Свято "Невидимка ходить гаєм..."

Свято Осені «Невидимка ходить гаєм…»

Підготувала і провела вчителька початкових класів вищої категорії Щекичинської ЗШ І-ІІ ступенів Корецького району Рівненської області Осійчук Валентина Адамівна

Мета:закріпити знання учнів про осінні явища в житті рослин та тварин; на     

                на основі художніх творів навчати їх спостерігати за змінами у приро-

                ді; розвивати спостережливість, образне і логічне мислення, всебічні 

                духовні й творчі здібності; бачити і розуміти прекрасн в природі; ви-

                ховувати патріотичні почуття любові до рідного краю, дбайливе став-

                лення до навколишнього середовища.

Обладнання: прикрашений зал гіллячками калини та горобини, осіннім

                               листям, кошик з яблуками та виноградом, гриби, пеньочки. 

   1) Добрий день вам, люди добрі,

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

          Щастя та добра бажати.

2)Хай, добрі люди, вам щастя буде,

Хай буде доля на все роздолля.

А до того – літ пребагато

На добро та згоду в хаті.

Вчитель.  Сьогодні у нас не зовсім звичне свято. І гостей ми чекаємо особли- вих.  Та найголовніша гостя у нас вже на порозі. Хто вона – ми маємо відгадати.

У садах, гаях блукає,

Жовті шати одягає.                                             

Золотисту стелить постіль,

Жде сестрицю білу в гості.

(Звучить мелодійна  музика. До зали входить Осінь).

Осінь.  Я дуже вдячна вам . що ви запросили мене на свято.

Вчитель. Осінь… скільки поезії у цьому золотаво-сонячному слові й скільки радості та смутку. Її часто називають золотою, замріяною, чудовою, щедрою. Слухаєш, спостерігаєш природу в осінні дні і відчуваєш усю її урочисту красу. Вона особливо м’яка, ніжна, як гарна мелодія. У ній поєдналися чарівність барв теплого літечка з першими подихами наступних холодів зими.

    Письменники, художники, композитори за допомогою своїх специфічних за- собів передають красу осінньої природи. Для художника – це фарби, для компо- зитора – музичні звуки, а для письменника і поета – слово. Осінь надихала бага-

тьох митців на створення геніальних творів.

Звучить пісня « Літо минулося» (Муз. Я.Степового, сл. К.Різниченко).

Літо минулося, листя летить.

Поле заснуло, мов мертве лежить.

 

Вітри буйнесенькі в полі гудуть.

Сиві тумани по луках женуть.

 

Дощик дрібненький  щодня моросить,

Гай пожовтілий так сумно шумить.

 

Сонечко ясне не хоче світить.

Осінь сумная на хмарі лежить.

Осінь.  Діти, а чи знаєте ви, як звати моїх синочків-осінніх місяців?

(Відповіді дітей).

Вересень У південний край землі

                  Відлітають журавлі.

                  Знов лункий шкільний дзвінок

                  Всіх покликав на урок.

                  Як цей місяць звати?

                  Прошу відгадати.

Вчитель.  Назву «вересень» пов’язують з рослиною  верес, що саме цвіте в цьому місяці. Верес як і липа має велике значення для бджільництва.

3)У серпанку павутинки

Білі ниточки снуються.

Вже тумани по долині

У ранкову пору в’ються.

 

4)В лісі  верес розкриває

Свої келешки бузкові.

І багрянець покриває

Пишні грона калинові.

 

5)Вересневе небо синє

І сади ще пахнуть літом.

В палісадниках жоржини

Розгорілись дивоцвітом.

 

6)В осінній день йдемо до школи

На свято першого дзвінка.

Це значить. що пора до книжки –

Прийшла ж бо осінь золота.

Вчитель. Немає мудріших, ніж народ, учителів. І про місяць вересень у народі кажуть таке:

Учні (по черзі):

1. Вересень – рум’янець року.
2. Садок у вересні, як кожух у січні.
3. Вересень студений, але ситний.
4. Вересень струшує груші в садочку.
5. Як вересень, то й дощик сіє.
6. 3 вересня, на Тадея, селянин не журився – в хаті хлібець завівся.
7. 4 вересня, на Боголіпа – час перших осінніх заморозків.
8. 6 вересня, Євтихія, - якщо днь випадає дощовий – буде осінь погожа і щедрий урожай у наступному році.
9. 11 вересня, Усікновення глави Івана Хрестителя, - це період останніх гроз.
10.                      14 вересня, Семена. До цього дня селяни поспішалиповністю обсіятися озиминою. В цей день, у давнину, коли не було електрики, запалювали посвіт – пристрій, яким освітлювали хату. Вогонь від посвіту мав зберіга- тися в хаті аж до Великодня.

11)19 вересня, Чудо Архистратига  Михаїла. Від цього дня починали святку- вати храмові свята.

12)21 вересня – Друга Пречиста. З цього дня можна було засилати сватів.

13) 27 вересня, Здвиження. Одне з найзагадковіших осінніх свят.

Звучить українсь народна  пісня «Що нам осінь принесе?» (1 клас) .

Що нам осінь принесе?

Що нам осінь принесе?

Яблучка медові, пахучий мед,

Яблучка медові, пахучий мед.

Що нам осінь принесе,

Що нам осінь принесе?

Хлібця золотого на цілий рік,

Хлібця золотого на цілий рік!

Жовтень. Кличуть нас ліси, поля, сади

                  Дозбирати осені плоди.

                  Із дерев спадає листя жовте,

                  То землею ходить місяць…

Вчитель.  Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких по- яснень. Довколишні гаївже зодяглися в яскравий привабливий  жовто-гарячий колір з усіма його відтінками. Назву «жовтень» почали використовувати ще у ХІХ столітті. Були ще й інші назви: грязень, хмурень, зазимник. Однак найточнішою можна вважати народну назву «весільник». Бо починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. У народі так і казали: жовтень – на весілля багатий.

7)Листя жовте і червоне

Легко з дерева злітає,

Мов метелик на долоні

З тихим шелестом сідає.

 

8)Сяють золотом берези.

Жовтень всім вінчає осінь.

Журавлиний клин мережить

Висоти холодну просінь.

 

9)А ряска в заводі тихенько

Плете зелені килимки.

На них гойдаються легенько

Вербові човники-листки.

Вчитель.  А ще про жовтень кажуть таке:

Діти (по черзі):

1. Вересень пахне яблучками, а жовтень – капустою.
2. Жовтень ходить по краю та й виганяє птах до раю
3. Жовтень як не з дощем, то зі снігом
4. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало – чекай суворої зими. Якщо все – зима буде теплою.
5. Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехолодить.
6. Не встиг в жовтні роздивитись, як сонце зійшло, а воно вже на заході.
7. 4 жовтня,  Кіндрата,- починали готуватися до зими.
8. 5 жовтня, Фотія, - якщо листя з берези ще не опало, то сніг ляже пізно.
9. 9 жовтня, на Івана Богослова, завершували всі польові роботи.

10)14 жовтня, Покрови, - починалися вечорниці та весілля.

11)Свято Покрови належить до числа великих. Особливо популярним воно

 було у козаків. Покрова також є заступницею жіночої та дівочої долі. День

 Святої Покрови є переломним: після нього вже починала нагадувати про себе зима. Тому й казали: «Покрова всю землю покриває листяьм або сні- гом» або « По Покрові, то й по теплі».

12)20 жовтня, Сергія Послушного. З цього дня вже чекали зими.

Звучить пісня «Осінь сумная». (Муз. О.Зозулі, сл.К.Перелісної). 

Осінній дощ в віконечко все стукає дрібненько;

За хмару, видно. Сонечко сховалося раненько.

Травичка вжухла. Журавлі

Курличуть: « В вирій! В вирій!»

А я всміхнуся осені такій сумній і милій.

        Приспів:

Літо, літо, ти минуло тихо.

Осінь, осінь, стука на поріг.

Листя жовте стало на порозі.

Осінь, осінь – року оберіг.

 

Блакитне небо осені. Останній промінь сонця

Мене зігріти вирішив і заглянув в віконце.

Осінні жовті кораблі пливуть, пливуть усюди

І літо з ними попливе , а я чекати буду.

        Приспів:

Листопад. Крапле з неба, дахів, стріх

                   Дощ холодний, перший сніг.

                   Почорнів без листя сад.

                   Що за місяць ?

Вчитель.  Назва останнього  місяця осені говорить сама за себе. У цю пору з дерев опадає останнє листя; ліси та садки стають незатишними, непривітними. Досить цікавими є давні назви листопада – напівзимник, ворота зими, грудко- трус, падолист.

10)Похмурий, брате, ти та сірий.

Пташки полинули у вирій.

Мовчить діброва, мов німа,

Вже близько матінка-зима.

 

11)Зникли біленькі хмаринки,

Небо не синє – свинцеве.

Зрідка снуються сніжинки,

А це – переддення грудневе.

 

12)Хмаринка не радує днину

Вітер висвистує в кронах.

Лиш молода горобина

Світиться в гронах червоних.

Вчитель.  А що про третій осінній місяць говорить наш український народ:

Діти ( по черзі):

1. Листопад вересню – онук, жовтню – син, а зимі – рідний брат.
2. Листопад білими кіньми їде.
3. Листопад зимі ворота відкриває.
4. Листопад уриває дні, а накликає ночі.
5. Листопадовий день, що заячий хвіст.
6. Листопад не лютий – проте спитає, чи одягнений та взутий.
7. 4 листопада, день Казанської Божої Матері, - остаточна межа переходу від осені до зими.
8. 10 листопада, Параски. Якщо день випадає сонячний – зима буде тепла і м’яка, а якщо хмарний – то наприкінці грудня вдарять морози.
9. 14 листопада – Кузьми і Дем’яна – свято зустрічі зими.

10)Кузьми і Дем’яна – свято, яке урочисто відзначали ковалі, бо, за народ- ною уявою, ковальському мистецтву навчали людей святі праведники. Їм приписується ще одна висока місія. Наче б то Кузьма і Дем’ян є захисниками людей і тварин від укусів змій. У цей день колись справляли зустріч зими, так звані «курячі іменини». Вважалося, що в цей день обов’язково має бути мороз. Із цього приводу казали: «Кузьма з Дем’яном ковалі – закують дороги і річки – довесни не розкувати.» 

11)21 листопада – Михайла. Михайло має сповістити про початок зими, бо Михайло на білому коні їде.

Пісня. «Чарівниця-осінь» ( Муз. і сл. Н.Май)

Чарівниця осінь кароока\

Заквітчала золотом сади.

Я лечу на крилах на уроки,

Знаю, що до класу зайдеш ти.

       Приспів:

Ти посміхаєшся до мене,

 Неначе принц з казкових снів.

І у очах твоїх зелених

Краплинка сонця і весни.

 

І стають коротшими уроки,

І сміється сонце  у вікно.

Знає тільки осінь кароока,

З ким піду я завтра у кіно.

       Приспів:

Вчитель .  Природа щедра на загадки. Вони зустрічаються на кожному кроці: чому стукає дятел, чому тут лежать шишки. Як на цьому місці зміг вирости кущ

 і т.д. спостережлива людина може дуже швидко відповісти на всі запитання, як

 поставила Природа.

   Справа в тому, що  така людина не просто любить природу, милується її кра- сою, але й зазирає у її таємниці, оберігає все живе, не дозволює образити слаб- кого.

Коли ми, навіть будучи самі, з’являємося в лісі, нам здається, що ми тихо і спокійно йдемо і ніхто нас не бачить. Але тільки здається. На нас дивляться десятки очей, а миїх навіть не помічаємо.

   Зовсім не обов’язково ловити звірів, птахів, комах і нести їх додому. Не треба збирати великі букети лісових квітів, бо вони зів’януть. Вони можуть вирости наступного року і подарувати нам радість.

   Коли збираєте ягоди , не ламайте гілок. А коли збираєте гриби, то не слід топтати навіть неїстивні та отруйні. Бо гриби, які для людини є непридатними у їжу для лісових мешканців – ліки і харч. Чим більше в лісі різних грибів, тим він затишніший, тим швидше і краще ростуть дерева.

Звучить пісня про гриби.

Мухомор          Я – мухомор, я – людомор.

                           Червоний, наче помідор.

                           Кашкет цяцькований, розлогий,

                           А сам стрункий і довгоногий.

                           Серед урочища грибного

                           Не знайдеш красеня такого.

                           Та я отруйний, пам’ятай.

                           Мене побачиш – обминай.

 

Сироїжка         Я – сироїжка, біла ніжка.

                           У різний колір чепурюсь.

                           Така тендітна, така я ніжна:

                           У руки візьмеш – і кришусь.

                           Хоча кришусь, хоча тендітна,

                          А кажуть: дуже апетитна.

                          Хто куштував хоч раз  мене,

                          Побачить в лісі – не мине.

 

Лисички          Ми – лисички, жовті личка,

                          Ростом зовсім невеличкі.

                          Не червиві, дуже чисті,

                          Не ховаємося в листі.

                          Хто на слід наш натрапляє,-

                          Повен кошик назбирає.

                          Ростемо ми не поодинці,

                          Нас шукайте у низинці.

 

Опеньки          Ми – опеньки, ніжки тоненькі,

                           Шиї, мов цівки, круглі голівки.

                          А як більші виростаєм-

                          Парасольки розкриваєм.

 

Підберезник   Я підберезник гарненький,

                          Чепурюся так раненько.

                          Бо краса усіх беріз

                          Розбентежила до сліз.

 

Бліда

поганка           Я поганка. Я бліда.

                          І від мене всім біда.

                          Як побачите, то всюди

                          Обминайте мене, люди!

                          Майте ж розум і відвагу,

                          Я стерплю вам неповагу.

                          Сама ж гірко так горюю,

                          Що вам радість не дарую.

 

Рижок              Я рижок, сурмлю в ріжок;

                          Корінець дірчастий.

                          На мені капелюшок

                          Червоно-смугастий.

                          Не боюся я дощу.

                          Кожну крапелиночку

                           Через себе пропущу,

                            Наче через лієчку.

                            Обійдіть все царство грибне,-

                            Хто ще здатний на подібне?                  

 

Боровик            Я – гриб-боровик.

                            Маскуватися звик.

                            Мусиш ліс обійти,

                            Щоб мене знайти.

                            А кому знайти удасться,

                            Знай, тому всміхнулось щастя;

                            Бо смачнішого нема

                            Між грибами усіма.

                            Хто не вміє нас шукати,

                            Тим адресу можу дати:

                            Ми і в лісі й на галяві, -

                            Корінь білий, верх смаглявий.

 

Печериця          По-нашому я печериця,

                            А по-французьки -  шампіньйон,

                            Хоч куцонога, білолиця,

                            Зате витримую фасон.

                            Засмажте мене в сметані –

                            Й куди тому боровику!

                            Мене шукайте на світанні

                            У лісі, в полі, у садку.

   Вчитель. Як відомо, є дві осені. Одна – радісна, яскрава, багата урожаєм, а друга – сумна, з тихим плачем затяжного дощу. Цей період року називають піз- ньою осінню. Першу – золоту, люблять за щедрість, з якою вона віддає багат- ство своїх полів, садів, за красу лісів, золото і багрянець листя. Другу – сумови- ту – за її меланхолію і спокій, що віщує переддень веселої зими. Восени у людей чимало справ: треба хліб зібрати із полів, фрукти – їз садків, овочі – із городів.

Звучить пісня « Осінь золота» ( Муз. і сл. Н.Май).

Сонечко з неба світило,

Землю-матусю зігріло.

І від такого тепла

Гарно вродила вона.

       Приспів:

Червоні бурячки,

Зелені кабачки,

Капусточка біленька,

Морквинка золотенька.

 

Дощики з неба летіли,

Щедро земелку поїли,

 І від такого добра

Гарно вродила вона.

       Приспів:

Інсценізація пісні « Куди їдеш, Явтуше?»

- Куди їдеш, Явтуше?

Куди їдеш, мій друже?

- Не скажу!

- Та коли  ж твоя та добрая ласка,

То й скажеш!

- На базар!

-А що везеш, Явтуше?

А  що ж везеш, мій друже?

- Не скажу!

- Та коли ж твоя добрая ласка,

То й скажеш!

- Груші!

- Ой дай нам, Явтуше,

Ой дай же нам, мій друже.

- Не дам!

- Та коли ж твоя добрая ласка,

То й даси!

- То вже візьміть ось там гниленьку!

Діти: А що ще є у твоєму возі?

Явтух: Не скажу, а відгадаєте – покажу.

Відгадування загадок .

• Неприваблива, шишкувата,

А як прийде на стіл вона,

Скажуть весело хлоп’ята:

«Ну й розсипчаста, смачна». (картопля).

 

• В земляній сиджу коморі,

А коса моя надворі. (морква).

 

• Я гірка і завжди свіжа,

Не всі подобаюсь, одначе,

Хто мене ножем уріже,

Неодмінно сам заплаче. (цибуля).

 

• Товстий Гнат,

При землі не знать.

Сам червоний,

А чуб зелений.( столовий буряк).

 

• Що за голова,

Що лиш зуби й борода. (часник)

 

• На городі восени

Лежать товсті кабани,

Прив’язані за хвости,

Щоб не здумали втекти. (кабачки).

 

• Стоїть пані чепуриться,

Бо одягла сорочок  триста.(капуста).

 

• Не стелюсь я спати долі,

Деруся вгору, бо я… (квасоля).

 

• Ми зеленої всі масті,

Всі довгасті, всі смугасті.

Гарбуза сини та дочки.

Звати як нас? (огірочки).

 

Вчитель.  Осінь щедра, працьовита,

                   Збирає добрий урожай!

                   І від краю і до краю,

                   Від двора і до двора

                   Золотого урожаю

                   Знов прийшла до нас пора!

Інсценізація народної пісеньки « Ходить гарбуз по городу».

 Автор:                          Ходить гарбуз по городу,

                                        Питається свого роду:

Гарбуз:                           Ой чи живі, чи здорові

                                         Всі родичі гарбузові?

Автор:                             Обізвалась жовта диня

                                          Гарбузова господиня:

Диня:                               Іще живі, ще здорові

                                          Всі родичі гарбузові.

Автор:                             Обізвались огірочки,

                                          Гарбузові сини й дочки:

Огірочки:                        Іще живі, ще здорові

                                          Всі родичі гарбузові.

Автор:                             Обізвалась морковиця,

                                         Гарбузовая сестриця:

Морковиця:                  Іще живі, ще здорові

                                         Всі родичі гарбузові.

Автор:                            Обізвались буряки,

                                        Гарбузові свояки:

Буряки:                         Іще живі, ще здорові

                                        Всі родичі гарбузові.

Автор:                            Обізвалась бараболя,

                                         А за нею ще й квасоля:

Бараболя і квасоля (разом):

                                         Іще живі, ще здорові

                                         Всі родичі гарбузові.

Автор:                            Обізвався старий біб:

Біб:                                  Я піддержав увесь рід!

                                         Іще живі, ще здорові

                                         Всі родичі гарбузові!

Гарбузова родина (хором):

                                         Ой, гарбузе ти перистий,

                                         Із чим тебе будем їсти?

Гарбуз:                           Миска пшона, шматок сала –

                                         Ось до мене вся приправа.

 Вчитель.  Ось і підійшло до завершення наше свято. щиро дякуємо за увагу.

Отримайте, люди, низький уклін.

Щастя і здоров’я зичим вам усім.

                                                   

Використана література:

1.Лабащук О.В. Сьогодні свято: сценарії свят у початковій школі. – Тернопіль: Мандрівець, 2003. – 87 с.

2. Майхрук М.І. Позакласна робота з природознавства в 1-4 класах.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 109 с.

3.Радзіх С.Д. Народознавчі свята в школі. – Тернопіль – Харків: Ранок, 2009. 191 с.

4. Рибальченко І.М. супутник класного керівника. – Харків: Видавнича група «Основа», 2009. – 176 с.