Тема : "Основні теми з хореографічного мистецтва"

Борщівський будинок дитячої творчості

Основні теми з хореографічного мистецтва

Борщів -2020

     Укладач: Стефішин Христина Любомирівна, керівник хореографічного    гуртка

    Рецензенти: Николаїшин Надія Володимирівна, директор Борщівського будинку дитячої творчості;

     У посібнику розглядаються основні теми з хореографічного мистецтва. Особливу увагу звернено яку роль відігравало ужитті народу та  види хореографічного мистецтва.

    Навчальний посібник може бути користим для старшої групи та для керівників хореографії.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….

Хореографічне мистецтво та його відміні риси…………………..

Танець найстародавніший вид мистецтва………………………...

Самодіяльне хореографічне мистецтво та його роль в житті народу……

Види хореографічного мистецтва…………………………………...

Форми танців…………………………………………………………...

Застосування законів драматургії у постановці…………………...

Музика основа для створення танцю………………………………..

ВСТУП

  Танець – мистецтво узагальненої виразності умовне за своєю природою,метафоричністю та за своєю формою.

            У хореографічному мистецтві гармонійно поєднується яскрава видовачність , і глибокий зміст  у ньому необмежені можливості втілення. Пропонована робота знайомить з основними етапами зародження і формування хореографічного мистецтва,жанровою різноманітністю та класифікацією танців виразними засобами танцювальної культури.

         У кожному розділі розповідається про всі особливості хореографії та про різні тонкощі , які допоможуть краще пізнати його відміні риси. Також яку роль відігравали танці  в житті народу та дізнаємось про усі види хореографічного мистецтва та багато чого цікавого.

Хореографічне мистецтво та цого відміні ристи

    Поняття хореографія входить: класичні, народні,бальні танці. Саме слова хореографія з грецького походження (vopeo – танець, pucpo – писати).

    Танець – це мистецтво , а будь яке мистецтво повино відображати життя в образно художній формі. Танець – це мистецтво в якому, думки, почуття , переживання людини передаються за допомогою рухів , жестів , поз, міміки.

     Хореографія народилася з давніх-давен .В танцях зображали трудові процеси воєнної дії . І зміною національного устрою умови життя змінювались із ним характер і тематика мистецтва, а також народна хореографія. Нові теми образи з’явилися  в танцях нашої країни Великої Жовтневої революції. Народжувалися танці в яких по іншому вирішувалась тема праці, яка доставила людині радість та задоволення. Наприклад: українські танці ( навички, урожай ,льон) , молдавський ( збір винограду ) , узбецький ( хлопок) і т.д .

Ще Гололь в своїх Петербурських  записках у 1836 році писав            «Подивіться народні танці з’являються в різних кінцях світу . Іспанець танцює не так як швезарець ,шотландець ,німець . Росіяни не так , як французи , азіати. У одного танець розмовляючий у другого безчуттєвий у одного шалений,розгульний у іншого спокійний у одного напружений важкий у іншого легкий ,повітряний . Звідки взялась така різноманітність танців?». Вона народилася з характеру народу , його життя та образу занять.

Танець найстародавніший вид мистецтва

       Це мистецтво виникло в епоху Сивої давнини , що вважається одним з найстародавнішим. Та нашим далеким предкам танець приносив естетичність, радість але вони танцювали не тільки заради задоволення і розваги. Танець  супроводжував повсякденне трудове життя .  Полювання давало їжу та одяг розвивало у мисливців сміливість та винахідливість. Ось чому мисливська плясова стала першою плясовою . В ній він пластикою переказував  полювання на диких тварин та наслідував її звички.

Перші плясові обов’язково мали чіткий змістовний стержень включали  пантоміму та елементи копіювання . В них відображались різні трудові процеси ловля тварин,обробляння землі , збереження плодів.

        Пісні танці і пантоміма були взаємо пов’язана. Також були самостійні види мистецтва вони розділилися набагато пізніше. Зв'язок  між піснею і танцем зберігся до сьогоднішніх днів.

        Поезія краси через яку сприймається зміст та образи танцю ,впливають на людей ,які дивляться танець і також танцюють. Танець потрібен людям, як вид мистецтва який  створює красу своїми виразними засобами: пластичними, музичними , ритмічними , динамічними , зоровими  та духовними. Музично пластичні образи в танці завжди емоційно захоплюючі. Все це разом визначає особливу  поетику танцю його зв'язок з природою і народним музично поетичним складом будь – якого національного мистецтва.

Самодіяльне хореографічне мистецтво та його роль в житті народу

   Художня самодіяльність – це найпоширеніший  і  найулюбленіший  вид народної творчості  українського народу . Це художня творчість людей які займаються мистецтвами в додаток до своєї основної професії. Наш український народ заслужив  право на дійсно велике мистецтво . Ці слова  дійсно можна віднести з повною мірою і до хореографічного мистецтва . Вона глибоко сучасне тому що йому притаманна передача хореографічних образах, сила подиху епохи.

        Воно вічне тому що проникнути невичерпною любовю що людей , до всього світлого і прекрасного. З кожним роком самодіяльне мистецтво набуває все більшої і значення його для кожного з нас досить вагоме :

        1.Еститично виховує людей , почуття прекрасного і гарний смак формується краще коли людина сама творить красу , це збагачує людину духовно , сприяє культурній організації дозвілля .

        2. Художня  самодіяльність пропонує кращі зразки хореографії мистецтва.

        3. Розвиває художній смак та залучає до культури не самих лише учасників колективів, а й глядачів.

         4. Розвиток художньої самодіяльності сприяє розвитку професійного танцювального мистецтва.

         5. Збагачує знання , має значення в області танцювальної культури.

Це дійсно так тому що саме на основі самодіяльних колективів були створенні перші професійні ансамблі. Слід згадати фестиваль 1936 році в Москві після якого на основі кращих самодіяльних танцювальних колективів через 2 місяці було створено колектив відомий сьогодні як  державний Національний академічний ансамбль танцю імені Павла Вірського. Сьогодні танцювальні самодіяльні колективи  вирішують проблеми створення сценічних варіантів народного танцю  із збереженням національного колориту .

         Методика роботи керівника самодіяльного колективу процес навчання та виховання , і ставить своєю метою допомогти у вихованні людей на основі героїчного минулого народу на основі самого життя .

          Павло Вірський – під керівництвом Павла Вірського були створенні перші ансамблі народного танцю в Україні. Він став художнім керівником і балетмейстером ансамблю Київського особливого військового округу. Сьогодні викликають захоплення яскраві хореографічні композиції Павла Вірського : «Ми з України», «Ляльки», «Гопак» , «Сестри», «Про що верба плаче», «Запорожці»….

         Павло Вірський організатор ансамблю народного танцю України , який носить зараз його ім’я Моисеева.

          Організатор і керівник першого в світі ансамблю народного танцю геніальний російський характер , один з кращих балетмейстерів світу 20 століття . Своєю творчістю розпочав як балетмейстер  класичного танцю , поставив у московському Великому театрі  балети : «Саламбо», «Три товстуни», « Спартак».

          В репертуарі ансамблю більше ніж 300 танців в світі згадали  його ансамбль . Професійні ансамблі танцю були створені у всіх республіках бувалого Радянського Союзу  і вбільшості країн Східної Європи.

Види хореографічного мистецтва

        Хореографія є одним з видів мистецтва. За багато століть свого існування стала великим деревом якого крона багата різновидами . Об’єднана стовбуром та багатим корінням.

       Коріння - танець , який створювався народами  та промовляв на своїй образній мові ( побутовий танець) , а дерево зростає і вже не тільки побутові, але і сценічні танці мають свої відгалуження . Пропонують глядачу сцени яскраві види класичного танцю, характерного народного танцю , естрадного танцю , модерн, бального , побутового , спортивного, неокласичного .

       Сценічний танець – це танець , який виконується на глядача.

        Класичний танець - система танцювальних  рухів заснована на визначених позиціях ніг, рук, корпуса і голови.

         Характерний танець з французької (danse  caractéristique ) танець образів , виник в балетних спектаклів. Дав поштовх до пізніших форм народно сценічної хореографії.

         Народно сценічний танець - це результат колективної творчості переходячи від виконавця до виконавця з покоління в покоління з однієї місцевості до іншої . У кожного народу склалися свої танцювальні традиції хореографічно створюють народно сценічні танці на народно побутових.

         Естрадний танець вид сценічного танцю це танець , який виконується з естради , хоча на естраді використовуються всі різновиди танців.

         Модерн  виник ,як нова течія ,що заперечувала канони класичного танцю на користь вільної пластики рухів природно близьких людині. Поступово досвід привів цей вид сценічної хореографії до фактичного синтезу основи класики, вільної пластики та елементів фольклорної пластики танцю.Перші виконавці танцю модерну виділяються такі фігури Айседори Дункан , Марта Грехем , Марк Вильнан.

          Побутовий танець  - танець поза сценою. Беруть свій початок у хороводах, які є основою української народної хореографії. В цих танцях відображаються істотні риси характеру українського народу: волелюбність, героїзм, завзяття, винахідливість, дотепність, нестримна веселість тощо. Побутові танці є невід'ємною частиною щоденного життя народу. Їх виконують на масових вечорах, гулянках тощо.

         Бальний танець - термін бальні танці походить від слова бал, яке в свою чергу походить від латинського ballare, що означає танцювати. Міжнародні змагання з бальних танців поділяються на дві програми: стандартну і латиноамериканську, до кожної з яких входять по п'ять танців: вальс, віденський вальс, фокстрот, квікстеп та танго до стандартної програми, самба, румба, ча-ча-ча, пасодобль та джайв до латиноамериканської програми.

           Ритмо -  пластика одна з течій стилю модерн.

         Неокласичний - заснований на класичних традиціях, мистецтв античності відродження класицизму.

        Спортивний  танець - виконання спортивних комплексів танцювальних елементів під музику.

Форми танців

     Форма походить з латинської ( обрис ) форми для : загальні для народних танців :

• Хоровод – самий древній вид хореографічного мистецтва . Виник з відображення трудового процесу . Також являється весняним танцем. Відображає явище природи . Наприклад : «Веснянка», «А ми просто сіяли…», «Хміль», «Льон».
• Кадриль –  занесена до нас з Франції , танець по квадрату назва пішла від слова квадрат виконується на 4 чи 8 пар. Кадриль їй характерна різка зміна епізодів малюнків.
• Пляска -  масовий вид  хореографічного мистецтва носить імпровізований характер «Бариня Камаринськая» хоровод характерний .
• Форми класичного танцю : балети , адажіо , па-де-де (танець 2), па-де-труа (танець для 3), па-де-катр (танець для 4), па де сенк  (танець для 5), гран па (великий танець).

     Багато частина  танцювальна форма куди входить антре, кода , експозиція і варіація.

Варіація (зміна) – це невеликий танець для одного або декількох танцівників технічно ускладнених та композиційно розгорнутий.

Форми історично – побутового танцю : менует, ґават,  полонез, вальс, мазурка.

Форми спортивно бального танцю : танго, румба, джайф, самба, ча-ча-ча, пасадобель, віденський танець, фокстрот, квікстеп.

Танцювальні жанри : епічний жанр (історичний), історично  - побутовий (героїчний), ліричний, драматичний, трагедійний, комедійний, лірико – драматичний, поетичний, казковий, сатиричний, побутовий, трудовий, фантастичний.

Застосування законів драматургії у постановці

        Слово драматургія - (з грецької дія) в словнику іноземних мов, драматургія-це теорія мистецтво побудови драматургічного твору. Слово драматургія використовується дуже широко: музико-драматичні, хореографічна-драматургія, драматургія-вистав.

         Хореографічна драматургія - це конфліктний розвиток, дії хореографічного твору в основі якого сюжетний та суттєвий конфлікт розвивається напротязі музичного-хореографічної дії.

        Композиція від (лат.- створення, зв’язок, сполучення) - це сполучення зв’язок музики, хореографічної драматургії. Композиція складається з зряду складових частин, побутових та інших. Наоснові драматургії всі частини знаходяться в злагоді. Композиція припускає виразність засобів з темою, ідеєю та над завданням

.

До основних законів драматургії відноситься 5 складових частин:

- Експозиція;

- Зав’язка;

- Розвиток дії;

- Кульмінація ;

- Розв’язка;

       Експозиція – (від лат.- пояснення , перепис )- це початок танцю, знайомство глядача з виконавцем її завдання ознайомити з характером виконавця і дати початок танцю.

       Зав’язка – початок сюжету , дії основного малюнку ,основою рухів , конфлікту , початок розвитку образів . Характер яскравий виражаючий ,який запам’ятовується та викликає інтереси.

        Розвиток дії – складається з рядів ступенів приставляє собою розвиток малюнку характерного тексту , образу взаємовідносин сюжету , які приводять до кульмінації .

        Кульмінація –( від лат. – вершина ) – це самий складний малюнок  рухів і також найвища напруга дії саме сильне загострення дії. Часто кульмінація співпрацює з розв’язкою в цьому випадку виконання залишається на сцені закінчуючи танець у якійсь позі.

        Розв’язка -  це закінчення танцювального номера , малюнків , рухів , взаємовіцдносин , вихід із сцени.

Музика основа для  створення танцю

Музика – невід’ємна  частина хореографії в творчості виконавця чи балетмейстера вона являється джерелом яке живить його натхнення. Визначає атмосферний настрій та характер , який створюється в процесі роботи. Музика допомагає глядачу зрозуміти характер танцю емоційний стан персонажів , атмосферу танцю і обставини в яких він виконується.

        При виборі музики потрібно проаналізувати та звернути увагу на її зміст на те які почуття та думки вона викликає. Гармонійне злиття музики та танцю може виникнути тільки тоді коли вона відповідає змісту постановки. Підбираючи музику перш за все необхідно вирішити чи буде вона захоплююча та доступна для виконавців. Керівник навчає розбиратися в драматургічній музиці в її формах та виразних засобів. Іншим методом являється підбір музики відповідно до задуму.

        Постановник підбирає музику яка по своєму змістовному  жанрі відповідає. Також по змісту та його темі і ідеї.

        З допомогою концертмейстера та балетмейстера можна дещо змінювати темп виконання, динаміку звучання, підкреслити окремі нюанси або не порушувати цілісності композиторської музики і не робити скорочення  твору.

        Балетмейстер з’ясовує  для себе музичні теми ,які є в творі, їх характер та емоційність. Також мелодійність та ритмічність . Малюнок кожної теми - це музичний розмір ,який динамічно акцентується з художніми образами танців і вона може асоціюватися.

         Засвоївши музику балетмейстер складає для себе сценарій  і її драматургію в якій базується характер та емоційність кожної частини. Також простежується драматургічний зміст в співвідношенні  з композиційним планом. Це дає можливість злиття змісту ,музики та танцю.