Тема: Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

 

 

 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Груповий методист : Дефорж Г. В.  ________

Вчитель біології: ________

«____»________________2022 р

 

 

 

КОНСПЕКТ УРОКУ

з біології у 8 –Б класі

з теми : «Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи.»

студентки - практикантки  IV курсу

факультету математики, природничих наук та технологій

спеціальність 014 Середня освіта (Біологія та здоров’я людини)

Осікової Марини Володимирівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата проведення:

“______” _________________ 2022 року

Оцінка вчителя _______ ____________

  (підпис вчителя)

Урок 8. Тема: Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи.

Мета:

•ознайомити учнів з особливостями вищої нервової діяльності людини, розглянути механізми та принципи роботи процесів вищої нервової діяльності;

•розвивати вміння логічного мислення та знаходити причинно-наслідкові зв’язки між подіями на прикладі процесів вищої нервової діяльності;

•виховувати розуміння значення нормального перебігу процесів вищої нервової діяльності для збереження здоров’я людини.

Тип уроку: комбінований

Методи:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, м\медійна дошка.
в) практичний: виконання вправ, робота з підручником..
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань.
Обладнання: підручник, робочий зошит, презентація.

Базові поняття та терміни: вища нервова діяльність, типи ВНД, темперамент, збудження, гальмування

Міжпредметні зв’язки – фізіологія, медицина, історія, психологія.

Структура уроку:

І. Організаційний момент……………………………………………………..1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань………………………………………………..3 хв.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності…………………………………………7 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу……………………………………………...20 хв.

V. Узагальнення та систематизація знань…………………………………..10 хв.

VI. Підведення підсумків уроку………………………………………………2 хв.

VII. Домашнє завдання………………………………………………………..2 хв.

 

 

 

 

Хід уроку

І. Організаційний момент

Привітання вчителя і учнів. Перевірка готовності класу до уроку. Перевірка присутніх.

 ІІ. Актуалізація опорних знань
Повторення знань (у формі бесіди) про роль аналізаторів у пізнанні навколишнього світу, у формуванні поведінки, у пристосуванні людини до навколишніх умов.
- Що таке рефлекси, яке їхнє значення?
- Яку роль відіграє зір?
- Яке значення слуху?
- Чи відіграє нюх якусь роль?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Настрій, душевний стан і навіть відчуття щастя часто залежать не від життєвих обставин, а від нашого ставлення до них.  Одні й ті самі обставини можна сприймати по-різному. «Все, що не діється  — то на краще», — говорили мудрі. Візьміть це за правило, і тоді у вас буде менше підстав хвилюватися за своє психічне здоров’я.

Бесіда за запитаннями

- Який стан душі ви вважаєте обов’язковою складовою психічного здоров’я ?  

(Закоханість, щастя, доброта, вихованість, охайність, піднесення, здоровий глузд, реальність, товариськість тощо.)

-  Усе перераховане — це внутрішній світ людини. Яка наука вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якої знаходимо в цих явищах.?                                          (Психологія.)

- Яка система в організмі керує психічною діяльністю людини? (Нервова.)

- За допомогою яких двох властивостей нервова система здатна відображати реальність та пристосовувати організм до навколишнього середовища? (Збудливості і провідності, які лежать в основі рефлекторних реакцій, як вродженого і набутого так і набутого характеру.)

Завдання сьогоднішнього уроку — встановити зв'язок між вищою нервовою діяльністю (ВНД) психікою та їх значенням у житті людини.

Отже, відкриваємо зошити і записуємо тему сьогоднішнього уроку: Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи.

IV. Вивчення нового матеріалу

Значення нервової системи для формування поведінки людини. Умови середовища, у якому живе та діє людина, визначають її поведінку. Поведінку розглядають як своєрідну активність людини, спрямовану на задоволення потреб організму, спосіб, у який людина пристосовується до свого оточення.

Вам уже відомо, що пристосувальна діяльність організму до умов довкілля можлива завдяки постійному надходженню в мозок людини інформації про зміни зовнішнього й внутрішнього середовища та її аналізу.

Вищий рівень аналізу інформації в чутливих зонах кори півкуль головного мозку виявляється у психіці, яка характеризує особливості сприйняття світу людиною, її внутрішній світ.

ПОВЕДІНКА — пристосувальна діяльність, що охоплює сукупність дій і вчинків людини у відповідь на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників.

ПСИХІКА (від грец. psyche [психе] — душа) — властивість мозку відображати зовнішній світ у вигляді відчуттів, уявлень, думок, вольових дій тощо.

