"Сторінками історії України!"

Позакласний захід

Усний журнал «Сторінками минувшини»

Мета: познайомити учнів з видатними особистостями України, які звеличували український народ своїми діяннями, своїм розумом і талантом, які визначили подальший шлях української державності; поглибити знання учнів про історичні події та їх наслідки; розширити кругозір школярів із даної теми; виховувати патріотичні почуття, повагу до пам’яті загиблих захисників рідної землі  виховувати в школярів почуття гордості нашими співвітчизниками.

(На екрані – тема заходу…

  Епіграф:   "От де, люде, наша слава, слава України!" (на фоні портрету Т. Шевченка)

(Т. Г. Шевченко)

Звучить пісня у виконанні гурту «Мандри» «Не спи, моя рідна земля»

Голос зс кадром: Ми з вами живемо у незалежній державі, ім'я якій — Україна. Двадцять п’ять  останніх років — це роки нашого вознесіння, єднання, осмислення своєї історії і долі. А перед цими роками незалежності  були століття, якими українці йшли до своєї держави. Історія нашої державності складна і суперечлива, сягає корінням у сиву далечінь віків, має свої злети і падіння.

(На екрані уривок фільму про Україну (проект 1+1 до Дня незалежності).

Відео з учнем в 7-А кл. – питання учня.)

 Вчитель:     Існує думка, що історія – щось далеке від нас, таке, що давно минуло. Ні, історію творимо ми – повсюди і щогодинно. День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією сучасності. І з того, яким був цей день, чим він був насичений, про нас судитимуть наші нащадки.

     І сьогодні ми робимо крок до переосмислення нашої історії.

(На екрані – Україна – Київ. Колокольний дзвін – звучить.

На екрані фото Хрещення Русі, Володимир Великий)

Звучить пісня «Душа» голос за кадром

Я твій… і хай не буде в тебе іншого, -

Сказав Господь, подумавши про нас.

Подумавши про праведних і грішних,

Щоб світ позбувся кривди і образ,

Щоб не ішли ми совісті супроти

Й перекресливши зневір турботи,

Щоб ми повірили, що є Господь.

сторінка І

На сцену виходять учні-актори: Нестор-літописець. Княгиня Ольга, князь Володимир.

Князь:( Знервовано ходить по кімнаті ) : Що робити? Як об’єднати людей? Кожен тягне ковдру на себе. Князі не розуміють, що з того користає ворог. Лиш в єдності наша сила.

Княгиня: Що трапилось онуку?

Князь: Княгине, біда. Немає єдності в державі, люд не розуміє, що коли кожен буде сам по собі народ загине. Порадь, бабусю, як об’єднати князівства в одне ціле?

Княгиня: Володимире, ти - муж мудрий і літами зрілий, а мовиш мов дитина. Хіба можливо об’єднати людей, в яких різна віра?

Князь: Як різна? Ми віримо в Перуна, Дажбога, Велеса.

Княгиня: От бачиш і сам дав відповідь. Різні боги – і люди чинять по-різному. А треба вірити в одного.

Князь: Як ти?

Княгиня: Так. Як я. Вірую в Єдиного Бога, що створив світ і нас людей, який любить всіх однаково: слабких і сильних, бідних і багатих. В цій вірі - сила і спасіння нашого народу.

Князь: Ти пропонуєш змінити віру, але це зрада наших богів. Хто знає чи наші люди повірять в твого Бога?

Княгиня: Багато народів вірують в Нього. Він – Світло. Не лякайся. Бог – добрий, про все подбає Сам. Буде нелегко. Ти думаєш я не вагалася? Ще й як! Але Господь покликав і я пішла. Дякую Тобі, Боже. (Хреститься і кланяється).

Князь: Ти прийняла хрещення в Царгороді?

Княгиня: Так. Грецький цісар запропонував бути його жоною. Але я понад все люблю рідні землі Пішла на хитрість – попросила його бути моїм хресним. Ти охрестишся у своїй Вітчизні – Русі –Україні. Приймеш віру християнську і буде тобі велика ласка Божа і народу нашому принесеш Світло спасіння.

