Стаття з проблеми: " «Нейтралізація страхів та емоційно-негативних переживань, гостро-невротичних реакцій за допомогою психогімнастики»

Про матеріал
Емоційний розвиток дитини визначається багатством та розмаїттям почуттів. Усі малята радіють, плачуть, бояться, сумують, однак у різних дітей глибина й інтенсивність емоцій різні. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних чинників. У кожному віці спостерігаються так звані нормальні страхи, які з'являються в результаті розвитку інтелектуальної сфери й уяви. За сприятливих обставин життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи, як снігова куля, заважають особистісному розвитку дитини і створюють для неї адаптаційні, невротичні й інші проблеми. Тема — «Профілактика тривож¬ності і страхів у дітей дошкільного та молод¬шого шкільного віку» досить актуальна на сьогоднішній день, про це свідчать ЗМІ, запити батьків, спостереження педагогів, обстеження психологів.
Перегляд файлу

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №13 «Пілот» Білоцерківської міської ради Київської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Нейтралізація страхів

та емоційно-негативних переживань, гостро-невротичних реакцій за допомогою психогімнастики»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичний психолог

 Якубович Оксана Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Емоційний розвиток дитини визначається багатством та розмаїттям почуттів. Усі малята радіють, плачуть, бояться, сумують, однак у різних дітей глибина й інтенсивність емоцій різні. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних чинників. У кожному віці спостерігаються так звані нормальні страхи, які з'являються в результаті розвитку інтелектуальної сфери й уяви. За сприятливих обставин життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи, як снігова куля, заважають особистісному розвитку дитини і створюють для неї адаптаційні, невротичні й інші проблеми.

Тема — «Профілактика тривож­ності і страхів у дітей дошкільного та молод­шого шкільного віку» досить актуальна на сьогоднішній день, про це свідчать ЗМІ, запити батьків, спостереження педагогів, обстеження психологів.

Страх— це емоція, що виникає в ситуації загрози біологічному чи соціальному існуван­ню індивіда, спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки (за словником психологіч­них термінів А. Петровського).

Страх — корисна емоція. Дитина, яка нор­мально розвивається, має обов'язково боятися» (безпека життя). Але досить перейти тонку грань — і звичайний «нормальний» страх стає нав'язливим, перетворюється на фобію і перетворює нормальну дитину в невротика. Часто це відбувається тому, що ми, дорослі, помилково думаємо: якщо не звертати уваги на страхи наших дітей або дорікати їм за те, що вони бояться, то все минеться.

Страхи відріз­няються у дівчаток   хлопчиків; у дітей   із повних і неповних родин; у дітей  здорових та ослаблених, які часто хворіють; у фізично розвинених і тих, котрі мають вади; у дітей із благополучних сімей і дітей із сімей, які пере­бувають у несприятливих обставинах тощо.

У дослідженнях педагогів і психологів є дуже цікаві відомості про те, чого саме бояться діти. У списку виявилося 29 різних страхів. Серед них: страх самотності, нападів, захворювання, своєї смерті або смерті батьків, побоювання не­знайомих людей, страх перед покараннями зі сторони батьків, боязнь казкових персонажів. Дивно, але навіть у наш час, коли з'явилося так багато всіляких монстрів, діти, як і раніше, бо­яться Баби Яги, Кощія, Бабая, Бармалея та Змія Горинича. Малюки бояться запізнитися в дитя­чий садок, школу, бояться нічних кошмарів, тем­ряви, тварин і комах. У дітей спостерігається страх висоти, глибини, замкненого чи відкри­того простору, транспорту, стихій (грози, по­жежі, землетрусу), лікарів, крові, болю, уколів, раптових звуків тощо.

Часто малята бояться самі засинати в темній кімнаті. А батьки щиро дивуються й наполегли­во укладають дитину, та ще й соромлять: «Ти ж уже великий. Нікого тут немає! Спи!». І це стосується не тільки страху темряви. Більшість дітей — зовсім не боягузи. Причина — в багат­стві дитячої уяви, яку малята часто переносять на реальність.

Що таке страх, ми трохи розібралися. Часто синонімами страху вважають тривогу і три­вожність. Але варто відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога — це епізодичні прояви занепокоєння, хвилювання, то тривожність — стійкий стан. Наприклад, буває, що дитина хвилюється перед виступом на святі чи коли відповідає на занятті. Але це занепо­коєння виявляється не завжди, іноді в таких самих ситуаціях вона залишається спокійною. Це прояв тривоги. Якщо ж стан тривоги повто­рюється часто і в різних ситуаціях (при відпові­дях, спілкуванні з незнайомими дорослими тощо), то йдеться про тривожність.

