Створення умов для розвитку якісної освіти та функціонування інформаційного освітнього середовища навчального закладу

Ліцей "Білоцерківський колегіум"

Білоцерківської міської ради Київської області

«Створення умов для розвитку якісної освіти та функціонування інформаційного освітнього

середовища навчального закладу»

Ярова Н.С.

учитель математики,

спеціаліст вищої

кваліфікаційної категорії,

старший учитель

Біла Церква

2020

ВИСОКА ЯКІСТЬ ОСВІТИ: ТОВАР, ЯКИЙ МИ МОЖЕМО ЗАПРОПОНУВАТИ СПОЖИВАЧЕВІ

Що керує нами в пошуках нових перетворень? Сам процес? Так, іноді звісно і він. Інновації виводять колектив із застою, об’єднуючи педагогів у творчі спільноти, створюючи умови для самореалізації особистостей, а найважливіше – перемикають емоційний настрій учителя з внутрішніх чвар на конструктивну роботу. І все це працює на головне: на якість.

Якість у широкому сенсі визначають як:

1. Відповідність  вимогам;
2. Відповідність стандартам;
3. Придатність до використання;
4. Відсутність варіативності;
5. Здатність задовольняти наявні або можливі потреби.

Якість є такою категорією, яка ніколи не сягає свого ідеального рівня. Її завжди можна покращити. Незавершеність процесу – чинник, що постійно тривожить педагога.

НЕПЕРЕРВНЕ ПІДВИЩЕННЯ ВСЬОГО І ВСІМА ставить таку низьку

завдань:

 по-перше, підвищення якості процесу освіти водночас усіма його учасниками на всіх напрямах діяльності школи;

 по-друге, підвищення якості підготовки випускника, готового до активних дій у нашому складному світі;

 по-третє, підвищення якості обслуговування, якості обслуговування, якості пропозицій, рівня кадрів, культури.

 Робота над підвищенням якості має починатися з визначення потреб учнів. На жаль, ці дані ми отримуємо опосередкованими через батьківські бажання й думки, оскільки саме батьки і є нашими покупцями на ринку освіти.

 Слід зазначити, що батьки не вміють формувати своє споживче замовлення. Вони ж вихованці нашої школи, де багато теорії, мало практичного знання. До того ж вони теж, як і ми, погано знають своїх дітей, особливості яким обдарувала їх природа. Батьки переважно  пасивні. Щоб вести діалог із батьками, треба вивчити їхні споживчі потреби.

 Ось як розуміють батьки ключове поняття – якість освіти:

• Заявлені потреби – ґрунтовна освіта, безпроблемний вступ до ВНЗ.
• Реальні потреби – успішність у школі, хороше виховання – добре ставлення до членів сім’ї.
• Незаявлені потреби – зацікавленість дитини в навчанні без батьківських  витрат, участі.
• Приємні потреби – комфорт дитини в школі: любов, увага, індивідуальний підхід, зручний режим.
• Приховані потреби – престижний статус навчального закладу, хоча б класу в ньому, для утвердження свого соціального стану.

Очевидно, що між заявленими та реальними проблемами сім’ї великий розрив. Ще більший він між баченням  батьків і дитини. Несумісність завдань – об’єктивна реальність. Прагнення допомогти батькам сформувати реальне  замовлення – це ключ до розв’язання питання підвищення якості. Важливою тут є активна участь сім’ї, оскільки зворотний бік цього процесу в тому, що підвищення якості виправдане тільки в тих випадках, коли це сприймають споживачі.

Поліпшення якості потребує кількісних  стрибків. Незначного покращення можна досягти шляхом напруженої роботи. Але значні зрушення потребують свіжих рішень. Вони, звісно, самі по собі не приходять. Їм передує активний процес мислення.

АЛГОРИТМ ЦЬОГО ДІЙСТВА ТАКИЙ:

1. Інтуїтивне незадоволення;
2. Критичний аналіз тривоги – явне незадоволення, хаос;
3. Породження ідеалістичного бачення: очікування, дозрівання, моделювання образу;
4. Аналіз середовища: вивчення досвіду, планування умов для життєствердження образу;
5. Вибір рішення;
6. Прийнятті рішення;
7. Реалізація – впровадження;
8. Оцінка результату;
9. Корекція.

