Стаття "Соціально-педагогічна профілактика булінгу серед дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти"

А.С. Сидорова

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ СЕРЕД ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

У результаті ускладнення ситуації в соціально-політичній, економічній, освітній та інших сферах суспільного життя, рівень насильства в Україні, а саме у Луганській області, на сьогоднішній день збільшився в декілька разів. Розрив поколінь, знецінення ролі родини, підвищення агресії в суспільстві – стають каталізаторами розповсюдження в дитячому середовищі такого небезпечного явища як булінг.

Значного поширення це явище набуло у закладах загальної середньої освіти. Ситуація булінгу призводить до низки педагогічних (шкільна дезадаптація, академічна неуспішність), психологічних (психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація), медичних (травматизація) наслідків [3].  Наприкінці листопада 2017 року в Українському інституті дослідження екстремізму встановили, що вісім з десяти українських дітей стикаються із явищем булінгу в школі: 48% з тих, кого морально травлять, мовчать про це; 22% – вважають нормою [3]. Тому однією з найпоширеніших проблем у дитячому середовищі сьогодні є булінг, який прийнято розглядати як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, що призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили [4]. За даними дослідження, проведеного ЮНІСЕФ у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) протягом останніх трьох місяців; 24% дітей цькували і 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Це тривожні цифри, особливо в той час, коли Україна переживає конфлікт, внаслідок чого майже 1,6 мільйона людей, у тому числі 220 тисяч дітей, стали внутрішньо переміщеними особами. Результати дослідження переконливо свідчать, що діти, закриті до спілкування, а також діти із сімей з низьким рівнем прибутку, піддаються булінгу вдвічі частіше ніж інші. Окрім цього, внутрішньо переміщені діти є більш вразливими до різних форм насильства, пов'язаного з конфліктом. Це впливає на їхню соціальну поведінку. Економічні труднощі також опосередковано підвищують ризики булінгу та загрожують соціальній інтеграції таких дітей [4].

Оскільки діти проводять багато часу саме в навчальних закладах, то заклади загальної середньої освіти мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства. Сучасні заклади загальної середньої освіти й виховання при всіх їх проблемах, труднощах, недоліках зберігають статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її становлення і розвитку. Відповідно дорослі, які здійснюють контроль за навчальними закладами і які працюють у них, зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли утвердженню людської гідності дитини та її розвитку

Аналіз наукової літератури свідчить, що соціально-педагогічне вивчення проблеми шкільного насильства є фрагментарним. Водночас на сучасному етапі можна спостерігати помітне зростання зацікавленості до цієї тематики в працях багатьох дослідників, які переконані, що фахова допомога учням із відхиленнями в поведінці – важлива ланка в системі корекції, реабілітації та профілактики поведінкових девіацій (М. Алексеєнко, О. Бовть, К. Дамбах та ін) [5].

Ґрунтовніше проблему насильства, зокрема третирування одних учнів іншими висвітлили зарубіжні вчені, зокрема І. Бердишев, І. Кон, К. Лоренц та ін. Значний внесок у теорію подолання булінгу, дослідження його структури, причин виникнення зробили такі зарубіжні дослідники як Е. Роланд, Е. Міллер, Д. Томпсон та ін. В той же час, можна відмітити таких вітчизняних науковців: О. О. Барліт, О. Л. Глазман, В. С. Собкін та ін., які досліджують психологічні особливості учасників булінгу, його наслідки та шляхи подолання. Умови впровадження інноваційних технологій профілактики агресивної поведінки в умовах школи досліджують  І. А. Гайдамашко, М.  А. Жданова, О. Н. Романова та ін. Над розробкою й впровадженням програм з профілактики шкільного насильства працювали: Р. Новако, Д. Ольвеус, А. Пікас та ін.

Разом із тим, наразі, недостатньо дослідженими є підходи, методи та засоби соціально-педагогічної профілактики булінгу серед дітей молодшого шкільного віку. Отже, соціальна значущість та об’єктивна необхідність соціально-педагогічного та науково-психологічного опрацювання проблеми зумовили вибір теми нашої статті: «Соціально-педагогічна профілактика булінгу серед дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти». Метою якої є здійснення теоретичного аналізу явища булінгу серед дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти, передумов його виникнення, причин поширення, а також знаходження ефективних  шляхів його подолання.