Тривожність не пов'язана з якоюсь конк­ретною ситуацією і виявляється майже завжди. Цей стан супроводжує будь-яку діяльність лю­дини. Коли ж людина боїться чогось конкрет­ного, ми говоримо про страх.

Психологи пояснюють відмінності понять «страх» і «тривога» у такий спосіб: тривога — це комбінація деяких емоцій, а страх — лише одна з них.

Існує певна вікова закономірність виник­нення дитячих страхів, пов'язана з динамікою розвитку пізнавальних можливостей.

Виникненню страху незнайомих людей (5—8 місяців) передує розвиток зорового аналізу та пам'яті, що дає змогу впізнавати об­личчя рідних. Для виникнення страху перед таємничими істотами (привидами, відьмами, чудовиськами) потрібен певний рівень роз­витку уяви. Для того, щоб виник страх смерті (4—7 років), необхідно усвідомити себе як ав­тономну особистість і осягнути значення по­нять «життя» та «смерть». Тобто, поява страхів, притаманних певному вікові дитини, є резуль­татом розвитку її свідомості, здатності сприй­мати й аналізувати навколишній світ.

Пропонуємо орієнтовний перелік виникнен­ня страхів відповідно до різновікових груп.

Від народження до 3 років

  • 8 місяців — страх незнайомих людей;
  • після одного року — страх самотності;
  • після 1,5 року— хвилювання при три­валій відсутності матері, через шумні обстави­ни у сім'ї", страх лікарів, болю, уколів;
  • два роки — страх покарання з боку бать­ків, страх поїздів, транспорту, тварин (вовка), уколів.

Молодший дошкільний вік

Страх казкових персонажів, уколів, болю,

крові, висоти, несподіваних звуків, самотності, темряви, замкненого простору.

Старший дошкільний вік

Страх своєї смерті, смерті батьків, смерті тварин, страх казкових персонажів, глибини, кошмарних сновидінь, вогню, пожежі, нападів, страх війни.

Молодший шкільний вік

Страх запізнитися до школи, зробити щось не так, страх зауважень, нещастя (магічні уяв­лення).

Вікові норми середньої кількості страхів

у дітей дошкільного та молодшого шкільно­го віку (за О. Захаровим): у дівчаток — до 11, у хлопчиків — до 9; у міських дітей кількість страхів може доходити до 15.

Види страхів. Причини їхнього виникнення

За своїм походженням страхи поділяються на такі види:

а) навіювані;

б) особистісно-обумовлені;

в) ситуативні.

Ігрова ко­рекція страхів

Корекцію та профілактику тривожності і страхів у дошкільнят варто будувати на про­відній у даному віці діяльності — ігровій. Ігрову корекцію доречно використовувати не тільки при роботі з дошкільниками, вона також ефек­тивна і зі школярами.

Гра дозволяє краще зрозуміти дітей, їхні ін­тереси, потреби, характер, темперамент. Вона допомагає дитині набути визначених навичок у тій чи іншій діяльності, в тому числі і спілкуванні, засвоїти соціальні норми поведінки; приносить дітям задоволення, підвищує жит­тєвий тонус, покращує емоційний і фізичний стан. Особлива увага надається саме корекційній функції гри. Психокорекційні функції полягають у тому, що може змінюватися став­лення дитини до себе й до інших, змінювати­ся її психічне самопочуття, соціальний статус, шляхи спілкування у колективі. Зміна психіч­ного стану відбувається тому, що у грі деякі життєві обставини переживаються в умовному, послабленому вигляді.

Система ігрової корекції:

  • релаксаційні ігри з елементами медита­ції;
  • народні ігри;
  • сюжетно-рольові ігри;
  • дидактичні ігри;
  • ігри-драматизації, театралізації, етюди (арттерапевтична корекція);
  • музично-ритмічні ігри (музикокорекція);
  • рухливі ігри (афектносенсомоторна ко­рекція);

 спортивні ігри (сенсомоторна корекція).
Усі наведені вище ігри використовуються паралельно і вплітаються в режим дня дітей.

Релаксаційні ігри з елементами меди­тації

За допомогою цих ігор можна сформува­ти стійку позитивну самооцінку, самоповагу, вміння виражати добре ставлення, підтримку, долати невпевненість у собі та у своїх силах, переборювати страх неуспіху, комплекс мен­шовартості.

