Тема: «Метод проєктів у професійній діяльності викладача»

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ Кафедра МПО та СГД

 

 

 

 

ВИПУСКНА РОБОТА

Тема: «Метод проєктів у професійній діяльності викладача»

Група: 64 В

Слухач: Шаргородська Вікторія Дмитрівна

 

 

 

 

 

Науковий керівник: Кулішов Володимир             До захисту:         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2024 р.

АНОТАЦІЯ

У даній роботі розкрито деякі теоретичні та практичні аспекти теми «Метод проєктів у професійній діяльності викладача». Опрацьовано навчальну та наукову літературу за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи. У практичній частині роботи надано приклади застосування методу проєктів на уроках іноземної мови.

Робота може бути цікавою для викладачів спеціальних дисциплін професійних закладів у контексті вдосконалення їх професійної компетентності з питань методики викладання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП. …………………………………………………………………………. 4

1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Умови ефективного використання методу проєктів у професійній діяльності викладача……………………………… 6

1.1 Метод проєктів. Історія розвитку. …………………………………………. 6

1.2 Метод проєктів, як один із сучасних методів навчання. ……………......... 8

1.3 Мета та вимоги до використання методу проєктів. ………………………11

1.4 Загальні поради до структури проєкту. ……………………………………13

1.5 Етапи роботи над проєктом. ………………………………………………..15

1.6 Типи проєктів. ……………………………………………………………….19

1.7 Переваги та недоліки застосування методу проєктів у професійній діяльності викладача. …………………………………………………………...23

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Використання методу проєктів у професійній діяльності викладача …………………………………………..25

2.1 Методична розробка уроку з використанням методу проєктів…………. 25

ВИСНОВКИ. ………………………………………………………………….. 28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ. …………… 30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Останнім часом у нашій країні відбувається процес модернізації освітньої системи. Ці зміни відбуваються за трьома основними напрямками: входження до світового освітнього простору, пошук нових засобів; методів формування творчої особистості; подальша інтеграція освітніх факторів(школи, родини, суспільства).

 Життя, як відомо, не стоїть на місці. «Суспільство інформаційних технологій, або як його називають, постіндустріальне суспільство, на відміну від індустріального суспільства кінця XIX — середини XX сторіч, значно більше зацікавлене в тому, щоб його громадяни були здатні самостійно, активно діяти, приймати рішення, швидко адаптуватися до мінливих умов життя. Суспільству потрібні особистості, які вміють, упершу чергу, самостійно вчитися. Навчальний заклад повинен створити умови для формування творчої особистості.

Усе це вимагає нових підходів у професійній діяльності викладача, який має на меті забезпечити підготовку здобувачів освіти у різних сферах життя; залучити здобувачів освіти до творчо-інтелектуальних робіт; сформувати навички розв'язання творчих та  практичних завдань. [1. c.3 ]

Модернізація, що наразі відбувається в професійній підготовці кваліфікованих робітничих кадрів, вимагає суттєвого наукового обґрунтування й посилення методологічної складової, впровадження новітніх методів і технологій навчання, зокрема проєктних. Зазначимо, що вітчизняні педагоги активно застосовують у власній роботі метод проєктів. [ 2. c.5 ]

Мета роботи: на підставі аналізу сучасної літератури дослідити специфіку методу проєктів та роботи викладача в сучасних умовах.

Відповідно до мети поставлені наступні завдання:

1)Проаналізувати історію розвитку методу проєктів, ознайомитися із сучасним розумінням її науковцями.

2) Визначити структурні елементи проєктної діяльності.

3) Розглянути етапи роботи над проєктною діяльністю.

4) Підібрати фрагменти уроків успішного впровадження проєктної діяльності на уроках іноземної мови.

Практична значущість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані для підвищення ефективності професійної діяльності педагогів закладів професійної освіти у контексті підвищення їх педагогічної компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Умови ефективного використання методу проєктів у професійній діяльності викладача

1.1 Метод проєктів. Історія розвитку.

Пошук нових підходів до навчання в школі з кожним роком стає все більш актуальним і необхідним. Професійне зростання вчителя неможливе без оволодіння новітніми педагогічними технологіями, інноваційними методами навчання.

Метод проєктів є одним із найвідоміших способів активізації навчальної діяльності здобувачів освіти. Проте, крім популярності цієї технології, ми маємо утрирування основних її принципів, перекручування її сутності, що призводить до існування проєктів, які не мають ніякого відношення до ме­тоду проєктів. Серед учителів можна почути:

• «метод проєктів нічого не дає»;

• «це просто інша назва того, над чим ми давно пра­цюємо».

Для подолання цих стереотипів важливо детально проаналізувати історію розвитку методу проєктів, розглянути причини заборони цієї технології в 1931-му році, ознайомитися із сучасним розумінням її науковцями.   Розглядаючи еволюцію методу проєктів, можна стверджувати, що ще наприкінці 80-х на початку 90-х років XIX століття в школах Англії організовували навчання таким способом, який дуже нагадує теперішній метод проєктів. Ця ідея належить англійському педагогові Сесілю Рейді. Детальний розгляд проблеми організації навчання за методом проєктів отримали в роботах Д. Дьюї, В. X. Кілпатрика, Е. Колінгса та інших педагогів, які вважали, що діяльність здобувача освіти повинна орієнтуватися на розвиток його мислення, в основі якого лежить особистий досвід.

У педагогічній літературі термін «метод проєктів» уперше з'явився у звітах массачусетської шкільної адміністрації. Американське бюро освіти в 1911р. затвердило його на офіційному рівні. Однак багато вчених критично ставилися до терміна «метод проєктів», вважаючи його не зовсім вдалим, тому з цього приводу в США тривалий час точилася полеміка.

Появу проєктного навчання пов'язують із сільськогосподарськими школами США кінця XIXст. і з організацією шкіл в Англії згідно з ідеями Сесіля Редді. На початку XXст. проєктними підходами зацікавилися і загальноосвітні школи. Аналіз літератури свідчить, що теорія та практика проєктного навчання почали активно поширювати в США на початку XXст., однак підходи та розуміння сутності методу в різних регіонах були різними. У США проєкти здебільшого були метою навчання, пов'язаного з виконанням навчальних завдань у реальних життєвих ситуаціях. [1. c.4]

Метод проєктів прийшов в Україну на початку 20-х років ХХ ст. як результат дидактичних пошуків щодо активізації навчальної роботи, зв’язку навчання з життям і виробництвом, здійснення трудового виховання учнів.  [3. c.3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Метод проєктів, як один із сучасних методів навчання.

Сучасна спрямованість суспільства на сталий розвиток та розвинену економіку висуває серйозні вимоги до кваліфікованого робітника. Він повинен майстерно володіти широким спектром знань, навичок і умінь; мати високу кваліфікацію; бути професійно мобільним; вміти легко адаптуватися до змін у виробництві та бути спроможним до працевлаштування на ринку праці.

Тому необхідно забезпечити високий рівень професійної компетентності випускників закладів професійної (професійно-технічної), що передбачає залучення кожного здобувача освіти до продуктивної навчально-пізнавальної діяльності; формування у майбутніх фахівців елементів дослідницької компетентності, умінь самостійно здобувати новітні знання й ефективно застосовувати їх на практиці, працювати з інформацією, навичок співробітництва; розвитку кожного здобувача освіти як творчої особистості, здатної до практичної роботи тощо. Усім зазначеним вимогам відповідає саме навчальна проєктна діяльність, що є одним з варіантів практичного втілення ідеї продуктивного навчання. [4. c.27]

Слово «проєкт» (у дослівному перекладі з латинської – «кинутий уперед») тлумачиться науковцями як план, сукупність певних дій, документів, задум для створення реального об’єкта або теоретичного продукту, текст або креслення, що випереджає його створення. [ 5. c.162]

Проєкт-прототип, прообраз об’єкта, виду діяльності, самостійно розроблений та виготовлений виріб (послуга) – від ідеї до її втілення тощо, а проєктування (здатність планувати, окреслювати план дій, конструювати та здійснювати задум, намір) перетворюється на процес створення проєкту.

Проєктна технологія – система навчання, за якої учні набувають знань і умінь в процесі планування і виконання практичних завдань-проектів, які поступово ускладнюються.  Грунтується на позиціях педагогіки прагматизму («навчання через діяльність»), розглядаючи при цьому  діяльність як різновид творчої роботи, де здобувач освіти виступає її активним учасником. [ 4. с. 30 ]

Проеєктне навчання – це один із видів продуктивного навчання, метою якого є не засвоєння сукупності знань, які пропонують освітні програми. Він спрямований на реальне використання, розвиток та збагачення досвіду здобувачів освіти, їхніх уявлень про світ.

Навчальний проєкт – це одночасно і метод навчання, і форма організації освітнього процесу. Він передбачає співпрацю всіх учасників освітнього процесу з метою отримання конкретного результату за певний період – від одного уроку до кількох місяців. При цьому використовують різні технології, методи, засоби навчання, знання та вміння з різних галузей науки.

Навчально - проєктна діяльність у закладах професійної (професійно-технічної) освіти – це навчально-пізнавальна самостійна діяльність здобувачів освіти за участі педагога як координатора, спрямована на результат, що досягається завдяки розв’язанню теоретично чи практично значущого для них фахового завдання.   

Проєктна діяльність у навчальних закладах це :

• самостійна навчальна діяльність здобувачів освіти на основі особистого вибору  пізнавальних або практичних завдань у нестандартних ситуаціях;
• навчально-виробничий експеримент, що зв’язує дві сторони процесу пізнання;
• метод, який синтезує елементи творчої, ігрової, пізнавальної, ціннісно-орієнтаційної, навчальної, комунікативної діяльності;
• діяльність, у якій  поєднуються раціональне сполучення теоретичних знань і практичних дій при вирішенні конкретної проблеми;
• конструктивна і продуктивна діяльність особистості, спрямована на розв’язання життєво значущої проблеми;
• досягнення кінцевого результату  у  процесі  встановлення мети, планування і здійснення проєкту;
• навчально-пізнавальна самостійна діяльність здобувачів освіти, спрямована на результат, під чутливим патронатом педагога - координатора;
• метод навчання з одної сторони і засіб практичного застосування засвоєних знань і умінь;
• завжди відчутний  результат, якщо це теоретична проблема , чи  конкретний результат ( продукт),готовий до впровадження, якщо практична;
• те, що має особистісний сенс для здобувача освіти, й підвищує його мотивацію до навчання;
• індивідуальний темп роботи ,який забезпечує вихід кожного здобувача освіти на свій рівень розвитку;
• глибоке усвідомлене засвоєння базових знань, яке забезпечується за рахунок універсального їх використання в різних ситуаціях;
• множина дослідницьких, проблемних, практичних методів роботи ,- безумовно, завжди творчих.[4. c.31]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Мета та вимоги до використання методу проєктів.

У результаті використання інноваційних технологій здобувачі освіти вчаться аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу, самостійно знаходити можливості для вирішення проблеми, оперативно й критично мислити, аналізувати виробничі ситуації, виробляти самостійне рішення, планувати конкретні дії, бути відповідальними, коротко та чітко висловлювати власні думки, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати, поважати альтернативну думку, уміти прислухатися до інших та бути готовими до співпраці, розвивати вміння проєктної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих задумів.    Інноваційні технології навчання сприяють інтенсифікації навчального процесу та активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Метод проєктів усе більше привертає увагу педагогів, оскільки він дає можливість ефективно забезпечити розвиток творчої ініціативи й самостійності учнів та сприяє здійсненню безпосереднього зв’язку між набуттям учнями знань і вмінь та застосуванням їх у розв’язанні практичних завдань.[2. с.171]

Навчальна проєктна діяльність має за мету: розв’язання здобувачем освіти або групою здобувачів освіти певної проблеми, яка передбачає, з однієї сторони, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншої – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології тощо.   

Метою методу проектів є створення умов, за яких здобувачі освіти самостійно й охоче отримують знання з різних джерел, вчаться користуватися ними (знаннями) для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань; удосконалюють комунікативні вміння, працюючи в різних групах; розвивають дослідницькі вміння та аналітичне мислення.

Виконання проєкту передбачає зв'язок з реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення, створення матеріалів, що по суті є різними формами документування: анотація, рецензія, анкета, таблиця, опис, фото, аудіо або відеозвіт, колаж, комікс, сценарій, щоденник, журнал, довідник, резюме, каталог, брошура, альбом, словник, стаття, стінгазета, виставка. Матеріал може подаватися в різних формах: дискусія, огляд, виставка, демонстрування, обговорення, рольова гра, диспут, повідомлення, доповідь, конференція, репортаж, драматизація.

Під час використання проєктного методу всі учасники навчально-виховного процесу розв'язують цілу низку різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань. Це сприяє розвитку пізнавальних навичок, формуванню вміння самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі тощо.

Таким чином, основними вимогами до використання методу проектів є:

1. Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), розв'язання якої потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку.

2.Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.

3.Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структурування змістової частини проекту (із зазначенням поетапних результатів).

4. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висунення гіпотези їх розв'язання, обговорення методів дослідження; обговорення способів оформлення кінцевих результатів (презентації, захисту, творчих звітів).

5.Збір, систематизація та аналіз отриманих даних; підбиття підсумків, оформлення результатів, їх презентація; висновки, висунення нових проблем дослідження.[5.]

 

 

 

 

 

 

 1.4 Загальні поради до структури проєкту.

Одне з найважливіших завдань, що стоїть сьогодні перед педагогом, – навчати самостійно користуватися інформацією, отриманою з різних джерел, “утилізувати” її (Жак Делор), вибудовувати власне розуміння та власне бачення.

Упродовж останніх десятиліть в освітній практиці все більш помітним став вплив сучасних інформаційних технологій. Вони значно розширюють можливості учасників навчально-виховного процесу в отриманні інформації, а також її пошуку та способах обробки.

Цінність методу проєктів у поєднанні з інформаційними технологіями полягає в тому, що вони мають інтегрований та прикладний характер, більшою мірою зорієнтовані на формування компетентностей (інформаційна, комунікаційна, громадянська). У своєму змісті можуть торкатися реальних проблем, життєвих ситуацій і тим самим забезпечувати високий рівень пізнавального інтересу та мотивації здобувачів освіти.

Таким чином щоб досягнути вищезазначених компетентностей за допомогою методу проєктів, педагог в свою чергу повинен дотримуватися його структури та донести її до здобувачів освіти.

Загальні поради до структури проєкту:

1.Вибір теми проєкту, його типу, кількості учасників.

У визначенні теми проєкту слід виходити з таких позицій:

тема має бути з реального життя; актуальною; знайомою; значущою для педагога та здобувача освіти.

2.Обмірковування вчителем можливих варіантів проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми впроваджуються здобувачами освіти з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації), можлива «мозкова атака» з наступним колективним обговоренням.

3.Розподіл завдань індивідуальних чи по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошук інформації, творчих рішень.

4.Самостійна робота учасників проєкту за своїми індивідуальними чи груповими дослідженнями, творчими завданнями.

5.Обговорення отриманих даних у групах (на уроках чи на заняттях у наукових спілках, у груповій, індивідуальній роботі).

6.Захист проєктів.

7.Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішнього оцінювання, висновки.

Педагог в проєктах здобувачів освіти виступає в ролі консультанта, порадника. [5. c.3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5 Етапи роботи над проєктом.

З огляду на особливості проєктів виділяють наступні етапи в його розробці (підготовчий, етап безпосередньої реалізації та підсумковий), які більшою мірою стосуються самого процесу педагогічного керівництва навчально-пізнавальною діяльністю здобувачів освіти і мають змістові стрижневі орієнтири, на які варто опиратися.

Етапи роботи над проєктом.

І. Підготовчий етап включає:

1) ознайомлення з цілями і завданнями для учасників, критеріями оцінювання результативності, які подаються консультантом;

2) об’єднання в групи, або визначення тих, хто виявив бажання працювати самостійно;

3) висування ідей  щодо можливих способів реалізації завдань і досягнення цілей (це роблять самі учасники);

4) планування роботи ;

5) розподіл роботи між учасниками груп.

На даному етапі для учасників головне – з’ясувати суть проблеми і що означає її вирішити чи прийти до результату, а також прийти до спільної думки, як її можна вирішити. Це умова й запитання навчальної задачі, яку розв’язуватимуть учасники. До речі, нечітко вирішене «що», як правило, призводить до ускладнень із з’ясуванням «як». Консультанту варто звернути на це увагу і під час роботи на уроках (очних зустрічах), добитися чіткої відповіді на запитання в кожній з груп та індивідуальних робіт.

Досить ефективними на даному етапі можуть бути невеликі організаційні рекомендації чи інструкції, усні чи письмові щодо необхідної та додаткової літератури, додаткових вимог учителя до якості проєкту – все те, що не стосується того, як це робити.

ІІ. Моделюючий етап.

 На даному етапі відбувається корекція запланованих заходів, інформації. 

ІІІ. Етап безпосередньої реалізації. 

Його сутність полягає в реалізації запланованих заходів. Одночасно різними учасниками або послідовно тими ж здійснюються активні дії (заходи) щодо кожного з визначених планом конкретних завдань. Таким чино наближаються до того, що є в їхньому розумінні результатом. Але варто зауважити, що для вчителя не менш важливим щодо визначення ефективності роботи над проєктом є сам процес. Не залишаючись осторонь, він супроводжує дану роботу, активно втручаючись тільки в особливих випадках, коли учасники переступають визначені правила роботи, явно заважають працювати іншим. Зрештою, це можна передбачити цього під час підготовки проєкту на уроках. Зважаючи на особливу модель діяльності вчителя як консультанта, означену нами як супровід, то на даному етапі роботи на уроках мали б переважати власне інтерактивні методи, що найбільш відповідають моделі супроводу. Щодо утруднень, навіть явних проблем, з якими стикаються учасники на шляху реалізації: як показує практика, варто керівнику проявити терплячість і не втручатися, дати змогу знайти вихід із ситуації самим учасникам. Результати можуть приємно здивувати, адже на що тільки не здатна наша психіка, коли справа заходить до вирішення справжніх проблем (в арсеналі – інтуїція, творчість, почуття гумору, так званий здоровий глузд тощо – результати досвіду).

