Свято "Мандрівка стежками української писемності та мови"

 

Свято «Мандрівка стежками української писемності та мови»( до Дня української писемності та мови)

 Мета: ознайомити учнів з слов’янськими просвітителями Кирилом та Мефодієм та їхнім послідовником  Нестором Літописцем; з історією виникнення слов′янської абетки; найдавнішими пам′ятками писемності українського народу; основними віхами становлення української мови; розвивати мислення, пам′ять; виховувати в учнів пошану до людей, які багато зробили для розвитку слов’янської писемності і культури, любов до рідного слова.                           

 Обладнання:  комп’ютер, книжкова виставка « Мова моя калинова», ілюстративний матеріал, презентація.

Хід заходу

 Звучить пісня «Це моя земля» (музика Л. Остапенко, слова         О. Ткач)(слайд 1)

Учень 1. (слайд 2)

О слово рідне! Пращура молитво!

Громи Перуна, Велеса поля!

Софія Київська - творіння Ярослава -

Слов'яномовна праведна земля.

Учень 2.

О слово рідне! України слава,

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

Учень 3.

О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось - ні!

 

Учень 4.

О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

                                                                             М.Лещенко

Ведучий 1. (слайд 3)

Зародившись у давні часи, українська мова витерпіла страшне лихоліття, переживши утиски загарбників наших  земель - Польщі, Московії. Перегорівши, як криця, мова дійшла до нас чистою, мужньою, багатою.

Сьогодні, 9 листопада, - День української писемності і мови. Це свято відзначається  з  листопада 1997 р.

Тож звернемося до історії української писемності.

 Учень 1. (слайд 4)

Письмо -  найбільший винахід людства, адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Саме писемні знаки дали людям можливість зберігати й передавати знання.

Питання про виникнення письма, як і мови, завжди привертало увагу лінгвістів. У сучасній мовознавчій науці письмо досліджує розділ мовознавства, що зветься «Графіка».

Учень 2. (слайд 5)

Кожен народ ішов до створення писемності своїм шляхом. Та етапи розвитку письма в усіх народів земної кулі приблизно однакові.

Первісні люди, щоб запам'ятати місце перебування та напрям руху мисливців, сигналізували про наявність певних предметів або істот на тому чи іншому місці, у певному порядку укладаючи зламані гілки дерева, стріли, камінці і т. ін. Це були перші спроби людини передати повідомлення за допомогою знаків. Чи ж можна вважати ці знаки письмом?

Часто самі речі не означали нічого, а використовувались як умовні знаки. Таким було письмо кіпу, поширене в давніх інків, це «вузликове» письмо: на паличку нав'язувалися різнокольорові шнурки з вузликами. Таким було письмо ірокезів - вампум на черепашках, кожна з яких мала певне значення, про яке домовлялися заздалегідь. Так, черепашка, пофарбована в білий колір, означала щастя, мир; чорна попереджувала про небезпеку, червона знаменувала війну.

 Учень 3. (слайд 6)

3 глибини тисячоліть, з епохи палеоліту, дійшли до нас малюнки на скелях: зображення тварин і людей, вирізьблені на поверхні каменю. Вважається, що наскельні малюнки та різьблення мають стосунок до мисливської магії. Люди вірили: якщо перед полюванням намалювати тварину і простромити її зображення стрілою,  полювання буде вдалим. Ці первісні малюнки й різьблення про щось повідомляли і були попередниками піктографії (з лат. pictus – розмальований, grapho - пишу) - малюнкового письма. У період піктографії наскельний малюнок почав виконувати нову функцію, зі знака первісної магії перетворившись на розповідь. З'явилася графема - начертальний знак, який властивий писемності.

 Учень 4. (слайд 7)

 Сучасні слов'янські алфавіти беруть початок з кирилиці - системи писемних знаків, за допомогою яких слов’янський просвітитель Кирило записав релігійні тексти. Проте на Русі й раніше існувало письмо: у вжитку були літери різні типів, які мали локальний характер.

    Розрізняють кілька графічних норм кириличного письма, поширеного в Київській Русі: устав, півустав, скоропис, в'язь.

 Учень 5. (слайд 8)

 Сучасне слов'янське письмо побудоване на основі кирилиці. Ним послуговуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Слов'янський алфавіт обслуговує потреби десяти відсотків населення Землі.

Українське письмо - фонографічне, основним принципом його є дотримання відповідності між буквою і звуком.