Ці ігри варто використовувати з дітьми, починаючи зі старшого дошкільного віку (не раніше!). Навіть у дітей 6—7-го року життя рівень абстрактного мислення не настільки розвинений, щоб вони могли подумки медитувати, глибоко входити у стан самоспоглядання. При роботі з дошкільниками варто поєднувати елементи медитаційних вправ із сюжетно-ро­льовою грою як провідною діяльністю дітей цього віку.

 Гра «Що ти зараз відчуваєш?» — про­філактика і корекція страху самотності, страху, темряви, профілактика комплексу меншовар­тості.

 

  • Гра «Реклама»—профілактика і корекція страху самотності, страху не бути прийнятим у гру, страху відповідати на занятті.
  • Гра «Співаємо ім'я» — профілактика і ко­рекція страху самотності, страху словесних покарань, страху не сподобатися дорослому.
  • Гра «Аплодисменти» — профілактика і корекція страху бути не прийнятим дитячим колективом, страху самотності, неуспіху.
  • Гра «Хвастощі» — профілактика і корек­ція комплексу меншовартості, страху неуспіху.
  • Гра «Ворона-самоїд» — профілактика і корекція страху неуспіху, невстигання, страху бути не прийнятим, страху осуду колективом.
  • Гра «Розмова рук» — профілактика і ко­рекція страху самотності, страху фізичних покарань, страху вступити в контакт, страху спілкуватися.

Гра «Розмова рук» (10 хв)

Ведучий. Знайдіть собі пару, візьміть стіль­ці і сядьте одне навпроти одного так, щоб не заважати іншим парам. Візьміться за руки. Заплющіть
очі й опустіть руки на коліна. 

Ви опинилися    на незнайомій вам планеті й раптом по­мітили, що нічого не бачите, нічого не чуєте, не можете говорити... Але ваші руки стали такими розумними й винахідливими! Тепер ви можете отримати інформацію лише за до­помогою рук. І ось ви простягаєте їх... і зустрі­чаєте щось! Виявляється, що це теж руки. Хтось потрапив у таку саму ситуацію, як і ви.

Але може це ворог? Спробуйте за допомо­гою рук показати, що ви добра людина і бажає­те добра... По-перше, ви не повинні проявляти силу, показувати свою перевагу, дряпатися. Ваші руки ласкаві, турботливі, ніжні...

Ви зрозуміли, що зустріли друга. Чому б не запросити його з собою? Удвох веселіше! Поясніть руками, що ви надійний супутник... Тепер ви разом.

Але іноді буває так, що ваш партнер щось робить не так, і це вас дратує. Спробуйте ска­зати йому, що вас не влаштовує.

 

Одним із методів подолання страхів, тривоги та тривожності є психогімнастика

Завдання психогімнастики

  1. Збереження психічного здоров'я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття напруження.
  1. Розвиток кращого розуміння себе та оточуючих.
  2. Створення можливостей для самовираження особистості.
  1. Діти краще передають свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через виразні рухи, мімічні та пантомімічні етюди.
  2. Ігри, вправи та етюди допомагають нормалізувати поведінку дітей, навчати контролювати свої дії, розслаблятися.
  3. Через виразні рухи дошкільники навчаються спілкуватися, відтво­рювати емоційні стани, вчинки уявних героїв.
  4. Психокорекційні завдання сприяють корекції настрою та поведінки дітей. Діти позитивно ставляться один до одного, граючись, виявляють свою прихильність, симпатію, любов, почуваються впевненішими, нама­гаються бути самостійними.

За основу в роботі покладено навчання дітей передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через виразні рухи, мімічні та панто­мімічні етюди (Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. Сфера «Я Сам»).

Психогімнастичні завдання побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини, відтворенні дітьми дій та вчинків уявних героїв. Оволодіння виразними рухами дає можливість дошкільнятам адекватніше спілкуватися, тонше розуміти почуття інших; створює умови для формування емоційної сфери в дітей: виховання емоцій та вищих почуттів.

Психологічні вправи корисні не тільки загальмованим дошкільнятам, а також надто чутливим, збудженим.

У процесі оволодіння технікою виразних рухів діти вчаться розпізна­вати відповідні почуття й емоційні стани оточуючих, називають їх слова­ми і адекватно реагують на них. Розвиток емоційного словника, вміння усвідомити й висловити свої переживання запобігає виникненню в дітей емоційних проблем, нервового напруження.

У спеціальних етюдах та іграх діти тренують свою увагу, пам'ять, спостережливість, витримку, а також оволодівають моторним компонен­том відповідних психічних станів (увага, зосередженість, розслабленість, гнів, страх). Можливість граючи, уявно пережити ці стани, робить їх більш контрольованими, більш залежними від волі дитини.

