Свято " Українські вечорниці"

 

Свято «Українські вечорниці»

Мета :  збагатити знання учнів про звичаї та традиції українського народу , про різні види усної народної творчості, розвивати  в них кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття, виховувати любов до української пісні, мови , гордість за свій народ.

Обладнання: святково прибрана кімната: на стінах – образи, вишиті рушники, посередині – стіл, лави, піч.

Ведуча : Добрий вечір, добрим людям!

                  Радо Вас вітаємо!

                  Українські вечорниці ми розпочинаємо.

 Ведучий: Добрий вечір. Щедрий вечір! З щастям ,любі друзі!

               Честь і шана людям сивим, працьовитим і дбайливим.

               Слава мамам і бабусям!

               Слава хлопцям і дівчатам, неспокійним і завзятим.

               Гостей дорогих ми вітаємо щиро!

               Прийміть каравай наш із жита, пшениці.

               Ласкаво всіх просимо на вечорниці!

Ведуча: Українські вечорниці починаєм вже не раз.

                   Хай і сміх, і пісня ллється в серці кожного із нас!

Ведучий: Обійдіть весь світ безмірний

                 І скажіть, в якій країні так зберігся скарб безцінний,

                 Як у нас на Україні?

Ведуча : Просим всіх у нашу хату

                 Превелику, пребагату.

                Від зірниці до зірниці,

                Хай лунають вечорниці!

Ведучий :Гей, на наших вечорницях

                Хто сумний – розвеселиться!

                Співи, танці, небелиці…

                Гарні будуть вечорниці!

Господиня : Добрий день, добрі люди!

Господар: Доброго вам здоров’ячка!

Господиня: Будьмо знайомі: я – Одарка, господиня вечорниць.

Господар : А я- господар вечорниць - Микола.

Господиня : У нас часто збирається молодь.

                    Щиро прошу вас завітати до нас на вечорниці.

Господар : Та поспішайте, бо вже нерано! Одарко, ти чуєш, Одарко?

                  Ти ще й досі не зварила вечері, а вже незабаром дівчата   

                   почнуть сходиться.   (чути гомін дівчат)

1 дівчина: Добрий вечір вашій хаті! Уклін господині.

                 Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

                  Добрий вечір, господине , славна молодице.

                  Чули , що у вашій хаті будуть вечорниці.    

2 дівчина: Аби щастя було в хаті! Щоб усі були багаті!

                    Аби було любо, мило. Аби всі були щасливі!

3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі, то  і будем жити в мирі.

                 Тоді всім нам допоможе Матір світу – Мати Божа.

Господиня: Добрий вечір, добрий вечір ,любі гості! Просимо,просимо.   

                  Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,

                   Бо пора вже вечорниці всім нам починати.

                  Зваримо вареників   смачненьких, біленьких,

                  Та й запросимо до нас в гості  хлопчиків гарненьких.

                  Щоб вони разом з нами  файно погуляли

                  Українські вечорниці  з нами святкували!

 (За дверима чути стукіт.)

Дівчата : Про вовка промовка, і наші хлопці тут, як тут!

Стецько : Добрий вечір, дівчатонька!(дівчата незадоволені)

Дівчата : Тю, Стецько!

                Ми думали , парубки прийшли, а то Стецько!

Стецько : То які ви язикаті!  (До Одарки)

                Тітко Одарко, а вареники будуть?

Одарка: Будуть, Стецю, будуть.

Дівчата : Та тобі , Стецько, тільки вареники в голові!

(Біля столу стоїть дівчина Ульяна. Стецько підходить до неї і починає розмову)

Стецько : Та й патлата! А що у вас варили?

Ульяна :Нічого!

Стецько : Ну! Ну! …А тепер ..що?

Ульяна : Що?

Стецько: Що?

Ульяна : Що? Що ? Нічого!

Стецько: Брешеш!  Як нічого? Батько казав , розпитай її обо всім. А чорт її зна, об чім її розпитувати! Я усе забув.

Ульяна : Так піди до батька тай і розпитай, коли забув усе.

Стецько: Так він бо добре казав: не іди , каже, від неї поки обо всім не домовишся.

Ульяна : Ніобчим нам домовлятися.

Стецько: Як ніобчим, коли ти за мене заміж ідеш?

Ульяна: Ні, голубчику, сього ніколи не буде!

Стецько : А чом не буде?

Ульяна: Тим , що я за тебе не піду!

Стецько: А чом не підеш?

Ульяна: Тим, що не хочу!

Стецько : Та чому не хочеш?

Ульяна: А не хочу – тим , що не хочу!

Стецько: Ну, тепер твоя правда. А батько казав, що ти підеш.

Ульяна : Не піду.

Стецько : Ну, а батько казав: не потурай їй, поженихайся, та пісеньку заспівай, то вона і піде.

Ульяна : Стецю, не люблю я тебе і не піду за тебе.

Стецько: Ей, Ульяно! Послухай та їди! Ось коли б ти вже була моєю жінкою, та сказала  б , що не хочеш за мене, так я б тобі пику побив , як мені батько часом б’є. А то що тепер? Не можна. Батько казав , що після весілля  можна жінку бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма, я підожду. А поки ласкою прошу: піди за мене.

Оце увечері і старостів пришлю. Чи присилать?

Ульяна: А як же? Присила, присилай…Побачиш якого облизня піймаєш.

Стецько: А піч колупатимеш?

Ульяна: Як то не колупатиму? От так усю поковиряю (тикає пальцями в обличчя)

Стецько: (сміється) Бач, яка жартівлива! Трохи баньок не виколупала. Зачим так робиш?

Ульяна: За тим , що я тебе шаную (тихо), як ту собаку рудую!

Стецько: Ну, кажи мені: як ми оженимося, то що будемо робити?

    Га? Кажи, кажи.

Ульяна: Ти знаєш, а я не знаю.

Стецько : Еге! Так я тобі усе розкажу. Ніде правди діти, мене батько навчив. Чи сказати? Напечемо коржів, зомнемо маку  та намішаємо з медом, та й посідаємо   їсти. Я ще зроду не женився! То-то , гарно бути жонатому! Усі женяться. Будеш мені головоньку мити і голубити?

Ульяна: Ох, лихо мені! Та не піду я за дурня!

Стецько: Я ще не зовсім дурний. Батько каже, що в мене не усі дома. Та дарма. Колись посходяться. А хоч би дурний? То хіба не можна жениться?

Ульяна : А що ти вмієш робити?

Стецько: Пожалуй умію…(задумується)Та таланту нема.

Ульяна: Скажи мені, через що тебе не прийняли у солдати?

Стецько : Та так… Біда сталася. Не зумів пальців порелічити.(перебирає пальці) Та й до біса ж їх на руках! Станеш лічити та так один одного і попереджа. Ось бач! (перебирає пальці)

На якого гаспида так багацько пальців? Думаю, щоб ложку тримати.

А чи будемо вечеряти? Як я люблю вечеряти!  Я б і вранці вечеряв, і вдень вечеряв, і встав би вечеряв і лягав би вечеряв , і спав би вечеряв..

(У цей час крадучись заходить Прокіп , підходить до Стецька)

Прокіп: Доки моєї карги не видно,

             Ходімо , Стецько, за лісок.

             Там новий стоїть шинок,

             Горілочка лепська,

             Шинкарочка Хвеська!

Стецько : Тю, дурний , відчепися!

                 Пий горілочку, не давися!

Прокіп:  Є горілка там і пиво

                І шинкарка чорнобрива!

Дівчата : Іди, Стецю, іди!(випихають їх)

(Прокіп і Стецько обнімаються і виходять)

                   Шинкарочка почастує,

                   Шинкарочка поцілує.

1 дівчина : А зараз , дівчата, поки хлопців нема, може повишиваємо?

2 дівчина : І то правда, чого даремно час гаяти?

3 дівчина : Сядем, сядем, заспіваєм

                    Аж усе, що тільки знаєм.

                   Потім підем спати,

                   Щоб раненько встати.

(дівчата вишивають  і співають українську пісню)

Господиня : Бачу, поворожити всім хочеться. Скажу вам по секрету , коли я була молодою  трішечки ворожила.

1 дівчина : Так, якби то знати , хто той суджений. Хоч би краєчком ока глянути.

Господиня: А чом би й ні? І не тільки краєчком. Ось вона миска ваша, наберемо водиці, дістанемо з комірчини свічки.(наливає з глечика воду, запалює свічку)

• Хто перший свого нареченого буде роздивлятися?

Господиня: Якого хочеш побачити: білявого чи чорнявого?

1 дівчина : Бачу, бачу !Який красень…

2 дівчина : Бачу, бачу , он вже й обіймається.

3 дівчина : А мені такий сон снився : ніби йду я полем, а назустріч далеко – далеко парубок. Та такий гарний! Чорнявий, високий. Задивилася  на нього, спіткнулася і впала .

Господиня : І що?

3 дівчина : А… мати розбудила корову поїти. До чого це тітко Одарко?

Господиня: Ну, цей сон відгадати просто. Заміж, ось чого ти хочеш.

3 дівчина: Усе ви жартуєте!

Дівчина : А мені бабуся розповіла про ворожіння на речі. Зараз розкажу.

У шапку кладемо різні предмети. Дівчата по черзі витягують їх. Який предмет витягнули – тим і буде наречений.

 Олівець- писарем буде суджений.

Підкова – ковалем.

Фігурка з глини – гочарем.

Різочка – пастухом.

Колосок – комбайнером.

Гаманець – багатий наречений!

Кури, свині – фермер.

Господиня : Колись , щоб знати, котра  з нас заміж швидше піде , ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата , спробуйте і перевірте! Роззувайтеся! Ти, Ульяно, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.

(Дівчата сміються, ставлять чоботи. Хлопці крадуть перший чобіт)

Дівчина : О! Доворожилась! Боса додому піду! Хто забрав чобіт? (хлопці заходять до хати)

Відразу наречений знайшовся. Прошу віддати чобіт, бо в ноги зимно.

Хлопець: Може, ще й взути?  

Дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюся.

Хлопець : А чого ж нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла.

(Заходять хлопці до хати )

1 хлопець : Добрий вечір, дівчатонька,

                     Помагай Бог!

2 хлопець : Добрий вечір, щебетушки!

3 хлопець : А гарні які дівчата, мов писані!

4 хлопець : А які тут рушники! То вже дівчата вишивали. Такими рушниками давно славиться Україна.

5 хлопець : Витреш обличчя тими рушниками, що вишивала мати і  сили богатирської дасть він тобі.

6 хлопець : Українські рушники! З вами порівнюють дорогу, що веде до рідного дому.

Господиня : Дивлюсь на вас , діти, такі ви всі гарні та до роботи охочі. І згадую. Як розповідали мої бабуся і мати , що коли вони були  молодими, також збиралися на вечорниці. Вони вишивали, пряли, дерли пір’я на подушки й обов’язково співали. Бо без пісні немає діла. Пісня – душа народу, завжди з нею– і в горі, і в радості. Ну, що ж, дорогі гості, хай дзвенять сьогодні наші улюблені пісні, жарти, сміх.(Співають пісню « По дорозі жук , жук..»)

Дівчина : Моя мама жартувала та й мені казала :

• Жартуй, доню, не бороню, аби розум мала.

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи ,

Заплутався в бур’янах, та й наробив шкоди.

Хлопець: В Горобонях густо хати.

                  Вітер не провіє.

                  Сама мати ложки миє,

                  Бо дочка не вміє.

Дівчина : Ішов Іван з вечорниць темненької ночі,

                  Сидить гуска над водою, вирячила очі.

                  Він до неї : гиля ,гиля – вона й полетіла.

                  Якби не втік очеретом, була б його з’їла.

Дівчина : Пустила мене мати та й на вечорниці.

                   А там хлопці чорнобриві плетуть рукавиці.

                  Рукавички виплітали, весело співали.

                   А музики як заграли –ще й затанцювали!

(Український танець)

Дівчата : А ну, хлопці, повеселіть нас!

Хлопці: -Ой, куме, зима люта буде!

• Невже?
• Страшенні морози будуть!
• Та ну!
• Так буде холодно, що аж ну!
• А ти звідки знаєш?
• Бо у мене кожуха нема!

Хлопці: - Куме, ми з тобою йшли?

• Йшли.
• Кожух знайшли?
• Знайшли.
• Я тобі кожух давав?
• Давав.
• Ти кожух взяв?
• Взяв.
• А де ж він?
• Та що ?
• Та кожух!
• Та який?
•  А ми з тобою йшли?...

Хлопець : Серед лісу, серед гаю у неділешній обід

                  Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.

                 Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.

                 Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.

     -Не мої се – каже- , ноги! Присягаюсь на чим світ.

    - Бо мої в чоботях були, а ці босі, без чобіт.

Хлопець : - А може скажеш, красно дівка, як ся називаєшся?

1 дівчина : - То може перше скажеш ти.

1 хлопець: - Мене звати Василь, хозяйський син. Багатий. Маю дві курки, одна, 

                правда ,  сліпа на одне око, друга не несеться, зате бачить добре.

              Маю землі видимо – невидимо. Скільки б  не дивився і не придивлявся                                                  

все одно не побачиш. А що вже худоби? І жуки , і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно.

2 дівчина: Не хоче вона тебе, парубоче. Ти багатий, а вона хоче працьовитого.

2 хлопець : - Марічко, ну чим я тобі не жених? Може не зовсім гарний , за те                  

                    роботящий. Вже як  за щось візьмусь – то й за вуха не відтягнеш.

                    Спати можу до обіда, а що вже обідати люблю!

                   Обідав би до самої вечері, а вечеряв би – до сніданку!

                  Вибери мене – горя не знатимеш.

2 дівчина : -Не хоче вона такого працьовитого.

                   Хоче вона розумного та гарного.

1 дівчина : -А тож!

3 хлопець : - А мама кажуть , що я такий гарний, як місяць, а розумний , як    

                   писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу  - то люди

                   сміятимуться. Ти не дивись, що я такий замурзаний. Ти мене вмий,

               причеши – то можна під вінець шкандибати. А цілуватись…

               То я готовий зараз…( Цілує дівчину, а вона зі сміхом виривається)

Господиня :- Оце повеселили ! А може затанцюєте ?(український тенець)

Господар : - Ну й потішили ви нас! А про вареники забули?

Пісня : «Наші хлопці вареників хочуть»

Господиня : Милі гості, просим сісти.

1 дівчина: Вареників будем їсти.

2 дівчина: Вареники непогані.

3 дівчина: Вареники у сметані.

4 дівчина : Вас чекають у макітрі.

5 дівчина : Вареники дуже ситні.

6 дівчина : Білобокі, круглолиці.

7 дівчина : З української пшениці.

8 дівчина : Їжте, їжте просим щиро.

9 дівчина : Вареники наші з сиром! Пригощайтеся!

Господиня : Дякуємо всім вам, що не забули тітки Одарки і дядька Миколи.

                  Звеселили нашу хату піснями, танцями, жартами.

                  А ми були раді вас пригощати , чим хата багата.

Господар :  Хай ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, великим добром,

                  і дітьми хорошими, й добрим здоров’ям, і піснею, і злагодою,

                  і сімейним теплом.

Господиня : І ще вам бажаєм ,щоб ви не старіли,

                        Щоб серцем  й душею були молоді!

Господар:  До рідного краю любов’ю горіли

                     І користь приносили рідні землі!

Хлопець : Як казав наш незабутній Тарас:

                  Наша дума, наша пісня

                  Не вмре, не загине.

                  От де , люди, наша слава,

                Слава Україні!

(Всі співають пісню «І в вас, і в нас хай буде гаразд…»)