Свято музики "Музичний цикл Пори року П. Чайковського"

Про матеріал

У нотному додатку до журналу «Нувеліст» за 1876 р., читачі побачили невелику п'єсу П. Чайковського «Січень. Біля каміну.» Протягом року журнал друкував п'єсу за п'єсою. Цикл, який композитор потім назвав: "Пори року". Так скромно, неначе непомітно народилась ця щира та прониклива поема про чаруючу красу природи. П.Чайковський по-новому розкрив пейзаж у музиці, зробив його частиною духовного світу людини.

Перегляд файлу

Музичний цикл  «Пори року» П. І. Чайковського

 

                                                                       Усний журнал

 

(На сцені   оформлені куточки   кожної пори року. Учні групами розміщені   біля них.)  Розпочинають ведучі.

 

                                          1. Природо моя! Що ти хочеш від мене?

                                              В душі моїй строгість воєнних пісень.

                                              Твоє розкриття і повне й земне,

                                              Мов дівчини плаття у вітряний день.

                                                                                               П. Тичина

 

  У  нотному додатку  до  журналу «Нувеліст» за   1876 р., читачі  побачили  невелику п'єсу П. Чайковського «Січень. Біля каміну.» Протягом року   журнал   друкував п'єсу за п'єсою. Цикл, який композитор потім назвав: «Пори року».

2.    Так скромно, неначе   непомітно   народилась   ця   щира та   прониклива   поема   про чаруючу красу природи.   П.Чайковський по-новому   розкрив   пейзаж у музиці,   зробив його частиною духовного світу людини. Тема циклу не нова в музиці: її по-своєму розкрили такі великі композитори, як Гайдн та Вівальді. У   Гайдна   -   цикл   скрипкових   концертів, в них  чудові   картини природи, прекрасні пейзажні   «замальовки» в музиці композиторів-романтиків XIXст.

3.  У Вівальді    - це  ораторія  «Пори року»,  в ній  відображені  сцени народного  життя, праці. Послухаємо, як  розповів   композитор   про природу  рідного краю, розкриємо сторінкийого музичного   оповідання.   У   цьому    нам   допоможе   поезія.   Бо   сам П.Чайковськийперед кожною п'єсою поставив епіграф.

4. Довгий   січневий    вечір, коли  за  вікном співає   завірюха. Біля   догораючого   каміну тепло, затишно,  все тут дихає  спокоєм, спонукає  до  спогадів,  до  задушеної розмови. Неначе чудодійна мова, звучить м'яка,  задумлива музика Петра Ілліча.

Це перша п'єса «Січень. Біля каміну».

 

                                                       Ліг сніг... Срібною ниткою.

                                                       В'ється тиша між вільхами,

                                                       Пахне юною вільгістю.

                                                       Пахне чистою вільгістю,

                                                       Пахне... вічністю.... Даль.

                                                       Я один, тільки тіні бігають,

                                                       У заметах камін зачарований,

                                                       Тільки віхола та біла мелодія...

                                                       Тільки сніг та біла мелодія.

                                                       Що я в сні? Ні - таки ж ні!

                                                                                        Б. Олійник

                (Звучить п'єса «Січень. Біля каміну»)

1.  У лютому    зовсім інша картина, зовсім інша музика. Неначе вийшли ми на широку засніжену  вулицю,  гамір, веселий  гомін  хлопців  та дівчат, які  несуться  із  снігових гір. Цю п'єсу композитор назвав «Масляна».

 

                                                     Снігу, ой снігу якого!

                                                     В білих снігах потонули гори,

                                                     Степи і долини...

                                                     Радий господар свитку свою розіслав по дорозі,             

                                                                       Свитку свою з найбілішої вовни,

                                                                       Свитку свою не надівану й разу.

                                                                       Наче чекають любого гостя якогось,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

 

                                                                                                                ( О.Олесь)

 

                                            (Звучить п'єса «Лютий. Масляна»)

 

2.    Березень  веде  нас  на залитий  сонцем  степовий  простір,  співає  жайворонок,  вже близько   весна. Не  будемо  шукати  в  цій   музиці  простого  наслідування  пташиного співу. Тут перш за все живе глибоке почуття   людини, охопленої думками про світло та тепло, охопленої весняним повітрям та новими надіями. Слухаючи п'єсу «Березень. Пісня жайворонка».

 П.Чайковського,   ми бачимо таку картину:

 

                                                    В небі жайворонки в'ються,

                                                    Заливаються, сміються,

                                                    Грають , дзвонять, цілий день

                                                    І щебечуть, і співають,

                                                                                  Із весною світ вітають

                                                                                  Дзвоном радісних пісень.

                                                                                  Ось вони на землю впали,

                                                                                  Щось шепнули їй, сказали

                                                                                  І розтали, мов у млі...

                                                                                  І щоб глянути на диво.

                                                                                  Виглядають полохливо

                                                                                  Перші проліски землі.

 

                                                                                                             (О.Олесь)

 

                               (Звучить п'єса «Березень. Пісня жайворонка»).

 

3.Весна до кожної людини приходить по різному, викликаючи інколи не схожі почуття. Для Чайковського вона розкривається в скромній простоті оживаючої зелені, перших весняних квітів, довгоочікуваного весняного гостя - квітневого проліска. Ледь помітного з - під вогкої землі.

     «Квітень. Пролісок» назвав цю п'єсу Петро Ілліч. Мелодія така колоритна, що хочеться співати її, перед нами з'являється картина відродження природи.

 

                                                                        Зійшли сніги, шумить вода,

                                                                        Весною повіва.

                                                                        Земля квіточки викида,                                                                                                                     

                                                                        Буяє травка молода.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

                                                                        Веселе сонечко блистить                                            

                                                                        Все мертве ожива

                                                                        Проміння щедро ллє,

                                             Гайок привітно шелестить,

                                             Неначе кличе пригостить,

                                             Струмочок виграє.

                                                                                       П. Грабовський

 

  Поле чорніє, проходять хмари,

  Гаптують небо химерною грою.

  Пролісків перших блакитні отари 

 Як тепло нам із тобою.

                                          М. Рильський

 

 Що миліш, як квітень віє?

 Він старому смерть несе,

 Вся природа молодіє,

 Оживає зразу все.

                             П. Грабовський

 

                                          (Звучить п'єса «Квітень. Пролісок»)

 

4.   «Травень. Білі ночі».  Ця п'єса  дихає насолодою,  захопленням, яке властиве, можливо, тільки музиці.

                                               О дивна ніч, о дика ніч жаги,

                                               Коли тремтить і чадіє любисток!

                                               Травневий шал -

                                               До забуття любити -

                                               Лишає обережно береги.

                             Усе в чеканні:

                             Від зорі до пня...

                             Ти не сумуй, що промине ця казка.

                             Усе в  чеканні, істинної ласки, бо навіть ніч,

                              Свого чекає дня.

                                                                                      (Б.Олійник)

 

                                              (Звучить п'єса «Травень. Білі ночі»)

 

1.  У   п'єсі   «Червень. Баркарола»   почуття   це  ще сильніше, ще захопленіше. Заколисуюча   мелодія у спокійному  ритмі  занурює   у   спокій   чудового   літнього вечора, в глибокі ліричні роздуми. «Баркарола» - одна з найпопулярніших п'єс. Її любили піаністи всього світу.

 

                                                      Надходить літо.

                                                      Чуєш бо ? - надходить літо.

                                                      Мліє гай. Ріка струнка

                                                      В садках дедалі цвіт, дедалі цвіт...

                                                      Рясніє небо. Дні вже не такі,

                                                      Повніє далина.

                                                      І за повіткою малина сивіє   Повніє далина.

 

                                                                                                        П.Тичина

 

                                                       (Звучить п'єса «Баркарола»)

 

 

2.   У  липні     композитор  подає   «Пісню  косаря».   Чайковський   знайшов  для   цієї картини нові зображувальні фарби, тут фортепіано звучить різноманітно - то як пісня, то як награвання.

                                                Гей, як вийде сонце з-за діброви,

                                                   Як на плесі крикнуть сірі гуси

                                                   І щаслива в лузі   перепілка

                                                   З трав роси холодної нап'ється.

