Стаття "ВЗАЄМОДІЯ ШКОЛИ ТА СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ У ПРОФІЛАКТИЦІ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ"

Курят Л.А.

ВЗАЄМОДІЯ ШКОЛИ ТА СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ У ПРОФІЛАКТИЦІ ДИТЯЧОЇ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ

У статті проаналізовано та узагальнено основні аспекти взаємодії школи та соціальних служб щодо профілактики дитячої безпритульності.

На сьогодні феномен дитячої безпритульності залишається значущою та актуальною проблемою, оскільки складні міжнародні відносини з країною-агресором, а також соціально-економічні, політичні перетворення призвели до збіднення знач­ної кількості сімей, які як за економічними, так і за культурно-духовними показниками знаходяться на рівні зубожіння; поглиблення конфліктів між поколіннями, нівелювання життєвої моралі, збільшення кількості неповних сімей та сімей, які ведуть амораль­ний спосіб життя. Криза інституту сім’ї призвела до зростання кількості дітей, що залишилися без піклування батьків. Їх налічується понад 700 тисяч, причому тільки 7% є фактичними сиротами, а інші - це сироти при живих батьках. Тільки за останні два роки чисельність осіб, позбавлених батьківських прав, збільшилася в чотири рази [2; с.7].

Ситуація, що склалася, вимагає переосмислення завдань та методів роботи для підвищення ефективності соціальної профілактики безпритульності дітей та підлітків.

Зростаюче число дезадаптованих дітей вимагає не тільки проведення глибоких наукових досліджень проблем дитинства, але й визначає необхідність реформування соціальної політики в цій галузі в цілому з метою надання допомоги цій категорії дітей на високому рівні.

Як негативне соціальне явище, безпритульність неповнолітніх розгляда­лася в наукових працях радянських, українських та російських педагогів (А. Макаренко, В. Сорока-Росинський, В. Сухомлинський, К. Ушинський); соціо­логів (А. Кудрявцева, Ф. Мустаєва, Г. Орлова); соціальних педагогів (Т. Алєксєєнко, Л. Волинець, І. Звєрєва, А. Капська); соціальних пси­хологів (М. Аралова, Л. Виготський, Я. Гошовський, І. Дубровіна, О. Лурія, Л. Орбан-Лембрик, А. Прихожан).

Мета статті – проаналізувати діяльність школи та соціальних служб щодо профілактики дитячої безпритульності.

Сучасна модель профілактики безпритульності дітей являє собою об’єднання роботи різних міжвідомчих органів, установ і служб, діяльність яких спрямовано на реалізацію державної соціальної політики в галузі захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, профілактику бездоглядності й правопорушень, здійснення диференційованого підходу до різних груп дітей [3; с.3].

Система профілактичної роботи здійснюється цими органами згідно з Конституцією, законами України, постановами та іншими актами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, зокрема це:

•             Закон України від 05.02.93 №2998-ХІІ «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні»;
•             Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року;
•             Закон України «Про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 року;
•             Закон України «Про соціальну роботу з дітьми і молоддю» від 21 червня 2001 року;
•             Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року;
•             Закони України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року; «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999 року;

«Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року;

•             Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 13 травня 1999 року;
•             Закон України «Про біженців» від 21 червня 2001 року;
•             Декларація від 15.12.92 №2859 «Про загальні засади державної молодіжної політики»;
•             Додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики (Указ Президента України від 04.12.96 р. №1165/96);
•             Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю;
•             Комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві;
•             Програма правової освіти населення України (Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.95 №336);
•             Типове положення про Раду профілактики правопорушень загальноосвітнього навчального закладу;
•             Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об'єднаних Націй;
•             Комплексні програми профілактики СНІДу та наркоманії;
•             Міжнародні акти та рекомендації щодо становища дітей та підлітків.

Профілактика безпритульності серед дітей і підлітків займає чільне місце в соціально-молодіжній політиці держави. Ураховуючи соціальний характер дитячого неблагополуччя, діяльність усіх елементів системи профілактики передбачає в першу чергу захист прав і законних інтересів неповнолітніх у всіх сферах життєдіяльності. підтримку в родині й адаптацію в суспільстві забезпечують: Служба у справах дітей (ССД), відділи поліції з питань ювінальної превенції, сектор опіки та захисту прав дітей, що діє при Службі у справах дітей, а також відділення Територіальних центрів надання соціальних послуг  спільно з управліннями освіти у справах сім’ї та молоді, закладами освіти міста, громадою та за сприяння органів місцевого самоврядування.

Профілактична робота з превентивного виховання в навчальному закладі реалізується в таких формах, як проведення відео-лекторіїв, профілактичних лекцій, групової та індивідуальних бесід, консультацій, тренінгових та корекційно-розвивальних занять на теми: «Профілактика правопорушень, злочинності та бездоглядності серед дітей та формування навичок здорового способу життя», «Попередження інтернет-залежності у дітей», «Формування правової культури та відповідальності у підлітків», «Протидія вживанню психотропних речовин та прекурсорів», «Розвиток навичок продуктивного спілкування, навички активного слухання» та інші.

Систематично відбувається засідання координаційної ради та ради профілактики правопорушень школи, куди на співбесіду запрошуються діти, які стоять на внутрішньошкільному обліку, діти з «групи ризику», а також їхні батьки. Засідання проходять за участю заступників директора школи з виховної роботи, навчально-методичної, класних керівників, соціального педагога, практичного психолога, інспектора ювенальної превенції національної поліції, а також учнів та їх батьків. З кожною дитиною проводиться індивідуально-профілактична роз’яснювальна та за потребою корекційно-розвивальна робота із залученням вузькопрофільних фахівців. Батькам надається консультативна, психолого-педагогічна допомога фахівцями школи. У разі систематичних відхилень у поведінці дитини батьки попереджуються про притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності за ухилення від виховання своїх дітей.

Класними керівниками та вихователями груп продовженого дня систематично проводяться години спілкування, уявні подорожі, уроки-тренінги, диспути, свята, конкурси та змагання з метою згуртування колективу, формування всебічно розвиненої особистості учня. Такі форми роботи дають можливість здійснювати превентивне, національно-патріотичне, правове та морально-естетичне виховання на високому рівні та запобігати формуванню в учнівської молоді шкідливих звичок та поширенню негативних явищ серед учнів школи.

Проте як би добре не працювали б адміністрація та педагоги закладу освіти, одних їх зусиль недостатньо для розв’язання проблеми дитячої безпритульності навіть одного підлітка, оскільки після випуску він вертається в ту ж родину, у те ж оточення. Тому на рівні регіону повинна існувати регіональна реабілітаційна програма допомоги безпритульним дітям.

Причини безпритульності можуть бути різними. Наприклад, якщо певні об'єктивні якості і уміння не склалися до певного віку, зафіксованому шкільним або соціальним стандартом, можливо, дитина є ретардантом, що розвивається за нормальним життєвим сценарієм даного суспільства, але більш повільними темпами, відстаючи від тієї умовної схеми, що задається соціальними, в основному шкільними, вимогами. Усі необхідні інтелектуальні конструкції можуть формуватися в неї також із запізненням. Соціальне оточення часто формує в такої дитини негативні стереотипи та комплекси, хоча саме такий темп розвитку був властивий багатьом особистостям, згодом визнаними як генії.

Зрозуміло, якщо внутрішня структура особистості дитини деформована неправильними очікуваннями й діями дорослих, якщо на дитину постійно здійснюється будь-який вид тиску, тоді для нормалізації її структурних і поведінкових елементів необхідна кваліфікована, систематична психолого-педагогічна допомога. Такий варіант розгортання подій є першим кроком до виходу дитини на вулицю, як кращого середовища для подальшого існування.

Важлива роль у захисті прав дітей та підлітків належить органам соціального захисту, та правоохоронним органам, які представлені різними управліннями, відділами та структурними підрозділами, що взаємодіють між собою. Їх мета – надання соціально-правової, психолого-педагогічної, юридичної допомоги дітям, що опинилися в кризовій ситуації, та запобігання залученню їх до незаконних видів діяльності та правопорушень. Ця робота здійснюється спільно з правоохоронними органами, а саме – Службою у справах дітей.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» спеціалісти служби проводять роботу серед дітей з метою запобігання правопорушенням, виявляють причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, вживають у межах своєї компетенції заходів до їх усунення; беруть участь у правовому вихованні дітей; виявляють дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, зокрема в наркоманію [1; с.7].