Збоку може видатись, що основну роботу на цьому етапі здобувачі освіти виконують у післяурочний час. Однак ті уроки, які планує провести вчитель на цьому етапі, мають ключову роль для розвитку компетентності дітей. Якщо влаштувати гонитву за швидким результатом, то справді проєкт нічого, окрім емпіричного мислення не розвиває: учасники виробляють знання за допомогою порівняння предметів, явищ навколишньої дійсності та уявлень про них шляхом виділення однакових, спільних властивостей. Як уже було сказано вище, метод проєктів великою мірою може працювати на розвиток і теоретичного мислення.

Для цього необхідно:

• на уроках особливу увагу приділяти виділенню та аналізу зв’язків між предметами і явищами в межах цілісної системи – власне тих зв’язків, які фактично забезпечують існування цієї системи. Тому рефлексія (звернення до основ власних дій) – ключовий момент будь-якого уроку на даному етапі, оскільки з її допомогою можна ефективно реалізувати дане завдання;
• перетворювати предмети і явища, таким чином виділяти внутрішні відношення та зв’язки, а не просто спостерігати за ними, їх зовнішніми ознаками (до прикладу: для того, щоб виконати завдання, пов’язане з опитуванням людей, можна пробувати перефразовувати речення з метою уточнення відповіді, з’ясування ширших відомостей, а не порівнювати різні типи висловлювань);
• уникати підбору ілюстрацій до того, що і як треба робити, важливо забезпечити розуміння механізмів певного феномена (розуміючи як це працює, здобувач освіти сам здатен вийти на спосіб реалізації);
• стимулювати, підбадьорювати, особливо виділяти на уроках ті дії здобувачів освіти, які пов’язані в першу чергу з винайденням ними нових способів розумової діяльності: таблиць, моделей, схем, креслень тощо, а не знання термінів.

Фактично, це головний етап проєкту, у якому якнайповніше стають явними всі плюси і мінуси підготовчого етапу. Нерівномірний розподіл роботи між членами команди, неврахування усіх її видів, нехтування деякими організаційними моментами, які варто було б обговорити чи підготувати, – це далеко не весь перелік проблем, з якими стикаються учасники. Але досвід – найкращий учитель, і негативний також. Тим більше, що ситуація навчальна, максимально наближена до життя, тому емоції й переживання у ній не такі потужні, як у ситуації життєвій. Окрім того, на допомогу завжди може прийти консультант (учитель, науковий керівник). Іноді в ході реалізації можуть змінюватися методи роботи і пропонуватися інші, ніж були заплановані, оскільки виконавцями здійснюється поточна оцінка їх ефективності.

Форма презентації проєкту обговорюється в межах поданих здобувачами освіти завдань. Важливо під час презентації забезпечити умови, адекватні заданій формі. Тобто якщо це публічний виступ, то повинна бути публіка, якщо презентація то її слід продимонструвати,щоб дійсно мати можливість переглянути тощо.

IV. Підсумковий етап передбачає:

1) аналіз й оцінку результатів щодо окремих проєктів, індивідуальної роботи та роботи всіх груп загалом, а також щодо вирішення проблеми в цілому;

2) закріплення позитивних змін;

3) прогнозування наслідків;

4) можливість використання експертної оцінки.

Суть даного етапу проєкту – усвідомлення того, що відбулося (як у змістовому, так і в діяльнісному плані), в тому числі успіху, рефлексія, визначення для себе (кожним учасником) меж незнання і шляхів усунення дискомфорту, пов’язаного із цим незнанням.[7. c. 84]

Важливими критеріями успішності проєктної діяльності, зокрема, є:

– досягнення мети проєкту;

– самодостатність, доцільність саме такої організації діяльності;

– наявність матеріальних результатів проєкту, якість їх оформлення;

– активність, самостійність усіх учасників, усвідомлення ними важливості власної участі в обраному проєкті.[2. c.171]

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6 Типи проєктів.

Розглянемо типологію проєктів, що використовується при роботі над будь-якою проблемою.

Перш за все, визначимося з типологічними ознаками:

1. Домінуючий у проєкті метод або вид діяльності: дослідницький, творчий, ігровий, практико-орієнтований.

2. Предметно-змістова область: монопроєкт (у рамках однієї області знання); міжпредметний проєкт.

3. Характер координації проєкту: безпосередній (твердий, гнучкий), прихований (неявний, що імітує учасника проєкту).

4. Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу): внутрішньошкільний, регіональний, міжнародний.

5. Кількість учасників проєкту.

6. Тривалість проєкту.

 Відповідно до першої ознаки можна виокремити наступні типи проєктів:

Дослідні

Такі проєкти вимагають добре продуманої структури, позначених цілей, обгрунтування актуальності предмета дослідження для всіх учасників, позначення джерел інформації, продуманих методів, результатів. Вони повністю підпорядковані логіці нехай невеликого, але дослідження і мають структуру, наближену, або повністю збігається зі справжнім науковим дослідженням (аргументація актуальності прийнятої для дослідження теми, визначення проблеми дослідження, його предмета та об'єкта, позначення завдань дослідження в послідовності прийнятої логіки, визначення методів дослідження, джерел інформації, висунення гіпотез розв'язання окресленої проблеми, визначення шляхів її вирішення, обговорення отриманих результатів, висновки, оформлення результатів дослідження, позначення нових проблем на подальший хід дослідження). Все сказане, зрозуміло, має повністю відповідати рівню мовної підготовки здобувачів освіти певного етапу навчання, розраховане на доступних їм засобах.

Творчі

Слід зазначити, що будь-який проєкт вимагає творчого підходу і в цьому сенсі будь-який проєкт можна назвати творчим. При визначенні типу проєкту виділяється домінуючий аспект. Творчі проєкти припускають відповідне оформлення результатів. Такі проєкти, як правило, не мають детально відпрацьованої структури спільної діяльності учасників. Але вона тільки намічається і далі розвивається, підкоряючись жанру кінцевого результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проєкту. У даному випадку слід домовитися про заплановані результати і форму їх подання (сумісна газета, твір, відео, гра…). Оформлення результатів проєкту вимагає чітко продуманої структури у вигляді сценарію відеофільму, драматизації, програми свята, плану твору, статті, репортажу, дизайну і рубрик газети, альбому.

Рольова гра

У таких проєктах структура також тільки намічається і залишається відкритою до закінчення проєкту. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проєкту, особливістю розв'язуваної проблеми. Це можуть бути ,наприклад, (якщо проєкт стосується мови чи літератури) літературні персонажі, або вигадані герої, що імітують соціальні чи ділові відносини, що ускладнюється вигаданими учасниками та ситуаціями. Результати таких проєктів можуть намічатися на початку проєкту, а можуть вимальовуватися лише до його кінця. Ступінь творчості тут дуже висока, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольово-ігровий, пригодницький.

Інформаційні проєкти

Цей тип проєктів споконвічно спрямований на збір інформації про якийсь об'єкт, явище ознайомлення учасників проєкту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої авдиторії. Такі проєкти так само, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичної корекції по ходу роботи над проєктом.

За кількістю учасників проєктів, можна виділити ще такі підтипи проєктів:

• особистісні (між двома партнерами, що знаходяться в різних школах, регіонах, країнах);
• парні (між парами учасників);
• групові (між групами учасників).

В останньому випадку дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організувати цю групову діяльність учасників проєкту (як у групі своїх учнів, так і в об'єднаній групі учасників проєкту різних шкіл, країн, тощо). Роль педагога - координатора у цьому випадку особливо значуща.

І нарешті, за тривалістю проведення проєкти можуть бути:

• короткостроковими (для рішення невеликої проблеми або частини більш великої проблеми).

Такі невеликі проєкти можуть бути розроблені на декількох уроках (3-6) по програмі одного предмета або міждисциплінарні;

• середньої тривалості (один - два місяці);
• довгострокові (до року).

Як правило, короткострокові проєкти проводяться на уроках з окремого предмету, іноді із залученням знань з іншого предмета. Що стосується проєктів середньої і значної тривалості, то такі проєкти звичайні або телекомунікаційні, внутрішні чи міжнародні є міждисциплінарними і містять досить велику проблему, або кілька взаємопов'язаних проблем і тоді вони можуть представляти собою цілісну програму (сукупність проєктів). Такі проєкти, як правило, проводяться в позаурочний час, хоча відслідковуватися можуть і на уроках.

Зрозуміло, у реальній практиці найчастіше доводиться мати справу зі змішаними типами проєктів, в яких є ознаки дослідних проєктів і творчих, наприклад, одночасно, практико-орієнтовані та дослідницькі. Кожен тип проєкту має той чи інший вид координації, терміни виконання, етапність, кількість учасників.

Тому, розробляючи той чи інший проєкт, та проваджуюючи його у внавчально-виховний процес, вчителю треба знати та послуговуватися інформацією про ознаки та характерні особливості кожного з них.[8. c.92-98]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.7 Переваги та недоліки застосування методу проєктів у професійній діяльності викладача.

У ході проєктної діяльності створюються умови для розвитку пізнавального інтересу. На цій основі можуть формуватися внутрішні мотиви навчання, які впливатимуть на різні сфери пізнавальної діяльності.

З точки зору вчителя, навчальний проєкт є дидактичним засобом планування навчання. Цілеспрямована діяльність із пошуку способу вирішення проблеми шляхом звернення до дій, які виникають із цієї проблеми.

З точки зору здобувача освіти, проєкт – це можливість зробити щось цікаве самостійно, чи в групі, в міру своїх можливостей. Діяльність, де ви можете проявити себе, спробувати себе, застосувати свої знання, отримати користь і публічно продемонструвати досягнуті результати.

Варто зазначити, що проєктний метод розглядається не як альтернатива існуючій класно-урочній системі, а як додатковий інструмент для підвищення якості освіти та розвитку пізнавальної сфери та особистісних якостей здобувачів освіти.

Кожен метод чи певний вид діяльністі має свої як переваги так і недоліки. Проєктна діяльність не виключення.

Розгляньмо певні переваги та недоліки цого методу. Перевагою методу проєктів є те, що традиційні класи перетворюються на відкриті навчальні простори, де учасники проєкту рухаються у власному темпі. У процесі реалізації проєкту учасники самонавчаються та вдосконалюються. Навчання, засноване на запам'ятовуванні і повторенні, рухається в напрямку закріплення, виявлення і презентації отриманих знань. Цей метод дає вчителям можливість побудувати позитивні стосунки з учнями в нових умовах і підкреслити їх індивідуальність і природні таланти.

Слід згадати і недоліки проєктної діяльності. Підготовка проєкту займає багато часу. Вчителям важко контролювати навчальний процес і результати не завжди ефективні. У групі можуть бути учасники проєкту, які намагаються передати свою роботу іншим, більш сумлінним.

Та незважаючи на певні недоліки, метод проєктів  дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, дає можливість учням проявити самостійність, підтримує стійкий інтерес до вивчення різних предметів, поглиблює знання учнів з предмета.[9. c.5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Використання методу проєктів у професійній діяльності викладача.

2.1 Методична розробка уроку з використанням методу проєктів

Предмет- іноземна мова (англійська)

Клас-11

Підручник- Нерсисян М.А., Піроженко А.О. Англійська мова (11-й рік навчання, рівень стандарту) : підруч. для 11 класу закладів загальної середньої освіти / М.А. Нерсисян, А.О. Піроженко. – К.; Ірпінь : ТОВ «Видавництво «Перун», 2019. – 192 с.: іл

Тема:Eating out. Проєктна робота «Сrazy menu».

Мета: Активізувати знання ЛО з теми, ознайомити з вимогами до проєктної роботи. Вдосконалити навички аудіювання з метою отримання спеціальної інформації, в усному непідготовленому мовленні.

Сприяти розвитку ерудиції, розвивати уміння непідготовленого мовлення з опорою на зразок,уміння сприймати інформацію на слух.

Виховувати креативність.

Тип уроку: узагальнення і систематизація набутих знань

Вид уроку: підготовка до написання та захисту проєкту

Обладнання: Презентація до уроку: зразки меню. Відео до аудіювання : https://www.youtube.com/watch?v=sIWm5Fi8Z7Q

Картки з опорними розмовними фразами.

Хід уроку

1. Організаційний момент.
2. Розминка.

– How often do you go out for a meal? Where do you usually go?

 – What do you prefer: homemade pasta or takeaway Thai noodles?

 – Do you think eating out is a healthy option? What are the most probable dangers of eating away from home?

3. Робота над новими Л.О.

-Look at the following vocabulary and complete the table.

fried calamari / chocolate cake / ravioli with greens / cheese balls / lasagne / jelly / chicken wings / ice-cream / creamy carbonara / shrimp cocktail / pudding / goulash

Starters                                           Main courses                                                                     Desserts

4.Розгляд різних видів меню.

Робота над презентацією. Обговорення розділів меню

5.Робота з картками опорних фраз.

Customer:

– I’m ready to order.

 – I’d like to have some…

 – I’ll have…/I’ll take…/I prefer…

– Could I have the bill, please?

 – No thanks. I’m full.

– Can I pay with a credit card?

– Is service included?

 – Thank you, the same to you.

Waiter:

 – Have you chosen yet?

– Would you like a starter?

– And what would you like for your main course?

 – Why don’t you try our specialty?

 – May I offer you a drink?

– Can I get you a dessert?

– Anything else?

 – How would you like to pay?

 – You’re welcome. Have a good day

6.Аудіювання тексту «At the restaurant».

https://www.youtube.com/watch?v=sIWm5Fi8Z7Q

7.Розігрування діалогу «At the restaurant».

Work in pairs. Use the prompts below (картки з опорними фразами) to make up a dialogue with your partner. You are in a restaurant and ordering a meal/serving a customer. Act out the dialogues in roles. Add your own phrases.

8. Оголошення завдань до проєктної роботи: «Crazy menu».

Вимоги до проєктної роботи:

Поділитися на групи по 4 чоловіки.

Обрати назву для свого закладу харчування, для якого будуть створювати «Crazy menu».

Розробити меню ( формат а4, малюнки до страв зобразити на меню).

Розподілити між собою ролі ( відвідувачі та офіціан, адміністратор закладу…).

Скласти та розіграти діалог « At the restaurant…» з використанням свого меню та назви закладу.

9. Оцінювання роботи на уроці.

10. Домашнє завдання: підготовка та оформлення проєкту по темі. Представити проєкт на уроці.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Підібрано і опрацьовано 10 джерел педагогічної та методичної інформації з теми підсумкової випускної роботи, 3 з яких є мережевими.

2. Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи.

Встановлено, що пошук нових підходів до навчання в школі з кожним роком стає все більш актуальним і необхідним. Професійне зростання вчителя неможливе без оволодіння новітніми педагогічними технологіями, інноваційними методами навчання. Метод проєктів є одним із найвідоміших способів активізації навчальної діяльності учнів.

3.У результаті використання інноваційних технологій здобувачі освіти вчаться аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу, самостійно знаходити можливості для вирішення проблеми. Метод проєктів усе більше привертає увагу педагогів, оскільки він дає можливість ефективно забезпечити розвиток творчої ініціативи й самостійності учнів та сприяє здійсненню безпосереднього зв’язку між набуттям учнями знань і вмінь та застосуванням їх у розв’язанні практичних завдань.

4.Цінність методу проєктів у поєднанні з інформаційними технологіями полягає в тому, що вони мають інтегрований та прикладний характер, більшою мірою зорієнтовані на формування компетентностей (інформаційна, комунікаційна, громадянська). У своєму змісті можуть торкатися реальних проблем, життєвих ситуацій і тим самим забезпечувати високий рівень пізнавального інтересу та мотивації здобувачів освіти.

5.Виконання проєкту передбачає зв'язок з реальним життям, незвичайність форми і самостійність виготовлення, створення матеріалів, що по суті є різними формами документування.

6. Вчитель, використовуючи у своїй діяльності метод проєктів, для успішної його реалізації, повинен пам’ятати про типи проєктів, їх характеристику та спрямованість; форми та етапи роботи над проєктами; враховувати індивідуальні вікові та групові особливості здобувачів освіти, місце проживання та події сьогодення.

7.Послуговування знаннями про переваги та недоліки методу проєктів дасть змогу викладачу передбачити та мінімізувати певні труднощі при використанні даного методу у своїй професійній діяльності.

8. Створено методичну розробку уроку іноземної мови (англійська), який проводився із застосуванням методу проєктів. Тип уроку обрано як «урок узагальнення та систематизації знань, умінь і навичок», вид уроку – «підготовка до написання та захисту проєкту». Методика проведення цього уроку зорієнтована на розвиток у здобувачів освіти прагнення до самостійного вирішення задач, креативного та творчого підходу з використанням іншомовного матеріалу, формування умінь діяти у нетипових умовах та сприяє набуттю досвіду прийняття рішень у процесі колективної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. В.С. Мількович « Проєктна діяльність на уроках трудового навчання»-Дрогобич, 2020 – 30с
2. Н.В. Кулалаєва «Теорія і практика проектного навчання у професійно-технічних навчальних закладах». Монографія – Житомир: «Полісся», 2019. – 208 с.
3. В.О. Гайдей, О.П. Міхно ; наук. консультант О. В. Сухомлинська «Метод проєктів в українській школі 1920–1930-х років» — Вінниця : Видавець ФОП Кушнір Ю. В., 2019. — 192 с.
4. С.С. Шевчук, «Реалізація сучасних освітніх практик у професійну підготовку фахівців сфери обслуговування.»-Біла Церква: БІНПО ДВНЗ «УМО» НАПНУ, 2018.
5. https://vseosvita.ua/library/embed/01007how-ec34.docx.html
6. https://naurok.com.ua/metodichni-rekomendaci-rozrobki-proektiv-355609.html
7. М. Голубенко «Проєктна діяльність у школі» – Київ.: Шкільний світ, 2007. – 128 с.
8.  Іжко Є. «Метод проектів як один із засобів оптимізації автономного навчання», Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Сер. «Педагогіка і психологія». Педагогічні науки. 2014. № 2 (8)
9. https://naurok.com.ua/efektivnist-vprovadzhennya-metodu-pro-ktiv-na-zanyattyah-v-pochatkoviy-shkoli-342818.html
10. Нерсисян М.А., Піроженко А.О. Англійська мова (11-й рік навчання, рівень стандарту) : підруч. для 11 класу закладів загальної середньої освіти / М.А. Нерсисян, А.О. Піроженко. – К.; Ірпінь : ТОВ «Видавництво «Перун», 2019. – 192 с.