23 квітня о 17:00Вебінар: Дистанційне навчання з «На Урок»: інструменти для ефективної та цікавої роботи

"СУЧАСНЕ ЗАНЯТТЯ: ВЗАЄМОДІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З ТРАДИЦІЙНИМИ ФОРМАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ"

Про матеріал

У методичній розробці розглядаються питання поєднання інтерактивних форм та методів навчання з традиційними заняттями у сучасній вищій школі. Наведені теоретичні аспекти інтерактивних методів та їх класифікація. Надані методичні рекомендації до проведення занять, що містять елементи інтеракції.

Перегляд файлу

1

 

Міністерство освіти і науки  України

Житомирський технологічний коледж

Київського національного університету будівництва і архітектури

 

 

                                                                                                

 

 

СУЧАСНЕ ЗАНЯТТЯ:

ВЗАЄМОДІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З ТРАДИЦІЙНИМИ ФОРМАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                Житомир 2018 рік

 Укладач: Т.В.Степанова – викладач – методист Житомирського технологічного коледжу КНУБА, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії

 

 

Схвалено на засіданні циклової комісії аграрної та хімічної науки

Протокол № ____ від ____________________ 2018 р

 

Голова циклової комісії  _______________________ Л.В.Добжанська

 

 

СУЧАСНЕ ЗАНЯТТЯ: ВЗАЄМОДІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ З ТРАДИЦІЙНИМИ ФОРМАМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

        Методична розробка – Житомир, 2018 - 26 с.

        У методичній розробці розглядаються питання поєднання  інтерактивних форм та методів навчання з  традиційними заняттями  у сучасній вищій школі. Наведені теоретичні аспекти інтерактивних методів та їх класифікація. Надані методичні рекомендації до проведення занять, що містять елементи інтеракції.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ……………………………….........6

  1.        Інтерактивне навчання як ефективний метод формування та розвитку студентів………………………………………………………………........6
  2.        Класифікація інтерактивних технологій навчання…………………........9
  1. РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ   З  ПОЄДНАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ…………………………………13

 

  1.        Організація роботи в малих групах…………………………………….13

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….17

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………18

 

ДОДАТКИ………………………………………………………………………20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Актуальність теми: В наш час  зростає потреба суспільства в людях, які вміють нестандартно мислити, можуть вносити нову якість у соціальне та виробниче життя країни, розвиток культури народу. Державі потрібні енергійні, талановиті люди, які ставитимуть і творчо вирішуватимуть не лише поточні завдання, але й ті, що виникатимуть у майбутньому.  Реформа освіти  передбачає забезпечення можливостей постійного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Одним зі стратегічних завдань, окреслених у реформі, є створення умов для виховання освіченої, творчої особистості та громадянина.

Постає питання про необхідність підвищення інтелектуально-культурного потенціалу суспільства та вдосконалення всіх ланок навчально-виховного процесу,  підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для розвитку дітей та молоді.

Розвиток системи освіти в означеному напрямі ґрунтується на вивченні потреб і забезпеченні розвитку дітей особливих груп: обдарованих та з особливими потребами; розробці індивідуальних методик організації їх навчання та соціалізації, проектуванні особистісно-розвивального середовища дітей і молоді.

Зазначимо, що переосмислення цінностей у державній політиці вивело на передній план проблеми здібностей, творчості, визначивши пошук, навчання й виховання, стимулювання творчої праці та захист талантів як засоби забезпечення поступального розвитку суспільства на рівні світових стандартів. Тому актуальним для сучасної освіти є компетентнісно-  орієнтований підхід, який дозволяє тісно пов'язати процес формування знань з оточуючою дійсністю, предметами та явищами навколишнього світу, включити сформовані знання у власну практичну перетворювальну діяльність, оскільки без цього людина не має шансів адаптуватися до динамічних змін у середовищі і суспільстві.