Ведучий 2. А чи знаєте ви, як виникли мови? Хто їх створив? Чому усі мови різні? І поруч зі мною представники різних народів. Ось вони вам і пояснять, як виникли мови

Як придумали французьку мову?

• А нехай половина літер читатимуться як-небудь, а інших і зовсім не буде. А ще при цьому нехай «ер» у ніс вимовляється.

Як придумали англійську?

• А нехай букв буде небагато. Усі вони прості, але читаються як завгодно. А ще,  щоб значення слова змінювалося від прийменників.

Як придумали італійську?

• А нехай усі слова закінчуватимуться на голосні. А ще й руками махати, бо жарко.

Як придумали китайську мову?

•         А нехай замість слів використовують звуки природи. Ось тут я каляку-маляку намалюю. Ось тут начебто Сонце, а це воли пашуть Землю. Нехай це означає «стіл».

Як придумали українську мову?

• Нехай у мові не звучать поруч приголосні  або голосні, нехай чергуються. І щоб цією мовою співалося гарно!

Ведучий 1. Так, дійсно, наша мова – наймилозвучніша з усіх мов. А хто ж стояв у витоків слов′янської писемності, хто створив алфавіт, хто займався перекладом церковних книг? А про це ми запитаємо наших глядачів

Інтерв′ю (зал)

• Кого вважають творцями слов′янської азбуки?(Кирило і Мефодій)
• Як вона називалася?(кирилиця)
• Хто з братів був молодшим?(Кирило на 12 років)
• Як вимовлялася перша літера кирилиці?(аз)

 Перегляд слайдів 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16)

Ведучий 2. А зараз ми спробуємо перенестися в ті давні часи і уявити , що спонукало Кирила й Мефодія створити алфавіт. Отже, наша жартівлива версія створення кирилиці.

Сценка «Кирило і Мефодій»

Виходять Кирило і Мефодій зі стільцями:

• Здорово, Кирило!
• Здоров′ячка, Мефодію!

Виходить цар.

• Здорово, цар-батюшка!
• Здорово, Кирило, здорово, Мефодію! Проблеми в мене. Думи тяжкії терзають, а печаль всепоглащающая душу мою гложет. Аспид этакий!

Пауза.

 Кирило до Мефодія:

• Погано йму…

Цар:

• Азбуку надобно придумать, а то в школе никаких уроков нет, окромясь трудов и физкультуры. Совсем детишки от рук отбились. Шалят отроки. Придумайте им азбуку.
•  Думай, думай, Кирило.
•  Думай, думай, Мефодію!
• А придумаймо букви!
•  Ась?
• Точно, перша буде аз!

Цар:

• Загадочно глаголишь!
• Точно, глаголити! Ще одна літера!
• А можна ще їм правила придумати, щоб у цих дітей взагалі дах зірвало! Нехай вчать!
• А нехай за нашими правилами у слові шіснадцять Т буде. Шістнадцять! (сміється). Ага, а ще шістсот (сміється)

Разом:

• Шістсот!  Бідні діти…
• А нехай перед К, П, Т, Ф, Х С писатиметься. С перед кафе птах (Сміються)
• Птахи кафе відкрили!
• А ще у чужинських словах після «де ти з′їси цю чашу жиру» нехай И пишеться!
• Оце закрутили! А ще можна придумати розділові знаки!
• А навіщо?
• Не знаю поки що. Ось крапка, кома, крапка з комою.
• А я контрольний «ЛАПКИ». А як ми це все назвемо?(замислюється)
• Кирило, що в тебе з лицем?
• Точно! Кирилиця!

Виходить цар:

• Ну, что?  Придумали?
• Придумали, цар-батюшка.

Цар читає. Сміється.

• Самі в шоці!
• Мало заморочек, мало. Отроки ето враз освоят!
• А нехай їм учителі за букви цифри ставлять!

Цар:

• Єс!
• Що?

Цар:

• Ну, ето, ликую я, аки отрок молодой. Пойдем Русь- матушку просвещать!(слайд

Ведучий 1. Це, звичайно жарти, але все могло бути. Та чи вдалося просвітителям заморочити сучасну молодь, ми зараз дізнаємось! І у нас у гостях відома телеведуча Ольга Фреймут. Вона перевірить чистоту вашого мовлення.

Гра з залом

Ольга  Фреймут. Вітаю вас, діти! Я дуже вдячна вам за запросини. Давно хотіла поспілкуватися  з дітьми вихованими та чемними, оскільки останнім часом мені це не так часто доводилося робити. Адже ви знаєте, що я  була  директором Школи панянок у проекті «Від пацанки до панянки» на Новому каналі, а там ох і непрості були дівчатка! Різні завдання вони виконували. Але своєї мети наша спартанська школа досягла. Вона виховала  справжніх леді. Одним із завдань школи  було навчити їх спілкуванню, познайомити з книгою. Адже,  людей, які читають, видно одразу. Вірніше чути. Їх словниковий запас щодня збагачується цікавими словами, якими вони вміло оперують у повсякденному житті. Слухати таких – одне задоволення. Я хочу переконатися, що серед вас є такі.

• Отже, я оголошую перший конкурс, який називається «Українською – модно!».

Завдання:  пояснити значення  слів:

анітелень( ні слова, ні звука);

цмулити (пити щось із насолодою);

виднокрай (обрій, горизонт);

 уторопати (зрозуміти);

 шибайголова (смілива людина, яка нічого не боїться: зірвиголова, відчайдух(слова-синоніми);

 плекати (з любов′ю виховувати когось, вирощувати щось, зберігати в пам′яті);

 кепкувати (глузувати, насміхатися, сміятися з когось(чогось).

• Конкурс  «Коректор»

Завдання: переробити неправильно сформований вислів

1. Бачити власними очима  (бачити на власні очі  ).
2. Бродити вуличками  ( блукати вуличками ).
3. Це буде іменник ( це іменник ).
4. Вдягати прикраси (надівати прикраси).
5. Вести себе ввічливо (поводитися ввічливо).
6. Йому везло постійно ( йому щастило всякчас).
7. Взяв себе в руки (опанував себе, отямився).
8. Я вибачаюся (вибачте мені).
9. Він гарно виглядає (він має гарний вигляд).
10. Виключати струм (вимикати струм).
11. Відкрий вікно (відчини вікно).
12. Відкрити очі (розплющити очі).
13. Втратити свідомість (знепритомніти).
14. Губимо природу (знищуємо природу).
15. Задзвонити (зателефонувати).

• Конкурс  «Народ скаже, як зав′яже»

Завдання: пояснити значення українських народних висловів.

1. В одно вухо входить, а в інше виходить  ( так говорять про неуважних людей).
2. Двох слів до купи не зв’яже  ( так говорять про тих, хто не вміє гарно говорити).
3. Не поговоривши з головою, не бери руками (спочатку думай, а потім роби).
4. Пильнуй свого носа, а не чужого проса ( відповідай перш за все за себе)

 

     

• Шаради

Завдання: складіть  швидко слово з перших складів поданих слів.

1. Диня, тисяча, насип.  ( Дитина )
2. Долина, роги, гараж. ( Дорога )
3. Сокіл, роса, камінь. ( Сорока )

 

• Конкурс « Утвори слово»

 Завдання: замість пропущених букв поставити відповідні займенники і утворити  слова.

 …рина,  …кола, … мофій, …рій, …ок

 ( Ярина, Микола, Тимофій, вирій, вінок)

Ольга Фреймут.  Отже, час підсумків. Я хочу вам сказати, що ви мене не розчарували. Я вас вітаю. Я щаслива бачити  таких розумних дітей. Думаю, що ви і надалі будете працювати над своїм мовленням,  адже володіння мовою - це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей володіють рідною мовою досконало. Звучить навкруги потворний суржик, небезпечний і шкідливий.

      Поет-академік Максим Рильський закликав: «…пильно й ненастанно політь бур'ян». А бур'яну ж у нашій мові так багато! У мовлення вкрадаються так звані «сучасні» вислови, які насправді є  вульгаризмами. Слова «класно», «блін»,  «кльово», «прикид», «балдьож»  засвідчують духовну убогість людини, відсутність у неї національномовної свідомості. А ще досить часто чуємо вислови на зразок «построїли дом», «музикальна школа», «сама краща дівчина», «відкрийте вікно», «підніміть руки»…  Забур’янює нашу мову  суржик!

 Говорити треба правильно, бо перед кожним із нас стоїть відповідальне завдання - зберегти надбання наших предків, усе зробити для збагачення духовного потенціалу нації, щоб відродилась і розквітла Україна, щоб усміхнулася доля нашого народу. Я бажаю вам прославити вашу школу своїми знаннями, вчинками, талантами. Адже, я переконалася, що ви – талановиті діти і з вами приємно спілкуватися. До побачення і до нових стріч!

 

Учень читає вірш М.Рильського «Мова»(слайд 17)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим  життям.

 

Прислухайтесь, як океан співає -

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово - це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

 

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й  Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад.

