Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти в Україні

Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти в Україні

Школа - це місце де дитина отримує початкову освіту. Це не просто місце, для навчання - це те місце де дитина отримує початковий урок життя. Тому виховна робота планується так, вчителем що б сприяти становленню особистості, як творця і практика життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями, між учнями та педагогом, школою і родиною.

«Учитель - це той, хто виховує і виконує нашу зміну, це той, хто вкладає в маленькі голівки наших дітей найвищі ідеали людства, прищеплює їм любов до життя і до праці, прекрасне почуття колективу, честь і мужність, ясність у поглядах, безмежну жадобу до знань» (Максим Тадейович Рильський). [7]

Кожна дитина повинна мати не лише свої права й обов’язки, але й можливість здобувати освіту на рівні з іншими. Петровська стверджує, що навчання дітей в школі є не актуально. Обсяг інформації надзвичайно великий, але його доступ малий. В сучасному світі більш ефективним є орієнтування в інформації, не забувати інформацію, розподіляти інформацію, вміти виявляти вірогідну  інформацію, але ніхто детально не розкаже.

Старе твердження “треба все робити якісно”,  “не можна нічого робити, абияк”, але в сучасному світі  є інша паралельність вміння визначати, що ми робимо добре, а що погано, тому якраз цьому в сучасних школах вчать добре. 

Постійний тиск батьків на дітей за навчання, викликає у дітей почуття того, що в неї відібрали пульт управління їхнім життям. І це викликає зменшення відповідальності  сучасної молоді.

Неактуальність навчання в школі обумовлює наступні проблеми: [1]

•                Зменшення працездатності молодшого покоління;

•                Не цікавість навчання;

•                Зменшення популярності життєво важливих професій людини;

•                Збільшення осіб з інвалідністю;

•                Діти не мають мети та пріоритету навчання, тобто не знають яким чином вони можуть застосувати набуті навички.

Але ж тут є й інша сторона завдяки децентралізації (децентралізація – передача повноважень та фінансів від державної влади якнайближче до людей – органами місцевго самоврядування) влада на місцях (або місцеві органи виконавчої влади) отримують повноваження в розвитку освіти. Наприклад раніше управлінням освітою займалася тільки районна рада, то тепер ці повноваження майже анульовані. Влада на  місцях сама вирішує скільки коштів з їхнього бюджету треба  виділити додатково на освіту середню, спеціальну, на облаштування або ремонт закладів освіти тощо. Таким чином заклади дошкільної та шкільної освіти вже розробляють на основі тих даних, які надійшли до них з об’єднаної територіальної громади (далі ОТГ) свої навчальні плани до виховання сучасних дітей в діджеталізації. [2]

Що здатне підвищити актуальність навчання дітей в закладах освіти, я вважаю, на  всіх рівнях. Бо як стверджує Петровська, що навчання дітей в школі є не актуально. Звісно ж так.  За останні 10 років може зникнути від 12-15 % сучасних професій. Зокрема і деякі педагогічні. Якщо вже зараз бракує фахівців на природничі спеціальності (хімія, фізика, астрономія, математика), то за 10 років може виникнути дефіцит й на філологічні спеціальності (українська мова та література, закордонна література та цілий ряд іноземних мов) всі будуть працювати редакторами текстів різного рівня складності. Звісно ж тут варто зазначити й нашу спеціальність, тому як всі йдуть працювати логопедами, тьюторами тощо, але не йдуть в освіту. Чому ж так? Напевно, що низький рівень оплати  праці та тяжкий ненормований графік роботи, це через те, що бракує робочої сили на ринку праці.

А тепер звернімо, ще на одну глобальну проблему – це інтернет. Інтернет змінює сучасних дітей кардинально. Ви згодні? Сучасні педагоги не можуть відмовитись від нанотехнологій, якщо це було можливо зробити у 2000-х, то зараз ніяк без них не обійдешся. Сучасні діти в прямому сенсі слова народжені з гаджетами в руках. Вони  краще та креативніше міркують про інтернет, але головне про навчання забули в буквальному сенсі слова їм воно не потрібне, а гаджет так.

Я нічого не маю проти гаджетів, але якщо вони будуть використовуватися раціонально, якщо батьки будуть контролювати цей процес, а діти не будуть зволікати на думку батьків. В такому випадку навчально-виховний процес буде ефективним на всіх його рівнях.

Інклюзивне навчання — система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахуванні багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.

Інклюзивне навчання часто вважають альтернативою інтернатній системі, за якою діти з особливими освітніми потребами навчаються  в спеціальних закладах освіти та змушені проживати в інтернатних відділеннях при них через їх територіальну розгалуженість. [3]

Такі дітки повинні в першу чергу бути соціалізовані в навколишнє середовище. І тут немає ніякого значення, які в неї є в наявності порушення, чи вона є вихованцем закладу інтернатного типу. Головне, щоб  вони могли пристосуватися до життя в соціуму і реалізувати себе, звичайно ж не без сторонньої допомоги.

