Стаття "Свобода як ключовий фактор продуктивного навчання"

Свобода чи її відсутність ?

Чи може слово "треба" бути нормою у формуванні та становленні дитини? Примус, страх , бажання подобатися та бути зручними й сьогодні присутні у наших школах.

Яке слово найчастіше чули ми в школі, університеті, на роботі?

Авжеж " ТРЕБА" ! Це ж слово чують найчастіше діти: треба так казати, треба сидіти мовчки, треба думати саме так, треба поводитися саме таким чином, треба, бо всі так роблять...і безмежна кількість " треба". У кожного рано чи пізно виникнуть питання : навіщо треба, кому треба ?

Сьогодні модно казати про особистісно орієнтований підхід у вихованні та навчанні, але ж все одно встановлюємо однакові для всіх рамки соціальної поведінки, норм та правил. Думаю, що начасі говорити не лише про свободу на рівні державному, а й свободу особистості, де кожен може обирати свої норми та правила, а також кордони власного простору,пам'ятаючи, що особиста свобода завершується лише там, де вона може нашкодити або завдати впливу на іншого.

Що для цього може зробити школа? Дуже багато! Забеспечити комфортне середовище, де ключовим принципом стане право на самоідентифікацію дитини. Не може бути на сьогодніній день нормою звичні колись для нас речі.

Що ж тут такого, коли діти встають, вітаючи вчителя? Наче нічого страшного, крім того, що вони виконують фізичний рух, значення якого не розуміють, але мають встати та сісти з виразом обличчя, який має говорити про повагу та бажання привітатися. Що ж справді відчувають діти, коли роблять фізичні дії зі своїм тілом та мімікою, коли не відчувають у цьому потреби ? Вони вчаться, що примушувати себе до чогось, відчувати дискомфорт, намагатися бути правильними та зручними - це норма для суспільства. Треба знищити усі застарілі, вже давно архаїчні форми взаємодії у шкільному колективі. Це стане повноцінним початком реформування свідомості дорослих, що зможе реально вплинути на формування здорової атмосфери для продуктивної взаємодії.

Урок - це час, коли ми вчимо, бо виховувати мають батьки. Як на мене, то це ключова помилка "архаїчного" уроку.

-  Урок для начання? - спитаєте ви .

- Так , авжеж, діти мають здобувати знання.

- Урок для виховання?

- Ні, навіть дресерування тварин сьогодні піддають обговоренню, а ми намагаємося дресерувати виховувати дітей, нав'язуючи їм принципи соціуму, правила поведінки, бо так легко, коли діти зрозумілі та зручні для нас. 

Урок для ФОРМУВАННЯ цілісної особистості, яка розвиває емоційний інтелект паралельно з IQ, удосконалює "м'які навички", здобуває досвід спілкування, дискутаванні, вміння аргументвати, мислити, доводити свою думку. Урок - час для розкриття своїх здібностей та потенціалу, час для спроб та помилок. 

А тепер про помилки. З чим асоціюється слово "помилка"  у дітей ? Авжеж зі страхом. Ніхто ж не хоче бути засудженим, обговореним, а тим більш на очах усіх однокласників. Дитина не хоче втрачати авторитет в їх очах, не хоче відчувати себе знеціненою! АЛЕ! Навчання без помилок - це щось з ролі фантастики! Хибна відповідь - то шлях для вдосконалення, причина для додаткового пояснення і авжеж привід для підтримки учня. Не наголошуємо на помилках, наголошуємо на можливості їх ліквідувати та вдосконалити свої знання. Саме тому прекрасними є можливості, які починаються з префікса пере- : переписати, перескласти... Можливість покращити свої результати - стимул для еволюції! 

Батьки ! Яка роль батьків у шкільному житті, у процесі еволюції та розвитку дитини? ЇЇ можна сформулювати дуже лаконічно: роль батьків - підтримка своєї дитини,створення зони безпеки та відкритої щирості вдома. Дитина має відчувати себе захищеної, прийнятою та вільною - оце задача батьків.

Це лиш декілька кроків до розширення меж та знаття кордонів! А це є необхідність для сучасних учнів та для майбутнього загалом.