Сутність грошей. Зміст функцій засобу обігу, платежу, міри вартості та засобу нагромадження Види грошей. Сучасні електронні гроші Грошова маса та її показники. Купівельна спроможні

Сутність грошей. Зміст функцій засобу обігу, платежу, міри вартості та засобу нагромадження Види грошей. Сучасні електронні гроші Грошова маса та її показники. Купівельна спроможність грошей. Стійкість національних грошей та курс національної валюти.

Навчальна мета: Ознайомитись з еволюцією грошей; визначити зміст функцій грошей; розглянути форми грошей та ліквідність; проаналізувати види грошових агрегатів.

Тип уроку   :вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1.Організаційний момент

2.Мотивація навчальної діяльності

Спочатку обмін однієї корисної речі на іншу був випадковим й одноразовим. Коли ж виробництво та обмін товарів стали регулярними з’явилися загальні еквіваленти, найбільш ходові продукти. На які можна було обміняти на іншу корисність . У греків –худоба, слов’ян –хутро, Китаї – сіль..

У результаті виділяється один. Прийнятий усіма народами – гроші.

3.Актуалізація опорних знань

Що ви називаєте грошима?

Які є гроші?

4.Сприйняття та засвоєння учнями нового матеріалу.

1) Гроші та їх функції.

Бесіда

2)Еволюція грошей.

Розповідь учителя.

3) Ліквідність грошей.

Розповідь учителя.

Економічний практикум

Завдання. Які функції виконують гроші у таких ситуаціях:

* Фірма домовляється про обсяг робіт та плату за їх виконання із замовником;

* студент отримує стипендію

*Школяру батьки щоденно дають гроші, які він витрачає на купівлю сніданку у їдальні.;

* домогосподарка Петренко сплатила вартість комунальних послуг в ощадбанку;

*Україна розрахувалась за борги за газ із Росією в Євро?

Завдання 2. Визначивши сутність ліквідності, запишіть усе, що перераховано нижче, за мірою ліквідності:

Готівкові гроші. акція ВАТ «Дніпрошина», автомобіль «Нива», чек, облігація короткострокового державного займу, без чекові банківські депозити, двокімнатна квартира, ділянка землі за містом, дачна ділянка з будиночком.

Обґрунтуйте свою точку зору.

5. Закріплення вивченого .

Заслуховування розповідей учнів про паперові гроші. Перші гроші. Людину, яка відмінила гроші.

6. Домашнє завдання Опрацювати відповідний параграф

Розв’язати вправи

Гроші: їх функції та види

Безперешкодний рух грошей — це найголовніша умова існування ринкової економіки. Та й не цілком ринкова економіка України, як можемо спостерігати на власному досвіді, також потребує такого руху. Гроші пов’язують між собою всіх суб’єктів економічних відносин. Зруйнувати грошову систему — означає припинити або деформувати відносини між виробниками і постачальниками, покупцями і продавцями, кредиторами і боржниками, власниками певних ресурсів (землі, будівель тощо) і їхніми користувачами, державою і платниками податків.

Ринкова економіка “розмовляє” мовою грошей. Будь-яка інформація ринку може сприйматися тоді, коли вона подана у грошовій формі. Рівень витрат і доходів, розміри угод і борго        вих зобов’язань, обсяги виробництва та соціальні витрати починають “промовляти” до нас лише за умови, що вони мають грошові вираження. Для того, щоб зрозуміти мову ринку, треба з’ясувати, що таке гроші.

Після вивчення теми ви дізнаєтеся:

·        які функції виконують гроші в економіці;

·        у яких формах вони існували раніше та існують нині;

·        як оцінюють грошову масу (пропозицію грошей);

·        що визначає суспільну цінність грошей.

Визначення грошей. У сучасній економічній літературі є кілька визначень грошей. Одне з них наголошує на тому, що гроші — це певний запас засобів (активів), які забезпечують здійснення різноманітних економічних угод. Інше визначення підкреслює, що гроші — це загальний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг. Нарешті, існує визначення, згідно з яким гроші — це сукупність функцій, які вони виконують.

Кожне з цих визначень правильне, але по-своєму акцентує увагу на тому чи іншому боці змісту грошей. Перше — на тому, що гроші — це універсальна форма господарських зв’язків, друге — на їхній винятковій ролі стосовно всіх товарів і послуг, третє — на тому, що у грошах найважливішим є не їхня матеріально   речова форма, а виконувані ними функції. Розпочнемо розкриття змісту грошей з їхніх функцій.

Функції грошей. Гроші виконують функції:

• засобу обігу;

• міри вартості;

• засобу нагромадження.

Засіб обігу. Цю функцію гроші здійснюють тоді, коли їх використовують, купуючи (продаючи) речі або послуги. Щоразу, коли ми, вирішивши придбати якусь річ або скористатись певною послугою, розраховуємося грошима, гроші виконують саме функцію засобу обігу.

Необхідність існування цієї функції грошей зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні речі та послуги і мають потреби в інших. Обмін міг би відбуватися безпосередньо: продукт на продукт. Але такий обмін (бартер) передбачає великі незручності, а саме: потреби різних виробників можуть не збігатися, пропорції обміну визначатимуться навмання і зовсім не гарантуватимуть еквівалентності. Функціонування грошей позбавляє складностей узгодження інтересів (купити      продати) тих, хто здійснює обмін, і гарантує його більшу еквівалентність (рівність).

Особливим виявом функції засобу обігу є функція засобу платежу. Коли йдеться про придбання особливих товарів — виробничих ресурсів: землі, праці і капіталу, то власники ресурсів отримують відшкодування у вигляді ренти, заробітної плати та процента, а гроші функціонують саме як засіб платежу.

У темі про економічні системи ми розглядали кругообіг у ринковій економіці. Ви пам’ятаєте, що внутрішнє коло кругообігу складає рух (потік) ресурсів і продуктів. Зовнішнє коло кругообігу являє собою потік споживчих і виробничих витрат і доходів, тобто це — коло руху грошей. У тих випадках, коли руху товарів, послуг і виробничих ресурсів протистоїть зворотний рух грошей, гроші виконують функцію засобу обігу.

Функція засобу обігу є найпоширенішою та очевидною. Тому іноді гроші визначають так: “Усе, що може застосовуватись як засіб обігу, і є гроші”. Ви зможете сформулювати власне ставлення до цього визначення тоді, коли ми ознайомимося з історією грошей.

Міра вартості. Ця функція здійснюється грошима тоді, коли вони використовуються для зіставлення цінностей, або вартостей різних товарів і послуг. Гроші тут є своєрідним масштабом для зіставлення, таким, як, скажімо, вуглець при визначенні молярної маси інших речовин або світловий рік для виміру відстані між зорями.

Ми використовуємо функцію міри вартості, коли, дивлячись на етикетку або в цінник, з’ясовуємо ціну товару чи послуги. В цей момент ми подумки зіставляємо ціну даного товару з іншими та з власними доходами і робимо певний вибір. Ця функція реалізується і під час торгу між покупцем і продавцем на вільному ринку, а також при визначенні ціни за певні послуги, що надаватимуться в майбутньому.

У цій своїй функції гроші роблять велику послугу як окремим особам, так і суспільству в цілому. Без неї стало б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів і доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо. Зокрема, суспільство було б позбавлене можливості розрахувати загальні обсяги виробництва певного року. Адже неможливо скласти разом центнери зерна, метри тканин, одиниці верстатів, кіловат  годин виробленої енергії. Розрахунок загальних обсягів виробництва стає можливим тоді, коли всі ці види продукції зведені до спільного знаменника — грошового виміру. Оцінка всіх цих продуктів у грошах дає можливість не лише визначити, зростає виробництво чи скорочується, а й встановити частку окремих сфер і галузей у створеному продукті.

Засіб нагромадження. Цю функцію гроші виконують як особливий засіб зберігання та примноження багатства. Вони здійснюють функцію засобу нагромадження у тих випадках, коли домогосподарства, скорочуючи поточне споживання, роблять заощадження або підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів для оновлення засобів виробництва, збільшення капіталу. Зберігати багатство можна не лише у грошовій формі. Наприклад, формами багатства є нерухомість, цінні папери, витвори мистецтва. На відміну від інших форм багатства, його грошова форма дає змогу власникові миттєво використати гроші для будь-яких розрахунків. Власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатися ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.

Завдяки функції грошей як засобу нагромадження існує зв’язок, спадкоємність різних етапів розвитку виробництва та споживання. Нагромадивши кошти у поточному періоді, можна забезпечити зростання виробництва і споживання у майбутньому.

Види грошей. Цікавим і важливим є питання про види грошей. Грошима у сучасному розумінні є:

• монети;

• паперові гроші;

• засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки);

• банківські рахунки;

• міжнародні гроші.

Існуванню грошей у вигляді монет передував тривалий історичний відрізок часу недосконалих або недовершених грошей. Такими своєрідними грошима на певних територіях і у різних народів ставали найбільш ходові продукти: у стародавніх греків — худоба, у праукраїнців — хутро, збіжжя, в ісландців і народів тихоокеанських островів — риба, у монголів — чай, у китайців — сіль. Пізніше роль товару, який обмінювався на всі інші товари, тобто роль загального еквівалента, починають виконувати дорогоцінні метали. Але не зразу і не скрізь металеві гроші існували у вигляді монет. Зокрема, ще у XII-XIII ст. у Київській Русі функції грошей виконували зливки срібла видовженої форми і певної ваги, що мали назву гривня.

Монети. Слово походить від латинського “moneo”, тобто раджу. У Стародавньому Римі богинею-радницею вважалася Юнона. На знак подяки Юноні за її слушні поради римляни на території храму богині стали карбувати гроші й називали їх монетами.

В Україні перші суто руські монети — златники (із золота), на яких зображали державний герб — тризуб, були карбовані за часів Володимира Великого наприкінці X ст.

У стародавні часи, в середні віки і навіть частково наприкінці XIX — на початку XX ст. в обігу були так звані справжні монети — зливки дорогоцінних металів з державним засвідченням їхньої вартості. Ті монети, які використовуються в обігу сьогодні, є символічними грошима: вони виробляються зі зливків малоцінних металів. Вартість зливка, що містить монета, є меншою, ніж вартість, зазначена на монеті. Монети використовуються для розмінювання паперових грошей. До них застосовують назву білонні монети.

Повноцінні монети як гроші мають певну обмеженість, недосконалість, а саме: а) їх можуть вилучити з обігу, переплавивши, якщо вони карбовані з дорогоцінних металів; б) вони зношуються, стираються, що зменшує їхню масу і створює невідповідність між реальною вартістю зливка і тією вартістю, яка на ньому зафіксована; в) існує можливість свідомого фальсифікування металевих грошей з метою збагачення того, хто їх карбує, найчастіше — держави.

Усі ці недосконалості породили потребу в іншій формі грошей: у паперових грошах.

Паперові гроші. Паперовими грошима є банкноти (банківські білети). Така назва — банківські білети — відбиває історію виникнення цих паперових грошей. Банкноти виникли у середні віки і являли собою посвідчення банкіра про те, що він отримав на зберігання певну кількість золота. У банкноті зазначалася кількість золота, що мала бути повернена власникові за його вимогою. Ці банківські розписки починали самостійний рух: їх приймали при розрахунках. Надалі право випуску банкнотів дістають найбільші (центральні) банки. Оскільки вони з часом стають банками урядів, то право випуску банкнотів бере на себе держава. Спочатку банкноти обмінювалися на золото і їхній випуск пов’язувався з золотим запасом країни. На початку XX ст. більшість країн світу припиняє обмін банкнотів на золото, а їх випуск підпорядковується іншим вимогам, про що йтиметься далі.

До паперових грошей належать також казначейські білети. Їх випускає міністерство фінансів для покриття державних витрат. Казначейські білети ніколи не обмінювалися на золото. До того часу, поки такий обмін здійснювався стосовно банкнотів, між ними і казначейськими білетами існувала відмінність. Після того, як обмін банкнотів на золото було припинено, ця відмінність зникла.

Отже, сучасні паперові гроші виконують функцію грошей не тому, що вони самі є товаром або забезпечені золотом, а через те, що їх у цій ролі визначила держава. З позицій вищевказаного критерію гроші поділяються на товарні і декретовані. Гроші, що мають власну внутрішню вартість, називаються товарними. Сучасні гроші, що не мають внутрішньої вартості, а їхня цінність визначається ззовні, називаються декретованими.

Засоби, що замінюють гроші. До таких засобів належать чеки, векселі, кредитні картки. Вони використовуються у розрахунках, але за умови, що за кожним із них є або рахунки у банках, або готівкові гроші.

Чек — наказ (розпорядження) власника банківського рахунка перерахувати певну суму на користь пред’явника чека. Наслідком цього розпорядження може бути або видання пред’явникові чека готівки, або безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунка на інший.

Вексель — письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений термін. Звичайний вексель має такі реквізити: 1) найменування; 2) визначену суму платежу; 3) зазначення терміну платежу; 4) найменування того, кому має бути здійснено платіж; 5) місце, дату складання векселя і підпис того, хто його видав. Вексель може розпочати самостійний рух, якщо він передається від одного власника (держателя) до іншого шляхом особливого передатного напису — індосаменту. Вексель можна передати банку, отримавши (із певною знижкою) борг раніше зазначеного на векселі терміну. В разі відмови від платежу власник векселя подає до суду позов і вказана у векселі сума стягується у судовому порядку з того, хто видав вексель.

Отже, для існування в країні вексельного обігу необхідне законодавство про рух векселів, відповідний судовий механізм, розвинена банківська система.

Кредитна картка — розрахунковий засіб, який найчастіше видається банками своїм клієнтам. Картка являє собою пластмасову платівку з ідентифікатором власника, тобто позначкою про номер рахунка в банку, яку практично не можна підробити. Під час розрахунків кредитними картками у торговельних або інших установах картка вставляється у спеціальний апарат, і її номер надходить через комп’ютерну мережу в банк. Туди ж надсилають дані про рахунки за товари та послуги. Банк робить безготівкові перерахунки грошей на користь установ, що надали товари або послуги. Кредитною карткою можна скористатись і в разі, якщо її власникові стає потрібна готівка. Для цього існують спеціальні автомати; їх встановлюють навіть на вулицях.

Коротка історична довідка

Перші кредитні картки як поодиноке явище з’явились ще до Першої світової війни і були випущені готелями, універмагами, нафтопромисловими фірмами. У 50-х — 60-х роках

вони використовувались виключно для зручності багатих покупців, платоспроможність яких не викликала сумніву. У 80-х роках кредитні картки стають у розвинутих країнах масовим явищем. Наприклад, у цей період у США припадало в середньому по дві кредитні картки на одного громадянина. До карток, випущених готелями, універмагами, банками, додалися картки кредитних компаній, якими можна розраховуватись під час мандрівок та у місцях відпочинку. Це — “Америкен експрес”, “Дайнерс клаб”, “Карт бланш”, “Віза”, “Єврокард”.

Банківські рахунки (або депозитні гроші) — це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів (депозитів) власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Кошти з безстрокового рахунка (рахунка до запитання, поточного) їхній власник може отримати у будь-який час. Строкові рахунки стають доступними вкладникам, тобто вони можуть отримати з них гроші, лише через певний час.

Банківські рахунки є дуже різноманітними, їх розрізняють за обсягами (дрібні і великі), за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення у готівку (безстрокові, короткострокові, довгострокові). Частка банківських рахунків у грошовій масі надзвичайно велика. Зокрема, наприкінці 80-х років у США готівка — паперові гроші та монети — становила лише 5% від загальної маси грошей, а решта — банківські рахунки (депозити).

Іноді в економічній літературі та у поточних виданнях можна натрапити ще на таку назву: електронні гроші. Вони, власне, не є самостійною формою грошей. Це ті самі депозитні гроші, використання яких ґрунтується на електронній техніці (ЕОМ). Вона дає змогу переказувати гроші та реєструвати інформацію про їхній рух безпаперовим способом.

Існує кілька технологій, що забезпечують функціонування електронних грошей. Технологія “автоматизованої розрахункової плати” являє собою мережу банків, пов’язаних одним обчислювальним центром. Технологія “автоматизований касир” допомагає без участі людини робити такі операції: отримання готівки, здійснення внесків, переведення грошей з одного рахунка на інший. Технологія, що ґрунтується на системі терміналів (особливих автоматів), дає змогу користуватися кредитними картками у торговельних установах та у сфері побутових послуг.

Міжнародні гроші — це гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між країнами. До них належать СДР — “спеціальні права запозичення”, створені Міжнародним валютним фондом, та ЕКЮ — європейська розрахункова одиниця, створена Європейським фондом валютного співробітництва. Починаючи з 1 січня 1999 р. в розрахунках між членами Європейського Співтовариства використовується нова форма міжнародних грошей ЄВРО. ЄВРО створене Європейським центральним банком, який жорстко визначив курси європейських національних валют до нової грошової одиниці. Валюта ЄВРО використовується замість ЕКЮ. (Детально про міжнародні гроші йтиметься у розділі V підручника.)

Грошова маса. Особливою проблемою будь-якої економіки є питання про грошову масу. Воно було і залишається актуальним через те, що маса грошей в обігу пов’язана з інфляцією. Контроль за масою грошей — один із напрямів діяльності сучасної держави. Цей напрям називається грошовою політикою (детально мова про це йтиметься у IV розділі підручника).

Як визначити масу грошей? Щоб відповісти на це питання, треба розглянути елементи грошової маси. Скористаємося схемою 14.(підр)

Пояснення до схеми:

Для визначення грошової маси застосовуються показники або “грошові агрегати” М0, М1, М2, М3.

М0 — готівка, або паперові гроші та монети.

М1 = М0 + чекові (поточні) рахунки.

Чекові — це такі рахунки у банках або інших фінансово-кредитних установах, гроші з яких можуть бути зняті (перераховані) за допомогою чека.

М2 = М1 + внески на безчекових (ощадних) рахунках та дрібні термінові рахунки.

Гроші з безчекових рахунків можна одержати у будь-який час, але без участі чеків.

Дрібні термінові рахунки — це рахунки, гроші з яких можна одержати тільки через певний, але короткий термін.

М3 = М2 + великі термінові рахунки.

Великі термінові рахунки — рахунки, що перевищують певну велику суму грошей (у США — 100 тис. дол.), — гроші, які можна одержати через значний термін.

Найбільш ліквідними, тобто такими, що можуть бути використані найшвидше, є гроші М1. Питання про елементи грошової маси в економічній теорії є дискусійним. Одні дослідники, ведучи мову про грошову масу, мають на увазі лише М1, інші — М2 та М3.

З попереднього матеріалу ви дізналися про функції та види грошей. Цілком імовірно, що у вас виникне запитання: якщо сучасні гроші не мають золотого забезпечення, то що робить гроші розвинутих країн стійкими, що визначає їхню суспільну цінність?

По-перше, гроші наділені феноменальною суспільною корисністю — здатністю обмінюватись на речі та послуги, бути гарантом економічного кругообігу не лише у поточному періоді, а й у майбутньому.

По-друге, гроші мають суспільну корисність, оскільки вони декретовані (визнані державою), тобто держава оголосила їх законними платіжними засобами. Чим сильнішою і авторитетнішою є держава для своїх громадян, тим більшу довіру вони матимуть і до грошей.

По-третє, цінність грошей визначається їхньою купівельною спроможністю. Сучасні гроші регулюються державою таким чином, щоб їхня кількість відповідала масі створюваних речей і послуг. Зростання кількості грошей без відповідного зростання обсягів виробництва обов’язково спричинить підвищення цін і зниження купівельної спроможності грошей. Відповідно зменшиться їхня суспільна цінність і почнеться так званий процес “втечі” від знецінених грошей. Це відбувається тоді, коли і домогосподарства і виробники намагаються будь-що їх позбутися, обмінявши на продукти або на стійкі гроші інших держав.

Підсумки теми

    Гроші — необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Зміст цього інструменту розкривається через його функції: засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження.

    Функцію засобу обігу гроші виконують тоді, коли обслуговують купівлю та продаж товарів. Функцію міри вартості гроші виконують під час визначення цін на речі та послуги. Функція засобу нагромадження передбачає, що гроші використовуються для зберігання і примноження багатства.

    Грошима у сучасному розумінні є: монети, паперові гроші, замінники грошей, банківські рахунки, міжнародні гроші. Монети та паперові гроші — це готівка. До замінників грошей належать чеки, векселі, кредитні картки. Банківські рахунки — це різноманітні внески (депозити) клієнтів банку, за якими банк здійснює тимчасовий нагляд та за якими виконує певні операції. Міжнародними є гроші, створені для спрощення розрахунків між державами певними міжнародними установами.

    Залежно від складу (внутрішніх елементів) розрізняють грошову масу М0, М1, М2, М3.

    Суспільна цінність грошей забезпечується тими функціями, які вони виконують, їх державним визнанням і купівельною спроможністю.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ ІЗ ТЕМИ

    Знаючи форми сучасних грошей та ті переваги, які надають власникові різні замінники грошей, можна у різних ситуаціях доцільно скористатися цими замінниками.

     Розуміючи природу сучасних грошей, можна передбачити ті зміни у їх суспільній корисності, а отже, і стійкості, які пов’язані зі змінами в економіці в цілому. До останніх, зокрема, належать скорочення (збільшення) обсягів виробництва і наповнення ринків товарами, додатковий випуск готівкових грошей, авторитет уряду всередині країни, за кордоном тощо.