Сучасні форми взаємодії керівника гуртка і батьків

Сучасні форми взаємодії керівника гуртка  і батьків

    В умовах перетворень у суспільстві в цілому і в системі освіти зокрема взаємодія керівника гуртка  з сім'ями гуртківців набуває нового змісту. Відповідальність батьків за виконання своїх обов'язків значно підвищується. Проте не кожна сім'я розуміє, далеко не всі батьки реалізують усі можливості сімейного виховання повною мірою. Причин тут багато, але одна з них дуже істотна – відсутність системи роботи позашкільного  освітнього закладу з батьками учнів. Школа, позашкільний заклад  покликані забезпечити єдність зусиль педагогів і батьків, вони зобов'язані допомогти сім'ї кожного учня максимально реалізувати свій виховний потенціал.

     Відомо, що вплив сім'ї як основи первинної соціалізації особистості на дитину сильніший, аніж вплив позашкільних освітніх закладів, вулиці, засобів масової інформації. Водночас сім'я не в змозі забезпечити в новому обсязі виховання активної, життєздатної особистості, яка б легко адаптувалася до нових соціально-економічних умов, опанувала і засвоїла інтелектуальні, культурні, духовні цінності. У випадках, коли особистість позбавлена такого розвитку, в дитячому середовищі з'являються наркотики, алкоголь, відбувається небезпечне згаяння часу.

      У суспільстві посилилася небезпечна соціальна тенденція самоусунення батьків від розв'язання питань виховання та особистісного розвитку дитини. Батьки, не володіючи належною мірою знаннями щодо вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей, почасти здійснюють виховання наосліп, інтуїтивно, що, як правило, не дає позитивних результатів. У таких сім'ях відсутні міцні міжособистісні взаємини між батьками та дітьми, як наслідок, авторитет переходить від батьків до зовнішнього негативного оточення, що спровоковує «відхід» дитини від впливу родини.

       Водночас далеко не всі позашкільні освітні заклади приділяють належну увагу вдосконаленню виховного процесу, налагодженню взаємини з родиною учнів. Як наслідок – відчуження сім'ї від освітнього закладу, керівника гуртка  – від батьків, родини – від інтересів творчого і вільного розвитку особистості дитини.

       Діяльність батьків і керівника гуртка буде успішною лише в тому випадку, якщо вони стануть союзниками, що дасть їм змогу краще пізнати дитину, побачити її у різних ситуаціях, і таким чином допомогти дорослим усвідомити індивідуальні особливості дітей, розвивати їхні здібності, формувати ціннісні  життєві орієнтири, долати негативні вчинки і прояви у поведінці. Важливими завданнями у діяльності керівника гуртка  є налагодження партнерських взаємин і спільних інтересів з родиною кожного

учня, створення атмосфери довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги,

співтворчості у вихованні та навчанні підростаючого покоління.

      Сім'я сьогодні значною мірою втратила свої, притаманні лише їй, функції, і процес відтворення основної з них – виховної – йде досить повільно. Сім'я повноцінно виконуватиме свої виховні завдання лише у тому випадку, коли це буде колектив однодумців.

       Сім'я, як і позашкільний навчальний заклад, - це своєрідний посередник між особистістю, яка формується, і суспільством. Отже, батьки повинні мати уявлення про мету і завдання, кінцевий результат процесу виховання, що допоможе їм у вихованні власної дитини. Процес сімейного виховання має підготувати до життя і праці у суспільстві, забезпечити формування громадянина, інтегрованого у сучасне йому суспільство.

      Завдання батьків – проектування тих особистісних якостей дитини, які їй знадобляться для майбутнього життя.

      Але  практика свідчить, що багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з дітьми. Керівник гуртка  і батьки, намагаючись спільно віднайти найбільш ефективні засоби розв'язання цієї проблеми, долучаються до педагогічної просвіти, визначають зміст і оптимальні форми цієї роботи, яку слід спрямувати на вирішення наступних завдань

-довести до свідомості батьків педагогічні поради і рекомендації, виробити позитивне ставлення до них;

-сформувати психологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;

-активізувати здатність батьків до аналізу своєї виховної діяльності та об'єктивної оцінки її результатів.

      Кожна зустріч керівника гуртка з батьками, кожне заняття повинно виконувати кілька взаємопов'язаних функцій:

-освітню (озброєння батьків певним комплексом психолого-педагогічних знань);

-оцінну (здійснення об'єктивного оцінювання реального досвіду сімейного виховання);

-стимулюючу (стимулювання батьків до вдосконалення власного педагогічного досвіду);

-виховну (виховання у батьків якостей, ставлень і вмінь, необхідних для удосконалення їхньої виховної практики);

-аналітичну (розвиток здібностей батьків для аналізу власного педагогічного досвіду);

-діагностичну (виявлення змін у стані педагогічної культури батьків і позитивних зрушень у практиці сімейного виховання).

      Педагог, який працює з батьками гуртківців, має виходити з особливостей сучасної сім'ї, враховувати її типологію.

    Для організації педагогічної просвіти батьків можна орієнтовно визначити наступні типи сімей:

 1 тип – соціально здорова і благополучна у виховному сенсі родина.    Проте це не означає, що вона не потребує педагогічних рекомендацій. Керівнику гуртка  слід звернути увагу на перспективи виховної діяльності родини даного типу:

              -створення умов для всебічного розвитку дитини і формування її   творчої індивідуальності;

 - визначення її життєвих цілей;

 - зміни в характері сімейного виховання у зв'язку із віковими      особливостями особистісного розвитку дитини.

       Педагогічні рекомендації стосовно даного типу сім'ї повинні мати випереджувальний характер, попереджати батьків щодо можливих помилок і похибок у виховному процесі, допомагати їм у виправлянні окремих особистісних недоліків і хиб у поведінці дитини.

 2 тип – соціально здорова, однак не благополучна у виховному сенсі родина. Вона потребує психолого-педагогічних рекомендацій, які допоможуть їй змінити несприятливу виховну ситуацію, зумовлену протиріччям у внутрішньосімейних взаєминах. Керівник гуртка може допомогти кожному з батьків усвідомити свою роль і відповідальність у зміцненні внутрішньосімейних взаємин, накреслити разом з подружжям шляхи згуртування сім'ї як колективу, здатного створити необхідні умови для розвитку дитини, основні напрямки підвищення педагогічної культури членів родини.

 3 тип – у виховному сенсі родина. Працюючи з батьками із родини 3-го типу, керівник гуртка не повинен обмежуватися лише педагогічними рекомендаціями. Великого значення набуває вплив на мікроклімат у сім'ї, підвищення відповідальності за виховання дітей. Тільки на тлі всебічних впливів на сім'ю можна вести мову про підвищення педагогічної культури батьків і сподіватися на успіх просвітницької роботи з ними.

 4 тип – у виховному сенсі родина. Така родина, навіть, за умов зовнішнього благополуччя, є найбільш складним об'єктом для педагогічного впливу. В ній перевалюють викривлені уявлення про родинні виховні функції: батьки свідомо виховують індивідуальні риси особистості дитини, прищеплюють їй викривленні уявлення щодо життєвих цінностей, надаючи першорядне значення матеріальним набуткам. До будь-яких педагогічних рекомендацій батьки з сімей цього типу ставляться негативно, тому від керівника гуртка щодо такої сім'ї очікуються дії з докорінної перебудови родинної психології, і насамперед її світоглядних установок. Відповідно до цього педагогічні рекомендації слід спрямовувати на перебудову свідомості і світогляду, розкриття життєвих цілей і перспектив як учня, так і власне батьків.

       Зрозуміло, що в організації взаємодії батьків і керівника гуртка найважливіша роль належить останьому, а оскільки не всі батьки відгукуються на прагнення керівника гуртка до співпраці – не виявляють належної зацікавленості в об'єднанні зусиль у вихованні своєї дитини, то вчитель має виявити терплячість і цілеспрямовано шукати розв'язання цієї актуальної педагогічної проблеми, викликаючи авторитаризм, менторство.