       Педагогічно-керований процес формування компетентної студентської молоді вимагає застосування науково обґрунтованих і практично вивірених методів роботи. Одним із них є інтерактивне навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно сприяє ефективному і цілеспрямованому формуванню та розвитку у студентів  ключових компетентностей.

      Таким чином, мета даної роботи полягає у вивченні та впровадженні інтерактивних методів навчання  у традиційні заняття вищої школи.

      Мета дослідження: вивчення проблем використання інтерактивних технологій при викладанні загальноосвітніх предметів та спецдисциплін.

      Об’єкт дослідження: освітній процес на заняттях  з хімії та спецдисциплін.

      Предмет дослідження: організаційні та мотиваційні чинники, що сприяють впровадженню інтерактивних форм навчання в малих групах.

      Завдання для досягнення поставленої мети:

  1. Вивчення літератури по заявленій темі.
  2. Розробка методичних рекомендацій з поєднання інтерактивних та традиційних методів навчання при проведенні різних форм занять.
  3. Вивчення впливу використання інтерактивних форм на активізацію роботи студентів на занятті та якість знань.
  4. Перевірка ефективності запропонованих методичних рекомендацій в педагогічному експерименті.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

  1.        Інтерактивне навчання як ефективний метод формування та розвитку студентів

Сьогодення свідчить про те, що швидкому та ефективному застосуванню інтерактивних методів всіма викладачами ВНЗ заважають певні труднощі. Насамперед, більшість викладачів продовжують застосовувати традиційні форми організації навчання, решта - не знають змісту самих інтерактивних методів, способів організації інтерактивної взаємодії студентів. Цей інструментарій досі залишається новим і слабко дослідженим у вітчизняній дидактиці вищої школи і недостатньо застосовуваним у її практиці. Крім того, недостатньо проясненим є питання щодо того, як, яким чином відібрати потрібні для того чи іншого предмета інтерактивні методи і як «вписати» інтеракцію в традиційні для вищої школи форми заняття – лекції, семінари, практикуми.

Процес навчання у вищих закладах освіти - це не лише автоматичне вкладання навчального матеріалу в голови студентів. Для кращого запам’ятовування та відтворення інформації потрібне не лише пояснення, але і напружена розумова робота студента, його активність суджень, інтерпретація ситуації. Навчання у вищих навчальних закладах повинно бути методично обґрунтованим та досконало продуманим, адже обсяг матеріалу для засвоєння величезний. Науковці життя присвячують одній проблемі, а викладачу відводиться лише декілька хвилин лекційного чи семінарського заняття для висвітлення цієї проблеми.

Дослідження проведені Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість студента, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву „Піраміда навчання” :

Лекція –5% засвоєння

Читання –10% засвоєння

Відео/аудіо матеріали – 20 % засвоєння

Демонстрація – 30 % засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75% засвоєння

Навчання інших / застосування отримання знань відразу ж – 90% засвоєння

З піраміди видно, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5%, читання –10%), а найбільших – інтерактивного (дискусійні групи – 50%, практика через дію  – 75%, навчання інших чи негайне застосування – 90%).  Це, звичайно, середньостатистичні дані, і в конкретних випадках результати можуть бути дещо іншими, але в середньому таку закономірність може простежити кожен педагог.

Цікавий приклад наводять українські  дослідники інтерактивного навчання О.Пометун та Л.Пироженко , які пояснюючи метод інтерактивних технологій, звертають увагу на те, що наш мозок схожий на комп’ютер, а ми – його користувачі. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок студента. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Комп’ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам’ять. Наш мозок повинен пов’язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує ці зв’язки і не забезпечує повноцінне засвоєння.

Нарешті, комп’ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена» за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок повинен перевірити інформацію, узагальнити її і пояснити комусь  для того, щоб зберегти її в банку пам’яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що було представлено.

    Згідно з особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі навчання  знаходиться  студент. Формування особистості і її становлення відбувається в процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

  • створення позитивного настрою для навчання; 
  • відчуття рівного серед рівних;
  • забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;
  • усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовисновків;
  • можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;
  • викладач не є засобом «похвали і покарання», а - другом, порадником, старшим товаришем.

 Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу.

Вони дозволяють студентам:

  • зробити засвоєння знань більш доступним;
  • навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;
  • навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку; - моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації та переживати їх;
  • вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;
  • аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;
  • знаходити спільне розв’язання проблеми;
  • розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва викладача і студента, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на занятті, створює доброзичливу атмосферу.

Останніми роками дослідники проблем організації процесу навчання, все частіше використовують технічний термін «технологія». Так, англійські автори Ф. Персивал і Г.Эллінгтон визначають технологію навчання як більш ретельне подання всіх аспектів побудови ситуацій навчання, що передбачає  застосування будь-яких методів і технік навчання, які є найбільш адекватними для досягнення цілей, поставлених перед студентами. Її роль вони бачать в наданні допомоги у  підвищенні ефективності процесу навчання. Якщо з цих позицій спробувати дати визначення поняття інтерактивна технологія навчання, то це така організація навчального процесу, за якої неможлива пасивність студента у колективному процесі навчального пізнання, заснованому на взаємодії всіх його учасників: тобто кожен із студентів має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед малою групою та перед всією академічною групою завдання. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.

 

1.2. Класифікація інтерактивних технологій навчання

Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л.Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

 Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання студентів у малих групах об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання викладач керує роботою кожного студента опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для студентів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню особистостями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується із традиційними формами та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, «Два-чотири-всі разом», «Карусель», роботу в малих групах, «Акваріум». Під час роботи в парах можна виконувати такі вправи: обговорити завдання, короткий текст; взяти інтерв’ю, визначити ставлення (думку) партнера до даного питання, твердження і т.д.; зробити критичний аналіз роботи один одного; сформувати підсумок вивченої теми тощо.

До фронтальних технологій  інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього колективу. Це і обговорення проблеми у загальному колі (її застосовують з іншими технологіями), і «Мікрофон» (надається можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), і незакінчені речення (поєднується з вправою «Мікрофон»), і «Мозковий штурм» (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко використовується для прийняття кількох рішень з конкретної проблеми), і «Навчаючи-вчуся», і «Ажурна пилка», і «Case-метод», і «Дерево рішень».

До технологій навчання у грі  відносяться імітації, рольові ігри, драматизація. Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учасникам надають  максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Студенти самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Викладач в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування і поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки студентам з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Як правило ігрова модель навчання має чотири етапи:

  • орієнтація (введення слухачів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);
  • підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв’язання проблеми);
  • основна частина – проведення гри;
  • обговорення .

Технології навчання у дискусії  є важливим засобом пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання, так як дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні моменти , які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

  • проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);
  • не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;
  • у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?);
  • усі вислови учнів мають стосуватися обговорюваної теми;
  • викладач  має виправляти помилки і неточності, яких припускаються студенти, та спонукати їх робити те саме;
  • усі твердження студентів мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого викладач  ставить питання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?», «Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?»;
  • дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками.

Дискусія сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології є досить цікавими для сучасної школи. До них відносять: «Метод ПРЕС», «Обери позицію», «Зміни позицію», «Безперервна шкала думок», «Дискусія», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу», «Дебати». Так, наприклад, технологію «Метод ПРЕС»  можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

  • висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що...);
  • поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки...);
  • наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (...наприклад...);
  • узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: Отже, таким чином...).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ   З  ПОЄДНАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТА ТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

 

2.1. Організація роботи в малих групах

В практиці вчителя зустрічається ряд проблем по організації роботи груп: як формувати групи, як створювати проблемні ситуації, як організувати їх обговорення, в якій формі підводити підсумки.

