Свято української мови "Як парость виноградної лози, плекайте мову"

Як парость виноградної лози, плекайте мову!»

                                                  (свято)

Мета: розкрити дітям багатство і милозвучність української мови; показати коріння та витоки рідного слова за допомогою поетичного слова; викликати у дітей бажання наполегливо опанувати багатства рідної мови; прищеплювати любов до рідного слова, повагу до материнської мови, до України, її мовного багатоголосся.

                                      Хід свята               

1.У країно! Тебе з гордістю і теплотою називаємо найріднішим словом -   мати. Я пишаюся тобою, захоплююся твоєю могутньою величчю, неозорими полями, зеленими лісами , голубими водами річок і озер. Україно! Я пишаюся твоєю мелодійною мовою!

                                Пісня «Україна»

2.Яка багата на свята наша планета! Яких тільки свят не відзначає    людство!    Тож дуже приємно, що не залишилася без уваги і мова.

 

3.Тут у рідній нашій школі ми зібрались в дружнім колі Рідне слово величати,        мові батьківській вінок сплітати.

 

  4. Від діда-прадіда, із глибини віків жива любов ішла у наші душі,

     Буяла ніжно в пахощах бузків і надихала нас на дні грядущі.

 

5. Мово моя! Рідна мово! Диво прекрасне, земне.

       В світі квітуй калиново, піснею радуй мене!

 

6. Надіє зоряна, матусина печаль, мов доля вишита на рушникові,

       І перше слово мовить дитинча, і шлях радіє золотій підкові.

 

7.Проміння райдужне шумує у житах, в краю моїм і сонячно й святково.

       Лети в простори, як весняний птах, моя велична Українська Мово.

Пісня «Колискова мамі і землі»

 

     8.А зараз пропонуємо вашій увазі виставу «Пригоди у царстві Помилок»

 

Дійові особи: Сашко, Оленка, Автор, Мова, 1-а, 2-а, 3-я Помилки, Цар          Помилок, Підручник рідної мови.

 

                Автор. Ішов Сашко похмурий з школи. Йому так сумно, як ніколи,

Бо знов в диктанті помилок —як в полі навесні квіток. Сашко зітхнув.

 

   Сашко. Все! З помилками не дружу. Я рідну мову хочу знати і хочу грамотно писати!

 

              Автор. А тут назустріч, де й взялись, помилки квапляться кудись.

 

              1-а Помилка. Привєт, Саньок, ну просто клас! Ти сьодні не забув про нас!

           І у диктанті ми твойом гуляли кльово всі гуртом!

 

              2-а Помилка. Друзья твої ми самі вірні, і завтра рівно десь опівдні

                Ти маєш в наше Царство допуск.

                Приходь до нас, ось тобі пропуск.

 

             Сашко. Е ні, я прямо вам скажу, що більше з вами не дружу

   І не піду у ваше Царство, бо помилки - це не багатство.

 

             1-а Помилка. Чи утром встав не с той ноги, так більше з нами не шути!

 

             3-я Помилка. Бо Цар Помилок дуже грізний, він знає чари всякі різні

                                      і зачарує тебе вмить, не треба більше так шутить!

 

             Сашко. Та не шуткую я, ідіть! (Проганяє помилок)

 

             Автор. І хитрі Помилки чимдуж побігли скаржитись Царю ж.

Сашко (бачить Оленку).

О, Оленко, постривай! Підкажи щось, виручай!

 

            Оленка. І тобі, Сашко, привіт!Ти кричиш на цілий світ!

  Може, чорт тобі наснивсь?

 

           Автор. І Сашко на вушко тихо розказав про своє лихо.

 

            Оленка. Справді, справа непроста, та часу дарма не гай

                         Свій підручник діставай. Я тобі допоможу,

Правила всі розкажу. (Сашко заглядає у портфель, шукає).

 

Сашко. Добре. Де він? Тут же був!

            Чи я десь його забув?

             Ні, це, мабуть, діють чари,

             Помилки Царю ж сказали.

            Я ж не зможу правил вчити.

 

Автор.  І заплакав бідний Саша, а Оленка йому й каже.

 

Оленка. Йдем підручник визволять.

              Страшно там його лишать.

              Цар нагоди не упустить - помилок туди напустить,

              Й  наша Мова-чарівниця помилками забрудниться!

                         (Сашко бачить Мову).

 

Мова. Так, я Мова-чарівниця, добра фея-мандрівниця.

           Бачу вашу я тривогу, треба книжку виручать,

           В Царство Помилок рушать.

 

Сашко. Соромно мені, я винний, обіцяю, що віднині

             Буду рідну мову вчити, з помилками не дружити.

 

Мова. Ось книжки - малі сестриці, мої вірні помічниці.

          їх до серця приклади й обіцянку говори.

                    (Сашко бере книжки, підносить їх до себе)

 

Сашко. Я Сашко, що вчивсь погано, обіцяю вчитись гарно,

             Рідну мову поважати і всі правила вивчати.

                              (Виходять)

 

Автор. Вирушили друзі в путь, до Царя Помилок йдуть,

           А він теж часу не гає, на гостей давно чекає.

 

Цар. Я володар помилок, нових я люблю діток,

        Хай хоч плачуть дуже гірко -зачарую їх в Помилку.

                                  (До Помилок)

        Цей Підручник — мій заручник, одягніть йому наручник!

        Почекаємо пока, обміняєм на Сашка.

 

Підручник. Не радійте, злі Помилки, ще наплачетеся гірко.

 

Цар. Нас здолати неможливо, проти нас єдина сила -

         Треба правила всі знати й грамотно завжди писати

         Отож Саша, твій друзяка, нікудишній тут вояка.

                    ( Сашко, Оленка і Мова заходять).

 

Цар. Ну, привєт, заморські гості, ви прийшли до нас у гості?

 

Сашко. Ми з метою йшли сюди: книжку визволить з біди!

              Й ваше Царство Помилкове гнати далі геть від мови!

 

Цар. Не дамо ми вам Підручник, він у нас тепер заручник.

         Ви давайте в обмін Сашу, ну а ми вам — книжку вашу.

         Ці Помилки - подивись -учнями були колись,

        А тепер — мої це слуги, їхні знаєте заслуги.

Оленка. Ми врятуємо і їх, вірних Помилок твоїх.

               Знов на учнів перетворим, правду, Мово, ми говорим?

 

Мова. Правду, друзі, починайте, чари з Помилок знімайте!

 

Оленка. Правил скажемо побільше, щоб Царя прогнать скоріше.

          (Починають розказувати правила, а Помилки б цей час крутяться, метушаться,               перетворюються на учнів). (Цар тікає)

 

Оленка. О, гляньте, Помилки від правил школяриками знову стали.

 

Діти. Спасибі, ви нас врятували і чари злі розчарували.

Тепер ми будем вчитись гарно й не гаять часу в школі марно.

 

Підручник. Спасибі, друзі дорогі, не кинули мене в біді.

                     Я завжди буду вам в пригоді і виручу вас при нагоді.

                     Вивчайте мову свою рідну, нехай вона постійно квітне!

 

Пісня «Мова барвиста»

9. Вивчайте мову українську.

   Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

   Прекрасну, милу і чудову,

  Як материнську пісню колискову.

 

10.Любіте нашу рідну мову

Беріть до зброї рине слово.

Ні! Не забули ще слов'яни

Шевченка заклик полум'яний!

 

11.Бо вона ж така багата, українська мова!

Неповторна і крилата, і така чудова!

 

12.І цвіте у ній кохання. Рушники з квітками

Мрії наші і бажання, верби над ставками.

 

13.Найрідніше, сокровенне, найдорожче в світі

І святкове, і буденне, в ній батьки і діти.

 

14. Не цурайтесь мови, люди, не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово, не буде народу...

Пісня «Рідна мова»