педагогам відпрацювати різноманітний як фонетичний, так і лексичний матеріал. Динамічні за змістом невеликі поетичні народні форми швидко запам’ятовуються дітьми, а залучення до виконання в іграх тих чи інших рухів (кидання камінців, кружляння, підскоки, нахили) допомагає дошкільникам навчитися координувати свої рухи зі словом. Корекційно-розвивальну спрямованість народних ігор посилює музично-поетичний супровід. 

            Підсумовуючи вище сказане можна дійти до висновку, що українська народна творчість - невід’ємна частина  роботи вчителя – логопеда. Художнє слово, народна мудрість розвивають мовленнєві здібності дітей дошкільного віку. В процесі роботи з використанням народознавчого матеріалу інтенсивно  накопичується  лексичний запас, засвоюється структура рідної мови, основи її звукової культури та елементів граматичної діяльності. Активізується сприйняття художнього слова. З’являються навички та вміння слухати та розуміти твір дитячої літератури, з’являється зацікавленість і на підставі цього - емоційне сприйняття та бажання запам’ятовувати та виконувати неодноразово віршики, які слухали, маленькі казочки, розглядати малюночки, розмовляти про їх зміст.     

     За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання корекції та розвитку мовлення і поруч із основними методами і прийомами мовленнєвого розвитку дошкільників з порушенням мовлення  можна й потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу. Крім корекції та розвитку мовлення через народне слово можна реалізовувати завдання національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку.