Стимулювання позитивного ставлення до навчання. Створення умов для ефективної мотивації на уроках

Комунальний заклад «Нiкопольська середня

загальноосвiтня школа I-III ступенiв № 25 з поглибленим

трудовим i профiльним навчанням»

СТИМУЛЮВАННЯ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ, СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ МОТИВАЦIЇ НА УРОКАХ

                                                                                                                                                 Пiдготувала:

учитель математики

Калєйнiк Юлiя Микoлаївна

                                                      2018 p.

Усi нашi задуми,

усi пошуки й побудови перетворюються на порох,

якщо учень не бажає вчитися.

(В. О. Сухомлинський)

Формування особистостi – це цiлiсний, поступовий процес, який виражається у залученнi її до соцiального досвiду, засвоєннi нею вже iснуючих у суспiльствi форм i видiв дiяльностi.
Розвинена i сформована особистiсть – це активний творець свого життя. Особистiсть формується суспiльством, а людина, пiзнаючи закони суспiльства, дiючи активно i цiлеспрямовано, може перетворювати його i саму себе.

Однiєю з найнеобхiднiших умов виховання людини вiдкритого суспiльства є розвиток її унiкальностi та iндивiдуальностi. Реалiзацiя цього неможлива без правильної мотивацiї навчання та розвитку iнтересу до нього.

Зрозумiло, що персональний вектор розвитку кожного учня не завжди збiгається з напрямком руху у велику науку. Але iз задоволенням i користю вчитися здатнi всi. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитiв i можливостей дитини. Тому важливим мiсцем у роботi вчителя є формування мотивацiї навчання в учнiв. Бо якщо в учнiв є бажання i iнтерес до навчання, то вони можуть реалiзувати свої здiбностi у вивченнi рiзних предметiв, будуть зацiкавленi у їх вивченнi.

Учнi в кожен момент навчальної дiяльностi перебувають пiд одночасним впливом цiлого комплексу мотивiв, однi з яких є домiнантними, iншi – пiдпорядкованими, однi – усвiдомленими, iншi – неусвiдомленими. Серед мотивiв, що спонукають навчатися, психологiчно найвагомiшими є потяг до знань та iнтерес до процесу їх набуття.

Проблема як досягти того, щоб учнi тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивацiя учнiв до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Стимул — це насамперед засiб, який спонукає дитину до посиленої дiяльностi, своєрiдний зовнiшнiй поштовх, сила якого зростає залежно вiд його суспiльної значущостi. Сюди можна вiднести перехiд до перспективнiшого класу, отримання пiльг на екзаменах та iншi суспiльно-полiтичнi, моральнi, економiчнi причини.

Мотив — це усвiдомлене дитиною внутрiшнє спонукання до дiї. Вiн бiльше iндивiдуалiзований у своїх проявах, нiж стимул. Наприклад, батьки, яких потрiбно потiшити оцiнкою, приємне вiдчуття своєї майстерностi або вiдчуття радостi вiд вiдкриття нового тощо.

Усе це дає змогу зробити висновок про те, що стимули являють собою такi чинники поведiнки людини, якi сприяють усвiдомленню нею своїх потреб i на основi вiдповiдних мотивiв та орiєнтацiї допомагають вибору найцiннiших iз них в соцiальному та особистiсному планi.

Мотивацiя передбачає:

• морально-психологiчну стимуляцiю навчальної дiяльностi, так званий “внутрiшнiй двигун”;

• прагнення людини домагатися успiху в рiзних видах дiяльностi;

• пошук вiдповiдей на запитання “чому?”, “навiщо?”, “заради чого?”.

Що ж потрiбно робити, щоб пiдвищити мотивацiйну сферу учнiв? Насамперед учитель має формувати вчителем змiст навчального матерiалу як систему практичних i навчальних завдань та органiзувати активнi дiї дитини з їх вирiшенням.

Якiсть нашої роботи залежить вiд того, яку мету ми перед собою ставимо, якi причини змушують нас виконувати певну роботу. Це — мотив нашої дiяльностi. За ним завжди стоїть потреба в чомусь.

Однiєю з важливих причин невдачi на уроцi є вiдсутнiсть в учнiв мотивацiї до навчання. Мотив — це спонукання до активностi. Мотивацiя навчальної дiяльностi на уроцi є обов’язковою частиною певного уроку.

Мотивацiя — надто важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської дiяльностi. Є мотив — є й бажання виконувати й доводити до завершення цю дiяльнiсть. Без належної мотивацiї не працюватиме жодна педагогiчна технологiя. Адже всi без винятку технологiї пропонують високу обопiльну (i учнiв, i вчителiв) зацiкавленiсть. Тож не тiльки вчитель, а й учнi мають розумiти, навiщо i для чого вони займаються певними видами дiяльностi та яку користь вiд цiєї дiяльностi вони матимуть.

Якщо дитина дивується, цiкавиться — вона починає мислити. Новi iдеї — продукт творчої уяви. Отже, зацiкавленiсть — найдужча мотивацiя до навчання.

Мотив - збудник думки, його регулятор. Мотиви навчання - це джерело мислення.
        Мотив навчання — це спрямованiсть учня на рiзнi сторони навчальної дiяльностi. Таким чином, iснує зв'язок рiзних типiв ставлення школяра до навчання з характером його мотивацiї i станом навчальної дiяльностi.

        Виокремлюють п'ять типiв ставлення до навчання:

- негативне;

- байдужне або нейтральне;- позитивне аморфне;

- позитивне пiзнавальне, усвiдомлене;

- позитивне вiдповiдальне, особистiсне.

 Для негативного ставлення школярiв до навчання характерно таке: бiднiсть i вузькiсть мотивiв; пiзнавальнi мотиви вичерпуються iнтересом до результату; не сформованi вмiння ставити цiлi, долати труднощi; навчальна дiяльнiсть не сформована; вiдсутнє вмiння виконувати дiю за розгорнутою iнструкцiєю дорослого; вiдсутня орiєнтацiя на пошук рiзних способiв дiї.

За позитивного (аморфного) ставлення школярiв до навчання в мотивацiї спостерiгаються нестiйкi переживання новизни, допитливостi, спонтанного iнтересу; виникнення перших переваг одних навчальних предметiв перед iншими; широкi соцiальнi мотиви обов'язку; розумiння i первинне осмислення цiлей, визначених учителем.

За позитивного (пiзнавального) ставлення школярiв до навчання мотивацiя характеризується постановкою нових цiлей; народженням нових мотивiв; осмисленням спiввiдношення своїх мотивiв i цiлей. Навчальна дiяльнiсть включає не тiльки вiдтворення за зразками вчителя завдань, способiв дiй, але й виникнення самостiйно визначених цiлей, а також виконання дiй з власної iнiцiативи. Вiдбувається опанування вмiннями планувати й оцiнювати свою навчальну дiяльнiсть до її здiйснення, перевiряти та контролювати себе на кожному етапi уроку.

На уроках математики я використовую рiзнi форми й методи органiзацiї роботи, що враховують суб'єктивний досвiд учнiв щодо теми, яка розглядається. Створюю атмосферу зацiкавленостi кожного учня як у власнiй роботi, так i в роботi всього класного колективу.

Стимулюю учнiв до використання рiзноманiтних способiв виконання завдань на уроцi без побоювання помилитися, одержати неправильну вiдповiдь.

Заохочую прагнення учнiв до самостiйної роботи, аналiзувати пiд час уроку рiзнi способи виконання завдань, запропонованi дiтьми, вiдзначати та пiдтримувати всi прояви дiяльностi, що сприяють досягненню учнями мети.

Створюю педагогiчну ситуацiю спiлкування, що дозволяє кожному учневi, незалежно вiд ступеня його готовностi до уроку, виявляти iнiцiативу, самостiйнiсть i винахiдливiсть у способах роботи.

Обговорюю з учнями наприкiнцi уроку не лише те, «що ми дiзналися» (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотiлося б виконати ще раз, а що зробити по-iншому.

Пiд час опитування на уроцi (виставлення оцiнок) аналiзую не лише правильнiсть (неправильнiсть) вiдповiдi, але i її самостiйнiсть, оригiнальнiсть, бажання учня шукати та знаходити рiзноманiтнi способи виконання завдань.

Оголошуючи домашнє завдання, повiдомляю не лише його змiст та обсяг, але й даю докладнi рекомендацiї щодо рацiональної органiзацiї навчальної роботи, яка забезпечить виконання домашнього завдання.

Шляхи формування позитивної мотивацiї навчальної дiяльностi на уроках:

· Рацiональний вибiр мети i завдань уроку, його змiсту i структури.

· Застосування методiв i прийомiв активного навчання учнiв.

· Вмiле поєднання колективних, групових та iндивiдуальних форм навчання на основi диференцiацiї.

· Систематичне використання рiзних видiв самостiйної роботи учнiв.

· Використання сучасних засобiв навчання.

· Удосконалення мiжпредметних зв’язкiв.

· Удосконалення форм i методiв контролю навчальних досягнень учнiв.

Щодо органiзацiї роботи, урiзноманiтнюю її види; практикую диференцiйованi iндивiдуальнi завдання; використовую технiчнi засоби для контролю. Диференцiйованi самостiйнi роботи стимулюють просування вперед i слабких, i середнiх, i сильних учнiв. Пiд час самостiйної роботи, яку можна провести на рiзних етапах уроку, можна дозволити учням звертатися за допомогою до вчителя, до товариша, користуватися пiдручником, довiдником.