Отже, загальні рекомендації, що можна надати з власного досвіду та досвіду викладачів – практиків, що активно застосовують інтерактивні технології в своїй роботі:

  • на такому занятті навчальна задача формулюється у вигляді проблемної ситуації, що потребує обговорення та колективного рішення;
  • група одержує чітко  і конкретно сформулювану  навчальну задачу з передбачуваним результатом;
  • забезпечення обладнанням для рішення задачі: підручники, документи, довідникова література, інтернет – ресурси, тощо;
  • наперед задається форма звітності групи: письмові або усні відповіді на питання, заповнення таблиці, складання кросворду, схеми, тощо;
  • оптимальна кількість студентів у мікрогрупі  - 4 (6);
  •  не варто призначати лідера мікрогрупи;
  • роль викладача:координатор, арбітр, експерт, консультант

      Розглянемо декілька варіантів організації групової роботи використані мною га заняттях з хімії та спецдисциплін.

Варіант I

         Групи одержують однакові завдання і представляють на перевірку викладачу.  Варто залишити час на обговорення, дати можливість кожній групі висловити свою думку, доповнити один одного або вступити у дискусію.

Приклад

Хімія. Тема «Природні джерела вуглеводнів»

Підгрупам дається однакове завдання продовжити фразу «З нафти можна добути…». Студенти працюють з підручником, записують в конспект результат. Одна група робить доповідь про результати пошуку. Інші доповнюють, заперечують.

При використанні даної вправи  доцільно ставити  питання до групи, що викликають дискусію (ефективним є прийом ранжування питань).

Наприклад додати до фрази «З нафти можна добути…» речення : «Розташуйте фракції нафти за ступенем значущості». Такий варіант викличе всебічне обговорення поставленої задачі. Кожний учасник дискусії наводить аргументи, доводить свою точку зору. Отже, вивчення нового матеріалу відбувається на більш високому  якісному рівні, коли від студента не вимагається репродукція знань,  а їх осмислення.

Варіант II

Група ділиться на підгрупи і кожний учасник  мікрогрупи одержує індивідуальне  завдання і роль, які працюють  на загальний результат (рольові  завдання)

Приклад

Органічна хімія. Тема заняття «Вуглеводи. Целюлоза».

Загальне питання для розгляду – поширення в природі та застосування целюлози

В середині мікрогрупи кожний студент одержує свою роль та завдання:

Керівник лісового господарства надає відомості про вміст целюлози в рослинах та  в різних породах деревини, проводить аналіз даних та робить висновки про доцільність використання різних лісоматеріалів з метою вилучення та використання целюлози

Технолог целюлозно – паперового  комбінату готує коротку доповідь про процес вилучення целюлози з деревини та виготовлення з целюлози паперу.

Завлабораторією хімічного комбінату надає інформацію про різні види лакофарбових матеріалів, що виготовляються на основі целюлози та порівнює їх з іншими видами ЛФМ.

Технолог текстильного комбінату складає перелік  матеріалів та тканин, що виготовляються на основі целюлози та наводить їх коротку характеристику

Студенти забезпечуються підручниками, довідковою літературою, використовують інтернет – ресурси. Весь зібраний матеріал завданню заносять в конспект і потім усно роблять повідомлення про результати пошуку. «Спеціалісти» інших команд доповнюють, заперечують.

Варіант III

Групи одержують різні завдання, проте такі, що працюють на загальний результат (скласти тести, сформулювати питання, оформити у вигляді таблиці, скласти кросворд, скласти схему, тощо)

 

Приклад (картка заняття див. у додатку А).

Групи ділиться на підгрупи, що одержують чотири види завдань. Перед студентами не постає конкретне завдання по вивченню нового матеріалу, проте, виконуючи  різні навчальні задачі вони «занурюються» в тему заняття.

Обладнання та інструменти деревообробних виробництв. Тема «Загальні відомості про дерево ріжучий інструмент».

Група забезпечується підручниками та роздатковим матеріалом у формі короткого конспекту лекції.

1-а група. Скласти тести.

На основі навчального матеріалу скласти чотири тести різних видів:

Альтернативний;

На відповідність;

Виключення зайвого;

На свій вибір

2-а група. Скласти питання (або складіть кросворд)

На основі навчальних матеріалів складіть  по два питання:

  •       репродуктивного характера, тобто  на відновлення  інформації,
  •       поширюючих знання, тобто таких, які пов’язані  з темою, але відповіді на них не має в підручнику,
  •       развиваючих знання, тобто узагальнюючих тему, дослідницьких.  3-а група. Складіть таблицю.

      4-а група. Складіть питання які починаються зі слів:

 «Що…?», «Коли…?», «Де…?», «Чому…?», «Як…», «Який…?»

В результаті викладач на даному заняття буде оцінювати не придбані знання , а  результат навчальної діяльності - студентський проект. Завдання розраховані на  40 хвилин, потім лідери груп доповідають про результати. Аналізується якість складання тестів, питань, таблиць тощо. Студентам інших підгруп надається можливість відповісти на питання, тести, розв’язати кросворд і одержати оцінку.

Надаємо структуру таких інтерактивних занять (додаток Б).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Інтерактивне навчання передбачає нестандартний підхід до організації заняття. І чим несподіваніше буде створювана проблемна ситуація, тим більша надія на високий навчальний ефект.

Отже, інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевагою є те, що учні – студенти засвоюють всі рівні пізнання. Проте слід  зазначити, що проектування і проведення заняття за інтерактивними технологіями вимагають, перш за все, компетентності в даних технологіях викладача, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу.

На даний час традиційні форми організації навчання у вищій школі – лекції, семінари, практичні заняття можна удосконалити шляхом введення в певні частини занять (в традиційну структуру)  інтерактивних методів, вправ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Біда О. Структура і методика інтерактивного уроку // Початкова школа. – 2007.– №7.
  2. Васильєва Н.М. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках предметів гуманітарного циклу //Управління школою. – 2005. – № 34. – С. 22-24.
  3. Вукіна Н.В., Дементієвська Н.П. Критичне мислення: як цього навчати. – Х.: Основа, 2007. – 110 с.
  4. Гейко І. Використання інтерактивних форм і методів навчання. З досвіду роботи //Тема. – 2004. – № 3/4. – С. 229-232.
  5. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 176 с.
  6. Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. – № 9.
  7. Гра «Дебати»: принципи, методи та організація // Все для вчителя. – 1998. – № 13-14. – С.13-15.
  8. Єльникова О.В. Інтерактивні методи навчання, їх місце у класифікації педагогічних інновацій // Імідж сучасного педагога. – 2001. – № 3-4 (14-15). – С. 71-74.
  9. Іванішена С. Форми та методи інтерактивного навчання // Початкова школа. –2006. – №3.
  10. Іванов І. П. Енциклопедія колективних творчих справ. – М.: Педагогіка, 1989.– 207 с.
  11. Іванов І. Л. Педагогіка колективних творчих справ,– К.: Освіта, 1992.– 95 с.
  12. Інноваційні технології на уроках читання: методична система ЧПКМ / Упоряд. Франчук О.В. – Х.: Основа, 2009. – 192 с.
  13. Інтерактивне навчання [Добірка статей] // Початкова школа. – 2006. – №44. – С.1-23.
  14. Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. – № 5-6.
  15. Комар О. Інтерактивні технології – технології співпраці // Початкова школа. – 2005. – №2.
  16. Комар О. Навчання школярів за інтерактивними методами // Рідна школа. – 2006. – № 5. – С. 57-60.
  17. Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання, як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. – № 5-6. – С.7-10.
  18. Освітні технології. / За ред. О.М. Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
  19. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці // Доба. 2002. – №2. – С.2-6;
  20. Пометун О.І., Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології на­вчання: Наук.-метод. посіб. /За ред. О. І. Пометун. – К.І.А.С.К., 2003. – 192 с.
  21. Проектуємо урок разом // Педагогічна академія пані Софії. – Вересень, 2006.
  22. Розвиток інтелектуальних здібностей молодших школярів/ Упоряд. Яворська О.Л. – Х.: Основа, 2009. – 176 с.
  23. Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. – № 3.
  24. Скворчевська О.В. Ігрові методики роботи з дітьми 1 – 4 класів. – Х.: Основа, 2009. – 207 с.
  25. Стребна О.В., Соценко А.О. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи. – Х.: Основа, 2006. – 172 с.
  26. Стребна О.В., Соценко А.О. Метод проектів. Сутність, вимоги до використання, етапи роботи // Початкова освіта. – 2006. – №40. – С.6.
  27. Ярош Г.О., Седова Н.М. Сучасний урок у початковій школі. 33 уроки з використанням технології розвитку критичного мислення. – Х.: Основа, 2005. – 240 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНА КАРТКА ЗАНЯТТЯ № ____

                                         (інтерактивні лекція)

Навчальна дисципліна Хімія

група

дата

 

 

 

 

Тема заняття: Природні джерела вуглеводнів

Дидактична мета: ознайомлення з основними видами вуглеводневої сировини та продуктами їх переробки; формування уявлення про основні способи переробки нафти, газу та кам’яного вугілля; узагальнення та систематизація знань про вуглеводні

 Виховна мета: виховання бережливого ставлення до природних ресурсів та економного і раціонального їх використання

Міждисциплінарні зв'язки:

забезпечуючі: географія, екологія

забезпечувані: екологія, біологія

Кваліфікаційні вимоги до знань, вмінь, навичок: знати основні види вуглеводневої сировини; називати фракції нафти; визначення понять  крекінгу, перегонки, коксування; знати склад нафти, природного газу, вугілля; вміти наводити рівняння розкладання вуглеводнів під час крекінгу; знати галузі застосування продуктів переробки вуглеводневої сировини

1. Забезпечення заняття

1.1. Дидактичний матеріал: інструкційні картки заняття, картки з QR – кодом, аркуші паперу, фломастери, маркери

1.2. Наочні посібники:  навчальні колекції «Продукти перегонки нафти» та «Продукти коксування кам’яного вугілля»

1.3. Технічні засоби навчання: мобільний телефон викладача з програмою PLIKERS, мобільні телефони студентів, комп’ютер, мультимедійний комплекс.

1.4. Література:

Базова: Буринська Н.М. Хімія, 10 кл.: [підруч. для серед. загальноосвіт. шк.] /   Н.М. Буринська, Л.П. Величко.– Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 1999.- 176 с.

Допоміжна:

1. Боєчко Ф.Ф.Органічна хімія,  10-11 кл. / Боєчко Ф.Ф., Найдан В.М., Грабовий А.К. – Вища школа, 2001. –351 c.

2. Домбровський А.В. Хімія, 10-11 кл. / Домбровський А.В., Лукашова Н.І., Лукашов С.М. –  Освіта, 2003. – 247 c.

 

2. Хід заняття

№ з/р

Навчальні питання, елементи заняття

Форми і методи

2.1.

Організація заняття

Привітання зі студентами

2.2

Визначення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

Робота студентів з кодованим завданням для розшифрування плану заняття

2.3.

Актуалізація опорних знань студентів:

  • що ви знаєте про нафту, газ, вугілля?
  • яка формула нафти, газу, вугілля?
  • як їх можна використовувати?
  • процеси переробки сировини є хімічні процеси  чи фізичні?
  • яке джерело є найбільш цінним?
  •  які предмети чи речі в аудиторії виготовлені з продуктів переробки нафти, вугілля, газу?

вправа «Мозковий штурм»

2.4.

                    План лекції

 

робота в мікрогрупах по самостійному засвоєнню навчального матеріалу (складання кросворду, словникової сітки, таблиці, тестів)

 

1. Природний газ.

 

 

 

2. Нафта і продукти її переробки.

 

 

.

3. Вугілля і продукти його переробки.

 

 

4. Вуглеводнева сировина та охорона довкілля.

 

2.5.

Питання для актуалізації пізнавальної діяльності студентів

звітування мікрогруп

2.6.

Підбиття підсумків заняття

вправа «Незакінчене речення» та тестування за допомогою програми PLIKERS

2.7.

Завдання для самостійної роботи студентів (домашнє завдання)

§ 40 (конспект), підготовка до тематичного заліку, виконання вправ на сайті. 

 

 

Підпис викладача ___________________ Т.В.Степанова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

 

ЛЕКЦІЯ

Структура (основні компоненти) лекції як форми організації навчання

Робота викладача для активізації діяльності студентів (можливі прийоми)

1. Мотивація діяльності слухачів (привернення уваги до теми)

Пояснення значущості теми; бесіда щодо важливості теми; проблемне завдання, питання щодо теми та ін.

2. Представлення теми, плану, очікуваних результатів, списку рекомендованої літератури

Обов’язковий запис теми і плану студентами. Пояснення, де і яку інформацію щодо питань плану студенти можуть знайти. Формулювання результатів, що очікує викладач від студентів по завершенні вивчення теми. Опис можливих форм контролю цих результатів

3. Постановка питань, проблемних завдань, на яких буде зосереджено увагу

Формулювання і запис на дошці питань чи завдань, на яких студенти мають зосередити увагу під час лекції

4. Виклад основних питань лекції з висновками до кожного

Формулювання висновків до кожного з питань лекції; формулювання студентами питань до викладача; завдання до кожного питання

5. Загальні висновки до теми лекції

Формулювання висновків усно, в бесіді зі студентами, складання узагальнюючих таблиць, схем тощо.

6. Перевірка    результатів засвоєння

Повернення до теми і очікуваних результатів у бесіді, короткому тесті, 5-хвилинному есе, вільному писанні тощо

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Структура (основні компоненти) семінарського заняття

Робота викладача для активізації діяльності студентів (можливі прийоми)

1.Попередня підготовка студентів за планом і літературою, що надані викладачем

Перевірити наявність літератури в кабінеті або читальному залі; приготувати дискусійні питання

2.Мотивація навчальної діяльності

Постановка проблемних питань; опора на попередній досвід при обговоренні (зв’язок із попереднім заняттям); пояснення практичного значення теми. Використання таких технологій, як мозковий штурм, мультиголосування, мікрофон тощо

3. Представлення теми, плану, завдань заняття

Записати і пояснити тему і план заняття

4.Обговорення зі студентами матеріалу згідно плану заняття

Організація обговорення теми семінару, представлення різних точок зору для проведення дискусії; постановка уточнюючих запитань; спонукання до підсумків, узагальнень, висловлення власної думки, застосування інтерактивних технологій – робота в малих групах, в парах, займи позицію, дискусія, дебати тощо

5. Підбиття підсумків заняття

Проведення бесіди: чого досягли, що сподобалось, що ні, оцінювання і самооцінювання діяльності групи і окремих студентів; застосування технологій -незакінчене речення, дерево рішень, мікрофон тощо

 

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Структура (основні компоненти)

Робота викладача для активізації діяльності студентів (можливі прийоми)

1. Представлення теми, плану, завдань заняття

Написати тему, пояснити план, завдання заняття

2.Розв’язання пізнавальних завдань

Підготувати систему завдань, що виконується на основі текстів або дослідів.Використання інтерактивних технологій – робота в малих групах, в парах, проекти, імітація, симуляція, кейс-метод тощо

3.Обговорення отриманих результатів

Підведення підсумків і обговорення результатів у загальному колі

4.Підведення підсумків заняття

Самооцінювання діяльності групи і окремих студентів; застосування технологій – незакінчене речення, дерево рішень, мікрофон тощо

5.Оцінювання ефективності заняття та діяльності окремих студентів

Аналіз досягнень і діяльності окремих студентів та групи в цілому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
11 квітня 2018
Переглядів
2888
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку