стаття "Робота з клавішним синтезатором як засіб формування професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва"

Робота з клавішним синтезатором як засіб формування професійної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва

Пройшло лише трохи більше десятиріччя з того часу, як комп'ютер вірвався в наше життя, і сьогодні вже неможливо уявити, як можна без нього вирішувати багато професійних та побутових проблем. Професійному композитору сьогодні не потрібен ні симфонічний оркестр, ні виконавці-солісти, щоб озвучити свою музику. Музикант будь-якого рівня підготовки за допомогою клавішного синтезатора може творити розгорнуті, багатообразні за характером звучання електронні музичні композиції.

Цифрові технології торкнулися також сфери музичної освіти – як професійної, так любительської, і те, що відбувається, вражає своєю маштабністю та радикальністю. В дитячих музичних школах, школах мистецтв та інших закладах додаткової освіти відкриваються класи і відділення електронного музикування. До використання клавішного синтезаорту все частіше звертаються і на уроці музичного мистецтва в загальноосвітніх школах і під час музчиних занять та святкових ранків у дошкільних закладах.

Сфера застосування клавішного синтезатора величезна. З його допомогою дуже легко, буквально «одним пальцем», можна створити акомпанемент до популярної пісні, а за наявності відповідної виконавської техніки - зробити аранжування складного музичного твору.

Розглянемо навчальне призначення широко розповсюдженого зараз так званого «інтерактивного синтезатору», що наділений функціями автоакомпанементу, запису мелодії, створенню музичних аранжувань і т.п.

Які ж основні відмінності синтезатора від традиційного музичного інструменту? Перше, що треба прийняти до уваги, інтерактивний синтезатор – не тільки музичний інструмент у простому розумінні цього слова. Якась його частина дійсно має знайоме призначення - на ньому можна грати соло або в ансамблі, як на фортепіано. Але інше (не менш важливе) призначення синтезатора – це великий арсенал композиторських можливостей: на ньому можна створювати і записувати мелодії, підбирати акомпанемент, додавати голоси до мелодії згідно обраної гармонії. Цей арсенал композиторських можливостей можна вважати музично-спеціалізованим персональним комп'ютером. Отже, синтезатор вміщує у собі два різноманітних навчальних призначення: традиційний музичний інструмент (хоч і з великим набором різноманітних тембрів) та спеціалізований комп'ютер для реалізації композиторських завдань.

У нашому випадку застосування інтерактивного клавішного синтезатору у навчальному процесі має третє - творче призначення - це аранжування музичних творів.

Існує два підходи до аранжування: стилізація - максимальне наближення до першоджерела і стильове варіювання - зміна жанру і стилю композиції.

Для аранжування музики академічних жанрів головне показати стиль епохи, в якій було створено музичний твір. Для цього потрібно використовувати музичні інструменти, на яких грали музиканти даної епохи. Важливо наблизити електронне звучання до справжнього, авторського. В роботі з творами класичної музики необхідно дотримуватися більшої строгості у відтворенні авторського тексту. Підбирати тембри потрібно відповідно до епохи та характеру музики. Не забувати міняти їх при закінченні форми. Використовувати природний діапазон звучання інструментів. Характер звучання багато в чому буде залежиш від жанрових і стильових особливостей музики. Так, наприклад, в аранжуванні класичної композиції будуть доречні і темброві фарби старовинних інструментів, і голоси симфонічного оркестру. Якщо використовується автоакомпанемент, то бажано вуалювати його естрадно-побутовий відтінок: відключати тембри естрадного оркестру (або замінювати їх на інші), знімати партію ударних.

В аранжуванні народної музики головне - підкреслити національний колорит за допомогою використання народних музичних інструментів. У роботі з народною музикою можна проявляти більше фантазії у виборі форми. Для слов'янської музики характерна форма варіаціі. В кінці роботи над аранжуванням потрібно відредагувати звукорежисерські параметри. Підбирати тембри потрібно відповідно національній культурі та характеру музики. Не забувати міняти тембри в кінці форми. Виконання творів народної музики дасть більше свободи, оскільки вона початково несе в собі елементи спонтанності таі імпровізації.

При аранжуванні жанрів естрадної, джазової, танцювальної музики відкривається великий простір виборів стилів. В синтезаторах є всі основні стилі джазу, танцювальні стилі, величезна кількість стилів естрадної музики. Так само представлені всі тембри, якими можна інструментувати дані музичні композиції. Відмінними рисами естрадної і особливо джазової музики є ускладнення гармонії і ритму. Ритму притаманна велика метроритмічна насиченість. Основою ритмічної пульсації став прийом «свінговання» - зміщення акценту з долей такту або вперед, або назад (запізнювання звуку, що повинен припадати на відносно сильну долю). Тому при виконанні джазової (естрадної) мелодії бажано її синкоповувати. Бажано використовувати режим автогармонізації - імітація техніки ведення мелодії блок-акордами (виклад мелодії разом з супроводжуючими гармонічними голосами), яка була притаманна джазовим оркестрам. Аранжувати сучасні популярні мелодії, на перший погляд, - менш складне завдання. Адже синтезатори (їх тембри, стилі автоакомпанементу) орієнтовані саме на цей стиль. Вибір виразних засобів для таких композицій досить простий і очевидний, а звучать вони яскраво і ефектно. З іншого боку популярна музика більш відкрита для прояву творчої фантазії - можна міняти характер п'єси, варіюючи її темброві та гармонічні фарби, заповнювати паузи імпровізаційними вставками і т.п.

Приступаючи до роботи над музчиним твором спочатку слід подумати про його фактурне втілення. Наприклад, визначити, чи буде застосовуватися автоакомпанемент. У синтезаторі закладена величезна кількість стилів і якийсь із них напевно виявиться співзвучним тій мелдії, що потрібно аранжувати. При аранжуванні можна використовувати допоміжні шаблони автоакомпанементу (вступ, закінчення, варіації, ритмічні «збивки»), що спростить поставлене завдання. Найбільш захоплююча частина роботи - це підбір тих чи інших тембрів голосів і варіантів їх звучання.

Загальні методичні рекомендації створення аранжування:

1. Напишіть або намалюйте структуру п'єси із зазначенням кількості тактів для кожної частини.

2. Візьміть звичайний або нотний аркуш і розмітьте його тактами з гармонійною сіткою п'єси, дотримуючись її структури.

3. Виберіть інструменти за тембрами, що будуть задіяні в аранжуванні і визначте їх функції (соло, акомпанемент).

4. Створіть і запишіть нотні партії для кожного інструменту. Нехай у деяких інструментах буде багато порожніх тактів - не стискайте їх як у класичному аранжуванні в один із зазначенного числа порожніх тактів. На відміну від виконання готових чужих аранжувань - у вас процес творчий. Можливо, пізніше ви захочете що-небудь додати в ці порожні такти.

5.Зберіть чернетку повної партитури вашої п'єси. Знову-таки, оскільки аранжування знаходиться в процесі свого народження, а не передачі в оркестр або видавництво, не шкодуйте нотного паперу і не економте на порожніх тактах.

6.Запишіть трек за треком партії всіх інструментів в банк пам'яті (секвенсор) синтезатора. Зробіть цю роботу якомога швидше, не відточуючи довго окремі такти і партії. Згодом ви завжди можете повернутися до них, щоб виправити або змінити. Часто буває, що деякі моменти, над якими ви билися довгий час, виявляються не потрібні або не чутні в загальному звучанні ансамблю.

7. Послухайте записану аранжировку і подумайте, що в ній можна поліпшити або змінити. З цього моменту починається найвідповідальніша і цікава частина роботи. Спробуйте змінити тембри записаних партій, можливо доведеться зрушити якійсь фрагмент на октаву вгору або вниз і т.д.

8. Запишіть заново ті партії або фрагменти, що звучать невдало.

9. Підкорегуйте баланс гучності різних інструментів, додайте звукові обробки.

Пам'ятайте, що для аранжування музичних творів потрібно володіти спеціальними музично-теоретичні поняттями: тональні функції акордів, фактурні функції голосів, формотворна роль гармонії, фактури, тембру та ін. Також необхідно навчитися використовувати специфічні прийоми електронного виконавства: включення або виключення різних режимів гри, вплетення в музичну тканину звукових ефектів та ін.

За умови систематичної та цілеспрямованої роботи на заняттях і під час самопідготовки майбутній вчитель музичного мистецтва розширює педагогічний репертуар, знайомиться з особливостями гри на клавішному синтезаторі, вчиться аранжувати музичні твори різноманітних жанрів: класичні композиції, популярні мелодії, народну музику.

Аранжування музичних творів на клавішному синтезаторі має практичну спрямованість, формує професійні компетенції майбутнього фахівця і є перспективним для подальшого вивчення.