СУЧАСНІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА: СЛОВНИКИ, ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

ТЕМА. СУЧАСНІ ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА: СЛОВНИКИ, ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

Мета : систематизувати й узагальнити знання про лексикографію та  досконалення навичок користуватися довідниками різних видів; раціонально та ефективно повторювати, розширювати й поглиблювати засвоєне раніше;  використовувати інформацію;  добувати інформацію та опрацьовувати її;  уважно й зацікавлено ставитись до мови, до слова.

Тип уроку: повторення та поглиблення вивченого раніше.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

► Прочитайте речення. Скажіть, виділені слова за походженням є українськими чи іншомовними. З якої мови вони запозичені? Що нам допомагає це встановити?

У жовтуватому полум’ї листопаду зазивно жаріли багряні канни, жоржини та сальвія (В. Козаченко).

Словникова робота

► Значення яких слів ви б хотіли уточнити? Зробіть це за допомогою словника.

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Самостійний огляд словників (на вибір), представлених на уроці.

IV. ПОВТОРЕННЯ ТА ПОГЛИБЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ ПРО СЛОВНИКИ ТА РОБОТА З НИМИ

Робота з текстом

► Прочитайте текст. Складіть короткий конспект і запишіть його.

Що ви можете сказати про словникову справу в Україні?

Словникова справа в Україні має давні традиції. 1627 р. в Києві видано словник Памва Беринди, у якому слова старослов’янської мови перекладалися тогочасною українською книжною мовою. Першим словником, що фіксував лексику нової української літературної мови, був невеличкий (близько 1 тис. слів) словничок, доданий до першого видання «Енеїди» І. П. Котляревського (1798).

Зрозуміла річ, що навіть у такій великій лексикографічній праці, якою є одинадцятитомний Словник української мови, неможливо відобразити з належною повнотою невичерпні скарби сучасної високорозвиненої мови української нації (С. Паламарчук). Бо якщо в минулому українська мова часом трактувалась переважно як мова селянська, більше побутова, така, якій багато чого бракувало, не вистачало засобів, скажімо, для викладу складних філософських понять, то хто зважився б, не бувши невігласом, щось подібне сказати сьогодні (О. Гончар). Сучасна українська літературна мова є в такій мірі розвиненою, багатою, що нею можна сказати чи написати буквально все, що потрібне нашому народові, сучасній цивілізації, передати найтонші відтінки думки й почуття (З підручника).

Презентація. Різновиди лінгвістичних словників

У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошення, відповідності слів однієї мови словам іншої чи інших мов тощо. Серед них виділяють такі різновиди:

□ тлумачні словники, у яких з’ясовуються основні, прямі й переносні значення слів певної мови, належність їх до різних стилів, частота вживання тощо. Найціннішим є «Словник української мови» в 11 томах (1970-1980), який містить понад 134 тис. реєстрованих слів української мови, значення яких пояснюються. Словник підготував колектив наукових працівників Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України. У словнику широко представлено сучасну українську фразеологію, пояснено відтінки лексичного значення слів. Наприклад, слово око в словнику роз’яснюється на шести сторінках. Саме тому «він служить могутнім засобом розвитку освіти й культури, логічного й наукового мислення. Як словник сучасний, він фіксує передову думку епохи, сучасні ідеї, а також рівень і тенденції розвитку літературної мови» (І. К. Білодід);

□ етимологічні словники. У них з’ясовуються походження, слів, їхні найдавніші корені, а також розвиток значень слів, зміни в їхній будові;

□ історичні словники подають у текстах і пояснюють слова, які вживалися в мові раніше і зафіксовані в її писемних пам’ятках;

□ орфографічні словники подають нормативне (загальноприйняте) написання слів;

□ орфоепічні словники, до яких, зокрема, належать «Орфоепічний словник» М. І. Погрібного (останнє видання — 1986 р.) і словник-довідник «Українська літературна вимова і наголос» за редакцією М. А. Жовтобрюха (1973);

□ словник іншомовних слів, як наприклад, «Словник іншомовних слів» за редакцією О. С. Мельничука (1985), у якому дається пояснення близько 24 тис. слів і термінів іншомовного походження, що ввійшли до словникового складу української літературної мови. У словнику зазначається, з якої мови походить іншомовне слово, з яких елементів утворилось, з яким лексичним значенням тепер уживається;

□ синонімічні словники подають згруповані в синонімічні ряди слова-синоніми;

□ фразеологічні словники, зокрема словники ідіом, у яких пояснюються значення й уживання стійких сполучень слів;

□ термінологічні словники подають значення термінів з певних галузей знань (словники фізичних, біологічних, літературознавчих, радіотехнічних, геологічних, математичних та інших термінів). Кожна з наук, щоб плідно розвиватись, не може обійтись без свого галузевого (спеціального, термінологічного) словника чи словників, які бувають одномовними, двомовними чи кількамовними;

□ діалектні словники, у яких з’ясовуються значення й межі поширення діалектних слів, незалежно від того, відомі вони в літературній мові чи ні;

□ словники мови письменників;

□ словники рим;

Словники власних імен, прізвищ;

□ морфемні словники, у яких слова, що розміщені за алфавітом, розділяються на морфеми — префікси, корені, суфікси, закінчення. Отже, такі словники присвячені розгляду структури слів;

□ топонімічні словники;

□ інверсійні (зворотні, чи обернені) словники;

□ частотні словники, наприклад двотомний «Частотний словник сучасної української художньої прози» (1981).

Є також інші типи словників, наприклад, «Словник українських псевдонімів» (О. І. Дей, 1969), «Словник антонімів» (Л. М. Полюга, 1987), «Словник паронімів української мови» (Д. Г. Гринчишин, О. А. Сербенська, 1986), «Словник труднощів української мови» (С. Я. Єрмоленко, 1989)

Гра «Який це словник?» Які ще словники ви знаєте?

□ Слова тлумачаться.

□ Слова перекладаються.

□ З’ясовується походження слів.

□ Пояснюють сова, що вживалися раніше.

□ Подають нормативне написання слів.

□ Подають нормативну вимову.

□ Зазначають, з якої мови походить те, що означає.

□ Подають слова-синоніми.

□ Пояснюється значення стійких сполучень слів.

□ Розкривають значення термів з певних галузей знань.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗАСВОЄНОГО НА УРОЦІ*

Гра «Який це словник?» Які ще словники ви знаєте?

□ Слова тлумачаться.

□ Слова перекладаються.

□ З’ясовується походження слів.

□ Пояснюють сова, що вживалися раніше.

□ Подають нормативне написання слів.

□ Подають нормативну вимову.

□ Зазначають, з якої мови походить те, що означає.

□ Подають слова-синоніми.

□ Пояснюється значення стійких сполучень слів.

□ Розкривають значення термів з певних галузей знань.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

Рефлексія

· Що нового я дізнався на уроці про лексикографічні джерела?

· Що мені сподобалося?

· Як змінилось моє ставлення до словників?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати теоретичний матеріал.