Стаття "Теоретичні аспекти інтерактивних методів навчання"

I. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Одним із основних об’єктів, на якому останнім часом сконцентрували увагу багато спеціалістів різних галузей науки, є взаємозв’язок рухових можливостей людини та стану її здоров’я. «Здоровою може вважатися людина, яка відзначається гармонійним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до оточуючого її фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватися до змін оточуючого середовища, якщо вони не виходять за межі норми, і робить свій посильний внесок у благополуччя суспільства, сумірний з його здібностями. Здоров’я тому не означає просто відсутність захворювань: це щось позитивне, це життєрадісне та охоче виконання обов’язків, що їх життя покладає на людину». (Г.Сигерист). Сьогодні, у зв’язку із складністю феномена фізичної культури, з’являються дослідження щодо формування нової системи уявлень про фізичну культуру та її цінності. Ці дослідження мають відмінності, а саме філософсько-культурологічний підхід, що передбачає зміщення акценту з фізичної підготовки в бік найбільшої культурологізації, інтелектуалізації процесу фізичного виховання учнів (О.Аксьонова, Ю. Васьков, В. Віленський у співав., М. Глотов у співав., А.Матвєєв, Б.Шиян та його школа, В. Якимович та ін.). Б.Шиян підкреслює, що у процесі культурного розвитку людина діє послідовно у трьох напрямках: засвоює культуру як об’єкт її впливу; створює нові культурні цінності, як суб’єкт творчої діяльності; функціонує в культурному середовищі як носій суспільних і особистих цінностей («...культура інтегрується в суті самої особи...» (схема 7.) [1, С. 22]. В. Якимович представляє інтеграцію людини в культурі як єдиний можливий засіб вирішення суперечностей її розвитку. Автор подає модель людини фізично культурної. Це людина вільна, здатна до самовизначення у світі культури; гуманна; духовна; творча і активна особистість (схема 8.) [2, С. 6 – 9].

схема 8

Вищезазначені концепції дозволяють визначити, що фізичне виховання є соціальний педагогічний процес формування фізичної культури особистості, зміст якого визначається ознайомленням суб’єктів із її матеріальними і духовними цінностями, їх збагаченням на соціально й індивідуально значущих рівнях, результат і ефективність якого визначається певним рівнем сформованості особистої фізичної культури [3, С. 46 – 47]. Формування особистої фізичної культури учнів можна вважати одним із раціональних шляхів модернізації системи фізичного виховання у сучасній школі. Реалізація цього процесу можлива лише на засадах гуманізації та пріоритетності принципів демократизації та толерантності. Урок фізичної культури ми розглядаємо як форму живої спільноти «дитина – дорослий» (Л. Виготський), де кожний учень, вчитель – суб’єкти сукупної діяльності, а власне навчальна діяльність – це діяльність щодо самозміни цих суб’єктів (Д. Ельконін). Саме урок фізичного виховання поєднує фізичний, інтелектуальний, соціальний й духовний аспекти здоров’я особистості. Завдання педагогів – створити відповідні умови для вдосконалення цих складових здоров’я. Сьогодні в освіті набувають пріоритет загальнолюдські цінності. Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу, в його центрі знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості та її становлення відбувається у процесі навчання за таких умов (схема 9) [4]:

схема 9

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології. Вони належать до інноваційних, ціль яких – співробітництво в реалізації спільних завдань.

Методологічну основу реалізації проблемної теми становлять:

• ідеї гуманізації освіти;
• висновки психолого-педагогічних досліджень з проблеми індивідуалізації та диференціації навчання, виховання учнів;
• результати досліджень спеціалістів у галузі фізичного виховання щодо пріоритетної ролі фізичної культури в гармонійному розвитку особистості, медиків, психологів про необхідність врахування типологічних особливостей учнів під час їхньої урочної діяльності з фізичного виховання;
• тлумачення здоров’я як культурної цінності в розвитку людини та суспільства;
• основні положення Законів України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст.

Сучасна школа велику увагу приділяє вихованню в учнів різних вікових категорій свідомого ставлення до особистого фізичного розвитку, стану свого здоров’я, адже людина, яка знає і розуміє користь від регулярних занять фізичною культурою та спортом і вміє на практиці реалізувати ці знання, здатна на творчу, ефективну суспільно-громадську діяльність. Отже, навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, радіо, телевізор, відео. Учень повинен вміти осмислювати отриману інформацію, аналізувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, вміти висловити свою власну думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології. Наприкінці ХХ ст. інтерактивні технології набули поширення в теорії та практиці американської школи. В останні роки в нашій школі стали широко використовувати їх при викладанні різних навчальних предметів. Українські учителі останнім часом через публікації і через систему додаткової освіти поступово усвідомлюють, що інтерактивні методи навчання створюють необхідні умови для:

• створення й розвитку компетентності учнів;
• різнобічного розвитку особистості;
• виховання активних громадян з відповідною системою цінностей.

Питання про елементи інтерактивного навчання піднімалися в працях В.Сухомлинського, у теорії розвивального навчання, у творчій майстерні педагогів - новаторів 70-80-х рр. ХХ ст. Ш. Амонашвілі, Є. Ільїна, С.Лисенкової, В. Шаталова та інших. Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий. Його ввів у 1975 році німецький дослідник Ганс Фріц. У перекладі з англійської мови «Inter»­ взаємо, «асt» ­ діяти. Отже «Interact» ­ взаємодіяти. Більшість авторів інтерактивність у навчанні тлумачать як взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії (Н.Калька, С.Макаренко, О.Скворчевська та інші). У дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює: говорить, управляє, моделює, тощо. Тобто він виступає не тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи певні цінності. Інтерактивним називають методи, що забезпечують комунікативну активність або взаємодію між учасниками навчання (Н.Виноградова, І.Гільова, Л.Лівандовська, О.Пометун із співав., С. Свириденко, Г.Сиротенко та інші).

Інтерактивна форма діяльності учнів на уроці фізичної культури – це специфічна соціально-педагогічна структура (система організації) процесу формування фізичної культури особистості (дитини, учня, дорослої людини), яка здійснюється шляхом взаємодії суб’єкта з оточуючим середовищем з метою збагачення індивідуального і суспільного досвіду в контексті фізичного і духовного вдосконалення [6]. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки під час постійної, активної взаємодії всіх його учасників. Це взаємодія процесів навчання, взаємонавчання (колективного, групового, навчання у співпраці), де учень і вчитель виступають рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, які розуміють, що відбувається і що вони роблять. Спираючись на висновки досліджень О.Аксьонової, А.Гіна, О.Пометун та інших вчених, треба зазначити, що інтерактивні технології найбільш відповідають принципам особистісно-орієнтованої педагогічної парадигми. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому інтерактивні технології є найбільш сприятливими щодо формування в учнів життєво актуальних умінь і навичок, вироблення особистих цінностей, створення атмосфери співробітництва, творчої взаємодії в процесі різних форм навчання. Інтерактивні технології забезпечують глибину вивчення змісту навчальної програми. Учні опановують усі рівні пізнання: