Свято "Кращої, ніж рідна, мови не буває"

Сценарій свята «Кращої, ніж рідна, мови не буває»

(Святково прикрашений зал)

Звучить музика зі співом солов'я.

Вчитель.

                          Чуєш, дитино, як співає пташина?

                      Скоро народиться день.

                      В білих віночках над ставом калина

                      І у віночках пісень.

                      Неба торкнулося перше проміння,

                      Пісня злітає у світ.

                      Пісня любові і ніжне цвітіння,

                      Щирий весняний привіт!

                      Світиться радісно днина погожа,

                      Сонце веселе сія.

                      Квіточка кожна на іншу не схожа,

                      Пісня своя в солов’я!

                      І у людей на землі різна мова,

                      Кожна на лад свій звучить.

                      А серед них і моя – світанкова –

                      Мова у небо летить.

                      Світла, моя, українська, пречиста –

                      Рідна, як Небо й Земля!

                      Ніжна, барвиста, свята й промениста,

                      Нею любов промовля!

                      Чуєш, співає пташина над містом –                              ‘ 

                       Спів її в пісні луна.

                       Мова моя, пресвята і пречиста,

                       В серці моїм ожива.

Дочка.           Рідна моя мова – материнське слово!

                       Буду пам’ятати завжди я про те,

                       Як навчала мати слово шанувати

                       І не оскверняти, бо воно святе.

                       Рідна моя мова – пісня колискова

                       Про усе казкове на своїй землі,

                       Ніжнопелюсткова мова світанкова,

                       Та, яку вживають птахи і джмелі.

                       Рідна моя мово! Маминому слову

                       Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.

                       Пригадайте, діти, хто ви і чиї ви,

                       І прийдіть додому назавжди,

                       Щоб напитись щедро маминої мови –

                       Чистої, джерельної води.

Звучить пісня «Українська мова»

Ведучий 1 Добрий день вам, милі люди!

            Хай вам щастя – доля буде,

            Не на день і не на рік,

           А на довгий – довгий вік

Ведучий 2. Раді ми вас привітати,
                 Бо у нас сьогодні свято – 
                 Будем нашу рідну мову шанувати.
                 Рідне слово величати

Ведучий 1.Сьогодні у цій залі звучатиме рідне слово, лунатиме українська пісня, ми складатимемо шану і любов нашій материнській мові й народу, що її створив

Ведучий 2.   Адже мова – це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Я переконаний, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

Ведучий1. Міжнародний день рідної мови святкують з 2000 року. Саме так вчені-лінгвісти намагаються привернути увагу людей щодо володіння рідною мовою.

Ведучий 2. За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи землі  відзначають     Міжнародний  день  рідної  мови.

Ведучий 1. Історія свята сумна. У 1952 році в Бангладеші, який з 1947 року став регіоном Пакистану, розстріляли демонстрацію студентів. Демонстранти вимагали визнати бенгальську мову державною. Протести, що відбулися згодом, привели до того, що в 1971 році Бангладеш став незалежною державою. Отже, відвойовуючи права мови, люди здобули більше – державу.

Ведучий 2. Зараз  це  свято  крокує  по  всій  планеті, і кожен  громадянин  будь-якої  країни ще  більше  відчуває свою  приналежність до  свого  народу, народності ,  нації.

Перегляд презентації  «21 лютого – Міжнародний День рідної мови»

З´являється Чарівниця.

 Я — Чарівниця, берегиня рідної мови. Не даю їй пропасти в лиху годину і хочу, щоб ви теж берегли і знали українську мову. Я прийшла до вас з глибини віків і дуже

         Хочу до вас я звернутися, діти.

Можна людині без мови прожити,

Можна без пісні, без загадки й казки?

Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень 1

Як же людині без казки і слова,

Без задушевної пісні й розмови?

Думаю я, що таке неможливо.

Мова людини — це щастя, це — диво!

Чарівниця

Правильно думаєш. Мова — це диво.

З нею людина розумна й щаслива.

Знаючи мову, спілкуються люди,

Мова загине — й людини не буде.

Учень 2 

Як же без мови? Не уявляю!

Я щохвилини про щось та й питаю.

А коли мови не будемо знати,

Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця

В світі ми — люди і правильно, діти,

Людям без мови не можна прожити.

Ще повідомити хочу вам я

В кожній країні є мова своя.

Кожна людина свою мову знає.

Любить безмежно її й поважає.

Рідна одним мова східна — японська,

Іншим найкраща — китайська, естонська.

Мова у світі панує англійська,

Нам найрідніша своя, українська.

Учень 3

Ми з вами всі живемо в Україні,

Мова чудова й пісні в нас чарівні.

Треба, щоб мову ми вчили і знали,

Й нею чистенько усі розмовляли.

Пісня Despacito «Десь по світу»

Ведучий 1 Щасливі ми, що народилися  на такій чудовій, багатій, мальовничій  землі – в  нашій  славній  Україні. Тут жили  наші  прадіди, діди, живуть  наші батьки – тут коріння  роду  українського. І де б ми  не  були, скрізь  відчуваємо  поклик  рідної землі, хвилюємося  аж  до  сліз, зачувши  рідне слово.

Частівки

         Ох і гарне слово «віз»,

Має четверо коліс.

«Мерседесом» замінили,

Слово-архаїзм лишили.

          У кожух колись вдягались,

          Холодом не переймались,

          А тепер у шубах ми

Утікаєм від зими.

Каменяр, кобзар, різьбяр –

Рід занять і Божий дар.

Макогін, рядно, рушник –

Я до них з дитинства звик.

До гречаника візьмуся,

З баняка води нап’юся,

Молоко в дійницю ллю,

Рідне слово я хвалю.

Ми частівки заспівали,

Щоби нам аплодували.

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова, гарна, чиста.

 Сценка «Баба Палажка і баба Параска»

Параска. Ой, подивіться на мене, яка ж я сьогодні гарна, і в хаті, як у віночку. Усе це тому, що сьогодні велике свято — свято рідної мови..

Палажка. Ох, ледь не запізнилась. То город, то кури, то гуси, ледь у парехмахтерську встигла. Сьогодні ж день рідної мови, і дітки  запросили мене на свято

Параска. Боже! Прислав Господь на мою голову Палажку. Чого  це ти в моїй хаті на свято прийшла?

Палажка. А бий тебе лиха годино. Чую — Параска вже обізвалась. Добрий вечір, Парасю.

Параска. І вам такого, якщо не жартуєте.

Палажка. А чого ви такі сердиті?

Параска. Вона ще й питає. Чи ти забула, клята Палажко, як підвісила мого підсвинка, коли він заліз до тебе в город?

Палажка, Ах ти ж клята Параско! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город та поїв усю мою цибулю, жодної не лишив.

Параска. А бий тебе сила Божа, ще я не чула одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли. Та ти ж після цього всю мою цибулю вирвала і жидам продала.

Палажка. А тьху на тебе і на твого батька з твоєю цибулею! Що мені на світі божому робити? Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись!

Параска. Це ти мені тьху? Та я ж зараз як візьму тебе за чуприну, та як брякну об землю, то й очі повилазять.,

Палажка. А я як заверещу, як заверещу!

Параска. Ану ж цить! Та ж сьогодні свято мови. А ви таке завели.

Палажка! Ой, і справді. А ми за своїми балачками забули, що сьогодні свято. Та давайте ж помиримось, сусідонько!

Параска. Давай сусідонько, давай помиримось.

Разом: Зі святом, людоньки!

Параска: А ти чула, що в цій школі діти такі талановиті, що самі пишуть вірші?

Палажка: Та ти що?! От би послухати.

Параска: Ну то давай. Я думаю, вони не відмовляться

Читання власних віршів

Пісня «Човен»

Ведучий 2 Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники.

Ведучий 1

Українці завжди славилася веселістю та гумором. Дорогі друзі українську мову, літературу треба добре знати, щоб не було так як отому парубку ,про якого ми розповімо  зараз. (сценка Стецько і Галька.)

Сценка 

Стіл із яствами, за ним сидить Стецько, їсть.

Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би- їв, і стояв би – їв, і лежав би – їв, і спав би – їв. . .

З’являється Галя.

Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл.

Галя: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало?

Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . .

Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу.

Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу.

Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв.

Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака!

Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш.

Стецько: А як то воно грамоту знать? Ще я такого не куштував.

Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О».

Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком.

Галя: Оце «ес»

Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота.

Галя: Оце буква «І».

(Стецько підходить, домальовує)

Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається.

Галя: Оце «У».

Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га?

(замахується)

Галя: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача.

Учень.

Не боялася дівулька

Ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу на нещасні «трійки»,

Але в мами є знайомий

В університеті.

– Будеш ти на філософськім

Вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен,

Ляпнула дівулька,

Що жив колись на Вкраїні

Філософ Каструля.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу:

– Я вам радив би вступити

В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжечки

І оладки гарні.

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не плутає Каструлю

Зі Сковородою.

Танець «Ми українці»

Ведучий А як ви думаєте, чи легко вчити українській мові?

Ведучий. І які вони, вчителі української мови

Ведучий. До вашого перегляду сценка « Вчителька української мови на побаченні»

Він: Леся…

Вона: ЛесЮ!

Він: Коли я тебе встрєтіл…

Вона: Зустрів!

Він: Я поняв…

Вона: Зрозумів!

Він: Що ти – моя неповторіма…

Вона: Неповторна!!! Ох… А тепер зберись і повтори все речення спочатку.

Він: Лесю! В общем…

Вона: Отже!

Він: Отже, я покликав тебе до ресторану, щоб відзначити подію – я придбав яхту. І вгадай як я її назвав?

Вона: Не маю жодної уяви

Він: (повільно) Леся Українка

Вона: Ох!

Він: Таке ім’я написане на яхті, але вгадай як я офіційно вписав її у папери?

Вона: Як, коханий?

Він: (піднесено): Лариса  Петрівна Косач

Вона: Який же ти в мене романтичний! Це  справді доречно відзначити!

Він: Зараз покличу офіціанта (йде)

Вона (швиденько телефонує подрузі): Маринко, привіт! Ану вгадай, де я!

- Ні, не на педраді! Чого б я тоді телефонувала?

- Ні, не на батьківських зборах!

- Ні, не в театрі Магара!

- Та ні!!! Послухай, я НА ПОБАЧЕННІ!

- Ні, не на літературному побаченні з Іваном Франком,  а на справжньому у справжньому РЕСТОРАНІ!

- Все, бувай, бо зараз шампанське принесуть (сміється)

Він повертається. Слідом заходить офіціант.

Офіціант: Здравствуйте!

Вона: (обурено) Що?!!!

Офіціант: (спантеличено) Що що?

Вона: А ну швиденько вийди з класу тьфу залу, перевір у паспорті своє громадянство і повертайся, а ми зробимо вигляд, що сталася прикра помилка.

Офіціант тікає з класу, стукає в двері

Вона: Ввійдіть

Офіціант: Доброго вечора, шановне товариство! Дозвольте запропонувати Вам меню

Вона: (читає меню) Так… Тірамісу… Фондю… Фуагра… Карпаччо… Шановний, а чому у вас всі страви – це слова іншомовного походження?

Офіціант розводить руками

Вона: Я не розумію, де наші українські страви: калач, рогалик, борщ, куліш, лемішка, пундики врешті-решт?

Офіціант: Вибачте, але таких страв у нас немає.

Вона: Тоді записуйте. Приготувались? Ми будемо замовляти пюре з духмяним тмином, жовтогарячими помідорами і питимемо морквяний сік.

Офіціант: А як?..

Вона: НЕ ЗНАЮ! Не знаю, як пишеться: морквяяяяний, духмяяяяний, тмяяяяний… Не знаю. Записав? Давай подивлюсь.

Дістає з маленької сумочки: крейду, зошити, «Кобзар», червону ручку.

Він: Крейда? Нехай. Ручка? Нехай. Зошити з української мови учнів 9 класу? Розумію – як завжди будеш перевіряти в таксі. Але навіщо ти притягла на наше побачення Тараса Григоровича?

Вона: Ти що?! Я на двір без «Кобзаря» не виходжу! (перевіряє листочок офіціанта) Шановний, три помилочки! Ганьба. На чайові навіть не розраховуйте!»

Вірш «Рідна мова»

Пісня «Мова єднання»

Ведучий:  Всі  ми знаємо  багато  українських  пісень.

Адже,  пісня – це  душа  народу

Народна  пісня – голос  невмирущий.

Вона ніколи, як  хліб  насущний.

Не  вийде  з  людського  сущого  життя.

Звучить  пісня  « Пісня про рідну мову»  у виконанні  Субботової