 

 

Ведучий 2. А зараз пригадаємо історію літописання, яке почалося в Україні  відразу після прийняття християнства. На жаль, старовинні літописи не дійшли до нас в оригіналах,  зберігшися лише в копіях або переробках.

У 1113 році з′явилася славнозвісна праця печерського літописця Нестора «Повість минулих літ» (слайд 18)

 

Учениця читає текст (слайди 19, 20, 21, 22, 23, 24)

«Він прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб згодом стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Тут він ще застав славетного Феодосія Печерського, не раз розмовляв із ним і потім залишив для нащадків образ цього мудрого й чесного чоловіка, який дбав про благо рідної землі і хотів щастя для кожної людини.

Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знав і давньоруські, й іноземні літописи, які читав в оригіналі. Його називають літописцем. Він справді вів літопис, але правильніше було б називати його письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Київської Русі, а батьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті минулих літ» (пригадаємо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправи княгині Ольги над мешканцями міста Іскоростеня). Це вже виходило за рамки загальноприйнятих тоді сухувато-ділових літописних сказань. Так художньо яскраво в нашому краю раніше не писав ніхто.

Ведучий 1. У цілості збереглася найцінніша пам'ятка давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». А найперша писемна пам'ятка, написана в Києві 1056-1057 рр., - це «Остромирове Євангеліє». На «Пересопницькому Євангелії» присягали на вірність Україні наші президенти (слайди 25, 26, 27, 28).

Ведучий 2. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI століттям. (слайди 29, 30, 31)

Сучасна українська літературна мова пов'язана з конкретною датою - виданням «Енеїди» І.П.Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

Ще одну дату - 1840 рік, коли вперше було видано «Кобзар» Тараса Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому важкому шляху були і перепони, і заборони, найкращі сини й дочки народу віддавали за рідне слово свої життя.

Ну що б, здавалося, слова? (слайд 32)

Слова та голос.

Більш нічого.

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує...

                         Тарас Шевченко

 Ведучий 1. Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу  царів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів. На слайді ви можете бачити «чорні» дати у скорботному календарі української мови.(слайд 33)

Тернистий шлях української мови

 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

 1769 рік – видано розпорядження Російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

 1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.

 1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

 1876 рік – указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.

 1884 рік – закрито всі українські театри.

 1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

 1914 рік – російський цар Микола II забороняє українську пресу – газети і журнали.

 1923 рік – початок відродження української мови після проголошення XII з'їздом РКП(б) українізації.

 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах і поділ класів на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

 1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.

(слайд 34)

Учень 1. Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

 

Учень 2. Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей,

Та сповнена любові і відваги

З-за ґрат летіла птахом до людей!

 

Учень 3. Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі,

тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

 

Ведучий 2. Немає жодного українця в світі, який не чарувався б мелодійністю, душевністю нашої народної пісні.

Учні співають українську народну пісню «При долині кущ калини»

  ( Слайд 35)

 

Ведучий 1. У десятій статті Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Ми повинні постійно дбати про дальший розвиток і збагачення рідної мови, про що так переконливо і зворушливо говорить сучасний  поет Олесь Лупій у своєму вірші «Говоріть».

 

Учень читає вірш О. Лупія «Говоріть».

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 

Як воліла б відкритися ваша душа,

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, або дать відкоша.

 

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

 

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть.

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

 

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

(Слайд 36)

Учень 1.

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе,

І дужі хвилі гомонять Дніпрові

 

Учень 2.

В тобі живе Карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня!

 

Учень 3.

Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти - розуму народного скарбниця!

Учень 4.

Як легко йти з тобою по землі

І підставлять вітрам лице відкрите!

Для мене ти - як і насущий хліб,

Без тебе я не зміг би в світі жити.

(Слайд 37)

Ведучий 2. Отже, ми пригадали історію виникнення писемності, та, прослухавши виступи  товаришів,  укотре відчули красу нашої рідної мови.

День української писемності та мови став святом, яке гуртує усіх нас – на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Кожен народ відбувся тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

 

Ведучий 1.

 Щиро вітаємо вас із Днем української писемності та мови. Упевнені, що українська мова й надалі служитиме єднанням між минулими і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ.

 

Ведучий 2.

 Бажаємо вам зберегти й утвердити українську мову, виплекану нашими пращурами, адже вона створює індивідуальне обличчя країни і нації. Нехай материнське слово буде для всіх оберегом та духовним джерелом життя.

 

Разом.

 Щастя, миру, добра.

 

Пісня «Україна – це я…»