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (ВНД) — діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує різноманітні форми пристосування до умов навколишнього середовища.

В основі поведінки лежить певна система реакцій на подразники зовнішнього та внутрішнього середовища — рефлексів. Вони забезпечують взаємодію організму з навколишнім середовищем.

Вчення про вищу нервову діяльність. Ще в XIX ст. у праці «Рефлекси головного мозку» Іван Сеченов висловив гіпотезу про рефлекторний характер діяльності головного мозку. Він виявив зв’язок між найскладнішими проявами поведінки людини (психічними явищами — свідомістю, мисленням) і рефлекторною діяльністю мозку.

На початку XX ст. Іван Павлов розвинув ідеї Івана Сеченова. Він запропонував метод дослідження рефлекторної діяльності людини і тварин — метод умовних рефлексів. Іван Павлов створив учення про вищу нервову діяльність, яке обґрунтовує поведінку людини і тварин. Усю нервову діяльність організму засновник цього вчення поділив на нижчу і вищу.

Під нижчою нервовою діяльністю Іван Павлов розумів рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму та його рухової активності. Вищу нервову діяльність учений розглядав як рефлекторну діяльність мозку людини і тварин, що регулює взаємовідносини цілісного організму із зовнішнім світом.

Іван Павлов (1849-1936)                          Іван Сеченов (1829-1905)

За своєю сутністю вища нервова діяльність — сукупність умовних і складних безумовних рефлексів, що виробляються в корі та підкіркових структурах головного мозку. Вона забезпечує перебіг поведінкових реакцій організму завдяки найдосконалішим пристосуванням організму до умов існування. В основі цих пристосувань лежить здатність кори головного мозку швидко утворювати нові рефлекси і пригнічувати старі у відповідь на зміни в середовищі. Поняття «вища нервова діяльність» Іван Павлов уважав тотожним поняттю «психічна діяльність».

Нервові процеси, що лежать в основі вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність забезпечується двома основними нервовими процесами — збудженням і гальмуванням. Пригадайте, у чому полягає сутність цих нервових процесів. 

Ці процеси виникають у корі головного мозку під час дії різних подразників. І збудження, і гальмування, що виникають у певній зоні кори, поширюються на інші її ділянки. Через певний час це поширення змінюється концентрацією нервового процесу. Наприклад, коли людина опановує нові танцювальні рухи, спочатку спостерігається скорочення багатьох м’язів, які не беруть участі у виконанні руху. Це — наслідок поширення збудження в корі великих півкуль. Після багаторазових повторень рух стає чітким. Це можна пояснити концентрацією збудження в нервових центрах, які відповідають за узгоджене скорочення необхідних м’язів.

Концентрація збудження в одній ділянці кори спричиняє пригнічення діяльності інших ділянок (гальмування). З часом у збудженій ділянці розвивається гальмування, а навколо цієї ділянки — збудження. Наприклад, якщо людина зацікавлена розповіддю співбесідника, у корі великих півкуль розвивається тимчасова ділянка сильного збудження. Сторонні подразники внаслідок гальмування, що розвинулося навколо збудження, не сприймаються. І, навпаки, якщо розповідь нецікава, у центрах сприйняття інформації виникає гальмування. А в ділянках кори, які оточують ці центри, виникає збудження. Людина легко відволікається від змісту сторонніми подразниками.

Основні типи вищої нервової діяльності. Сукупність властивостей нервових процесів (збудження і гальмування), зумовлених спадково та набутих у процесі індивідуального життя, визначають тип вищої нервової діяльності (тип ВНД). Він формується в результаті взаємодії організму людини з навколишнім середовищем і визначає відмінності в поведінці й ставленні людей до тих самих впливів довкілля (іл. 124).

Наукове обґрунтування типів вищої нервової діяльності зробив Іван Павлов. Він виявив три основні показники процесів збудження та гальмування в головному мозку: силу, урівноваженість і рухливість. Сила нервових процесів — здатність клітин кори мозку зберігати адекватні реакції на подразники. Урівноваженість виявляється у співвідношенні процесів збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів — це швидкість переходу процесу збудження в гальмування, і навпаки.

 

Іл. 124. Реакція різних людей на ту саму ситуацію (за малюнком Х. Бідструпа)

 

Іл. 125. Типи вищої нервової діяльності

Так, залежно від сили процесів збудження і гальмування, можна виділити два типи вищої нервової діяльності — сильний і слабкий (іл. 125).

Слабкий тип ВНД не здатний розвивати сильні збуджувальні й гальмівні процеси. Нервові клітини швидко стомлюються та дуже легко гальмуються. Тому в організмі зі слабким типом особливо легко виникає гальмування, що охоплює великі ділянки кори великих півкуль. Формування збуджувальних рефлексів відбувається повільно, і вони хиткі, а гальмівні рефлекси — стійкі.

Сильний тип вищої нервової діяльності здатний розвивати сильні збуджувальні й гальмівні процеси. Він може бути врівноваженим і неврівноваженим. Сильний неврівноважений тип ВНД характеризується тим, що збудження клітин кори головного мозку є сильнішим, ніж гальмування. Формування збуджувальних рефлексів відбувається швидко, а гальмівних — повільно. Сильний урівноважений тип ВНД характеризується оптимальним співвідношенням сили процесів збудження і гальмування. Він може бути рухливим та інертним (нерухливим), залежно від швидкості зміни нервових процесів. На основі вивчення взаємозв’язків збудження і гальмування та поєднання їхніх показників Іван Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності (іл. 125).

Індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, урівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності, називають темпераментом. Тобто темперамент є зовнішнім проявом вищої нервової діяльності, а його тип визначається типом ВНД (див. табл. 8).

Таблиця 8

Відповідність типу ВНД типу темпераменту

Тип ВНД	Характеристика ВНД	Тип темпераменту
Сильний, урівноважений, рухливий	Значна рухливість нервових процесів	Сангвінік
Сильний, урівноважений, інертний	Мала рухливість нервових процесів	Флегматик
Сильний, неврівноважений	Перевага процесів збудження над процесами гальмування	Холерик
Слабкий	Слабко розвинені як збудження, так і гальмування	Меланхолік

Сангвінік (від лат. sanguis [сангвіс] — кров) — сильний, урівноважений, рухливий тип ВНД. Такі люди життєрадісні та працелюбні, дисципліновані, енергійні, допитливі, емоційно врівноважені, з великим самовладанням.

Флегматик (від гр. phlegma [флегма] — слиз) — сильний, урівноважений, інертний тип ВНД. У людей цього типу збудження змінюється гальмуванням повільно, перехід від одного виду діяльності до іншого утруднений. Вони помірно енергійні, емоційно стримані, спокійні, наполегливі, постійні у звичках і схильностях.

Холерик (від лат. cholericus [холерікус] — хворий на жовчну хворобу) — сильний, неврівноважений тип ВНД. У людей цього типу збудження домінує над гальмуванням. Вони енергійні, сміливі, схильні до рішучих дій, дуже емоційні, нестримані, іноді необачні у вчинках.

Меланхолік (від грец. μέλας χολή [мелас холе] — чорна жовч) — це слабкий тип ВНД. Люди даного типу пасивні, дуже вразливі, замкнені, схильні до пригніченості. Часто вони виражають свої емоції в різних видах мистецтва.

Основні типи вищої нервової діяльності в «чистому» вигляді трапляються доволі рідко. У більшості людей спостерігають ознаки всіх типів з переважанням одного з них. Тип вищої нервової діяльності є  вродженим й успадковується від батьків. Але в процесі індивідуального розвитку людини під впливом умов навколишнього середовища він може змінюватися.

Перегляд відео «Типи темпераменту і професійний вибір»

https://www.youtube.com/watch?v=eiB296Fsrhw&ab_channel=%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

Отже, вища нервова діяльність не є незмінною, вона може змінюватися під впливом виховання. Тому вчинки людей у життєвих ситуаціях визначаються, головним чином, здатністю стримувати себе і реагувати відповідно до норм, установлених суспільством. З огляду на це поведінка вихованої людини майже ніколи не відповідає запрограмованому типу вищої нервової діяльності.

ІV. Узагальнення і систематизація знань учнів

      Впарава «Визнач правильні твердження»

1. Поведінка – це пристосувальна діяльність, що охоплює сукупність дій і вчинків людини у відповідь на вплив внутрішніх і зовнішніх чинників. (так)

2. Сукупність властивостей нервових процесів (збудження і гальмування), зумовлених спадково та набутих у процесі індивідуального життя, визначають тип вищої нервової діяльності (тип ВНД). ( так)

3. Сукупність нервових процесів, що відбуваються у вищих відділах ЦНС, мають індивідуальний характер і забезпечують перебіг поведінкових реакцій людини  називають – вищою нервовою діяльністю (так)

4. Під нижчою нервовою діяльністю Іван Павлов розумів рефлекторну діяльність мозку людини і тварин, що регулює взаємовідносини цілісного організму із зовнішнім світом. ( ні, рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму та його рухової активності.)

5. Основними нервовими процесами, які координують вищу нервову діяльність людини, є збудження та гальмування (так)

6. Наукове обґрунтування типів вищої нервової діяльності зробив Іван Михайлович Сєченов ( ні, Павлов Іван Петрович)

7. Три основні показники процесів збудження та гальмування в головному мозку: силу, урівноваженість і рухливість. ( так)

8. Існує два типи вищої нервової діяльності (ні, чотири типи)

9. Жвавий тип вищої нервової діяльності характеризується такими особливостями нервових процесів: сильний, врівноважений, інертний (ні, сильний, врівноважений, рухливий)

10. Нестримний тип вищої нервової діяльності характеризується такими особливостями нервових процесів: сильний, неврівноважений (так)

11. Тип темпераменту сангвініка має спокійний тип вищої нервової діяльності (ні, жвавий тип)

12 Тип темпераменту холерика має нестримний тип вищої нервової діяльності (так)

13. Для типу темпераменту меланхоліка притаманні слабкі процеси збудження та гальмування (так)

14. Нестриманий, нетерплячий, запальний – це риси характеру, які притаманні флегматику (ні, холерику)

15. Надто образливий, хворобливо    чутливий, неенергійний, ненаполегливий – це риси характеру, які притаманні сангвініку (ні, меланхоліку)

16. Низька   чутливість та емоційністю, повільний але має високу працездатність - це риси характеру, які притаманні флегматику (так)

VI. Підведення підсумків уроку

На уроці:

Я дізнався ….

Мені сподобалось…..

Мені не сподобалось…

Мене зацікавило…

VII. Домашнє завдання

1. Опрацювати конспект.

2.  Виконати дослідницький практикум «Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту.»

Дослідницький практикум

ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ВНД ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Мета: формувати дослідницькі вміння в процесі визначення типу ВНД та властивостей темпераменту.

Обладнання: тестові завдання (на основі особистісного опитувальника Айзенка).

Хід роботи

1. Дослідження типів ВНД й темпераменту за допомогою тестів. Дайте відповіді на запитання тесту. Якщо твердження збігається з вашою думкою, позначте його знаком «+», якщо ні, то «-».

1.	Чи здійснюєте ви свою діяльність (навчання) без попереднього планування?
2.	Чи буває так, що ви почуваєте себе то щасливим, то нещасним без явних на те причин?
3.	Чи почуваєте ви себе щасливим, коли займаєтесь справою, що потребує миттєвих дій?
4.	Чи бувають у вас різкі зміни настрою без видимих на те причин?
5.	Під час нових знайомств ви першим виявляєте ініціативу?
6.	Чи часто ви буваєте в поганому настрої?
7.	Чи схильні ви діяти швидко та рішуче?
8.	Чи буває так, що ви намагаєтесь на чомусь зосередитись, але вам це не вдається?
9.	Ви є пристрасною людиною?
10.	Чи буває так, що під час розмови з іншими людьми ви присутні лише фізично, а подумки - відсутні?
11.	Чи відчуваєте ви дискомфорт без спілкування?
12.	Чи буває так, що часом ви сповнені енергією, а часом, навпаки, зовсім пасивні?

Обробка результатів

- Кількість «плюсів» на всі запитання з непарними номерами відкладіть на горизонтальній осі вправо від нуля.

- Кількість «мінусів» на всі запитання з непарними номерами відкладіть на горизонтальній осі вліво від нуля.

- Кількість «плюсів» на всі запитання з парними номерами відкладіть на вертикальній осі вгору від нуля.

- Кількість «мінусів» на всі запитання з парними номерами відкладіть на вертикальній осі вниз від нуля.

- Поєднайте крайні відкладені точки на осях. Площа отриманого чотирикутника відображає темперамент, а розподіл чотирикутника по секторах показує переважання типу темпераменту.

2. Визначення властивостей темпераменту. За допомогою таблиці оцініть властивості власного темпераменту.

Властивість	Сангвініки	Холерики	Флегматики	Меланхоліки
Чутливість	Знижена	Знижена	Знижена	Підвищена
Реактивність	Висока	Висока	Низька	Низька
Активність	Висока	Висока	Висока	Низька
Темп реакцій	Прискорений	Прискорений	Уповільнений	Уповільнений
Пластичність	Наявна	Немає	Немає	Немає
Емоційна збудливість	Підвищена	Підвищена	Знижена	Підвищена

Зробіть висновки!