Тема. Сезонні зміни у неживій природі взимку. Особливості зимової погоди. Випадання снігу

Дорога в дивосвіт

Урок 12

Тема. Сезонні зміни у неживій природі взимку. Особливості зимової погоди. Випадання снігу

Мета екскурсії: на основі спостережень розширювати уявлення учнів про зміну при­роди взимку {стан дерев і кущів, сніговий, висоту сонця, колір неба, температуру повітря). Обладнання: коробки; ножі; метр; термометр; бінокль; блокноти; олівці.

Підготовка до екскурси

За декілька днів до екскурсії вчитель визначає в лісі (парку) об'єкти для спостереження.

На уроках і позашкільний час учитель ознайомлює учнів із кар­тинами видатних художників, на яких зображена зимова природа. Бажано порекомендувати дітям самим найти і прочитати твори про

зиму.

Під час короткої розмови перед екскурсією учні згадують, яким був ліс восени: що вони там бачили, які ознаки осені. Учитель по­відомляє, що вони підуть у той самий ліс і побачать, як він змінився

із настанням зими.

ХІД УРОКУ-ЕКСКУРСІЇ

І.    Проведення екскурсії

Під час екскурсії учні спостерігають за висотою Сонця, кольо­ром неба, вимірюють товщину снігу в різних місцях, записуються результати вимірювання, визначають температуру повітря. Під час розмови з'ясовують, що в різних місцях товщина снігу неод­накова .

Учитель звертає увагу учнів на красу зимового пейзажу. Пропо­нує їм трохи постояти і послухати, чи шумить ліс, чи чути голоси

птахів.

Учні продовжують спостерігати за деревами, кущами, трав'яни­стими рослинами.

Діти згадують, що влітку дерева, кущі й трави були зеленими. Восени листя багатьох рослин стали жовтими, рожевими і бурими, опали. Діти відмічають, що взимку на деревах немає листя, тільки

на соснах і ялинках зеленіє хвоя, а на дубах висять закручені жовто-коричневі листки.

Учитель пояснює, що земля в лісі промерзла, коріння дерева не може вбирати із землі воду. Викопує невеликий кусок замерзлого ґрунту, який учні повинні принести до школи. Там його потрібно покласти в ящик і тримати в теплому місці, поливати і вести спостереження. Через деякий час на поверхні ґрунту з'являться зелені рослини. Учні з допомогою вчителя роблять висновок, що багато трав узимку не гинуть, але не можуть рости через холод.

Чому сосна і ялина зелені, якщо вони також не можуть вбирати своїм корінням воду із замерзлої землі? Щоб діти зрозуміли, учитель пропонує їм розглянути листя-голки цих дерев. Діти бачать, що вони дуже вузенькі, просочені смолою. Такі листки майже не випаровують воду, і тому сосна й ялина на зиму залишаються зеленими і не сохнуть.

Слід показати учням, що деякі трав'янисті рослини під снігом не замерзають і залишаються зеленими. Учитель пропонує в деяких місцях розгребти сніг під деревами і сказати, що вони там побачили (земляні рослини і мох), чому ці рослини зелені взимку (ці рослини вкриті снігом, який захищає від холоду). Під снігом температура вища, ніж температура навколишнього повітря.

У лісі завжди можна знайти пень, під корою якого живуть різні жуки, мухи і навіть метелики. Але вони не рухаються і здаються мертвими. Учитель пропонує покласти на долоню жука. Через декілька хвилин він відігріється і почне рухатися. Учні роблять висновок, що багато комах ховається від холоду під сніг і в різні сховища, перебувають у стані оціпеніння.

Не завжди можна побачити в лісі білку, зайця, ласку, лісову мишу, лисицю, косулю. Однак їх присутність можна визначити за слідами. Для зайця, наприклад, характерним є такий слід: спереду дві великі ямки (слід від задніх ніг), ззаду — дві маленькі (слід від передніх).

Задні ноги у зайця довші, ніж передні; під час бігу він відкидає їх уперед, передні, більш короткі, залишаються ззаду.

►► Підсумок екскурсії

Учитель підводить учнів до висновку, що життя в природі триває і взимку.

ІІ.   Повернення до класу

У куточку живої природи ставлять на вікно в банках із водою зрізані гілки дерев і кущів, спостерігають за їх розвитком.

ІІІ. Робота у зошиті (Урок 12)

IV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Написати невеликий твір на запропоновані теми: «Ліс узимку», «Дерева і кущі лісу», «Життя під снігом», «Ліс у зимовому вбранні».