Докорінне реформування й удосконалення сучасної корекційної педагогіки потребує від вчителя безперервного оновлення теоретико – методологічного підґрунтя, створення умов для розвитку і самореалізації особистості з особливими освітніми потребами.
Забезпечити глибоке й міцне засвоєння учнями знань і вмінь – одне з головних завдань, що стоять перед вчителем.Його здійсненню сприяють методи, прийоми та організаційні форми навчання, що активізують пізнавальну діяльність розумово відсталих школярів. Математика є одним із предметів, який викликає значні труднощі в більшості дітей з порушенням інтелекту. Формування обчислювальних навичок – важка й не цікава для учнів робота, якщо вчасно не вносити різноманітність в її організацію. Однією з педагогічних умов, від якої залежить ефективність уроків та підвищення рівня розумової та пізнавальної активності є рівень їх працездатності. Працюючи над цією проблемою застосовую різні методичні прийоми та методи, що розширюють пізнавальні можливості та здібності учнів, розвивають їх вміння аналізувати і синтезувати, спостерігати, порівнювати, узагальнювати набуті знання та згладжують істотні вади психіки, емоційно – вольової сфери і забезпечують зростання фонду їх здібностей. Низький рівень самостійності у виконанні завдань особливо виявляється тоді, коли учням необхідно виконати розумові, інтелектуальні дії, визначити мету і завдання діяльності, шляхи їх досягнення, спланувати хід виконання завдань, проконтролювати результати.
Сучасний урок – це педагогічний твір, вчитель вносить в нього свою творчість, свій методичний почерк. Це урок, насичений різномаїттям навчальних ситуацій, де діти охоче вступають в діалог з вчителем.
Розвиток математичних уявлень дитини з інтелектуальною недостатністю в більшій мірі залежить від якості педагогічних умов, в яких вона навчається.