Тема: Необхідність міжнародної взаємодії у справі охорони довкілля.

Тема: Необхідність міжнародної взаємодії у справі охорони довкілля.

Правова діяльність міжнародного співтовариства у сфері охорони навколишнього середовища на сучасному етапі здійснюється в рамках Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

Ця програма була ухвалена в грудні 1972 р. на 27 сесії Генеральної асамблеї ООН. Відповідно до неї під егідою ООН засновані Рада керуючих Програмою, Фонд навколишнього середовища, Рада з координації природоохоронної діяльності організацій ООН.

Програма включає розділи:– "Населені пункти і життєве середовище";– "Здоров'я людини і чистота навколишнього середовища";– "Сухопутні екосистеми й управління ними";– "Навколишнє середовище і його розвиток";– "Океани";– "Міжнародне природоохоронне право";– "Енергія";– "Стихійні лиха";– "Підготовка кадрів у сфері охорони навколишнього середовища".

Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) 1962 р. є документом глобального (універсального) значення. На розвиток цієї Програми ухвалена значна кількість міжнародних актів, у числі яких понад 200 багатосторонніх.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ В ЕКОЛОГІЧНІЙ СФЕРІМіжнародне співробітництво України в екологічній сфері визначається Основними напрямами державної екологічної політики, а також міжнародними та міждержавними договорами та угодами.

Розв'язання сучасних екологічних проблем в Україні можливе лише в умовах широкого й активного міжнародного співробітництва всіх країн у цій сфері. Це зумовлено насамперед такими обставинами:– глобальним характером екологічних проблем;– транскордонним характером забруднення навколишнього середовища;– міжнародними зобов'язаннями України щодо охорони навколишнього природного середовища;– необхідністю міжнародного обміну досвідом і технологіями, можливістю залучення іноземних інвестицій.

Україна є учасником понад 20 міжнародних конвенцій та двосторонніх угод, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки випливають з положень вже ратифікованих а також тих, що знаходяться в стадії розгляду конвенцій та угод.

Виконання Україною зобов'язань, що випливають із зазначених багатосторонніх угод, потребує приведення внутрішнього законодавства у відповідність з нормами міжнародного права й урахування існуючої міжнародної практики під час розроблення нових законодавчих актів.

Поряд з виконанням зобов'язань України, що випливають із багатосторонніх договорів у галузі охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки, в перспективі має важливе значення подальше розширення міжнародного співробітництва за такими напрямами:

– співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони навколишнього природного середовища, серед яких можна назвати:1) ЮНЕП – програму ООН щодо навколишнього середовища;2) ЄЕК ООН – Європейську Економічну комісію ООН;3) ПРООН – Програму розвитку ООН;4) МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергетики ООН;5) ФАО – Організацію з продовольства й сільського господарства;6) Центр ООН по населених пунктах;7) Комісію сталого розвитку;8) Глобальний екологічний фонд та ін.;

– участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне море, Дунай, Карпати, Донбас та ін.);– участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії (проблеми відходів, перенесення забруднень повітряними і водними потоками та ін.).

Беручи участь у міжнародному співробітництві, Україна отримує допомогу в галузі охорони навколишнього природного середовища від міжнародного співтовариства.

Необхідно зазначити, що кількість фінансових ресурсів, які виділяються в Україні на охорону навколишнього середовища, відрізняє її від багатьох розвинених держав і, навіть, від деяких країн Центральної та Східної Європи. Це пов'язано з пізнім усвідомленням необхідності та вигідності інвестицій в охорону навколишнього середовища.

Втім, саме це дає змогу Україні розраховувати на міжнародне співробітництво і можливість отримання фінансової допомоги. Інтерес може становити доступ до ринку з метою залучення екологічно чистих технологій та обладнання для захисту навколишнього природного середовища України.

Інтеграція незалежної України у світове співтовариство уможливила безпосередньо міжнародну економічну, технічну та експертну допомогу. Головними її напрямами є:– гранти (безоплатна допомога) та в майбутньому можливі кредити Програми розвитку ООН, Програми охорони навколишнього природного середовища. Перші гранти було спрямовано на збереження біорізноманіття (дельта Дунаю та Східні Карпати), а також регіонально важливий проект – захист Чорного моря від забруднення;– допомога ЄС в рамках технічної допомоги країнам СНД (TACІS), хоча проблеми охорони навколишнього природного середовища не належать до пріоритетних програм TACІS;– міжнародна допомога окремих розвинених країн (США, Канади, Нідерландів, Німеччини, Данії, Великої Британії) як у рамках багатосторонніх програм, так і на підставі двосторонніх угод.

Міжнародна допомога насамперед повинна використовуватися згідно з внутрішніми регіональними пріоритетами для розв'язання проблем Дніпра та інших річок України, проблем якості питної води, проблем Донецько-придніпровського регіону, Полісся, Чорного та Азовського морів, ліквідації наслідків Чорнобильської аварії тощо.