      Практика вдосконалення сімейного виховання передбачає формування у батьків загольнопедагогічних, організаторських умінь, умінь педагогічної техніки і умінь прикладного характеру.

       Загальнопедагогічні уміння – це уміння:

-визначити цілі і конкретні завдання щодо виховання дитини на даному конкретному етапі вікового та індивідуального розвитку;

-спроектувати віддалений у часі результат сімейного виховання;

-здійснити добір засобів, необхідних для досягнення запланованого результату сімейного виховання;

-розробити план власних дій;

-узгоджувати власні дії з навчальним закладом, порадами і рекомендаціями педагогів, досягти спільного успіху.

       Організаторські уміння – це уміння: 

-організовувати життєдіяльність родини як дружного колективу, який спільно вирішує життєві проблеми дорослих і дітей;

-організувати сімейне виховання;

-розподіляти і погоджувати функції членів родини у вихованні дітей;

-організовувати режим дитини в сім'ї, який би розумно поєднував навчання, працю і відпочинок.

       Уміння педагогічної техніки – це уміння:

-висувати вимоги до дитини і досягати їх виконання;

-розмовляти з дитиною, переконуючи її;

-толерантно ставитися до помилок, промахів, недоліків у поведінці дитини;

-стимулювати позитивні прояви у діях і вчинках дитини;

-застосовувати заохочення і покарання, розумно і вміло поєднуючи їх.

       Прикладні уміння:

-художня творчість – співи, танці, гра на музичних інструментах, малювання, фотографування щодо;

-технічна творчість – конструювання, моделювання тощо;

-сільськогосподарське дослідництво – садівництво, квітникарство, бджільництво тощо;

-спортивні уміння за видами спорту.

       Звичайно, в поданому переліку умінь репрезентовані лише найважливіші. Творчий підхід до виявлення практичної підготовленості батьків до реалізації науково-методичних рекомендацій допоможе керівнику гуртка збагатити зміст поданих умінь. Проводячи заняття з батьками, необхідно враховувати характер навчального закладу, тип сім'ї, місцеві умови, можливості педагогічного колективу та інші фактори.

       Отже, одним із головних завдань керівника гуртка  позашкільного закладу є співпраця і взаємодія з сім'ями учнів, мета яких – розширення поля позитивного спілкування в сім'ї, реалізація планів з організації спільних справ батьків і дітей.

      Основними напрямами організації взаємодії позашкільного навчального закладу з сім'ями учнів є:

 -складання характеристик сімей учнів (склад батьків, сфера їх зайнятості, освітній, соціальний і моральний рівень дорослих, тип сім'ї);

 -рівень благополуччя (неблагополуччя) сім'ї, морально-психологічний клімат тощо);

-організація діагностичної роботи з вивчення сім'ї (з використанням оптимальних форм та методів у диференційованій, груповій та індивідуальній роботі з сім'єю);

 -організація психолого-педагогічної просвіти батьків, створення системи масових заходів з батьками, робота з організації спільної суспільно значущої діяльності і дозвілля батьків і дітей;

 -виявлення і використання у практичній діяльності позитивного досвіду сімейного виховання;

 -впровадження у практику сімейного виховання традицій народної педагогіки;

 -надання допомоги батькам у формуванні морального способу життя родини, у профілактиці та діагностиці сімейного насилля, алкоголізму, наркоманії та попередження інших негативних проявів у батьків і дітей;

 -використання різноманітних форм співпраці і взаємодії окремо з батьками і матерями, залучення їх до спільної з дітьми творчої соціально значущої діяльності, спрямованої на підвищення їхнього авторитету;

 -створення умов для забезпечення прав батьків на участь в організації навчально-виховного процесу, організації діяльності громадських батьківських спільнот;

 -надання допомоги батькам у розвитку в дітей соціального досвіду, комунікативних навичок і вмінь тощо;

 -тематичне оформлення для роботи з сім'єю залу, куточка для батьків, музею сімейних традицій, сімейної світлиці.