Пошук рішень в управлінні тотальною якістю може відбуватися у векторі стратегій якості освіти. Наприклад, результату можна досягти за умови, що кожен працівник, саме працівник, а не тільки вчитель, орієнтований на якість, має мотивацію та відповідну кваліфікацію. Тому перед школою ставляться завдання насамперед кадрової стратегії.

ЗАВДАННЯ КАДРОВОЇ СТРАТЕГІЇ:

1. Підготовка кадрів.
2. Створення умов та постійної можливості самоосвіти.
3. Створення так званого кваліфікаційного запасу кадрів.
4. Розробка форм стимулювання.
5. Створення системи зворотного зв’язку.
6. Відповідальність, збалансованість довіри, творчої  ініціативи й чіткої виконавської дисципліни.
7. Формування команди.

Процес освіти багатовимірний і двосторонній. Отже, якості освіти можна домогтися тоді, коли будуть зацікавлені всі сторони. Тут важливе усунення провалу між завданнями вчителя, учня, батьків, суспільства. Так ми підійшли до стратегії позитивації навчальної діяльності учня. Для цього необхідна ціла програма діяльності. Концептуальний підхід може забезпечити комплексність розв’язання таких завдань. Концепція переведення школи на вищий якісний рівень освіти передбачає такі сфери перетворень:

1. Освітня.
2. Супровід.
3. Підвищення якості педагогічної майстерності.
4. Взаємодія з сім’єю.
5. Фінансове забезпечення.

Розглянемо концептуальні позиції якісної освіти:

І. Основні  освітні середовища.

ІІ. Сфера супроводу.

• Медичний супровід: програма «ЕКОЛОГІЯ ДИТИНСТВА»
• Психологічний супровід: програма «ПІЗНАЙ СЕБЕ» - індивідуальне консультування; психолого-профорієнтаційне консультування; програма соціальної адаптації.
• Педагогічний супровід: індивідуальна співбесіда, індивідуальне консультування, самоосвіта,  індивідуальні програми розвитку, проектно-інтелектуальні сесії.

ІІІ. Сфера підвищення якості педагогічної майстерності.

Професійна кваліфікація

-  атестація педагогічних кадрів;

-  участь у взаємоконтролі;

-  курси підвищення кваліфікації;

 Професійна компетентність

• сфера координації взаємодії педагогів для формування цілісного освітнього простору;
• сфера взаємодії педагогів із метою інтеграції до вивчення предметних галузей знань;
• сфера узагальнення та поширення передового досвіду фахівців близьких предметних галузей; 

Професійний розвиток

• науково- методична робота;
• розробка поглибленого предметного змісту;
• розробка дидактичного матеріалу;
• створення авторських і модульних програм;
• апробація нових технологій;
• узагальнення досвіду роботи;
• проблемні, навчальні семінари;
• участь у професійних конкурсах;

ІV. Сфера взаємодії із сім’єю.

1. Робота опікунської ради.
2. Діяльність ради батьківської громадськості.
3. Діяльність благодійного фонду розвитку школи.
4. Індивідуальне консультування.
5. Батьківські збори.
6. Спільні збори.
7. Участь батьків у розширенні сфери інтелектуальної взаємодії.
8. Спонсорська допомога для вдосконалення матеріальної бази навчального закладу.
9. Спонсорство деяких програм.

V. Фінансове забезпечення

1. Оплата праці вчителів (своєчасна).

2. Оплата праці вчителів додаткової освіти.

3. Оплата науково-методичної роботи.

4. Оплата експериментальної роботи.

5. Оплата курсів підвищення кваліфікації.

6. Призовий фонд проектно-дослідницької роботи учнів.

7. Комплектування бібліотечного  фонду.

8. Розвиток навчальної  матеріальної бази школи.

9. Створення фонду матеріальної допомоги дітям.

10. Матеріальна підтримка соціально  незахищених і багатодітних сімей.

11. Матеріальна допомога педагогам в екстремальній життєвій ситуації.

 Авторитетний педагог, відпрацьовані технології, форми взаємодії – це все, що стимулює та збагачує освітній процес. Залучення фахівців, спільні проекти, особисті контакти, Інтернет-комунікації, веб- сервери – усе це підвищує освітній рівень нашого середовища, працює на тотальну якість.

 Але при цьому варто пам’ятати правило: не можна різко рвати зі своїм минулим. Потрібно нарощувати історію, традиції, міць колективу, мотивацію дітей, імідж своєї школи. Назвемо це «інноваційним шляхом розвитку»… І нам буде чим пишатися. З нами прогнитимуть спілкуватись люди