Одним із основних напрямів роботи служби є попередження злочинності, правопорушень та бездоглядності серед дітей. Нині заходи щодо запобігання дитячої злочинності можливо вважати пріоритетними, адже будь-яке негативне явище легше і ефективніше попередити, ніж боротися з його наслідками. Дитяча злочинність, асоціальна поведінка, бродяжництво, які є прямими передумовами наркотизації дітей, долучення їх до раннього безладного статевого життя, дитячої проституції, і як наслідок - віднесення до групи найвищого ризику щодо ВІЛ-інфікування, завжди пов'язані з недостатнім та неефективним сімейним вихованням, браком батьківського тепла та уваги в родині: за статистичними даними МВС, 70% дітей, які перебували в розшуку - із сімей, що опинились в складних життєвих обставинах. Як наслідок - дитина опиняється у вуличній компанії, а там - алкоголь і наркотики. Навіть недовготривале перебування дитини в такому оточенні за умови подальшого повернення її в родину чи соціальний заклад, дає їй такий величезний багаж негативного життєвого досвіду, що і не кожному дорослому під силу.

Служба у справах дітей веде Єдину електрону інформаційно-аналітичну систему «Діти», яка забезпечує повний та всебічний облік інформації про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.

Спеціалістами служби у справах дітей спільно з працівниками поліції з відділу ювенальної превенції проводиться індивідуально-профілактична робота з тими дітьми, які перебувають на обліку.

Спільно зі службою у справах дітей міськвиконкому працівниками поліції з відділу ювенальної превенції з метою профілактики безпритульності серед неповнолітніх систематично за планом проводяться рейди «Вокзал», «Підліток», «Вулиця» з виявлення дітей, які займаються бродяжництвом, жебракуванням, залишилися без батьківської опіки; дорослих осіб, які втягують дітей у противоправну діяльність, а також із виявлення учнів, які в урочний час перебували в комп'ютерних клубах. Спеціалістами ССД спільно з працівниками поліції проводяться рейди - перевірки продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів дітям.

Службою у справах дітей ініціюються питання щодо притягнення батьків до адміністративної відповідальності згідно з вимогами ст. 184 Кодексу України про адміністративні порушення, до кримінальної відповідальності згідно з вимогами ст. 166 Кримінального Кодексу України.

Інформування громадськості щодо попередження дитячої бездоглядності відбувається через засоби масової інформації (газети «Новий час», ТРК «Скіфія» «ВТВ плюс», відділом зв'язків з громадськістю Головного управління націанальної поліції в  Херсонській області). Адже головним завданням служби у справах дітей є спрямування своїх зусиль на взаємодію всіх державних структур у вирішенні питань соціального захисту дітей, тому що поганих дітей не буває, їм потрібна своєчасна допомога.

Успішна та ефективна робота Служби у справах дітей залежить від взаємодії з відділом поліції з питань ювенальної превенції, Територіальних центрів надання соціальних послуг, управління освіти, у справах сім'ї та молоді, кримінально-виконавчою інспекцією, слідчим ізолятором м. Херсона, міською (селищною) радою, управлінням юстиції у м. Херсоні, закладами освіти, дитячими поліклініками ОТГ, громадськими об’єднаннями.

Отже, основою профілактики безпритульності неповнолітніх, на наш погляд, повинне стати розуміння даної проблеми, як високо соціально значимої, багаторівневої системи, у центрі якої знаходиться особистість дитини, яка формується в соціальному середовищі.

Не менш важливою складовою у міжвідомчій взаємодії щодо подолання дитячої безпритульності є прийнята нормативно-правова база, що дозволить спростити механізми та моделі взаємодії між структурними підрозділами щоб надавати доступні соціальні послуги та здійснювати соціальний захист прав дітей на високому рівні.

Таким чином, успішна, високоефективна профілактика й подолання дитячої безпритульності можлива за умови системного підходу та узгодженої взаємодії всіх складових соціальної профілактики.

Література:

1.               Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» N 609-V від 07.02.2007.
2.               Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію «Соціальна політика в Україні: вчора, сьогодні, завтра» - К., січень 2012 року.
3.               Холостова Е.И. Социальная работа с дезадаптированими детьми: Учебное пособие. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2007. – 260с.

Відомості про автора

Курят Леонід Анатолійович, соціальний педагог, вчитель основ здоров’я Херсонського загальноосвітнього навчально-виховного комплексу №11 Херсонської міської ради