                                                   Косарі вмиваються до сонця

                                                   Чистою, студеною водою,

                               З голубої,   доброї криниці,

                               Гострять коси , і чутно далеко

                               Їх шантачок   голосну  розмову.

                               Ходить вітер яром та горою,

Плачуть трави, тужать під косою,

Звіробої в'януть на покосі...

Ходить вітер, сушить білі роси.

 

                                                                М. Рильський                                                             

 

                                              (Звучить п'єса «Липень. Пісня косаря».)

 

3.     У п'єсі «Серпень. Жнива.»   Чайковський    створює     картину   трудового   народного свята. Петро Ілліч широко використовує найбагатші можливості фортепіано.

 

 

                                                Густа, медова теплота.

                                                Високі налива жита,

                                                Пшеницю, що стоїть стіною.

                                                Схилила ніжною рукою,

                                                І в кожнім колосі тяжкім

                                                Весняне сонце й майський грім,

                                                І все це віддано людині.

 

                                                                                   М.Рильський

 

                            (Звучить п'єса «Серпень. Жнива.»)

 

 

4.     На полювання кличе нас «Вересень. Полювання». Легко впізнати в звуках закличний спів мисливського рогу, та різкі звуки мисливців. Веселе хвилювання, полювання.

 

                                                      Що було - не вернеться. Одгуляло .

                                                      Жовто. Запливає вересень

                                                      У затоку жовтня. Вересню мій,

                                                      Веслами весело греби.

                                                      Ждуть тебе на березі з кошиком гриби.

 

                                                                                                  Б. Олійник

 

 (Звучить п'єса «Вересень. Полювання»)

 

1.Вслухаючись у «Осінню пісню» відчуваємо, що для композитора це прощання  з милими серцю картинами літа, як тихо спливає ця мелодія. Але це ще й казкова  краса золотої осені, її тайна. Мабуть, з цієї причини, тема, яку віддав Чайковський жовтню, - одна з найнатхненних.

 

 (Звучить п'єса «Жовтень. Осіння пісня» на фоні музики читається вірш)

 

                                      Квітчастий луг і дощик золотий,

                                      А в далині, мов акварелі, -

                                      Примружились гаї, замислились оселі...

                                      Ах, серце, пий! Повітря, мов прив'ялий   трунок.

                                                                   Це рання осінь шле цілунок

                                                                   Такий чудовий та сумний.

                                                                   Стою я сам, посеред нив чужих,

                                                Немов покинута офіра.

                                                І слухає мій сум природа.

                                               Люба.   Щира. Крізь плач, крізь сміх.

                                               Вона сама  царівна мила - не раз свій смуток хоронила.

                                                           В самій собі, в піснях своїх.

                                                           Стою. Дивлюсь. Так тихо, тихо скрізь,

                                                           Що ледве чути відгомони.

                                                          Лиш від осель пливуть тужні обнявшись, дзвони,-

                                                           Узори сліз, лише з над хмар часом прилине

                                                                  Прощання з літом журавлиним.

                                                                  Погасне, як грезет із риз...

                                                                  Гей, над дорогою стоїть верба,

                                                                  Дзвінкі дощові струни ловить,

                                                                  Все вітами хитає,

                                                                  Неначе сумно мовить:

                                                                  Журба, журба...

 

                                                                                                  П. Тичина

 

 

 

2. «Листопад. На трійці».

В різних    частинах мініатюри передається    жага  летючої трійки  коней, передзвін дорожніх дзвоників, пісня кучера повна меланхолії і туги.

 

                                               Осіння днина опуска чоло.

                                              Далекий обрій-голубе з червоним.

                                              І павутиння малиновим дзвоном

                                              Вколисує у  вибалку село.

 

                                                                                         Б. Олійник

 

 (Звучить п'єса «Листопад. На трійці»)

 

 

3.  Останній місяць року пророкує веселі новорічні свята . Ми знову в кімнаті, де були в січні, освітлена свічками, вона нагадує святкові почуття. Тут ігри, танці й, обов'язково, традиційна ворожба дівчат. Радісні новорічні чекання. Нехай зима ще йде на мороз, а сонце вже повернуло на літо. Довше стане день, а там і весняна вода зашумить, прокинеться  від зимового сну природа.

