Тема: Громадівсько – політичний рух у Наддніпрянській Україні в 70-90 –х роках ХІХ століття.

Тема: Громадівсько – політичний рух у Наддніпрянській Україні в 70-90 –х роках ХІХ століття.

Мета: охарактеризувати суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні, що входила до складу Російської імперії, в 70–90-х роках ХІХ ст., детально зупинившись на ІІ етапі громадівського руху; удосконалювати навички роботи учнів з історичними джерелами, а також розвивати вміння аналізувати та систематизувати матеріал, робити висновки, порівняння, вчити висловлювати свою думку й оцінювати ті чи інші історичні явища та події; на прикладах діяльності учасників громадівського руху виховувати в учнів патріотичні почуття.

Обладнання: підручник  «Історія України. 9 клас» О.К. Струкевич, 2009 рік, видавництво «Грамота»; ілюстрації до теми (додаток); атлас «Історія України. 9 клас»

Тип уроку: комбінований.

Терміни та поняття: Емський указ, молоді громади, братство тарасівців.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

•    синхронізувати прояви суспільно-політичного та національно-визвольного руху в різних регіонах України та європейських країнах;
•    характеризувати суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні в 70–90-х роках ХІХ ст.;
•    визначати особливості громадівського руху в даний період;
•    на основі аналізу різних джерел інформації: визначати, характеризувати та порівнювати основні причини, прояви, форми та наслідки суспільно-політичного і національно-визвольного руху в українських землях Російської імперії;
•    давати характеристику та оцінювати діяльність провідних представників національно-визвольного руху.

    Хід уроку

І.  Організаційний момент

Повідомлення теми та мети уроку.

ІІ.  Актуалізація опорних знань

Завдання

1.  Які особливості українського національно-визвольного руху наприкінці 50-х — початку 60-х років ХІХ ст. ви можете назвати?

2.  В яких організаційних формах він розвивався?

3.  Які завдання ставили перед собою діячі українського визвольного руху?

4.  Яким було ставлення до українських проблем з боку учасників російського і польського визвольних рухів?

5.  Які відносини склалися між діячами українського і польського визвольних рухів?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Після поразки польського повстання 1863–1864 років у Російській імперії починається наступ реакції. Був прийнятий Валуєвський указ (пригадати його зміст і мету), і в процесі національного відродження настає пауза. Але на початку 70-х років національно-визвольний рух відновлюється, щоб вже більше не припинятись, активізується знову громадівський рух. Діячі визвольного руху переходять від культурницької роботи до діяльності політичної, метою якої є відновлення української державності.

IV. Вивчення нового матеріалу 

Робота з таблицею

Питання про відродження громадівського руху учні опрацьовують шляхом заповнення таблиці.

Завдання

1.  Порівняйте діяльність Київської громади і «Старої громади».

2.  Яку мету ставили перед собою ці організації? Чим вона відрізнялась?

3.  Сформулюйте значення громадівського руху.

Відповіддю самодержавства на пожвавлення громадівського руху став Емський указ 1876 року.

Робота з документом

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Заборона друкувати і ввозити з-за кордону книги українською мовою (1876 рік). Урядовий указ

«Государ імператор у 18/30 день минулого травня височайше наказав:

1. Не допускати ввозу в межі імперії без окремого на те дозволу Головного управління будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном на малоруському наріччі.

2. Друкування та видання в Імперії оригінальних творів і перекладів на тому ж наріччі заборонити, за винятком тільки: а) історичних документів і пам’яток і б) творів красного письменства, але з тим, що при друкування історичних пам’яток безумовно додержувати правопису оригіналів; у творах же красного письменства не допускати ніяких відступів від загальноприйнятого російського правопису і щоб дозвіл на друкування творів красного письменства давати тільки після розгляду рукописів у Головному управлінні.

3. Заборонити також різні сценічні вистави і читання на малоруському наріччі, а також і друкування на ньому текстів до музикальних нот.

4. Припинити видання газети «Київський телеграф».Про цю височайшу волю пропоную Головному управлінню до належного виконання…» (Турченко Ф. Г., Мороко В. М. Історія України. Кін. ХVІІІ — поч. ХХ ст. — К.: Ґенеза, 2000. — С. 215–216)

Завдання

1.  Чим була викликана поява Емського указу Олександра ІІ?

2.  Яку мету він переслідував?

3.  Порівняйте указ 1876 року з циркуляром 1863 року і зробіть висновки.

Але царські заборони не зупинили визвольний рух, і як приклад цьому — діяльність Михайла Драгоманова.

Історична довідка. Михайло Драгоманов

•  Відомий український публіцист, історик, літературознавець, фольклорист, філософ, суспільно-політичний діяч, написав понад 2 тисяч творів;

•  закінчив Київський університет, був доцентом, входив до Київської громади;

•  у результаті репресій звільнений з університету, емігрував за кордон;

•  заснував у Женеві вільну українську друкарню, видавав перший український політичний журнал «Громада»;

•  разом з С. Подолинським і М. Павликом заснував «Женевський гурток»;

•  проповідував перебудову Росії на принципах федерації, закликав вести боротьбу за автономію України у складі Росії, оскільки вважав, що в Україні немає ще сил, на які б можна було опиратися у боротьбі за власну державу;

•  працював професором у Софіївському університеті;

•  помер в Болгарії у віці 54 років.

Робота в малих групах

Для опрацювання питання про діяльність Михайла Драгоманова учні поділяються на малі групи, кожна з яких отримує своє завдання.

1-а група

У своїй праці «Втрачена епоха» М. Драгоманов писав: «Освічені українці, як правило, трудяться для всіх, тільки не для України і її народу… Вони повинні поклястися собі не кидати українську справу. Вони повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачається не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, є марнуванням капіталу українського народу, а за даних обставин кожна втрата є безповоротною».

Завдання

1.  Прокоментуйте даний уривок.

2.  У чому вбачав Драгоманов завдання для «освічених українців»?

3.  Як ви думаєте, що мав на увазі Драгоманов, говорячи про «українську справу»?

2-а група. Прочитайте документ і дайте відповідь на запитання.

З написаної і опублікованої 1880 року М. Драгомановим, М. Павликом, С. Подолинським програми журналу «Громада»

«Ми знаємо, як тяжко братися за письменне видавництво українською мовою, та ще й за кордоном нашої країни. Ми мусимо звертатися до народу, який не має державної самостійності, якого розірвано між двома великими царствами: Росією і Австро-Угорщиною, і якому через те зовсім не можна тепер проявити свою волю в своїх справах. До того ж ми — купка українських громадців, відбита від своєї країни й без найменшої змоги прикладати безпосередньо наші думки до праці серед народу…Ці наші думки й бажання ось такі:

В справах політичних ми бажаємо:

1. Рівного права для всякої особи, як чоловіків і парубків, так і жінок, і дівчат усякого походження (раси).

2. Неодмінної волі слова, преси й науки, зборів і товариства.

3. Безпосередньої самоуправи (автономії) для кожної громади в її справах.

4. Повної самостійності для вільної спілки громад на всій Україні». (Сарбей В. Г. Історія України ХІХ — поч. ХХ ст. — К.: Ґе-неза, 1996. — С. 141–142)

Завдання

1.  Прокоментуйте програмові положення документа. Які політичні вимоги ставили Драгоманов, Павлик і Подолинський у програмі?

2.  Чим діячі мотивують необхідність звернутися з-за кордону рідною мовою до всього українського народу зі своєю програмою?

3-я группа Відомий український політичний діяч і письменник І. Франко писав про просвітню діяльність М. Драгоманова так:

«…Драгоманов замість хитрих наукових доказів узяв за мірило потреби народу, самої суспільності. Нема потреби поки що писати глибокі філософії та інші тяжко вчені праці по-українськи, бо їх ніхто не буде читати; натомість конечно треба поперед усього подати українському народові на його мові початки всякого людського знання, вияснити йому явища природи і громадського життя. …Драгоманов знав добре, що коли український народ привикне  читати на своїй мові початки, та забажає на тій же мові читати і дальше; коли інтеліґенція привикне тою мовою говорити і писати для народу, то згодом почне говорити і писати по-українськи також і між собою і для себе». (Сарбей В. Г. Історія України ХІХ — поч. ХХ ст. — К.: Ґенеза, 1996. — С. 142)

Завдання

1.  Як Драгоманов хотів піднести масову українську національну самосвідомість?

2.  Висловіть свою точку зору щодо його програми в цьому плані.

4-я группа Ось як пише про діяльність Драгоманова відомий історик О. Д. Бойко, який зазначає, що в основі програми Драгоманова лежали такі принципи:

« - Демократизм (парламентська влада, надання громадянам демократичних прав і свобод);

-  Федералізм (децентралізація, запровадження громадянського самоврядування, розбудова держави знизу вгору, Україна - автономне утворення у складі федеративної Російської республіки);

-  Європеїзм (зв’язок країни із Західною Європою — джерело прогресивного розвитку);

-   Культурництво (визвольна боротьба має вестися винятково просвітницькими формами та методами);

- Еволюційність (прагматичне висунення поміркованих ви-мог, підштовхування знизу реформаційного процесу)». (Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2001. — С. 262–263)

Завдання

1.  Як ви думаєте, чому Драгоманов відстоював ідею федералізму Російської держави і автономії України, а не ідею самостійної України? Чи не шкодила ця ідея українському визвольному руху?

2.  Висловіть своє ставлення до діяльності Драгоманова. Яке значення вона мала для українського відродження?

5-я группа Михайло Драгоманов не один раз підкреслював, що істинний демократ повинен бути патріотом України, а істинний український патріот повинен бути демократом. Як ви розумієте ці слова. А чи

діяльність Драгоманова відповідала даному твердженню?

6-та группа На сьогоднішній день діяльність Драгоманова оцінюється неоднозначно. Одні засуджують його за захоплення ідеями соціалізму та федералізму, його погляди на майбутнє України. Інші вважають, що він зробив більше за будь-кого для пробудження національної самосвідомості українців, що він став першим, хто виніс проблему українства на ширшу міжнародну арену. А як би ви оцінили діяльність М. Драгоманова? Свою точку зору аргументуйте.

У ч и т е л ь. У 70–80-х роках активізується діяльність студентської молоді, яка починає створювати власні об’єднання.

Робота з таблицею

Питання про гуртки студентської молоді учні опрацьовують шляхом заповнення таблиці.

Завдання

1. Які завдання ставили перед собою члени молодих громад? Спробуйте порівняти погляди «старих» і «молодих» громадівців.

2. Що нового внесло в український визвольний рух «Братство тарасівців»?

3. Яка з цих організацій була першою, що поставила перед собою завдання боротьби за державну самостійність України?

У ч и т е л ь. Також у 70-і роки починається діяльність організацій народників. Цей рух зародився в Росії, а потім поширився і на Україну.

Робота зі схемою

Робота над поняттям

Соціалізм — суспільство, в якому всі люди рівні у своїх правах, в якому немає приватної власності та експлуатації, реалізується принцип «Від кожного — за здібностями, кожному — по праці».

Робота з документом

Учні мають ознайомитися з документом і виконати завдання.

Народники і українське селянство (Із спогадів Володимира Дебогорія–Мокрієвича)

«…Ми гадали: де вже раз відбувався революційний рух, там він легше може виникнути вдруге (пугачовщина — на Волзі, гайдамаччина — на Дніпрі), і тому вирішили не розкидатися по всій Росії, а зосередити наші сили саме в таких місцевостях, які мали певне історичне минуле. Отже, за нашим планом, одні мали діяти на Дніпрі, інші — на Волзі.

…Питання про революційність селянської маси ми виразно розв’язували позитивно, незважаючи на те, що для такого розв’язання не мали серйозних даних. Усі свої докази на користь цієї думки ми брали з більш-менш віддаленого історичного минулого, не знаходячи таких у сучасності. Так, доказом революційності українських селян я вважав їх поведінку під час польського повстання, ту ненависть, з якою вони ставилися до панів, до розряду яких відносили всіх людей привілейованого звання…» (Сарбей В. Г. Історія України ХІХ — поч.

ХХ ст. — К.: Ґенеза, 1996. — С. 152)

Завдання

1. На чому було основане сподівання народників на революційність селянства?

2. Чому ареною своєї діяльності вони обрали Подніпров’я?

3. Охарактеризуйте історичні події в Україні, згадувані в документі, які дали підстави народникам сподіватися на революційність українського селянства.

V.  Закріплення знань учнів.

1. Назвіть активних учасників громадівського руху 70-90 – х років у Наддніпрянській Україні?

2. Чому заборонено було видавати газету «Київський телеграф?

3. Що стало причиною оприлюднення Емського указу Олександра VІ. Домашнє завдання §29-30

Відродження громадівського руху

Це другий етап громадівського руху. Він став організованішим і цілеспрямованішим.

У 70-х роках XIX ст. з’явилися громадівські гуртки з патріотично налаштованої молоді — молоді громади.  Такі громади виникли у Харкові, Полтаві, Чернігові, Києві, Єлисаветграді, Одесі.

У їхньому складі були переважно студенти, вчителі гімназій і народних шкіл, гімназисти, семінаристи тощо. Молодогромадівці прагнули якнайшвидше розв’язати нагальні політичні проблеми, тому не хотіли обмежуватися культурно-освітньою діяльністю.

Поступово багато з них переходило на позиції народників, віддаючи свій молодий запал, сили і навіть життя справі повалення самодержавства, ліквідації залишків кріпосництва й завоювання політичних свобод.

Громадівський рух

Помірковані старі громадівці у 80 — 90-х роках згуртувалися довкола редакції часопису “Київська старина”, що з 1882 р. видавався у Києві. Тут та в інших містах України вони продовжували займатися культурно-освітньою діяльністю. Утім коли на початку XX ст. почали організовуватися українські національні партії, колишні громадівці стали вступати до їх лав. Активізувався студентський громадський рух.

Серпень 1898 р. У Києві виникла Загальна українська організація.

У зв’язку з активізацією студентського громадівського руху виникла потреба в його координації в межах усієї України. Тому з ініціативи В. Антоновича було скликано загальноукраїнський з’їзд студентських громад. Він об’єднав 25 громад в одну — Загальну українську організацію — та утворив виконавчий комітет, який мав координувати діяльність громадівських організацій.

1899 р. У Києві відбувся Другий всеукраїнський студентський з’їзд. На ньому також було представлено українські студентські громади Юр’єва (нинішнього Тарту в Естонії) та Петербурга.

Всеукраїнську студентську спілку І. Франко назвав Молодою Україною, вбачаючи в ній носія майбутнього України.

Загальна українська організація здійснювала таку діяльність:

• відкрила літературне товариство “Вік”;  • організувала в Києві велику друкарню; • влаштовувала Шевченківські свята та ювілеї інших письменників; • поширювала українську публіцистичну і художню літературу; • у січні 1873 р. було засновано Історичне товариство Нестора-літописця.

Значення громадівського руху

1. Активізувалися наукові дослідження.

3. Зростала національна самосвідомість.

4. Українська культура завойовувала нові позиції.

5. Активізувався студентський рух.

6. Діяльність громад було спрямовано на пошуки ідеалу соціальної та національної справедливості.

Висновки

• Поява Загальної української організації засвідчила, що громадівські організації, які діяли розрізнено, почали розуміти необхідність самоорганізації, координації дій.

• Учасники Загальної української організації все ще стояли на позиціях культурно-освітньої роботи, не бажаючи переходити до політичної боротьби.

Південно-західний відділ Російського географічного товариства (1873 р.)

З ініціативи громади було створено Південно-Західний відділ Російського географічного товариства (1873 p.). Керівники — Г. Галаган, П. Чубинський.

Друкованим органом відділу стали “Записки Юго-Западного отдела”. До роботи у відділі було залучено значні наукові сили України, які плідно працювали над вивченням історії, фольклору, економіки, цікавилися археологією, етнографією, статистикою, географією, активно шукали моделі майбутнього суспільного розвитку.

Товариство створило етнографічний музей, бібліотеку та архів. Було опубліковано сім томів “Трудов Юго-Западной экспедиции”, два томи “Записок Юго-Западного отдела”, три збірки праць М. Максимовича тощо.

“Київський телеграф” (1859 р.)

“Київський телеграф” — громадсько-політична літературна газета, заснована у 1859 р. у Києві. Газета виходила двічі на тиждень.

1874-1875 pp. “Київський телеграф” став друкованим органом Київської громади.

На сторінках газети розглядали питання розвитку українського національного руху, економічні, національні та культурні проблеми в Україні, висвітлювали події українського життя та його можливі перспективи в умовах Російської імперії.

1876 р. Після Емського указу 1876 р. було закрито газету “Київський телеграф”, розігнано Південно-західний відділ Російського географічного товариства.

Активні діячі громадівського руху зазнали переслідувань. Рятуючись від них, Павло Чубинський виїхав до Петербурга, Федір Вовк, Сергій Подолинський, Михайло Драгоманов — за кордон.

1994 р. Видання газети було поновлено в Києві.

Емський указ

1875 р. - створено комісію для розгляду засобів боротьби з українофільством. У висновках комісії зазначалося: “Допустити окрему літературу простонародною говіркою означало б закласти міцні підвалини для переконання можливості відокремлення, хай навіть у далекому майбутньому, України від Росії”.

1876 р. Із цими рекомендаціями комісії під час лікування на німецькому курорті Емс Олександр II підписав розпорядження (Емський указ), згідно з яким'

1. Заборонялося видання українською мовою як оригінальних творів, так і перекладів (навіть текстів для нот).

2. Заборонялося завезення до імперії українських книг і брошур, надрукованих за кордоном.

3. Не дозволялося ставити п’єси й влаштовувати концерти “малоросійською говіркою”.

4. Як виняток допускалося видання українською мовою художньої літератури та історичних документів.

Нагляд за виконанням Емського указу здійснювало головне управління у справах цензури.

1881 р. Олександр II, не скасовуючи Емського указу, вніс до нього деякі послаблення:

• було дозволено друкувати українською мовою словники, але російською абеткою;

• питання про українські вистави тепер вирішувала місцева влада.