Князь: Як звати Бога в якого ти віриш?

Княгиня: Ісус Христос – Син Божий, що віддав своє життя за нас.

Князь: За нас?

Княгиня: За нас. За те щоб мали життя вічне, як вічна Його любов. Ти – князь, ти – приклад для людей і ти – знаряддя Бога. Він кличе тебе. Послухай Його.(Князь задумується)

Князь: Я вірю тобі. Не знаю чому, але дивне тепло огортає мою душу.

Княгиня: То Божа любов торкається твого серця. Хай благословить тебе Господь на велику справу. (Княгиня хрестить князя. Він виходить. Вона молиться.)Звучить спокійна мелодія.

Вірш. Люблю тебе, мій Боже, і молю,

Ні, не за себе, а за Україну,

Її, повір, як матінку люблю,

Таку, як є – печальну, солов’їну.

Дай, Господи, їй розуму і сили

Напитись дай цілющої води,

Щоб у безсмертя віру воскресила. Благослови!!!

Нестор Літописець.  Благослови, Господи, мою працю, щоб нащадкам діяння передати. ( Сідає за стіл, пише і читає)

Ведучий Ця напівлегендарна історія, яку розповів нам Нестор Літописець, яка підтверджена історичними фактами, засвідчує прагнення нашого народу до єдиного Бога.

Ведуча. Андрій Первозванний напророчив подію, яка сталася через 900 років – хрещення князем Володимиром України -Русі.

Нестор Літописець: У літо 988-ме вийшов Володимир зі священиками на Дніпро і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей. Священики ж стояли на місці і творили молитви. Охрестившись, розійшлись по домівках.»

(Виходить князь, звертається до людей в залі)

Князь Володимир. Нелегко було це зробити, бо одвіку ми молились богам Перуну, Дажбогу, Велесу, Стрибогу. Але тепер, отроку, маємо одного-єдиного Бога, що любить всіх, Який дарує нам вічне життя. Тепер ми – християни.

Пиши, пиши, бо така твоя місія. А в мене своя… (Іде)

Голос за кадром:  Так, 988 року Русь стала православною, великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим, духовним, яскравим і багатим життям.

Дзвін колоколів – Софія Київська на екрані.

Слова за кадром: День хрещення Київської Русі православні українці відзначають 28 липня в день пам’яті Великого князя Володимира. Цей день став державним святом у 2008 році. У 2018 році Україна відсвяткує 1030 річчя хрещення Київської Русі.

сторінка ІІ

Козаки

На екрані фрагмент фільму «Вогнем і мечем». Хортиця, Дніпро, козаки.

Голос за кадром:

На острові, на Хортиці,

За порогами Дніпра,

Там зійшла козацька слава

Для народного добра.

Там стояли на сторожі

Запорожці Січові...

Ой, не раз там до схід сонця

Грали сурми бойові!

Тут життя і кров віддали

Запорозькі козаки,

Україну рятували

Від ворожої руки.

(На екрані вид Запорозької Січі)

Голос за кадром: Запорозька Січ! Козацтво… Легендарне минуле українського народу, його святиня. Синонім  свободи, людської і національної гідності, талановитості.

Яких же звичаїв дотримувалися козаки? Як приймали в козаки? 

 (Козаки сидять за столом та пишуть листа, входе парубок)

Сцена ІІ. (На екрані картина «Прийом у козаки)

Парубок. Добрий день, люди добрі!

Кошовий. Гей, побратиме, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак писар. Та це, мабуть, батьку, чолов'яга прийшов у козаки проситися!

Кошовий. А ну-мо, підійди, підійди ближче, чоловіче! Не бійся! Так! Звідкіля ти такий? Розкажи нам.

Парубок. 3 Тверської я, батьку, здалеку. Довго добирався, йшов пішки, плив човном через пороги Дніпра.

Кошовий. Ну, добре, добре. У Бога віриш?

Парубок. Вірю.

