Свіжістю зимовою дихає земля

                                  Свіжістю зимовою дихає земля

         День видався напрочуд чудовий: сонячний, привітний та лагідний.

Сніжок виблискував під теплими промінчиками небесного світила. Здається, уся природа зраділа чистому снігові, лагідному сонечку, зеленим ялинкам-красуням.

         Але все-таки зима дає про себе знати: не видно надворі жодного горобчика чи синички, морозець розгулявся, пощипує щічки… Зате ковзанки чудові, можна  покататися з легеньким вітерцем. Світить яскраве сонечко, але, на жаль, не гріє зовсім. Та це не завадить веселій дітворі: на подвір’ї чути шум, гамір, дзвінкі перемовини, жарти, веселий сміх. Зимонька хоч і весела, але прохолодна пора, вимагає від кожного уважного ставлення до власного здоров’я. А сніжок виблискує діамантами під яскравим сонячним промінням. Саме так розпорядилася природа-матінка.  Оголене гілля високих і струнких  берізок, тополь, каштанів, вишень, яблунь та слив стрімко  тягнеться вгору, ближче до сонця, щоб погрітися, адже до весняного тепла ще далеченько…

        Ось до годівнички прилетіла весела зграйка сіреньких горобчиків у пошуках поживи, і не даремно: школярі про це потурбувалися. Жодного жарту, словечка не почули від горобців: усі були заклопотані смачним обідом, що їм  його приготувала турботлива дітвора. Адже птахи – наші друзі1 Саме вони потребують турботи, розуміння та підтримки  людей.

        Виблискує на сонці сніжок, рипить під ногами, видає музичні па на всі боки, навіть пташки прислухаються: що за мелодія така чудова, заслухались… Не цвірінькають, притихли, мелодія зимова заворожила…  Хоч і тепла особливого немає, але настрій узимку підняти можна: краса – це прекрасно! І спів птахів особливий, незвичайний, ексклюзивний. Сонечко гріє, намагається зігріти навколишній світ, щедро посилає свої промінчики у всі сторони світу, щоб нікого не залишити без тепла, адже весна-красна вже на порозі, усім посміхається, усіх на прогулянку  уклінно запрошує, промінням сонячним помилуватися, порадіти, відчути зміни в природі… Горобчики в сіренькому вбранні весело цвірінькають, охоче стрибають, пританцьовують - радощам немає меж. Жовтогруді синички до  веселощів приглядаються, посміхаються, підбадьорюють, навколишній світ природи  вивчають.

         Білосніжна пороша весь світ прикрасила: і поля, і дороги, навіть городи такою пишною ковдрою прикрила, що очей не відвести; дерева й кущі в таких шатах стоять, що ні в казці сказати, ні пером описати. Кучерявий димок із високих димарів підіймається вгору, вимальовує чудернацькі картини, які можуть мати місце тільки взимку на фоні неймовірно голубого неба. Навіть не віриться, що зима-зимонька на таке здатна. Виявляється, що іноді й вона здатна на  справжні дива.

         І хоча свіжість зими  буває надзвичайно холодною, усе ж вона зачаровує. Холодний вітер не лякає, а навіть  приємно  дивує. Так він ніби  широко відчиняє двері красуні весні, яка крокує світом, набирається сили, щоб вчасно вступити у свої володіння, прикрасити зеленою травичкою, квітами, рястом усю землю-матінку,  дзвінким щебетом  птахів, принести людям радість, щастя, натхнення до життя. Веснонько мила, красуне наша, ми тебе з радістю чекаємо!