Стаття "Сучасний урок у контексті компетентнісного підходу"

Сучасний урок у контексті компетентнісного підходу

Скульптор уже в брилі холодного каменя бачить бездоганну постать Венери. Художник із різнобарв’я Всесвіту вибирає кольори, потрібні для створення Мадонни. Композитор зі звуків природи вихоплює ті, що виллються у місячну сонату…

Що ж потрібно зібрати по крупиночці вчителю, щоб сформувати життєву компетентність дитини?

Життєва компетентність є домінантою нової школи. Вона являє собою інтегральне утворення, до структури якого відносять знання (про себе, закони життя, про світ); життєву мудрість; норми поведінки; аналітичні, поведінкові, прогностичні життєтворчі здібності; усвідомлений і неусвідомлений індивідуальний життєвий досвід; життєвий досвід інших осіб (у якості наслідування й творчого використання); життєві досягнення (особисте щастя, соціальний статус, самореалізацію).

«У кожній дитині образ Творця, але Творцеві потрібен помічник, який виявить цей образ…», – вважає Шалва Амонашвілі. Таким помічником є школа, вчитель. І якщо вся діяльність на уроці буде творча та особистісно значуща, то це сприятиме розвиткові життєтворчого спрямування особистості. Лев Толстой писав: «Якщо учень у школі не навчився сам нічого «творити», то в житті він завжди тільки наслідуватиме, копіюватиме».

Інноваційний шлях розвитку суспільства, на який стала наша держава, можливо забезпечити, лише сформувавши покоління, яке мислить і діє по-інноваційному. Звідси − значна увага до загального розвитку особистості, її самостійності у прийнятті рішень, комунікативних здібностей, культури мислення, розвитку соціальних навичок та активної життєтворчості, що допомагає дитині усвідомити, осмислити та осягнути життєву проблему, побудувати власну траєкторію життя.

Педагогіка життєтворчості проголошує мету формування життєвої компетентності шляхом життєвого проектування як свідомого творення особистістю свого життя, оскільки в проектуванні зберігається ідея вірогідного, попереднього розгортання життєвих процесів. Життєве творче проектування пов'язане з відкриттям себе для себе, творчим осмисленням особистісних ресурсів, використанням соціальних можливостей. У зазначеному контексті логічно впроваджувати в педагогічну діяльність життєтворчі проекти, в основі яких − конструювання особистісних концепцій життя, досягнення в ній успіху.

Ефективним для формування життєвої компетентності є метод проектів, який передбачає принципово іншу філософію побудови освітнього процесу − через доцільну діяльність учня, яка ґрунтується на його особистих інтересах, прагненнях та навчальних цілях.

Метод проектів передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Упровадження технології життєтворчих проектів у філологічній освіті − важлива необхідна умова проблемно зорієнтованих пошуків учнів на ґрунті реальної життєвої практики. Життєтворчий проект − розвивальна інновація нової школи, простір майбутнього дитини. Створюючи життєтворчі проекти, учні мають можливість здійснювати певні дії над душею, думками, поведінкою, способом життя, перестроїти себе для досягнення щастя, мудрості, досконалості, а здатність до самовдосконалення − один із складників успіху. У життєтворчому проектуванні однаково особистісно цінними є як кінцевий продукт (проект), так і сам процес, адже в результаті діяльності з проектування відбувається орієнтація зростаючої особистості в тому, якою вона є, якою може бути та якою хотіла б бути, створення й реалізація життєвого проекту, що є важливою умовою розвитку учнів протягом життя, вироблення життєвої стратегії самореалізації, в основі якої − творча активність. За такої умови метод проектів матиме життєво-компетентісний потенціал.

Метод проектів безпосередньо пов'язаний з реаліями життя. Під час роботи над проектами школярі моделюють власну стратегію, і кожна молода людина прагне у своєму індивідуальному житті втілити свій проект, свою життєву програму, але складену за таким алгоритмом, який веде до гідного людини життєздійснення.

Найбільш доцільним та ефективним метод проектів є на уроках літератури. Аналізуючи художній твір, учні відкривають для себе те, «що зачіпає інтереси кожного». Літературна компетенція стає основою формування життєвої компетентності особистості дитини (І. Багряний «Тигролови», О. Кобилянська «Людина», П. Мирний «Хіба ревуть воли, коли ясла повні» і т.д.).

Найчастіше на уроках української літератури використовуються творчі проекти, участь у яких допомагає школярам краще осягнути художній твір, зрозуміти літературну епоху, усвідомити особливості творчості різних письменників, висловити особистісне ставлення до того чи іншого літературного явища, реалізувати свої творчі та інтелектуальні здібності.

Найбільш доцільно використовувати проекти на етапі закріплення знань, умінь, навичок, коли текст прочитано та проаналізовано. Метод проектів дозволяє ефективно систематизувати та узагальнити знання учнів з певної теми (розділу).

Залучення до проектної діяльності відбувається поступово. Практика роботи підтверджує, що учні 5-х класів − новачки у цій справі, тому й починати треба з простого:

- авторський кросворд на певну тему з української літератури;

- повідомлення;

- реферат на певну тему з літератури або мови. Це і є домашній міні-проект, що вимагає індивідуальної творчої роботи, створюючи тим самим умови для самореалізації учнів з різним рівнем підготовки, формуючи позитивну динаміку мотивації, створюючи ситуацію успіху і творчої атмосфери.

Починаючи з 7-го, 8-го класу, все більше учнів стають активними діячами вже групових проектів, проектів по систематизації і узагальненню знань, розробці тестових завдань. Комп’ютерна презентація стає справжнім захистом наукового дослідження чи глибокої роботи.

Учні 9-х − 11-х класів − вже досвідчені аналітики й експерти. Крім міні-проектів, для них важливе значення мають короткотривалі та середньотривалі, парні та групові проекти, комплекс пошукових, дослідницьких, різного роду творчих видів робіт, що виконуються з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Найсерйознішим проектом, звичайно, є учнівська науково-дослідницька робота.

Логічним продовженням навчальної роботи стає організація позакласної діяльності учнів − проведення літературних вечорів: «Жінки в творчості Тараса Шевченка», «Стежками поезії Лесі Українки», «Витязь молодої української поезії» (життєвими і творчими шляхами Василя Симоненка); загальношкільних свят; залучення дітей до участі у різних конкурсах учнівської творчості, літературних екскурсіях «Шляхами творчості письменників».

Працюючи над життєтворчими проектами, учні займаються активною й інтерактивною діяльністю, що під кутом зору діяльнісного підходу є підґрунтям для формування в них функціональної компетентності. Визначаючи серед очікуваних результатів прагнення особистості (до самовдосконалення, творчого перетворення себе, бажання бути корисним тощо), учитель проводить роботу з формування в учнів мотиваційної компетентності. У процесі виховання адаптивних якостей, рольової поведінки, здатності до самоідентифікації, самовизначення відбувається формування в них рольової компетентності. Ввічливість, здатність до емпатії, повага до людей, щирість у стосунках з ними, чутливість − ці якості як очікувані результати проектної діяльності означають формування в учнів полікультурної компетентності. Пріоритет життєвих знань, самовдосконалення, творчого перетворення себе в методиці життєтворчих проектів означає формування в учнів самоосвітньої компетентності, тобто прагнення навчатися протягом усього життя. Кожний проект так чи інакше висуває в ролі очікуваного результату якості й здібності, які відносяться до формування соціальної компетентності. Таким чином, у комплексі в школярів формується життєва компетентність.

Введення життєвої компетентності у філологічну освіту дозволить кожному учневі на прикладі життя героїв літературних творів усвідомити сенс свого життя; на основі знань про їхні ціннісні орієнтації оволодіти універсальними константами життєвого світу, на підставі чого визначити орієнтири власного розвитку, систему смисложиттєвих координат, у яких вони можуть існувати. Усвідомивши закони соціального розвитку та людського життя, вихованці матимуть цілеспрямованість у здобутті й використанні знань, переконання в необхідності безперервного самовдосконалення. Життєтворче спрямування у вивченні мови й літератури сприятиме виробленню в учнів уміння працювати з різними джерелами інформації, критично аналізувати їх. Життєва компетентність через призму філологічної освіти буде означати виховання порядних людей, справжніх громадян своєї держави, які будуть жити й працювати на користь суспільству, родині, собі.

Випускник навчального закладу із сформованою життєвою компетентністю − це людина:

- знавець (сприймає знання як цінність, пізнавально активний, знає норми поведінки й виконує їх);

- полікультурна (готова й здатна сприймати культури, готова й спроможна взаємодіяти з представниками інших культур, толерантна);

- соціальна (спроможна вирішувати соціальні проблеми, здатна до самореалізації, комунікації, соціальної адаптації);

- творча (здатна до життєстійкості, життєтворчості, з розвиненою культурою самопрояву, рефлексивними здібностями, здатна до творчого перетворення себе).

Отже, життєтворче спрямування філологічної освіти означає появу у вивченні української мови й літератури потужної, чітко вираженої особистісної виховної домінанти з орієнтиром на формування життєвої компетентності учнів. Українська література як мистецтво слова через художні образи дає знання про закони життя, зображенні в конкретних творах епохи, що сприяє розумінню сьогодення через призму особистості (з точки зору віку, статі, належності до соціальної та етнічної групи). Уміння й навички, сформовані під час навчання мови й літератури, сприяють практичному засвоєнню учнями норм моралі, мовної норми й мовленнєвої поведінки. Навички аналізу літературних творів і художніх образів безпосередньо й опосередковано впливає на поведінку учнів. Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями творів і фактами життя персонажів сприяють формуванню в школярів прогностичних життєтворчих здібностей. Засвоєння учнями ідейного змісту літературних творів впливає на набуття ними усвідомленого й актуалізацію неусвідомленого життєвого досвіду. Ознайомлення з життям і творчою діяльністю митців слова дозволяє наслідувати й творчо використовувати їхній досвід. У підсумку життєтворче спрямування навчання мови й літератури сприяє життєвим досягненням учнів (особистому щастю, соціальному статусу, самореалізації).

Використана література

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід : метод. посібник. – К., 2002.
2. Казаков Е. И., Тряпицына А. П. Диалог на лестнице успеха / Е. И. Казаков, А. П. Тряпицына. – СПб., 1997. – 158 с.
3. Когут О. І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури / О. І. Когут. – Тернопіль : Астон, 2005. – 203 с.
4. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-методичний посібник. : У 2-х ч. – К. : ІЗМН, 1997.
5. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання / Г. О. Сиротенко. – Х. : Видав. гр. «Основа», 2003. – 78 с.
6. Унт И. Э. Индивидуализация и дифференциация обучения / И. Э. Унт. – М. : Педагогика, 1990.
7. Формування особистості в умовах державності // Освіта. – 1999. – 20 грудня.
8. Шулдик В. І. Педагогічний аспект диференційованого підходу до учнів у навчальному процесі / В. І. Шулдик : навч.- метод. пос. – К. : ІЗМН, 1997.