ТЕМА: «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ В ШКОЛІ»

ТЕМА: «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ В ШКОЛІ»

Вчитель історії і правознавства Миколаївської загальноосвітньої школи №29 Мороз Євген Олександрович

У світлі сучасних вимог до шкільної освіти, в умовах переходу від навчально-дисциплінарної до особистісно-орієнтованої моделі освіти, навчання історії має сприяти встановленню взаєморозуміння між людьми з різними культурними, етнічними, мовними та релігійними традиціями, допомогти  сучасному  мешканцеві України усвідомити себе не лише представником своєї держави та регіону, а й громадянином Європи та світу. Важливими завданнями навчання історії є розвиток в учнів історичного мислення, розуміння багатоманітності і полі культурності світу, усвідомлення існування різномаїття етносів та їхнього взаємовпливу, формування позитивної історичної само ідентифікації, навичок творчої діяльності та вмінь використовувати здобутий досвід на практиці. Ці принципи покладено в основу програм з історії загальноосвітніх навчальних закладів України.

Історична освіта і наука відкривають чимало сторінок, які свідчать про те, що поряд із завоюваннями та перемогами йдуть трагедії та насильство, поряд із науково-технічними досягненнями – людські жертви і страждання, поряд з економічними ростом і збагаченням – голод, злидні і животіння.

Голокост для багатьох є відкриттям, непізнаними або маловідомими подіями. Відкривати їх допомагають учителі та учні, у співпраці яких народжуються навчальні програми, виховні заходи, науково-дослідницькі проекти і роботи на різні наукові конкурси, які не лише мають високу інформаційну насиченість, а й не залишають їх учасників байдужими. Історичні документи, карти, фотографії, відеоматеріали, свідчення, вірші і проза, музика та картини набувають надзвичайної сили і стають джерелами не лише пізнання історичних фактів, а й осмислення тих явищ, які стоять за ними.

Одним із шляхів вивчення питання Голокосту є залучення учнів до науково-дослідницької роботи. Коли тему розбивають на певні частини і намагаються її висвітлити і описати. Цікавими темами для наукових робіт можуть бути: «Львівське гетто», «Янівський табір», «Праведники народів світу», «Діти і Голокост», «ОУН, УПА і єврейське питання».

Написанню дослідницької роботи із теми Голокосту має передувати велика підготовча робота вчителя і учнів. Насамперед потрібно ознайомити учнів з історією цього явища, пересвідчитися, чи розуміють вони його загальний зміст. Тут у пригоді можуть стати різні джерела, у тому числі ресурси Інтернету. Учні повинні використовувати документи, фото, щоденники, відео свідчення.

Якщо створювати роботу або проект на місцевому матеріалі, потрібно обирати чітко визначену і досить обмежену інформацію, не намагатися в одній роботі охопити все, що відомо про події Голокосту в рідному місті чи області. Це має радше спонукати учнів до подальшої роботи, пошуку, досліджень.

Говорячи про переваги і важливість проведення уроків і наукових робіт за допомогою аналізу місцевих історичних джерел, варто також поставити запитання: де можна знайти такі джерела?

Усі матеріали умовно можна поділити на дві групи: джерела та вторинна література (книга, статті).

І. ДЖЕРЕЛА (ДОКУМЕНТИ)

1. Архіви.  Документальні джерела, залишені учасника подій після війни, як правило, потрапили до різних архівів, де зберігаються до сьогодні.

- Документи про воєнні події різних гілок органів німецької та румунської окупаційної влади, органів цивільної адміністрації, або органи місцевого самоврядування, які також використовували єврейську примусову працю.

- Документи радянського походження (наприклад, Надзвичайної державної комісії, яка збирала інформацію про жертви окупантів).

- Документи єврейських громад та їхнього керівництва.

2. Краєзнавчі обласні та місцеві музеї. Кожен дослідник може щось дізнатися про певні події у місцевості, яка його цікавить, з експозиції місцевого музею.

3. Приватні архіви. Важко переоцінити важливість численних фото- та писемних матеріалів, які зберігаються досі у багатьох родинах, - але також важко ознайомитися з ними, позаяк, як правило, зі зрозумілих причин не поспішають надати стороннім особам доступ до їхніх родинних архівів.

ІІ. ЛІТЕРАТУРА

1. Монографії, збірки статей, збірки документів. Обласні та місцеві бібліотеки.

2. Веб-ресурси, онлайн-бібліотеки.

ІІІ. УСНО-ІСТОРИЧНІ СВІДЧЕННЯ

1. Спогади, які вже записані та зберігаються

(Найбільшою є колекція Інституту Фонду Шоа університету Південної Каліфорнії, яка містить близько 3500 відеосвідчень  про Голокост в Україні про методику запису відеосвідчень. а також принципи їх обробки і каталогізації).

2. Спогади, які ще належить записати

У вчителя і учнів, котрі спробують створити наукове дослідження, майже напевне назбирається велика кількість інформації, якою вони забажають поділитися зі своїми колегами та однолітками. Свої дослідження і наробки можна представляти при створені різних проектів і участі у конкурсах.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Історія Голокосту: освіта та пам’ять. Посібник для вчителя. – Вид. 2-ге, випр. – К.: Український центр вивчення історії Голокосту, 2016. – 124с.

2. Педагогічний досвід навчання історії Голокосту: збірка методичних розробок. Частина 1 [упоряд. і заг. Ред.: Н. А. Сторчак]. – Миколаїв: ОІППО. – 184 с.