Свято "Вже весна, а вже красна"

СВЯТО « ВЖЕ ВЕСНА, А ВЖЕ КРАСНА»  4 клас

Вчитель. Весна… Уже сама згадка про неї збуджує у серці неземну радість, тривогу.

                  Весна – це оновлення і відродження природи. Це сонце і тепло, це зелень

                  І пахощі квітів, це нове життя.

                  Якою ж постає перед нами весна?

Внук.  Дідусю, і коли весна-красна прийде, щось холодно, ще й сніг сьогодні аж тричі на день випурхав…

Дід. Ой, внученьку мій, що ж це ти весни не помічаєш? Ану ж бо, придивися добре і мені розкажи прикмети весни, які ти помітив!

Внук. Та я їх помітив, але ж чого холодно ще? Я вже хочу, щоб тепло було щодня, а тут… А прикмети весни я вже давно побачив. Ну, от дивіться, дідусю, день уже значно більший став, частіше виглядає сонечко і пригріває досить тепло, бо й ручаї побігли, сніг став розтавати. Ще небо стало синє-синє… А от сьогодні зима повернулася і все.

Дід. У березні сім погод у нас надворі: сіє, віє, крутить, мутить, рве, зверху ллє, знизу мете. Так, що не дивуй, пам’ятай і цю прикмету. Але в марець не змерзне й старець. Хоч уночі тріщить, та вдень плющить. Бо вже весна прийшла і нічого їй не завадить робити своєї роботи. Кажеш, що тричі сніг випадав, то до вечора і сонце вигляне, і вода зі стріх закапотить, день довгим став, всього буде. Бо вже весна!

 (Підбігають дівчата з букетиком підсніжників і вербових котиків).

Всі. Доброго дня, доброго дня!

1 дівчинка. А ми з лісу йдемо, тобто біжимо, бо холодно стало.

2 дівчинка. А там ми квітів на горбочку нарвали і вербових котиків біля струмка. Погляньте, які гарні, весною пахнуть.

3 дівчинка. А було все з нами так, наче у казці про дванадцять місяців, справді! То сонечко і тепло, то сніг мете, то вітер свище… Весело було!

Дід. А не замерзли в таку погоду?

1 дівчинка.Та ні, ми бігли, стрибали, квіти збирали. Хоч, правда, руки тоді трохи примерзли, та нічого, зігрілися.

2 дівчинка. То ж, як виходили, то тепленько було, навіть сонечко сміялося. От ми й пішли до лісу… А ти, Петрику, чого з нами не пішов? Так весело було! От і не змерз би!

3 дівчинка. Але, хоч погода змінилася, та нам було так чудово, весело. Бо ж весна уже прийшла, людям радість принесла!

Дід. От тільки квітів не треба було багато рвати, бо підсніжники в Червону книгу занесені  , їх все менше стає.

1 дівчинка. Ой, діду! А ви й не знаєте, що ми на тому горбочку ще минулої весни насадили підсніжників, а вони і зацвіли рясно!

2 дівчинка. Ми бережемо природу, не нищимо, не затоптуємо, а оце по кілька квіточок для наших мам принесемо, щоб і вони весні пораділи, бо ж тепер у них роботи побільшало, ніколи до лісу їм ходити.

3 дівчинка. Ми, не нищимо природу, дідусю, а любимо її і знаємо, як берегти.

Дід. Ну-ну, я вас знаю, хороші ви діти, як і ваші батьки, роботящі, толкові. Ну, ви тут забавляйтеся, а мені час до роботи, бо, як кажуть, весняний день рік годує. То ж я перепочив трішки, та й іду. Розважайтеся!

1 дівчинка. А давайте поспіваємо! Ставайте всі в коло, почнемо танок водити. Дівчата, хлопці, йдіть до нас. (Підбігають ще діти і починають водити танок «Кривий танець»).

Учень. Весна! Весна! Природа квітне! Згори дзвінкі струмки біжать.

              Сміється сонечко привітне! Додому вже й пташки летять!

              Став довший день, а ніч коротша, дарує сонце всім тепло.

              Зима відходить неохоче, та синьо небо зацвіло!

Учениця. Щоденно зацвітають квіти чарівні, гарні, все нові.

                   І йдуть на сонце гратись діти, летять метелики живі.

                   А жайворонок заспіває – над полем пісня полетить.

Учень. Весна! Від сну все пробудилось! Все заквітчалось, розцвіло!

              Ведмедям вже давно наснилось, що йде у ліс до них тепло.

              І їжаки повибігали із нірок темних та вогких.

              І борсуки давно вже встали, тепер весна прийшла до всіх.

Учениця. А в небі птахи ген ключами до рідного гнізда летять.

                   І зазвучало все піснями – така в природі благодать

                   Ці дні на радощі багаті, бо ж оживає вся земля!

Чи це не сама весна в людській подобі?

2 хлопчик. Ну, скажеш таке! Так де ж їй людиною стати? Це тільки в казках таке буває, а в житті – ні!

                 До дітей наближається Весна.

Весна. Не вірите, що я весна? А це правда! І не сон, і не казка. Я йду до вас з лісу, щоб порадіти разом з вами, гарних дитячих пісень послухати і поспівати разом залюбки. Хоч і роботи у мене дуже багато, та я хвилинку відпочину біля вас, бо дуже я люблю людям радість дарувати і бачити їхні захоплені очі і радісні. Ну, то що? Поспіваєте мені? І я разом з вами поспіваю!  (Всі співають пісню «Розлилися води»)

Весна. Я дякую вам , діти, за чарівні веснянки. Мені було радісно з вами. А тепер і моя черга дарувати вам подарунки. От скажіть мені, які перші квіти з’являються навесні? (Відповіді учнів). Правильно! Ви такі молодці, знаєте перші весняні квіти. Це, звичайно, підсніжник білосніжний, анемона, рябчик шаховий, крокуси, маргаритки, нарцис вузьколистий, проліска, сон-трава, фіалка, білоцвіт весняний. А зараз ці квіти прийдуть самі до вас і розкажуть про себе, хочете?

Всі. Хочемо! Хочемо! (Виходять весняні квіти в костюмах або коронах на голові)

Підсніжник. Ще сніг в лісах кругом біліє, літають хмари снігові.

                         А сонце зійде, затепліє, проглянуть квіточки живі.

                         Підсніжники біленькі-білі – це перші вісники весни.

                         Стоять дерева задубілі, та сняться їм весняні сни.

                         Бо вже з’явились перші квіти, і як тут, Зимо, не крути,

                         Все прокидається, щоб жити. Радіти сонцю і цвісти.

Білоцвіт весняний. Як тільки в лісі затепліє, з горбків побігли ручаї.

                                     Немов дзвіночок забіліє – це гарні квіточки мої.

                                     Я білоцвіт весняний – диво! Дзвоню, щоб розбудити світ.

                                     Бо йде до нас весна красива, дарує людям перший цвіт.

                                     І я дзвоню, щоб люди знали, що розмерзається земля.

                                     Щоб всі до праці приступали, та йшли трудитись на поля.

Рябчик шаховий. Я – рябчик шаховий, сказали, але ж я квітка, а не птах.

                                  Мене природа так убрала, узором цих на пелюстках.

                                  Я дуже гарний колір маю, росту весною у гаю.

                                  Я землю цвітом прикрашаю, співаю пісеньку свою.

                                  Люблю з вітрами розмовляти, дивитись дивовижні сни.

                                  Та не несіть мене до хати, я квітка волі і весни.

Крокус. Земля ще гола, без травички, а я вже виглянув з землі.

                Зі мною братики й сестрички, чарівні квіточки малі.

                В нас гарний колір розмаїтий, біленький, жовтий, голубий.

                Нам вітер не страшний сердитий, і сніг, що випав не страшний.

                Бо зійде сонечко привітне і сніг водою побіжить.

                А крокус кольоровий квітне і не загине – буде жить!

Проліска. Синіє проліска, як небо – частинка неба на землі.

                   Тепло і сонечко лиш треба, щоб зацвіли квітки малі.

                   Над нами бджілка пролітає, і жук, як тільки встав зі сну.

                   Метелик крильцями махає, вітаючи свою весну.

                   Від щастя квіточки співають і віє теплий вітерець.

                   Зайчиська сонячні стрибають, бо вже зимі страшній кінець!

Сон-трава. У лісі синя й волохата вже зацвітає сон-трава.

                     На дотик тепла і пухнаста, такою лиш вона бува.

                     Така чарівна, наче казка, що прибула з дитячих снів.

                     Не рвіть цю квіточку будь ласка, щоб жук у квітці відпочив.

                     Щоб ароматом напоїла вона ліси свої й гаї.

                     Щоб ніжним цвітом землю вкрила, й подарувала сни свої.

Анемона. Дерева голі, в лісі світло і лиш вітри летять на крилах.

                   А анемона вже розквітла, мов килимом всю землю вкрила.

                   Повсюди число, біло-біло! І видно так у лісі стало,

                   Що синє небо заясніло… А їм усе здається мало.

                   Вони цвітуть давно, без краю, над ними бджілоньки літають.

                   Тож анемони квітнуть в гаю і рідну землю звеселяють.

Маргаритка. Я дивовижна маргаритка! Лиш сніг зійде – я зацвітаю.

                         Я ніжна і цікава квітка, я з усіма цвіту у гаю.

                         Мені білесеньку сорочку дала сама природа-мати.

                         Пелюстки білі у віночку, й жовтеньке сонечко, мов свято.

                         Жовтеньким очком в світ дивлюся, комах нектаром пригощаю.

                         А холодів я не боюся, сміливо весну зустрічаю.

Нарцис. Лиш трішки тепла і нарцис зацвітає. Прекрасний такий, запашний.

                Він цвітом біленьким полянку вкриває, чарівний, мов принц осяйний.

                І стільки в нім чарів та дивної казки, що можна дивитись без меж!

                Любові палкої і ніжної ласки. Краси і принадності теж.

                Над квітами сонечко світить яскраво, метелики й бджоли снують.

                Нарциси квітують, ну, просто на славу і всім насолоду несуть.

Мати-й-мачуха. На горбочку прогрітому сонечка квітнуть -

          Мати-й-мачухи квіточка ніжно цвіте,

         Зверху квіточки ніжні, як руки у мами. Знизу квіти на дотик холодні й жорсткі.

         Очі вабить підбіл ніжними квіточками. Квіти жовті-жовтесенькі, милі такі.

         Мати-й-мачуха різних комашок годує, їх солодким нектаром вона напува.

         У низинах ще сніг, а вона вже квітує. Серце всьому живому вона зігріва.

Весна. От, діти, я вас сьогодні познайомила з моїми найпершими друзями – весняними квітами. Перші весняні квіти дуже потрібні, тому що над ними літають метелики, бджілки, інші комашки, які щойно прокинулись і хочуть їсти; вони ласують солодким нектаром; мурашки з’їдають частинку насіннячка з квітів і так виживають. Перші весняні квіти не тільки годують лісових мешканців солодким нектаром; напоюють приємним ароматом повітря, яким ми дихаємо; лікують людей і тварин; ще вони нас радують своєю неповторною красою, приносять естетичну насолоду і велику радість. Тому, коли приходите в ліс, не зривайте цвіту, пам’ятайте, що всі повинні вони жити в своєму середовищі, на волі. А принесена додому квітка не може довго стояти, вона відразу пропадає, вмирає. То ж краще любуйтеся нею там, де вона росте і приносить радість, насолоду і користь. А зараз всі квіти разом з дітьми потанцюємо і поспіваємо.

Пісня «Весно, весно, весняночко»

Весно, весно, весняночко, прийди до нас, паняночко.

Убери землю в квіточки тебе прохають діточки. (2 рази)

Весно, весно, весняночко, прийди до нас паняночко.

Ущедри квіти росами, струмками стоголосими. (2 рази)

Весно, весно, весняночко, прийди до нас паняночко.

Прилинь з пташками різними і з їх піснями ніжними. (2 рази)

Весна. Нам  час додому, у ліси, на поля. А вам, діти, можна ще погратися, поспівати, потанцювати, прочитати вірші, бо це ваше свято. (Весна і квіти йдуть зі сцени).

1 хлопчик. От так діла! Таке диво! Що це було? Казка чи сон?

1 дівчинка. От така собі казка весняна, яка розповіла нам про чарівні весняні квіти, щоб ми знали, любили і берегли свою землю, турбувалися про неї, бо ж як весна приходить, то все оживає. Як у казці все на землі відбувається. От подумайте, ще вчора земля була чорна-чорна, а на ранок – уся в цвіту, хіба ж це не казка?

2 хлопчик. А й справді так. Кожен день все навколо змінюється. То одна квітка зацвіте, то інша, то метелик з’явиться, то джміль, то пташка… Справді казкове диво! От весна! Днем красна!

2 дівчинка. Весна дуже гарна пора року. Тому про неї складено багато віршів, пісень, намальовано багато картин. Її називають блакитною красунею. Люди пов’язують з весною всі свої найкращі почуття та сподівання.

1 учень. Гей, розлилась по селу і по місту

               Повінь зелена з зеленого листу !

               Наче у річці весняна вода,

               Грає, вирує весна молода.

2 учень. Аж гнеться калина від співу дзвінкого!

                Це хто там співа? Не видно нікого.

                Погляньте пильніш у калину рясну:

                Ото соловейко стрічає весну.

3 учень. Щебече, витьохкує, срібно сміється,

                 І де тільки сила у нього береться!

                Такий же маленький, а як він співа,

                Немовби до нас вимовляє слова.

4 учень. Співа соловейко про сонце й хмаринку,

                 Про любу Вкраїну, що квітне в барвінку,

                 А нам не наслухатись гарних пісень –

                 В садок, під калину, приходим щодень.

5 учень. І дуже ми вдячні маленькій пташині.

                Хоча вона змалку жила на чужині,

                Та пісню принесла у рідний свій край.

                Співай, соловейку, ще дужче співай!

6 учень. Під час зустрічі весни співали українські веснянки-пісні – вітання весни. У них звучали турботи про майбутній урожай та добробут. У різних місцевостях України веснянки називають гаївками, гагілками, маївками.

    (Звучить веснянка «Чижик»)

Чижику, чижику, пташко маленька. Скажи нам, скажи нам, як сіють мак?

Отак-так, отак-так, так сіють мак. (2 рази)

Чижику, чижику, пташко маленька. Скажи нам, скажи нам, як росте мак?

Отак-так, отак-так так росте мак. (2 рази)

Чижику, чижику, пташко маленька. Скажи нам, скажи нам, як полють мак?

Отак-так, отак-так, так полють мак. (2 рази)

Чижику, чижику, пташко маленька. Скажи нам, скажи нам, як цвіте мак?

Отак-так, отак-так, так цвіте мак. (2 рази)

Чижику, чижику, пташко маленька. Скажи нам, скажи нам, як ріжуть мак?

Отак-так, отак-так, так ріжуть мак. (2 рази)

Чижику, чижику, пташко маленька. Скажи нам, скажи нам, як їдять мак?

Отак-так, отак-так, так їдять мак.

7 учень. Згадаємо прислів’я про те, що весняний день рік годує. Весна наші батько і мати, як не посієш, не будеш збирати. Тому весною треба все встигнути зробити: і поле виорати, і засіяти вчасно, щоб цілий рік усі були ситі. І правду кажуть, якщо посієш вчасно, то вродить рясно. Так, весна красна квітками, а осінь плодами. Тому наші батьки так стараються все встигнути зробити, щоб весняний день не пройшов марно. Бо весна днем красна!

     А чого весна приходить?

8 учень. Бо скучила земля без світла, без сонечка і без тепла.

                 А навесні вона розквітла, без снігу зразу ожила.

9 учень. А сонце вище підіймається і краще землю зігріває,

                 Та щедро людям усміхається, вже й ніч коротшою буває.

10 учень. Подовшав день, стає світліший, а сніг струмками з гір стікає.

                   І промінь світла яскравіший, та й вітерець не замовкає…

11 учень. А небо встало синьооке над відпочилими полями.

                   Безкрає, синє і високе, а в нім пташки летять ключами…

12 учень. Весна! Весна! Так скрізь красиво! Повсюди квіти, сонце, спів!

                   Весна чарівна – справжнє диво, он кущик як зазеленів…

                    А небо синє і бездонне, нема ні хмароньки ніде.

                    Вітрець притих і вже не стогне, жучок кудись собі бреде…

                    Нові гніздечка мостять птахи – у нихзавдання непросте.

                    Летять на квіточки комахи, день світлий радістю цвіте…

13 учень. Сьогодні ми всі маємо нагоду познайомитися з роботами наших юних        художників, які написали свої картини.

                    Ходіть до нас на вернісаж, відкрили ми його для вас.

                    Погляньте, тут кругом весна. Весела, світла, осяйна.

                     На гілочці веселий шпак, а на проталині – гусак.

                     Ось тут вже проліски цвітуть, а тут дощі рясні ідуть…

                     На цій картині сніг розтав, на сонечку струмок заграв.

                     А тут бездонні небеса, усе розквітло, скрізь краса!

                     Така краса! Такий пейзаж! Ходіть до нас на вернісаж!

                      (Учні презентують свої малюнки)

14 учень (у руці тримає букетик штучних вербових котиків)

                  Розквітли котики біленькі на вербах скрізь по берегах.

                  М’якесенькі, пухкі, гладенькі… Я їх тримаю у руках й дивуюсь.

                  Це справжнє диво! Природи витвір… Дивина!

                  Ще кілька тижнів й їх не буде, та річка буде не сумна.

15 учень. Бо верби зацвітуть рясненько, вберуться в листячко липке.

                   Зазеленіє все раненько й повітря стане аж п’янке.

                   Верба запахне так приємно і раптом серце звеселить.

                   Все по-порядку йде недремно, не пропусти чарівну мить…

                   (Звучить пісня «Ой минула вже зима»)

Ой минула вже зима, снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема. Снігу, льоду вже нема. (2 рази)

Прилетіли журавлі й соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі, соловеєчки малі. (2 рази)

Лугом квіти вже цвітуть. Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть. Вівці травку вже пасуть. (2 рази)

Всі веснянки співаймо, весну-красну вітаймо.

Вітаймо, вітаймо, весну-красну вітаймо. (2 рази)

16 учень. Вітаємо всіх з весняним теплом.

                   Хай дні розквітають душевним добром!

                   Ми скажем весні, що підкорені всі,

                   Що будем завжди в полоні її!

17 учень. Ось і закінчилося наше свято. Але весна ще тільки починається. Вона щодня приносить нові сюрпризи і радощі. Уважно придивляйтеся до природи і ви побачите справжню і дивовижну казку.

18 учень. Не пропустіть чарівних подій весни. Вона кожен день відкриває нам двері у широкий і різнокольоровий світ дива. Тільки придивіться, тільки прислухайтесь і ви відкриєте для себе чарівний світ весняної казки. Любіть природу, будьте їй добрим другом і захисником!