Кошовий. Ану перехрестись! (парубок хреститься ).

Кошовий. Виходить, ти вільний парубок? Дружини не маєш? Гуляєш вільно. Як вітер по степу!

Парубок. Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге - ге, недобре це діло, чоловіче!

Парубок. Кинув батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити. Як можна с такою жити?

Кошовий. О, то ти справжній козак! (плескає козака по плечу). Запиши його писарю.

Писар. Як кличуть тебе хлопче?

Кошовий. Та, не питай його, а так і пиши - козак Борщ!

Учень 1: Тепер мені зрозуміло, що потрібно знати українську мову.

Бути православним і знати Біблію.

Вміло володіти зброєю.

Бути неодруженим.

Дотримуватись традицій.

Щоб стати козаком.

(Колокольний дзвін)

сторінка ІІІ

Соборність

На екрані: міста Львів, Одеса, Харків.

Голос за кадром:

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам історію творить!

(На екрані: 22 січня 1919 рік)

   За кадром:  День 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України. Це світла мить нашої історії. Високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі ідеал, до якого прагне кожна нація.

На екрані. Фото – Акт Злуки.

Сценка.

1 Українка

Я – Західна Україна!

Горджуся й радію,

Що рідною мовою

Я володію,

Шевченковим словом

Умію писати

Слова мелодійні

І вірші складати.

З іншого боку кімнати виходить дівчина Східна Україна

Я - Восточная Украина!

Где все мне в радость:

Леса и сады.

Озера и реки,

И глубокие ставки,

Поля необъятные,

И горы, и долины,

цвет белый

В лугу калины.

В душе моей сладко

Играет свирель,

Я из Украины,

Я - украинка!

(Я – Східна Україна!

Де все мені в радість:

Ліси і садки.

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні,

І гори, й долини,

Цвіт білосніжний

У лузі калини.

В душі моїй солодко

Грає сопілка,

Бо я з України,

Бо я - українка!)

Західна Україна (з гордістю)

Я – Українка!

До Українок підходить дівчинка

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

З залу виходить хлопчик

Ой ти, ненька-Україна,

Я тебе кохаю,

У свiтi кращої країни

Я не знаю.

Чорне море, степ широкий,

Зеленi Карпати,

I пiд небом синьооким

Стежина до хати.

Ось тому сьогоднi треба

Нам i нашим дiтям

Пiд блакитним мирним небом

За неньку радiти.

Дівчинка  до Українок (На екрані – «живий ланцюг»)

Обніміться ж ,сестри, мої,

Молю вас, благаю!

І не дайте Чорній Силі

Вас роз’єднати!

До кімнати під неспокійну музику забігає Чорна Сила та її свита.

Танець Чорної Сили .

(Під час танцю Чорної Сили дівчинка промовляє)

Я вірю, Вітчизно, ти станеш на ноги,

Махнуть золотистим крилом рушники,

І щастя затьмить всі печалі й тривоги

На вічні роки і прийдешні віки! (Чорна Сила зникає)

Учні виходять..

Голос за кадром: Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. "Живий ланцюг справив на мене неповторне враження.

Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині вітав дух Свободи".

Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських

земель. День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.

Сторінка ІV

Друга світова

(Звучить мелодія "Журавлі". На екрані небо-журавлі. Перші хвилини війни 1941-1945 р.р.) На сцену виходять учні зі свічками.

1-й уч. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки ІІ світової війни.

2-й уч. Але кожного року ми відзначаємо день Перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

(На екрані - братські могили, покладання квітів учнями нашої школи)

3-й уч. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашизмом.

4-й уч. Можна по-різному ставиться до історії ІІ світової  війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

1-й ведучий. Сторінка пам'яті полеглих у цій війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим.

Звучить пісня «Маки червоні»

(На середину сцени виходять два учні)

Хлопець

Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,

Як весна перейшла в тепле літо.

Нам судилось іти на жорстоку війну

І обох нас – убито...

Дівчина  Убито...

Хлопець

І кохання забилось в риданнях й журбі...

Як же так? Не здійснилися мрії...

І мене не обняти ніколи тобі...

ДівчинаІ у мене немає надії...

Хлопець

Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина

Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми

Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець

Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина

 Гілка роду на нас обірвалася враз.

Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець

Йти на танки в атаку був даний наказ...

Обірвалось життя на світанні.

Дівчина

А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.

Вечори і погожі світання...

Хлопець

В нас була б пречудова велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина

Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець

Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

1 ведучий Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів та доньок на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

  (Входить мати, на голові у неї чорна хустина)

Мати (На екрані – образ матері. Музичний супровід))

Помилуй його, куле, обмини...

Невже тобі так хочеться убити?

Він молодий, не має ще жони,

Лиш Батьківщину вміє він любити

Та батька, матір... Батько на війні –

Обом повоювати довелося...

Ти пролети, свинцева, по стерні,

Зітни при стежці сонях чи колосся.

Ну зачекай... Помилуй... Він іще

Зустріне у житті свою кохану.

Не обминеш, то розсічи плече,

Він у шпиталі вигоїть ту рану...

А куля пролетіла навпрошки,

Не слухала вмовлянь моїх, проклята,

І в саме серце влучила-таки

Ще юного, безвусого солдата.

 Голос за кадром під колокольний дзвін.

Не рік, не два, а довгими роками

Підрубували корінь наш під нами,

Топтали нашу думку, нашу мову

Імперії чужацької підкови.

Навік народ хотіли загубити

Та він живе і вічно буде жити.

сторінка V

Небесна

Звучить мелодія   На екрані Київ-Майдан

Голос за кадром. Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

На екрані – події Майдану.

Голос за кадром:  Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

  (На екрані: фото Небесної Сотні)

  У Києві на Майдані

             Повбивали їх.

             Сотню мужніх українців

             Славних, молодих…

  У Києві на Майдані

             Український цвіт!-

             По кривавій по дорозі

             Вам іти у світ.

  Вмерли хлопці, Богом дані,

             З славою святих.

             У Києві на Майдані

             Повбивали їх.

Голос за кадром. Чотири роки  тому мільйони українців вийшли на Майдан, щоб висловити свій протест проти політики уряду Януковича та підтримати курс євроінтеграції. Розпочалася революція гідності. Ми ніколи не забудемо розстрілу демонстрантів, імена загиблих на Майдані. Небесною сотнею назвали тих хлопців.

Відтоді не одна сотня наших юнаків загинула і на Сході України.

 Учень 1.  Мамо, я живий, лиш закриті очі….(На екрані фото С. Кемського)

І серце не б`ється, не вирує кров…

Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі

Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

Не жалій, моя нене, що я не вернуся,

Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!

Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,

Ти лишень свої очі здійми до зірок!

 

Учень 2. Не плач за мною, мамо, не ридай,

Я не хотів війни, я боронив свій край…

Не плач за мною, мамо, я – герой,

Стояв я гордо, коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди –

Тоді не думав я, а що ж з тобою буде…

Не плач за мною, рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо  патріотом виріс.

Ти, мамо, лиш за мене помолись,

І не вини себе – у цьому я, напевно, винен…

Я винен, що любив свою країну,

Я винен, що хотів здобути волю…

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за стільки завданого болю…

Не плач за мною, мамо, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього.

Я вже не повернуся, мамо, але знай –

Я стану ангелом і боронитиму свій  край…

Разом. Слава Небесній Сотні!

Голос за кадром. Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю……

Ведучий (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

Звучать коло кола. Виходять всі учасники

Всі учні по черзі

Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те , як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!

 

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!

 

В моєї країни чудові сусіди,

Запрошують в гості і я до них їду.

Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!

 

В моїй Україні чемні дівчата!

А хлопці вміють їх щиро кохати!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

 

В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,-

Моя Україна! Люблю її! Крапка!

 

Пісня Тараса Петриненка «Україна»

Вчитель  Усім МИРУ, добра, щасливих сонячних світанків та сонячних ранків.