У науковій літературі на сьогодні є значна кількість визначень булінгу як термінологічної одиниці в галузі педагогіки, психології, правознавства. Одним із перших пояснення цьому явищу надав норвезький вчений Д. Ольвеус, який розумів булінг як  ситуацію, у якій учень неодноразово піддається негативним діям із боку одного чи декількох інших учнів. Більш розширене визначення булінгу дав Х. Лейманн, який розумів це явище як соціальну взаємодію, через яку одна чи декілька людей зазнають нападів іншої людини (іноді декількох) майже щодня протягом декількох місяців, що призводить до виникнення в жертви стану безпорадності з ризиком бути виключеною з групи [2, с. 12]

Аналізуючи праці західних дослідників, ми виявили, що шкільний булінг має дві основні форми: 

1. Фізична – умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін. До цієї форми булінгу можна віднести сексуальний булінг (дії сексуального характеру). 2. Психологічна – насильство, пов’язане з дією на психіку, яке наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, створенням напруженої атмосфери для навчання з метою формування зверхнього ставлення групи, навіть учителів чи персоналу школи, до аутсайдера, жертви, найчастіше, фізично слабкішої дитини або з бідної чи неблагополучної родини. До цієї форми можна віднести: вербальний булінг; образливі жести або дії; залякування; ізоляцію; вимагання; кібербулінг. [1, с. 47].

Узагальнюючи різні авторські підходи, доходимо висновку, що булінгом можна вважати умисне, не пов’язане із самозахистом і не санкціоноване державними нормативно-правовими актами, тривале (чи повторюване) фізичне чи психологічне насилля з боку індивіда або групи, які мають певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні тощо) щодо індивіда, та відбувається переважно в організованих групах з певною особистою метою.

Варто зазначити, що булінг у школі виявляється не лише в діях учнів щодо одне одного, але і в діях учителів щодо учнів чи навпаки. Вчителі у своїй взаємодії з дітьми можуть проявляти таку поведінку, що приносить останнім психологічний біль і обмежує їх право на збереження гідності особистості. Але виявити таку поведінку, що вказує на булінг, досить складно. Учитель під час взаємодії з учнями може застосовувати авторитарний стиль управління, який, хоч і може сприйматися дітьми як обмеження їхніх прав, але не є булінгом за визначенням. Іншими проявом булінгу може бути переслідування учнями самого педагога [5, с. 47].

Науковці Р. Берон, Р. Грановська, Д. Ольвеус та ін. виділяють такі провідні чинники, що сприяють виникненню насильницької поведінки у дітей молодшого шкільного віку: характеристики спрямованості та самосвідомості особистості (низький рівень сформованості моральних уявлень, неадекватні самооцінка і рівень домагань), індивідуально-психологічні (емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, низький рівень розвитку інтелекту, несформованість навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків) та соціально-психологічні (статус у колективі однолітків, низький рівень соціальної адаптації, несприятливий емоційний мікроклімат в сім’ї, характер і система виховання) [1, с. 47].

Схильність до шкільного насильства залежить від вольових рис дитини. Прояви волі молодшого школяра значною мірою залежать від ситуації, вимагають зовнішньої підтримки з боку дорослого. Тому в початковій школі необхідно створити атмосферу чітких вимог і правил поведінки, спокійно-позитивний соціально-психологічний клімат. У цей період у дітей формуються такі вольові риси характеру, як цілеспрямованість, організованість, стриманість, дисциплінованість, наполегливість тощо [5, с. 31].

Якщо батьки і педагоги недостатньо знають і враховують індивідуально-психологічні особливості дитини і висувають надмірні для неї вимоги, це призводить до розчарувань, недовіри, пригніченості, почуття неповноцінності, формує негативні особистісні риси. Експериментальне дослідження Г. Валіцкас, Ю. Гіппенрейтер довели, що під впливом несприятливих умов розвитку і виховання в сім’ї та у школі (наприклад, негативне оцінювання) у дитини формується низька самооцінка. Якщо численні спроби підвищити самооцінку соціально сприятливими прийомами не мають бажаного результату, то вона звертається до асоціальних взірців і контрнормативних цінностей. Часто жорстокість є проявом заниженої самооцінки. Тому якийсь вид спрямованого на інших насильства відновлює самоповагу дитини і вирівнює самооцінку.

Низька шкільна успішність через вплив на самооцінку також є одним із факторів ризику проявів насильства. Як свідчать дослідження, позитивні оцінки з різних предметів пов'язані з більш високою самооцінкою. Для хлопчиків шкільна успішність не настільки значуща і меншою мірою впливає на самооцінку. Для них важливіший успіх у спорті, позашкільних заходах, походах та інших видах діяльності. Невстигаючі дівчатка мають більший ризик прояву агресії щодо однолітків, ніж хлопчики з поганою успішністю [5, с. 35].

Достатньо сильно на дітей впливають  засоби масової інформації.  У деяких зарубіжних дослідженнях доведено, що в найпопулярніших телевізійних програмах на кожну інформаційну годину припадає в середньому біля дев’яти актів фізичної і восьми актів вербальної агресії [с. 35]. Комп’ютерні ігри, що містять сцени насильства та жорстокості, формують у свідомості дітей чіткі еталони та алгоритми вчинення насильницьких дій. До таких ігор належать так звані «стрілялки», «бродилки», «літалки» та «перегони» та ін. [5, с. 37].

Індивідуально-особистісні особливості дітей також відіграють важливу роль у виникненні ситуацій булінгу. Зрозуміло, що не існує дітей, які з народження мають схильність до булінгу. Однак дослідники все ж відзначають, що ініціаторам булінгу загалом притаманні певні спільні риси. Так, булерами зазвичай виступають імпульсивні та агресивно налаштовані діти, що відчувають потребу в підкоренні та домінуванні над іншими. Найчастіше такі діти є фізично сильнішими за інших (у стосунку хлопчиків) та не схильними до співчуття.

Виділяють також індивідуальні характеристики, що притаманні жертвам булінгу. Такі діти зазвичай мають низьку самооцінку, вони сором’язливі та замкнені; із ними складно встановити контакт як дорослим, так й одноліткам. Вони часто виявляють схильність до депресій і тривожності, а фізично такі діти зазвичай слабші за своїх однолітків. Щоправда, варто наголосити, що всі названі риси можуть бути одночасно і причиною, і наслідком булінгу. Адже навіть закрита та найбільш сором’язлива дитина в одному випадку (за правильного підходу дорослих) може розкритися та проявити свої найкращі риси, а в іншому – перетворитися на типову жертву, із цілковитою невірою в себе та нездатністю відстоювати власні права. Урешті, більшість дослідників сходяться в тому, що однозначно змалювати портрет типового булера та типової жертви неможливо. Однак безперечно, що учні, яким притаманні будь-які з описаних рис, заслуговують на підвищену увагу з боку батьків і педагогів. Особливо це стосується учнів молодшого шкільного віку закладів загальної середньої освіти, які ще не переживають гострий період становлення власного «я», а отже, значно легше піддаються впливу дорослих [2, с. 14]

 Шкільне насильство завдає дитині  тяжких травм, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я.  По-перше, тривалі шкільні глузування позначаються на «Я-образі» дитини. Знижується самооцінка, учень почувається зацькованим. Жертва насилля може уникати стосунків з іншими людьми, або, навпаки, – інші уникатимуть дружби із нею, оскільки бояться самі стати жертвами. Така дитина надалі може жити за сценарієм «невдахи». По-друге, роль жертви є причиною низького статусу в групі,  проблем у навчанні та поведінці. У таких дітей  високий ризик розвитку нервово-психічних  і поведінкових розладів. Для жертв шкільного насильства  характерні невротичні розлади, депресія, порушення сну й апетиту. По-третє, шкільне насильство  викликає порушення в розвитку індивідуальності. Тривалий стрес породжує почуття безнадійності й безвихідності, що є сприятливим ґрунтом для виникнення думок про суїцид [1, с. 48].

Попередження  шкільного насильства вимагає комплексного підходу і передбачає застосування соціально-педагогічних методів і методик  у практичній роботі з учнями, їх батьками і вчителями.

Тому на сучасному етапі розвитку освіти закладів загальної середньої освіти важливо впроваджувати соціально-профілактичні заходи, які мають бути спільною роботою соціальних педагогів/психологів, вчителів і батьків, а саме: інформаційна рекламна кампанія, бесіди з популяризації засад ефективної взаємодії з дітьми, семінар практикум для педагогів „Наслідки прояву явища булінгу”, семінар-тренінг для батьків „Життя без насильства”, тренінгові заняття для педагогічного колективу „Булінг. Соціально-психологічні причини виникнення булінгу в учнівському середовищі”, „Види булінгу. Учасники булінгу”, заняття з елементами тренінгу для дітей молодшого шкільного віку „Протидія булінгу в дитячому середовищі”. Проведення тренінгу для батьків „Діяльність, щодо запобігання булінгу”, соціально-психологічних вистав, віртуальних екскурсій „Життя без насилля”, відеолекторій „Подолання насильства в учнівському середовищі”, рольові ігри для дітей молодшого шкільного віку:  „Скинь втому”, „Хто зайвий”, „Павутинка”, „Чим ми схожі?”. Вправи: „Який я?”, „Я люблю…”, „Зіпсований телефон”, „Чарівна кружка” , „Павутинка”. Конкурс дитячих малюнків „Стоп, насилля!”. Проведення круглого столу за участю педагогічного колективу, психолога та батьків молодших школярів „Моделювання альтернативного варіанту вирішення проблеми булінгу” та ін.

Оскільки агресивні діти часто є «продуктом» негативних впливів як з боку батьків, так і – сучасного суспільства загалом, то реалізація заходів соціально-педагогічної профілактики булінгу повинна бути спрямована на родину, заклади загальної середньої освіти (дітей і вчителів) та інші соціальні інституції, які відвідують діти. Ця стратегія є важливою для запобігання насильству серед дітей молодшого шкільного віку.

 Отже, причини шкільного насильства надзвичайно складні і різноманітні, вони не є ізольованими одна від одної. Між ними існує зв’язок, як між соціальним і біологічним, успадкованим і набутим, фізіологічним і психічним, індивідуальним і суспільним. Тому і дослідження феномену шкільного насильства, причин, що його породжують, має бути комплексним, позаяк фактори, які його зумовлюють, змінюються впродовж всього періоду навчання, що пов’язано зі зміною соціальної ситуації розвитку й набуттям нового досвіду. Вважаємо, що це треба враховувати, розробляючи систему заходів попередження й подолання шкільного насильства. Соціально-педагогічна профілактика як особливий вид діяльності соціального педагога/практичного психолога спрямована на збереження, зміцнення й розвиток психічного здоров’я дітей на всіх етапах шкільного дитинства.

Література

1. Губко А. А.  Шкільний булінг як соціально-психологічний феномен / А. А. Губко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. : Психологічні науки. - 2013. - Вип. 114. - С. 46-50. 2. Звіт про результати першого циклу загальнодержавного моніторингового дослідження якості початкової освіти «Стан сформованості читацької та математичної компетентностей випускників початкової школи закладів загальної середньої освіти» 2018 р. Частина V. Булінг у початковій школі / Український центр оцінювання якості освіти. Київ, 2019. 50 с. 3. Стоп шкільний терор. Особливості цькування у дитячому віці. Профілактика та протистояння боулінгу. Результати дослідження Українського інституту дослідження екстримізму. – Київ, 2017. – 84 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uire.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Doslidzhennya-buling.pdf  4. Центр інформації про права людини: 67% дітей в Україні зазнали цькувань у попередні 2-3 місяці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://humanrights.org.ua/material/67_ditej_v_ukrajini_zaznali_ckuvan_u_ poperedni_23_misjiaci  5. Юрчик О. М. Психологічна профілактика шкільного насильства в початкових класах : автореф. дис ... канд. психол. наук: 19.00.07 / Оксана Миколаївна Юрчик . – Острог, 2016 . – 20 с.

Сидорова А.С. Соціально-педагогічна профілактика булінгу серед дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти

У даній статті здійснено теоретичний аналіз явища булінгу серед дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти, описано основні форми шкільного булінгу,  чинники, що сприяють виникненню насильницької поведінки, розкрито індивідуальні характеристики, що притаманні жертвам булінгу, передумови виникнення та причини поширення цього явища. Подаються соціально-профілактичні заходи щодо попередження виникнення булінгу серед дітей молодшого шкільного віку в закладах загальної середньої освіти.

Ключові слова: булінг, соціально-педагогічна профілактика, шкільне насильство, діти молодшого шкільного віку…

Сидорова А.С. Социально-педагогическая профилактика буллинга среди детей младшего школьного возраста в учреждениях общего среднего образования

В данной статье осуществлен теоретический анализ явления буллинга среди детей младшего школьного возраста в учреждениях общего среднего образования, описаны основные формы школьного буллинга, факторы, способствующие возникновению насильственного поведения, раскрыто индивидуальные характеристики, присущие жертвам буллинга, предпосылки возникновения и причины распространения этого явления, а также социально-профилактические мероприятия по предупреждению возникновения буллинга среди детей младшего школьного возраста в учреждениях общего среднего образования.

Ключевые слова: буллинг, социально-педагогическая профилактика, школьное насилие, дети младшего школьного возраста ...

Sidorova A.S. Socio-pedagogical prevention of bulling among primary school children in general secondary education institutions

In this article the theoretical analysis of the phenomenon of bullying among young children of primary school age in general secondary education institutions is described, the basic forms of school bullying are described, the factors contributing to the occurrence of violent behavior, the individual characteristics inherent in the bullying victims, the preconditions for this phenomenon are revealed, as well as social and preventative measures to prevent bullying among young children in general secondary education.

Key words: bullying, social and pedagogical prevention, school violence, young children…

Сидорова Анастасія Сергіївна – студентка 4 курсу навчально-наукового Інституту педагогіки і психології спеціальності «Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Практична психологія» ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Науковий керівник – Литвинова Наталія Анатоліївна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка».

Домашня адреса: Луганська обл., Старобільський р-н, с. Підгорівка, вул. Лугова, буд. 56, моб. тел. 0509321647.