 

                                             В полі хуга,

                                            День не день.

                                            Хтось згори снігами сипле.

                                            Мов пелюстками вишень.

                                            Новому рокові чолом.

                                            Земний йому уклін.

                                            Нехай нас сонце і тепло

                                            Пов'є ласкаво він.

 

                                                                                 М. Рильський.

 

                                        (Звучить п'єса «Грудень. Святки»)

 

4. В простих невибагливих на перший погляд мелодіях, Чайковський відкрив нам свою душу, зобразив в дванадцяти мініатюрах безмежну любов до природи, до Батьківщини. Він міг би сказати словами М.Рильського:

 

                                  Люби природу не як символ душі своєї,

                                  Люби природу не для себе,

                                  Люби її для неї.

                                  Вона не тільки тема вірша або картини, -

                                  В ній є висоти незміримі й святі глибини.

 

                                                                                      П. Тичина

 

     Не всі можуть почути цю мову, зрозуміти її та Чайковський мав такий талант. У нього природа живе   прекрасним , трохи   таємничим життям. Природа та душевний  стан  в мініатюрах зливаються разом, викликаючи відповідне почуття повної свободи. Радості  та  часткової  туги. В музичному  циклі   «Пори   року»   народилась    музика    російського пейзажу, підслухана чуйною душею великого музиканта.

 1.     У мініатюрах Чайковського пейзаж тісно пов'язаний з настроєм та почуттям людини. Кожна з його різних за настроєм п'єс, закінчений цілісний твір, а разом - чудова хвилююча поема.

2. Музична мова цих п'єс говорить про те, що вони створені російським композитором. Слухаючи їх, пригадуємо дивну простоту народних ліричних пісень, романсів, рухливі ритми танців.

3.Інколи в звуках фортепіано ми неначе чуємо звуки народних інструментів. Натхненний фортепіанний спів нагадує картини художників, наповнений   незрозумілим почуттям близькості з природою, подяки їй.

4. До нових зустрічей.

 

Використана література

 

1. ГрабовськийП.Вибрані твори. К., «Веселка» . 1987.

2. Олійник Б.Вибрані твори. К., «Веселка» . 1992.

3. Олесь О.Вибрані твори. К., «Веселка» . 1995.

4. Тичина  П.Вибрані твори. К., «Веселка» . 1991.

5. Рильський  М.Вибрані твори. К., «Веселка» . 1994.

6. «Жизнь Петра Ильича Чайковского» (3 т., 1903), составленная его братом, литератором М. И. Чайковским. Сюда вошёл материал из архива Чайковского, «Памятной книжки правоведов XX выпуска», Мордвинова (СПб., 1894), «Воспоминаний о П. И. Чайковском» Кашкина (Москва, 1896) и газетных статей о сочинениях Чайковского. Переиздан в 1997 году (М., Алгоритм).

7. Клименко И. A.. П. И. Чайковский. Краткий биографический очерк. - М., 1909.

8. Коптяев А. П.. История новой русской музыки в характеристиках, вып. 1 - П. И. Чайковский. - СПБ., 1909, 1913.

9. Берберова Н. Н. Чайковский. История одинокой жизни. — Берлин, 1936.

10. Берберова Н. Н. Чайковский. Биография. - СПб.:Лимбус Пресс, 1997.

11. Тюменева Г.Чайковський і Україна. -Київ: Мистецтво, 1955.

12. Орлова Е. М. Пётр Ильич Чайковский. - М., 1990.

13. Энтони Холден. Петр Чайковский. Пер. с англ. - М. :Эксмо, 2003. - 672 с.

14. Познанский А. Пётр Чайковский. Биография. (В 2-х т.) -СПб.:Вита Нова, 2009.

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Єрмак Марина Миколаївна
    Гарна робота. Вірші українською мовою. Дякую.
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
24 лютого 2018
Переглядів
1584
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку