"Стежками Анниного життя"

Стежками Анниного життя

(урок-мандрівка)

Мета уроку:  розкрити геніальність, самобутність поетеси, допомогти учням осягнути життєвий і творчий шлях Анни Дущак, виховувати інтерес до літератури рідного краю, до творчої спадщини письменниці, любов до художнього слова та почуття прекрасного, утверджувати високі моральні цінності, прищеплювати прагнення зберегти кращі людські якості: робити добро, бути милосердним, вміти співчувати людському горю,  розвивати ораторські здібності учнів та вміння декламувати вірші.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Анни Дущак, виставка її книг, вирізки з газет, учнівські малюнки, мультимедія.

Хід уроку

Отак, як спраглий дуже пити хоче,

І як без волі вітрові не жити –

Так я жадаю слід свій залишити.

По ньому, може, стежку хтось протопче…

Анна Дущак, «Намистинки»

1. Біографічна галявина

15 жовтня 1959 року Народилася Анничка Дущак у с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області. Мати, Вероніка Кирилівна, працювала у колгоспі. Анна вчилась у Великокучурівській школі, пасла корову, бігала до бібліотеки, любила читати. З 13 років сама пробує складати вірші.

1975 рік у 15 років почалася хвороба: спочатку заболіла одна нога, потім – друга. Довге лікування, неправильний діагноз і страшний вирок…

З 1976 року дівчина була прикута до ліжка, але не здавалася. Багато читала, пише сама. Її друзі починають популяризувати її вірші. Гарафіна Маковій, вчителька, дарує на щастя ручку.

1991 рік перші публікації в газеті «Сільські вісті».

29 квітня 1991 року починається листування з американкою українського походження Ксенією Гапій. У канадському жіночому журналі «Наше життя» опубліковано вірш «Іще темрява нічна не відійшла…». З віршами А.Дущак мають змогу ознайомитися любителі поезії в Канаді, США, Австралії.

1992-1993 роки стає лауреатом Міжнародного фестивалю «Доля» у м. Чернівці. Виходить перша збірка поезії «Дивоквіт любові», видана за участю Галини Тарасюк, знаної буковинської письменниці, спонсорів та друзів. Презентація збірки проходить у книгозбірні с. Тисовець, дякуючи бібліотекарці Домніці Якібчук.

1994 рік у м. Сторожинець виходить друга збірка «Спитай себе» з передмовою і за сприяння Лариси Левіної, редактора газети «Рідний край», поетеси, члена Спілки журналістів України. Презентація збірки у Будинку культури с. Тисовець. Присутні понад 500 чоловік. Анна сама читала свої поезії.

1995 рік продовжує писати. З’являється все більше друзів на обійсті буковинської поетеси. Продовжується дружба з К.Гапій. Знайомство з багатьма поетами та музикантами, виконавцями. Надруковані 7 пісень у збірці М.Сафонова «Незнані пісні». Іван Холоменюк, Заслужений художник України, пише чудовий портрет Анни.

1996 рік у телемарафоні «Милосердя» прозвучала пісня Анни у виконанні гурту «Дзвони» з Коломиї. Її вірші у телепередачі «Світлина» читав Василь Ілащук. Публікуються переклади на італійську в м. Рієта.

1998 рік у видавництві «Місто» виходить збірка «Понад вечірнім Дереглуєм» (редактор М.Бучко).

1999 рік Презентація збірки відбулась у Чернівцях. Були присутні більше 1000 людей. Віктор Рурак подарував глядачам пісню на слова Анни «Закуй, зозуле». У Сторожинці за участі Лариси Левіної виходить збірка прозових і поетичних творів Анни Дущак «Любов я росами розтрушу».

Грудень 2000 р. Отець Корнелій від Чернівецько-Буковинської митрополії передає Анні на щастя молитовник «Добрий пастир» з дарчим написом Митрополита Чернівецького і Буковинського Данила.

22 квітня 2001 року На сцені драматичного театру ім. О.Кобилянської відбувся творчий вечір поетеси Анни Дущак, зініційований Мар’яном Гаденком.

2002 рік Фестиваль «Повінчані піснею», організований М.Гаденком прямо на обійсті родини Дущаків у с. Тисовець.

Березень 2003 року Анну Дущак прийняли до Національної спілки письменників України.

2004 рік Виходить збірка «Любові стиглий колос» у видавництві «Місто» з вступними статями Віри Китайгородської та Олександра Матійка.

Травень 2005 року ВолодимирМихайловський та Віталій Колодій вручають Анні посвідчення члена Національної спілки письменниківУкраїни. 12-а зустріч з КсенієюГапій. У Сторожинецькій газеті «Рідний край» друкується повість «Чужа чічка». Юрій Іллєнко та Петро Олар у проекті «Діалоги на узбіччі» зняли документальний фільм «Прийшла до Вас».

28 червня 2007 року Президент Міжнародної громадської організації Лідія Лісімова вручає Анні найвищу відзнаку Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» - статуетку у вигляді жінки, яка веде родовід від трипільської культури, за особисті успіхи в літературній діяльності і за красу душі. Львівське видавництво «Свічадо» презентує перевиданнязбірки «Дивоквіт любові» з оформленням американської художниці Лариси Бараницької. Редактори – Ксенія та Ігор Гапії. Написана передмова Володимиром Михайловським, членом НСПУ та зверненням до подруги Ксенії Гапій. 

30 травня 2008 року Письменниці Анні Дущак з с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області присвоєно звання «Заслуженого працівника культури України». Офіційний документ їй вручили губернатор області Володимир Куліш, голова облради Іван Шилепницький та очільник управління культури Остап Савчук. Анна Дущак продовжує писати поезії, оповідання, казки. На її тексти з’являються нові пісні.

15 жовтня 2009 року Золотий ювілей (50 років) АнніДущак!

17 лютого 2010 року перестало битися серце Анни…

ЇЇ вірші, перекладені англійською та італійською мовами, друкувалися в періодичних виданнях США, Канади, Австрії, Італії. Частина віршів стала піснями. Музику до віршів написали такі композитори: Мар’ян Гаденко, Леонід Затуловський, Ярослав Злонкевич, Ігор Мисько, Микола Сафанов, Віталій Свирид, Кузьма Смаль, Віктор Рурак.

2.Галявина зі збірками

Анна Кирилівна Дущакавторка таких збірок:

«Дивоквіт любові» (1992);

«Спитай себе» (1994);

«Понад вечірнім Дереглуєм» (1998);

 «Любов я росами розтрушу» (1999);

«Любові стиглий колос» (2004).

1. ДУЩАК А. Дивоквіт любові: поезії, лірика / Анна Дущак. – Львів: Свічадо, 2007. – 116 с.
2. ДУЩАК Г. Дивоквіт любові: поезії / Ганна Дущак. – Путила, 1992. – 55 с.

Рец.: Мацерук В. Дивоквіт любові / В.Мацерук // Буковина. – 1992. – 23 квіт.; Глібіщук Я. Я чую в собі міць / Я.Глібіщук // Буковин. Віче. – 1992. – 14 трав.; Яній О. Урок духовності милосердя / О.Яній // Дивослово. – 1994. - № 5-6. – С. 50-53.

3. ДУЩАК А.К. Любов я росами розтрушу / А.Дущак. – Сторожинець, 1999. – 75 с.

РЕЦ.: Левіна Л. «І я з болем отим жити мушу» // Рідний край. – 1999. – 16 жовт. (№ 41). – С. 2.

4. ДУЩАК А.К. Любові стиглий колос: поезії / А.Дущак. – Чернівці: Місто, 2004. – 154 с.

      РЕЦ.: МІЩЕНКО М. «Люблю, люблю, люблю…»: [відгук на кн. А.Дущак «Любові стиглий колос»] / М.Міщенко // Буковина. – 2005. – 15 черв.

5. ДУЩАК А. Понад вечірнім Дереглуєм: поезії / А.Дущак. – Чернівці: Місто, 1998. – 100 с.

РЕЦ.: Гусар Ю. Нова збірка Ганни Дущак // Новий день. – 1998. – 17 жовт. (№ 42). – С. 6; З пісень і болю серця/ Юхим Гусар// Рідний край. – 1998. – 24 жовт. (№ 44). – С. 3.

6. ДУЩАК А. Спитай себе / А.Дущак. – Сторожинець, 1994. – 79 с. – (Творчість наших земляків).

РЕЦ.: Никифоряк В. З любові і добра / В.Никифоряк // Рідний край. – 1995. – 20 трав. (№ 38-39). – С. 6.

3.Галявина-присвята

Спасибі, Ганно, що зуміла

Торкнутись наших юних душ,

І що тебе не покорили

Цей світ хисткий, тяжкий недуг.

Твої вірші, теплом зігріті

Очей твоїх і добрих рук,

У серці квітнуть, наче квіти.
 

Живи і знай: тобі ми вдячні

За те, що ти є на землі,

За твою силу і терплячість,

І за розраду в дні сумні…

Оксана Кравчук

с.Тисівці

Віднайти хотів би слово,

Щоб свіжіш було воно

Від тюльпанів світанкових

Та міцніше ніж вино.

Слово, що маля колише

 У промінні золотім.

Хай ховається в нім тиша

Та гримить весняний грім

Певно, ще хотів б найдужче:

У огромі днів сумних,

Щоб воно зігріло душі,

Залишило слід у них.

ЯрославКузик

С. Карапчів, Вижницький р-н

Нині білою фатою,

Зима землю вкрила,

Ясне небо золотиться,

З хати іде мила.

Не до шлюбу зібралася

- Несуть домовину,

Ллються сльози материнські

В нещасну годину.

-Ой на кого ж покидаєш,

Донечко єдина ?

- Залишилася старенька,

Немов сиротина.

Дзвони дзвонять прощальнії,

«Отче наш» співають,

І дванадцять євангелій

В останнє читають.
 

Ой, лелеко, лелеченько,

Куди відлітаєш?

Недоспівані легенди,

На кого лишаєш?

-Я іду в кращі світи,
Де немає болю,

Розірвались тяжкі пута

Й я відчула волю.

Повним місяцем зійду,

Зіркою засяю,

Ту любов, в якій жила,

На землі лишаю.

-Ще повернуться лелеки

В Буковинські доли,

Моя пісня- «євшан зілля»

Не згине ніколи.

Автор невідомий

Спокоєм просвітлене лице,

Що застигло в слові на землі.

Огортає небо вітерцем…

Тут розмови правляться без слів.

Про минуле сказано давно,

Та тривожить вічність почуття…

Де ти зачаїлася, весно?

Увіходь уже без втрат в життя.

Благовіст полине в височінь,

Як Пасхальні дзвони загудуть.

Спогади – жива незрима тінь –

Рідних й друзів в серці бережуть.

Марія Побіжан

с. Панка

4. Галявина спогадів

1.… Кажуть, щоб зрозуміти поета, треба побувати на його Батьківщині. Із цим не можна не погодитися, але хочеться додати, щоб зрозуміти поета, треба зустрітися з ним і поспілкуватися… Анна Дущак викликає захоплення. Вона зуміла простити своїм «цілителям» вінчальне біле плаття, молодість, дітей, які не народились…

Ганна Паращук

Вчителька укр. Мови та літ.

М. Хотин

2.  Слово Анни Дущак наскрізь поетичне. Воно сповнене якоюсь особливою щемкою ніжністю, обнадійливим сподіванням.

Володимир Михайловський

м. Чернівці

3. Анна Дущак є життєрадісна і ширяє мріями в своїм уявнім світі. Та вона не втікає від реальності її безпосереднього довкілля.

Ксенія Гапій

Канада

5.Галявина творчості

А там, за шибкою вікна,
Вблакитних росах буйні трави,
Дуби крислаті й кучеряві,
І неба голубінь ясна.


А там, за шибкою вікна,
Вітрив’ютьгнізда в верховітті,
І наймиліша в цілімсвіті
Цвіріньківпісняголосна.


А там, за шибкою вікна,
Вузенькістрічечки-стежини
В тонкому плетевіожини
І біла липа запашна.


А там, за шибкою вікна,
Ячміньналитийдостигає,
І чую – соловей співає,
Так, ніби все іще весна…

Моїм цілителям

Я вам усе прощу, всі ваші помилки,

Які для мене як фатальність стали,

Діагнози усі, які ви клали

Холодним звичним порухом руки

І кулі сліз, з якими сніг упав

На материнську голову святу,

Вінчальне біле плаття і фату,

Непройдені стежини серед трав.

Прощу і юність, й молодість мою,

Моїх дітей, які не народились,

І мрії всі, що так і не здійснились,

Весну, що не розвесниться в маю.

Прощу усе, що змовкла пісня рання.

Усе моє скалічене життя.

Тільки б одне було знаття,

Що помилка оця у вас — остання!

І знову прилетять і відлетять лелеки
Намаявшиь, вітри присядуть на стерню,
Забудуть мене всі, і близькі, і далекі,
І друзі,ті яких у серці хороню.

Зажуряться ліси в осінній позолоті,
Долинами туман кошлато задимить,
Скупає мене хтось в словесному болоті
Та знаю, чистоту  не зможе очорнить.

А легіт молодий черешню кучеряву
Голубить ніжно так у літньому саду,
Пройшов шляхом життя, як світло крізь темряву,
Хоч знаю,підіймусь, якщо десь і впаду!

6.Галявина обговорення

Підведення підсумків уроку.

Домашнє завдання:

1. Виписати художні засоби з віршів Анни Дущак.
2. Написати твір «Людської долі серцем доторкнуся».