Сучасні наукові погляди істориків на події Української революції 1917 - 1921 рр.

Сучасні наукові погляди істориків на події Української революції 1917 – 1921 рр.

Історія Української революції 1917 – 1921 рр. стала однією з найбільш популярних тем української історіографії після проголошення незалежності. Наукову актуальність цієї теми зумовили ряд факторів. Повернення до вжитку незаслужено забутої спадщини діячів Української революції, усвідомлення історико-державницької традиції українського народу – все це сприятиме піднесенню національної свідомості, створенню нової системи духовних вартостей і культурних цінностей в сучасному світі. Актуальність теми дослідження

Українська революція 1917 – 1921 років – черга подій, метою яких було політичне самовизначення українського народу у формі поновлення та захисту державності. В умовах становлення та розвитку незалежної Української держави не вщухає інтерес до нашої національної історії, до уроків та досвіду минулого, що в свою чергу спричинює зростання вимог до історіографічних досліджень та їх ролі і значення в подальшому розвитку історичної науки.

Опублікована і двохтомна історіографічна праця «Українська революція Концепція та історіографія» В. Солдатенка. В ній аналізуються не лише історіографічні роботи, а й чисельні концепції проблеми української державності. Новітнім підходом до висвітлення національно-демократичного руху у різні періоди Української революції відрізняються відповідні розділи узагальнюючих колективних праць. На рубежі 90-х років історики глибоко проникли в фонди державних архівів України. Широкому вивченню архівних джерел допоможуть видання документальних збірників. Побачили світ збірники документів з історії Центральної Ради. У них наведено багато документів, стенограм та протоколів, які можуть дати об'єктивну оцінку її діяльності.Історіографія проблеми

Мета роботи: дослідити сучасні наукові погляди істориків на події Української революції 1917 – 1921 рр. Для вирішення мети поставлені наступні завдання:- проаналізувати особливості Української революції 1917 – 1921 рр. у роботах дослідників 1990-х рр.;- з'ясувати основні дослідження істориків початку ХХІ ст. щодо ключових подій Української революції 1917 – 1921 рр.;- виділити коло проблем, що потребують подальшого вивчення та наукової інтерпретації.

 На початку 90-х років намітилися принципові зміни в концептуальному підході істориків до висвітлення проблем Української революції. Критично проаналізувавши усю попередню історіографію, джерелознавчу базу, на які вона спиралася, українська історична наука мобілізувала наукові кадри до концептуального перегляду та широкого вивчення проблем визвольних змагань. Ініціативу на себе взяв Інститут історії України Академії наук України. Наукові співробітники інституту видали серію історичних зошитів, якими охопили широку тематику Української революції Гриценко А. П. Хміль І. В. Шусь О. Й. Яновський Д. Б. Вони виявили, опрацювали й, головне,опублікували документи з історії Центральної Ради, українського національно-визвольного руху 1917 р.та діяльності Директорії УНР.

На початку 1990-х рр. появу об’єктивних досліджень з історії Української революції започаткувала стаття Ю. Гамрецького «До вивчення національно-визвольного руху на Україні в 1917 р.». Дослідник простежив, як поступово з середини 50-х до середини 80-х рр. ХХ ст. змінювалися у бік негативу оцінки національно-визвольного руху в офіційних виданнях. Крім того, історик закликав студіювати «білі плями» Української революції.

Аспекти теми, що досліджували історики. Діяльність УЦР (М. Ковальчук)Форма державного устрою УНР (О. Бойко, В. Верстюк, Я. Грицак, О. Реєнт)Всенародні збори УНР (Р. Пиріг)Гетьманат П. Скоропадського (Ю. Паленко і Ю. Храмов)Державний устрій Української держави (Я. Пеленського, О. Реєнт)Діяльність М. Грушевського Ф. Турченко і Г. Кривоший 1990-ті рр.

Неупереджене, об’єктивне історіографічне дослідження Української революції може послужити інтелектуальним інструментом для створення новітньої концепції історії України, адже сучасний ідеал науковості української історіографії – це синтез попереднього творчого досвіду і сучасних ідей та методів дослідження.

Аспекти теми, що досліджували історики. На початку ХХІ ст. Аналіз російської історіографія відносно обраної теми (Я. Пиріг)Характер революції (В. Скальський )Хронологічні рамки та періодизація Української революції (В. Верстюка)Значення Української революції (О. Удод)Територіальні особливості та кордони в період революції (о. Бойко)Державотворчі процеси (С. Кульчицький)

Таким чином, дослідження Української революції 1917 – 1921 рр. триває вже століття. Особливо активно цей етап національного державотворення почали досліджувати з 1991 р., в умовах державної незалежності України. За останній період до наукового обігу залучено сотні документів, невідомих раніше, надруковано кілька тисяч публікацій, захищено понад двісті дисертацій. Проте, на нашу думку, окремі аспекти проблеми українських національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр. ще й сьогодні залишаються малодослідженими та дискусійними. Вивчення історії національного державотворення неможливе без висвітлення ролі особистостей, які очолювали український рух, захищали і розбудовували українську державність.