Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову
І. Вступ.
Учителька: Наша країна – рідна Україна, як і кожна інша країна має свою державну мову.
Мова – краса спілкування,
Мова – як сонце ясне,
Мова – то предків надбання,
Мова – багатство моє.
Мова – то чиста криниця,
Де б’є, мов сльоза, джерело.
Мова – то наша світлиця,
Вона, як добірне зерно.
Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожіть.
Без мови немає країни –
Мову, як матір, любіть.
Мова має велике значення в житті людей. А наша мова багата, красива, мелодійна, солов’їна. Сьогодні ми здійснимо подорож у країну мови. Звичайно, всю цю країну за один урок ми не розглянемо, але ознайомимось з гарними краєвидами, з деякими її особливостями. Перед вами карта подорожі. (Додаток 1)
Виберемо транспорт, яким подорожуватимемо. Нам допоможуть цеглинки. (Додаток 2).
ІІ. Подорож.
Свою подорож ми розпочнемо з цієї станції недаремно. Адже любов до рідної мови починається з колиски, з маминої пісні. Бо у ній материнська любов і ласка, світ добра, краси і справедливості, щира віра у магічну силу слова.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Я ту мову не можу забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
Презентація робіт з проекту «Колискові пісні».
Прослуховування пісні «Рідна мамо» (муз. О.Злотника, сл. М. Ткача)
Учні: Колискова пісня, колискова –
то найперша материнська мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в них ласкавості і шани.
Скільки в ній тривожності людської,
і надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова –
то солодка материнська мова.
Діти співають знайомі колискові.
Історія людства не знала епохи, коли б у людей не було імен. У старовинних документах знаходили імена Рудий, Кривий, Забіяка. Бажаючи мати сильну, розумну чи гарну дитину, батьки називали її Лев, Вовк, Веселка, іноді за днем народження - Субота, порою року – Зима, Літо. Щоб обманути «злу силу» і не дати їй забрати дитину, називали малят Павук, Поганка.
Суспільна верхівка пишалася своїм багатством та владою над людьми, тому до складу імен можновладців входили корені – слав і –волод: Ярослав, Мстислав, Всеволод, Володимир.
У Х ст. у нас з’явилися Марини, Галини, Зої, Валентини. А що вони означають, вам допоможе дізнатися ось такий вірш. (Читають діти).
Допитлива дівчина наша Наталка –
Її називають Наталка-питалка.
Питає Наталка: «Чоту я так звуся?
І чому Мариною зветься матуся?
Найкраща подружка моя Катерина,
А в класі у нас і Оксана, й Ірина,
І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,
Лариса, Олена та ще й Валентина?»
«Імення ці давні, - учителька каже,-
Із Греції, Риму, із Заходу й Сходу
Вони нам дістались від різних народів.
А що вони значать, - послухай дитино:
Галина – спокійна, міцна – Валентина,
Наталія – рідна, морська – то Марина.
А Зоя – життя, чистота – Катерина.
Оксана – чужа, ну а мир – то Ірина,
Олена – то світло, Лариса – то чайка.
Усе зрозуміла, мала запитайко?
Софія – премудра, а Клара – ясна –
Ось що означають дівчат імена.
Зараз розглянемо зміст імен хлопчиків. А розкажуть вам про них давні знайомі Знайко і Незнайко (діти у таких костюмах).
Незнайко у Знайка спитав ненароком:
_ Чи все, що ти знаєш, ти взяв на уроках?
У різних гуртках після школи бував.
І звідки походить? І що означає?
Ось Костя, наприклад, це значить постійний.
Кирило – господар і мужній – Сашко,
Степан – це вінок, а бадьорий – Гришко.
А Петрик – то камінь, хоробрий – Андрій,
Найбільший – Максим, захисник – Олексій.
Не наші слова в цих звучать іменах,
Дали імена нам чужі племена.
А наші ти знайдеш із коренем –слав-
Дивись: Святослав, Владислав, Мирослав,
Незнайко зрадів:
- Ось тепер і я знаю,
Чому тебе Знайком усі називають.
А в мене, Незнайка, погане ім’я:
Назву я себе – і всі знають хто я.
Тепер я вже інший, я хочу все знати,
Мабуть, мені треба ім’я поміняти.
Не хочу, щоб всі мене звали Незнайком,
Нехай буде в класі іще один Знайко.
Хто з вас ще не знає значення свого імені, прочитайте це у книжці І. Глинського «Твоє ім’я – твій друг» (презентація книги).
3. Зупинка «Квітучий сад слова»
Ой, яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс – лісочок, пуща – гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак.
І така ж розкішна і гнучка, як мрія.
Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль.
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі.
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Діти й дорослі за допомогою цеглинок діляться на 3 групи, і кожна отримує завдання.
Дорога –
Хата –
Земля –
Говорити –
Радіти –
Думати –
Високо –
Радісний –
Ходити –
Рано –
Голосно –
День –
Чорний –
Сміливість –
Золотий годинник –
Смачний борщ –
Холодний вітер –
Біжить дитина –
Світла стрічка –
Дівчинка сміється –
4. Зупинка «Прислів’я та приказки».
Українські прислів’я та приказки – невичерпна скарбниця духовної краси та мудрості народу, справжня енциклопедія народного життя.
Гра «Доповни прислів’я».
З ким поведешся – від того й наберешся.
Кінчив діло – гуляй сміло.
Хто спішить – той людей смішить.
Не кажи «гоп» - поки не перескочиш.
Яка сім’я – такий і я.
Де сім господинь – там хата не метена.
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
Моя хата скраю – нічого не знаю.
Що посієш – те й пожнеш.
Дарованому коневі в зуби не дивляться.
Яка клепка, така й бочка – яка мати, така й дочка.
Не там чисто, де метуть, а там, де не смітять.
5. Зупинка «Скоромовка».
Скоромовки належать до перлин народної творчості. Це маленькі цікаві віршики, які треба швидко мовити.
Конкурс «Хто знає більше скоромовок?»
6. Зупинка «Спортивна»
Фізкультхвилинка «Україно, ми твоя надія».
7. Зупинка «Ребус». (Додаток 3).
8. Зупинка «Лічилки».
Лічилки потрібні у кожній грі. Щоб знати комі тікати, а кому доганяти, кому жмурити, а кому ховатись, хто буде зайцем, а хто вовком. Які лічилки знаєте ви?
Сидить жаба коло граба,
Меч тримає золотий,-
А на кого меч упав,
Той повинен геть іти!
Знову гра – веселий час,
Хто водитиме із нас?
Невідомо я чи ти?
Як до згоди нам дійти?
Треба знову рахувать:
Один, два, три, чотири, п’ять.
Один, два, три, чотири, п’ять –
Вийшов зайчик погулять.
Як нам бути? Що робити?
Треба зайчика зловити.
Будем знову рахувать:
Один, два, три, чотири, п’ять.
Багато лічилок є у книжці Л.С. Ярешко «Весела абетка».
9. Зупинка «Загадкова».
Хто абетку з вас вивчав,
Різні букви зустрічав.
Кожна з них від А до Я
Промовля своє ім’я.
Лиш одна із них німа.
Здогадався, певно, всяк!
Звуть цю букву…(м’який знак).
Буква ця усім відома
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло –
Здогадайтеся умить.
Є ця буква в слові Юля
І в словах сміюсь, стою.
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква …(ю).
Упіймав Івасик рибу,
Але витягти – мука!
Бо сердита і велика
На гачок попалась …(щука).
Ось до класу всіх скликає
Голосистий цей дзвінок.
І ми радо поспішаєм
Не в садок, а на … (урок).
Ріжуть кригу спритні коні –
Металеві бігуни.
На ставку, на стадіоні
Мчать веселі …(ковзани).
Не дивно, що на цій зупинці ми сьогодні закінчимо нашу подорож. Ви знаєте багато смішинок, гуморесок, дражнилок, жартів. Розкажіть, будь ласка.
Чому плаче Алла?
Чому зупинився годинник?
— Щось годинник, — каже тато, —
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився...
— Звідки взятись тому пилу? —
Мовила Галинка. —
Я ж годинник з милом мила,
Там нема й пилинки!
Де Іванко?
— Де Іванко? — запитав
наш учитель Тому.
— Та він ногу поламав
і побіг додому!
ІІІ. Підсумок уроку.
Бережіть, плекайте, шануйте рідну мову. Ось як про це написав відомий український поет Володимир Сосюра. (Діти декламують вірш).
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну\
Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, - рідна мова.
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
Я ту мову не можу забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
Солов’їну, барвінкову
Колосисту – навіки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина – так як мати –
Мова в кожного із нас.