стаття "Роль класного керівника в залученні дітей до діяльності гуртків та секцій за інтересами"

Шосткинська гімназія

Шосткинської міської ради Сумської області

Роль класного керівника в залученні дітей до діяльності гуртків та секцій за інтересами

Підготувала класний керівник

                                                                        3(7)- А класу

                                                                       Мартиненко М.А.

Шостка - 2011 

Школа — це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота.

Виховання творчої особистості – головне завдання школи ХХІ століття Талант і творча обдарованість стають нині запорукою інтенсивного економічного розвитку країни і сприятливим чинником національного престижу. Як з’ясувалось, інтелектуала з високим рівнем розвитку творчих здібностей не можна замінити нічим і ніким.    

        Характерною особливістю позакласної і позашкільної роботи є те, що вона здійснюється на основі добровільності: кожен учень за власним бажанням вибирає для себе той чи інший вид діяльності.

 Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною,  що нині є проблемою століття. Людина - це саморозвивальна система, що все пропускає через своє усвідомлення й свою душу. Згідно з цим твердженням, мають змінитися ціннісні орієнтації вчителя, бо він має уявляти, що перед ним не просто діти, яких треба виховувати, а яскраві, неповторні індивідуальності, що їм необхідно допомагати в засвоєнні досвіду старшого покоління, їх треба розвивати і цінувати. Завдання класного керівника полягае у необхідності організувати виховання відповідно до здібностей дитини , її таланту і здатності навчатись. Школа ставить собі за головну мету -  дати  виявитися самостійним творчим силам дитини. Мета виховання - сформувати людину з незалежним високорозвиненим розумом, людину, яка реалізує в житті свою незалежну думку. Усі діти талановиті. Необхідно допомогти дізнатися про свої здібності. Дітям цікаво вчитися,  коли вони люблять свою школу, люблять свого вчителя.  Отож першорядним завданням класного керівника має стати виявлення тих задатків, які має кожен учень. Знайти та здобути в кожній дитині якісь творчі здібності, навчити її працювати, допомогти зрозуміти і знайти себе, зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя – завдання класного керівника. Краще вчити, краще виховувати - потреба часу. Активність, ініціатива,  творчий пошук педагога - необхідна умова для успішного вирішення тих складних завдань, які стоять перед школою. Виховання творчості - це виховання передусім творчого ставлення до праці, виховувати не споживачів, а активних учасників , які не бояться труднощів. У процесі творчості в учнів виробляються такі цінні людські риси працьовитість, посидючість, старанність, допитливість, цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, уміння обирати працю й визначати, як її краще виконати, здатність якісно доводити справу до кінця. Творчі завдання, проблемні завдання, завдання пошукового характеру дають дітям їжу для розуму,  розвитку уяви, спостережливості-рис, які завжди поруч із творчістю, які сприяють розширенню кругозору. Успіху виховання сприяє постійне заохочення вчителем нестандартного, оригінального рішення, доцільного відступу від образу, тренування вміння бачити спільне в різному та різне в загальних явищах. Розвитку творчих здібностей сприяє творчий, доброзичливий клімат, атмосфера поваги і співробітництва вчителя та учнів, увага до кожного учня,  заохочення навіть маленького успіху. Тому класному керівнике необхідно сприяти залученню дітей до діяльності гуртків та секцій.

Позашкільні навчально-виховні заклади — широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Такі заклади можуть бути комплексними і профільними. Комплексний — творчі об'єднання за інтересами (гуртки, секції, ансамблі, театри тощо). Профільний — забезпечує умови для розвитку природних нахилів та інтересів дітей і підлітків, задоволення їх потреб з певного напряму діяльності.

Навчально-виховний процес здійснюється диференційовано, відповідно до індивідуальних можливостей дітей та з урахуванням їх вікових особливостей.

Палаци та будинки дитячої творчості організовують гуртки (наукові, технічні, мистецькі, спортивні тощо), творчі колективи художньої самодіяльності (хори, оркестри, ансамблі пісні й танцю, театральні колективи та ін.), клуби любителів природи.

Центри і станції юних техніків проводять серед школярів роботу в галузі техніки, організовуючи гуртки радіотехнічні, авіамодельні, фотолюбителів, телемеханіки та інші.

Центри і станції юних натуралістів мають на меті виховання в учнів любові й інтересу до природи, формування у них умінь і навичок дослідницької роботи. Працюють гуртки юних городників, тваринників, садоводів, механізаторів сільського господарства та ін.

Центри та станції юних туристів організовують подорожі школярів за межі постійного проживання для відпочинку і вивчення рідного краю та інших країн. Подорожі можуть бути пішохідними, лижними, автомобільними, авіаційними, велосипедними, водними, залізничними, комбінованими.

Дитячі спортивні школи готують на базі всебічного фізичного розвитку кваліфікованих спортсменів. У таких школах працюють секції з окремих видів спорту, а в них — навчальні групи за статтю, віком і ступенем спортивної підготовки учнів.

Дитячі бібліотеки надають практичну допомогу школярам у засвоєнні ними знань з основ наук, сприяють розвитку читацьких інтересів, вихованню читацької культури, любові до книги. 

Як і в позакласній, у позашкільній виховній роботі використовують масові, групові та індивідуальні форми виховання дітей. У цих закладах читають лекції про досягнення науки і техніки, організовують зустрічі з діячами науки, техніки, мистецтва, проводять виставки дитячої творчості, олімпіади, огляди, конкурси та ін. Групові форми виховної роботи зосереджують учнів на діяльності гуртків, секцій, клубів, студій та ін. Індивідуальна форма роботи передбачає виконання школярами творчих індивідуальних завдань, заняття з навчання гри на музичних інструментах, образортворчу діяльність у художніх школах тощо.

Творчі об'єднання у цих закладах класифікуються за трьома рівнями:

Початковий — творчі об'єднання загальнорозвиваючо-го спрямування, що сприяють виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їх інтересу до творчої діяльності.

Основний — творчі об'єднання, які розвивають стійкі інтереси дітей та учнівської молоді, дають їм додаткову освіту, задовольняють потреби у професійній орієнтації.

Вищий — творчі об'єднання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.

Важливим завданням позашкільних установ є надання школам допомоги в організації позакласної виховної роботи з учнями.

Позаурочне виховання відбувається не тільки в позашкільних закладах, а й у безпосередньо у школі. Класному керівнику необхідно виявити здібності кожного учня та сприяти залученню учнів до діяльності шкільних гуртків.

Предметні гуртки, їх створюють з різних навчальних предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та Ін.). Щоб зацікавити учнів їх діяльністю, гурткам нерід­ко дають інтригуючі назви. Члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних ве­чорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях І місячниках знань, випускають стіннівки та радюгазети, альманахи. Це спри­яє поглибленню знань І підвищує інтерес до навчальних предметів. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти певними видами практичної діяльності, набути професій­них знань та навичок. Важливо, щоб діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямування. Наприклад, члени радюгуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готу­вати радіопередачі в школі.

Предметні, технічні й спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання, їх завдання — по­глиблення набутих на уроках знань, розвиток інтересів і здібностей дітей. Організовуючи роботу гуртків, педагог не повинен забувати про моральне, трудове, естетичне й фі­зичне виховання школярів; має дбати про високу органі­зованість і дисципліну під час занять; залучати до роботи гуртків якомога більше дітей; забезпечувати активність і самостійність учнів під час занять.

Усе, що проводиться в закладі освіти з метою здійснення виховної роботи у позаурочний час, у деяких педагогічних джерелах об'єднується одним спільним поняттям — позакласна виховна робота. В інших джерелах поряд із позакласною роботою виділяють ще й позаурочну роботу з навчальних предметів (предметні гуртки, секції, олімпіади, виставки творчих робіт тощо).

  Також позаурочна робота визначається як цілеспрямована виховна робота зі школярами, яку організовують і здійснюють учителі, вихователі у школі після уроків. Успіх цієї роботи значною мірою залежить від діяльнісного зв'язку з позашкільними навчально-виховними закладами. До позакласної роботи належить робота класних керівників, шкільного бібліотекаря і всіх інших шкільних працівників з учнями, яка проводиться після уроків, але не має спеціально вираженого предметного характеру (не спрямована на вивчення якогось одного навчального предмета). Ця робота може проводитися у стінах школи чи за її межами, але організовується й проводиться працівниками школи (збори, класні години, лінійки, вечори відпочинку, виставки, екскурсії, ігрові програми, конкурси, походи, зустрічі, вікторини, агітбригади, диспути, КВК, тренінгові заняття, свята, колективні творчі справи, колективне ігрове спілкування тощо). 
             Особливість позакласної виховної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами), суспільній спрямованості (зміст діяльності відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності, самодіяльності учнів (урахування бажань дітей, їхніх пропозицій).

            Виховання здійснюється у спортивних, музичних і художніх школах, станціях юних натуралістів та юних техніків, клубах за місцем проживання, центрах творчості дітей та юнацтва тощо, тобто проводиться під керівництвом не шкільних педагогів, а працівників позашкільних установ і відзначається більшою, порівняно з позакласною роботою, практичною спрямованістю і спеціалізацією. Позаурочну виховну роботу розглядають як поєднання позакласної та позашкільної роботи, як взаємодію двох важливих ланок виховання (позакласної та позашкільної), спрямованих на досягнення єдиної мети — гармонійного розвитку дітей та молоді, виявлення талановитих і обдарованих вихованців, створення умов для їх виховання і розвитку творчих здібностей і задатків.
           Розкриття сутності позаурочної виховної роботи не буде повним, якщо не врахувати виведених із практичної виховної діяльності суттєвих закономірностей, які одночасно виступають і принципами процесу виховання:
       1) виховання особистості відбувається тільки у процесі її включення у діяльність;
       2) виховання неможливе без стимулювання активності особистості, яка формується;
       3) у процесі виховання необхідно виявити високий гуманізм і повагу до дитини у поєднанні з високою вимогливістю;
      4) необхідно розкривати перед учнями перспективу їхнього росту, допомагати їм досягати успіху;
      5) необхідно виявляти й орієнтуватися на позитивні риси учнів;
      6) необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів;

      7) виховання має здійснюватися у колективі і через колектив;
      8) у вихованні необхідно прагнути до єдності зусиль учителів, сім'ї та громадськості.
                У сучасних умовах значно ускладнюються функції позаурочної виховної діяльності вчителя, збагачується її зміст. За таких умов педагог повинен добре знати, на яких напрямах зосередити свої зусилля, на які виховні ідеали орієнтуватися, як організувати роботу в дитячому колективі, як на практиці здійснювати демократизацію та гуманізацію виховного процесу в школі.
              Класний керівник прияє спільній діяльність школи і позашкільних закладів з батьками та має на меті розкрити необмежені можливості більш раннього і плідного розвитку дітей у позаурочний час, грамотно показати батькам методику домашньої педагогічної роботи, щодо закріплення особистих здібностей та інтересів дітей: знайомство з науково-популярною літературою, поїздки в музей, бібліотеки, відвідування виставок.

        Така спільна робота вчителів і педагогів позашкільних закладів з батьками, надзвичайно важлива  тоді, коли діти переживають складні періоди життя.

        В цей час відбувається своєрідний “пік” якісних змін дитини, коли вона природно самостверджується, замислюється над своїм “завтра”. Саме в цей відповідальний період все залежить від того, чи можуть батьки разом із рештою виховних інститутів якомога ближче підійти до дитини, щоб повести в потрібному напрямку розвиток її внутрішніх сил. Головна турбота такої спільної роботи – зробити все для того, щоб дитина і в сім’ї, і в позашкільних закладах, і в школі ні на хвилину не залишалася в ізоляції, не допустити того, щоб вона втратила самоповагу.

        Установка на взаємозв’язок і співробітництво школи, сім’ї і позашкільних закладів   набуває дійового характеру, якщо вони забезпечуються такими діями: спільне стимулювання розвитку духовно-моральних, інтелектуально-творчих, естетично-пізнавальних сил дитини, створення умов для постійних вправ у набутті позитивного досвіду соціально-перетворюючої діяльності, яка відповідає інтересам і творчим потребам дитини; об’єднання сил у збагаченні загальної культури та інтелектуальних здібностей; створення умов для максимального використання і стимулювання тих творчих здібностей, які відповідають природним особливостям дитини.

         Головним напрямком виховної роботи у позашкільному закладі є забезпечення процесу інтелігенції цілеспрямованих і неорганізаційних виховних впливів на особистість, а також стимулювання розвитку суб’єктивної позиції дитини в цьому процесі, регулювання оптимальних взаємин у системі: “особистість – сім’я – школа – позашкільні виховні інститути – суспільство”.