Щоб набути компетентностей, школярі навчаються за діяльнісними підходами:

-                Частіше, щось роблять замість того, щоб просто сидіти за партами та слухати вчителя. Концепція НУШ пропонує також впроваджувати інтегроване та проєктне навчання. Це сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ, адже вивчають явища з точки зору різних наук та навчаються розв’язувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

Учитель – це людина на якій тримається реформа. Без неї чи нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один з головних принципів НУШ – умотивований учитель. Це означає, що наша мета – сприяти його професійному та особистому зростанню, а також підвищувати його соціальний статус.

 Щоб навчити по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій – обрати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту» [4].

Я вважаю, що саме вміння застосовувати набуті навички є головним в розвитку освіти, та людей в цілому. Тут також вміють вислухати учня, і дати йому мудру пораду, вчать критично мислити, відстоювати свої права, не боятись висловити власну думку та бути відповідальним громадянином.

Вони то вчать, але дитина не завжди розуміє, яким чином вона має їх застосовувати. Я гадаю, що навчити можна кожного як користуватися ручкою, але як нею писати, це вже для дитини з порушеннями інтелекту буде вже цілим витвором мистецтва.

Також треба враховувати критерії стимуляції дитини з особливими освітніми потребами, до навчання. Тут можна навести «Навчально методичному посібнику»[5.12]

•                поважати свою дитину;

•                сприймати її такою, як вона є;

•                дозволяти їй бути собою;

•                хвалити й заохочувати до пізнання нового;

•                стимулювати до дії через гру;

•                розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

•                підкреслювати її сильні сторони;

•                впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй

Індивідуальна програма розвитку розробляється командою психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі освіти з метою надання додаткової підтримки в освітньому процесі.

В індивідуальній програмі розвитку зазначається загальна інформація про здобувача освіти; рівень підтримки, умови, механізми та обсяг необхідної додаткової підтримки в освітньому процесі; критерії оцінювання здобувача освіти.

Заклади загальної середньої освіти надають додаткову підтримку в освітньому процесі для здобувачів освіти в залежності від їхніх особливих освітніх потреб у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти й науки.

Оцінювання досягнень здобувача освіти з особливими освітніми потребами здійснюється згідно з загальними критеріями оцінювання та з урахуванням його індивідуального навчального плану.[6]

3. Заклади загальної середньої освіти створюють інклюзивне освітнє середовище з урахуванням вимог універсального дизайну для організації навчання осіб з особливими освітніми потребами, що передбачає:

•                приведення території закладу, будівель та приміщень у відповідність до вимог державних будівельних норм щодо доступності;

•                забезпечення необхідними навчально-методичними та наочно-дидактичними посібниками та допоміжними засобами навчання відповідно до потреб здобувачів освіти

•                облаштування ресурсної кімнати;

•                забезпечення освітнього процесу необхідними працівниками відповідно до   потреб здобувачів освіти з особливими освітніми потребами.

9. Освітній процес для осіб з особливими освітніми потребами  організовується з використанням освітніх програм, підручників та посібників, рекомендованих МОН.

Учитель, який отримав свободу навчати, має отримати й свободу навчатися. І ця свобода теж передбачена реформою. Має запрацювати принцип «гроші ходять за вчителем»: педагоги зможуть підвищувати кваліфікацію за державні кошти не лише в Інститутах післядипломної педагогічної освіти, а й в обраних самими педагогами організаціях.

Таким чином, виховна робота  дітей з особливими освітніми потребами в закладах шкільної освіти триває на стадії розвитку. Реформування загальної середньої освіти говорить про те що, впровадження в неї нових технологій освітнього процесу, створення належних умов навчально-виховного процесу, всіх дітей, в тому числі й дітей з особливими освітніми потребами. Освіта, для дітей та дітей з особливими освітніми потребами, є важливим та забезпечує їх адаптацію в колективі звичайних дітей. Це сприяє якісному розвитку дитини з особливими освітніми потребами.

Література:

1.          Оsvita.ua [Електронний ресурс] : За даними Google Analytics у грудні 2016 року\ Держ. освіта: ред. освіта ua — К. : CD-вид-во «Освіта.ua»,2017 – І електрон. опс. освіт.
2.          Децентралізація дає можливості [Електронний ресурс] : За даними gov.ua  — К. : CD-вид-во  Децентралізація дає можливості 2017 2017 – І електрон. опс. освіт.
3.          Міністерство освіти і науки [Електронний ресурс] : За даними kitsoft 2017-2019 року\ Держ. міністерство освіти і науки: ред. Kitsoft — К. : unikef 2017 - І електрон. опс. освіт.
4.          Закон України «Про освіту»: за станом на 5 вересня 2017 року / Відомості Верховної Ради України (ВВР). - Офіц.вид.- К,: Парлам. видаво, 2017, № 38-39, ст.380
5.          Навчальний посібник «Інклюзивна освіта» навч.посіб./ д.Порошенко М.А.- Київ:ТОВ «Агенство» «Україна»,2019,-12 с.
6.          Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку  організації інклюзивного навчання у закладах вищої освіти»: за станом на 10 липня 2019 р. № 635  / Відомості Кабінет Міністрів України (КМУ). - Офіц.вид.- К,:Парлам. вид-во, від 15 серпня 2011 р. № 872

7. Osvita. Ua [Електронний ресурс]: За даними Google Analytics у грудні 2016 року \ Держ. Освіта: ред. Освіта ua — К.: CD вид-во “Освіта.ua”, 2017 – І електрон. Опс. Освіт.