       Для організації взаємодії між керівником гуртка і батьками важливо розглядати  колектив гуртківців як єдине ціле, як велику родину, яка формується і цікаво розвивається лише у випадку, якщо організована спільна діяльність педагогів, батьків і дітей. Керівнику гуртка найчастіше доводиться миритися з існуючою ситуацією сімейного мікроклімату конкретного учня, допомагати дітям і дорослим у вирішенні особистих проблем на основі педагогічної підтримки, залучення дитини до спільної діяльності, надавати допомогу в реалізації її запитів, потреб, інтересів.

       Отже, корисно і доречно значну частину виховного процесу організувати спільно з учнями та їхніми батьками, а завдання і проблеми, які неодмінно виникають, вирішувати спільно аби дійти згоди, не утискаючи інтересів один одного, об'єднуючи зусилля для досягнення більш високих результатів.

        Взаємодія керівника з батьками гуртківців  буде тим ефективнішою, чим більше різноманітних чинників буде залучено. Форми взаємодії керівника гуртка  і батьків – це різноманітність їх спільної діяльності та спілкування.

        Батьківські збори – одна з основних форм роботи з батьками. На них обговорюються актуальні проблеми життя колективу гуртка. Збори не повинні зводитися до монологу керівника гуртка. Це – взаємообмін думками, ідеями, знаннями, спільний пошук оптимальних рішень.

       Особливу турботу у педагогів викликає залучення до співпраці батьків – чоловіків для підвищення їхньої ролі у вихованні дітей. З цією метою керівник гуртка  організовує спеціальні зустрічі з батьками учнів, конференції, роздуми, тематичні збори.

        З урахуванням сучасних вимог до урізноманітнення форм проведення батьківських зборів організовуються «круглі столи», практикуми, семінари, тематичні дискусії самих батьків із запрошенням різнопрофільних фахівців, у чиїх знаннях зацікавленні родини учнів, консультації спеціалістів.

       Заняття в батьківських лекторіях, університетах педагогічних знань, участь у тематичних конференціях з обміну досвідом сімейного виховання сприяють підвищенню рівня педагогічної культури батьків, їхньої психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання, виробленню єдиних підходів усіх членів родини і керівника гуртка  до виховання дитини. Дуже важливим є залучення батьків до визначення тематики занять і заходів.

       Диспути, дискусії – обмін думками з наболілих питань виховання дітей в сім'ї – одна з найцікавіших форм  взаємодії педагога з батьками гуртківців. Вона дає змогу залучити батьків до обговорення найгостріших проблем, сприяє формуванню у них умінь всебічно аналізувати факти і явища, спираючись на накопичений досвід, стимулює активне педагогічне мислення. Результати дискусій і диспутів сприймаються батьками з великою довірою.

    Батьківський клуб за інтересами – дуже цікава форма взаємодії батьків і керівника гуртка  – організовується власне батьками, проводиться у формі постійних зустрічей, вимагає від організаторів спеціальної підготовки. Головна перевага такої форми взаємодії – добровільність і взаємна зацікавленість. У процесі зустрічей і занять з батьками педагогам важливо зосереджувати уміння і зусилля на виробленні у них конкретних педагогічних знань, умінь і навичок виховання дітей у сім'ї, вчити батьків мистецтва доброзичливого й оптимістичного спілкування з дітьми та самоаналізу, організації всього способу життя сім'ї, який би позитивно впливав на виховання дитини, розвиток її творчих здібностей, формування високих почуттів і життєвої позиції.

      Отже, ефективність всієї виховної системи позашкільного закладу характеризується і забезпечується насамперед взаємодією керівника гуртка з батьками учнів, утвердженням батьків, усіх дорослих членів родини в якості суб'єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом впровадження активних форм, передових технологій і методик психолого-педагогічної просвіти.