Технологія ігрової діяльності (Кутасевия Ю., Нетеса С.)

Кутасевич Юлія. Нетеса Світлана. ТЕХНОЛОГІЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ігрова діяльність на уроках математики в початковій школі. Види ігрових технологій. Особливості ігрової діяльності з шестирічними першокласниками. П Л А Н

Ігрова діяльність на уроках математики в початковій школі. Види ігрових технологій1.

«Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості» Високу оцінку грі як засобу навчання та виховання дав В. Сухомлинський:

мислення, мова, пам’ять, увага, − а й такі важливі якості особистості, як наполегливість, зосередженість, ініціативність, а також вдосконалюються уміння дотримуватися певних правил. Саме у процесі гри, за переконаннями В. Сухомлинського, розвиваються не тільки психічні процеси:

гра – це особлива формадитячого життя, вироблена або створена суспільством для керування розвитком дітей. У словнику філософських термінівзазначено, що

Поняття «ігрові педагогічні технології» охоплює досить велику групу методів і прийомів організації освітнього процесу у формі різних ігор. Концепція нової української школи вимагає широкого використання ігрових технологій у початковій ланці освіти.

Ігрові методи належать до традиційних і визнаних методів навчання та виховання молодших школярів. Їхня дидактична цінність полягає в тому, що в процесі ігрової діяльності освітня, розвивальна і виховна функції навчання діють у тісному взаємозв’язку, а це уможливлює впровадження.

Ігрова технологія будується як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу та об’єднується за загальним змістом, метою, сюжетом, персонажем тощо. Ігровий сюжет розвивається паралельно з основним змістом навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати навчальні елементи.

Більшості ігор властиві чотири головні риси:вільна розвивальна діяльність, що відбувається лише за бажанням дитини заради задоволення самого процесу діяльності, а не тільки від її результату.творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності.емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція.наявність прямих або непрямих правил, які відображають зміст гри.

За видом діяльності ігри розділяють на:фізичні (рухові), інтелектуальні (розумові), педагогічні, трудові, соціальні,психологічні.

Педагогічна гра на відміну від звичайних ігор володіє істотною ознакою – чітко поставленою метою навчання і відповідними їй педагогічними результатами, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю.

– навчальні, тренувальні, контролюючіта узагальнюючі;– пізнавальні, виховні, розвивальні;– репродуктивні, продуктивні, творчі;– комунікативні, діагностичні, профорі єнтаційні, психотехнічні тощо. За характером педагогічного процесу,спрямованого на розвиток дітей молодшого шкільного віку в процесі навчання, виділяють такі групи педагогічних ігор:

– ролі, взяті на себе гравцями;– ігрові дії як засоби реалізації ролей;– ігрове використання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;– реальні відносини між гравцями;– сюжет гри, її зміст, тобто область дійсності, умовно відтворена в грі. У структуру гри як процесу входять:

У сучасній школі, що робить ставку на активізацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується як:– самостійні елементи в технології длязасвоєння поняття, теми та навіть розділунавчального предмета;– елемент більш загальної технології;– урок або його частина (організаційниймомент, опитування, усні вправи, закріплення матеріалу, контроль, узагальненняі систематизація вивченого);– технологія позакласної роботи.

Ігрова діяльність виконує функції:– розважальну (розважати, приносити задоволення, надихнути, пробудити інтерес);– комунікативну (засвоєння діалектики спілкування);– діагностичну (виявлення відхилень від норми);– корекційну (внесення позитивних змін у структуру особистісних показників);– соціальну (включення особистості в соціум, засвоєння норм людського співіснування).

відсутність примусу будь-якої форми в разі залучення дітей у гру;принцип розвитку ігрової динаміки;принцип підтримування ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів дітей);принцип взаємозв’язку ігрової та неігрової діяльності;принципи переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм;логіка переходу від простих ігор до складних пов’язана з поступовим поглибленням різноманітного змісту ігрових занять і правил. Основні принципи організації ігровоїдіяльності:

вибір гри;пропозиція гри дітям;обладнання й оснащення ігрової площі;розбивка на команди, групи, розподіл ролей у грі;розвиток ігрової ситуації. До етапів організації ігрової діяльностіучнів необхідно віднести таке:

Особливості ігрової діяльності з шестирічними першокласниками.2.

Перш за все, шестирічні діти сприймають яскраві об’ємні предмети, що викликають емоційну реакцію, характерним є поверхневе сприйняття і не завжди адекватне виділення істотних ознак. Саме ці особливості сприйняття проявляються в процесі ігрової діяльності з молодшими школярами.

Зокрема, учні першого класу витісняють подібні графічні зображення та звуки, припускаються помилок у врахуванні кількісного та просторового розміщення предметів під час проектування та аплікації, порушують пропорції при малюванні та ліпленні, а недоліки в сприйнятті «…ускладнюють засвоєння дітьми поняття числа та його складу, гальмують перенесення дії обчислення у внутрішній план, гальмують чіткість розуміння службових частин мови».

У шестирічних першокласників розвиток сприймання нерозривно пов’язаний із засвоєнням слів, що узагальнюють чуттєві уявлення дитини та фіксують властивості предметів. Сприйняття є основою мислення, спрямованого на виявлення зв'язків і закономірних зв'язків між предметами і явищами предметної діяльності.

Сприйняття учня розвивається у процесі організації ігрової діяльності як цілеспрямована і раціонально організована діяльність чуттєвого пізнання. «Учитель зобов'язаний забезпечити, зокрема, достатню точність і повноту в сприйнятті дитиною предмета, явища; по-друге – збагачення чуттєвого досвіду учнів;

по-третє, виховання властивостей спостерігача –- вміння слідувати і створювати приховані закономірності; по-четверте, засвоєння сенсорних стандартів (загальноприйнятих зразків предметів і властивостей); по-п'яте, організація зовнішнього сприйняття об'єктів у поєднанні з осмисленням цього матеріалу»

Розумовий процес реалізується за допомогою різних операцій:аналізу, синтезу, абстрагування,порівняння,конкретизації.

Розумова діяльність проявляється у дитини в різних формах, зокрема: як наочно-дієве мислення, логічне мислення,наочно-образне мислення.

Від наочно-дієвого мислення залежить практична діяльність: першокласник фактично оперує предметами. Маючи розвинене наочнообразне мислення, він опирається на зображення предметів або уявлення. А логічне ж мислення ґрунтується на перетворенні побудованих на їх основі понять та суджень.

Дитина шестирічного віку може розв’язувати задачі з використанням усіх форм мислення, однак у цьому віці домінує наочно-образне мислення, а при появі праці активізується ефективне мислення. Спеціальні матеріали досліджень підтверджують, що ця форма є важливим резервом для засвоєння знань дітьми.

Вплив на психічний розвиток молодших школярів визначається взаємодією трьох форм мислення. Повноцінний розвиток образного мислення та вправи у розв’язуванні задач на рівні логічних міркувань сприяють розвитку логічного мислення як основи засвоєння наукових знань.

Дякуємо за увагу!