Один із провідних механізмів впливу психогімнастики на розвиток емоційно-особистісної сфери дошкільників ґрунтується на психотерапев­тичній ролі гри та мистецтва. Відображаючи свої емоційні переживання через дії, розповіді та малюнки, вони звільняються від психотравмуючої дії емоційних переживань (агресивності, сором'язливості, замкне­ності).

У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм «вживання в образ». Виконуючи роль позитивного героя, дитина одержує зворотній зв'язок: їй дякують, її хвалять, нею пишаються. Переживання радості з приводу того «який я хороший», «як я добре вчинив» змінює самооцінку малюка і більш позитивно впливає на його поведінку, ніж докори й повчання.

Структура заняття з психогімнастики

Психомоторна розминка: ці завдання допомагають дітям зняти скутість або надмірне збудження, налаштувати дітей на заняття. Для зниження нервово-психічного напруження бажано чергувати відтворення емоційних станів, пов'язаних із переживанням задоволення і невдово­лення.

Психокорекційні завдання: це етюди та ігри, в яких відтворюються окремі риси характеру та соціально забарвлені почуття (доброта, чесність, жадібність тощо), дається моральна оцінка поведінки персонажів.

Мета цього етапу психогімнастики: корекція настрою та поведінки дітей.

Психопрофілактичні вправи

Мета: створити в дитини відчуття, що її приймають група, вихователь, родина; навіяти бажаний настрій, поведінку, риси характеру.

На цьому етапі закріплюється позитивне ставлення один до одно, до себе та до занять, формується здатність до психом'язового саморозслаблення.

Граючись, діти виявляють один до одного свою прихильність, емпатію, любов (пропонують дружити, миряться, співчувають тощо), залежно від завдань заняття, ігри можуть бути спокійними та веселими.

Спільне переживання радості є могутнім чинником, що знімає психологічне напруження дітей у групі, нормалізує поведінку і спілкування, забезпечує емоційний комфорт. До корекційної програми включені також ігри, вправи та етюди на корекцію емоційно-особистісної сфери психіки дитини.

 

 

 

 

 

Бібліографічний список

1. Барташева Н. Не треба боятися Бармалея! / / Дошкільне виховання .- 1994 .- № 9 .- с.66-68.

2. Беляускайте Р.Ф. Рисункові проби як засіб діагностики розвитку особистості дитини / Під ред. І.В. Дубровиной .- М.: АПН СРСР, 1987.

3. Божович Л.І. Ізбр. психол. праці. Проблеми формування особистості / За ред. Д.І. Фельдштейна .- М.: АСТ, 1995.

4. Бреслав Г.М. Емоційні особливості формування особистості в дитинстві .- М.: Педагогіка, 1995 .- 181с.

5. Варга А.Я. Системна сімейна психотерапія. Короткий лекційний курс .- СПб.: Питер, 2001 .- 278с.

6. Варга А.Я. Психологічна корекція порушень спілкування молодших школярів в ігровій групі / / Сім'я в психологічній консультації / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М., 1998 .- 152с.

7. Вард І. Фобія. - М.: Проспект, 2002. - 78с.

8. Венгер А.Л. Психологічне консультування та діагностика .- М.: Генеза, 2001 .- 128с.

9. Волков Б.С., Волкова Н.В. Психологія розвитку людини .- М.: Академ. Проспект, 2004 .- 224с.

10. Вологодіна Н.Г. Дитячі страхи вдень і вночі .- М.: «Фенікс», 2006 .- 106с.

11. Виготський Л.С. Дитяча психологія / / Собр. Соч. - М., 1982. - Т.4 - 336 с.

12. Гозман Л.Я., Альошина Ю.Є., Соціально-психологічні дослідження сім'ї: проблеми та перспективи / /Психологічний журнал. - 1991. - № 4 - с.84-92.

13. Громова Т.В. Країна емоцій: Методика як інструмент діагностичної та корекційної роботи з емоційно-вольовою сферою дитини. - М.: УЦ «Перспектива», 2002. - 48 с.: Іл.

14. Гульянц Е.К., Гриднєва С.В., Тащеева А.І. Психологічна корекція страху медичних процедур у дітей дошкільного віку (від 3 до 5 років) за допомогою лялькотерапії / / Сучасна сім'я: проблеми та перспективи - 1994. - 114 с.

15. Даніліна Т.А., Зедгенідзе В.Я., Стьопіна Н.М. У світі дитячих емоцій: посібник для практичних працівників ДОП .- М.: Айрис-пресс, 2004. - 160 с.

 

 

 

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
22 грудня 2019
Переглядів
72
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку