Тема: Сфера поширення і головне призначення епістолярного стилю. Основні мовні стильові засоби епістолярного стилю. Тематика листів. Офіційне й неофіційне листування. Побудова епіс

План-конспект уроку з української мови

Верещаи Ольги Миколаївни

Для 11 класу

 

Тема: Сфера поширення і головне призначення епістолярного стилю. Основні мовні стильові засоби епістолярного стилю. Тематика листів. Офіційне й неофіційне листування. Побудова епістолярного тексту.

Мета: навчальна: розширити знання одинадцятикласників щодо призначення епістолярного стилю; ознайомити з тематикою листів; навчити писати офіційні й приватні листи;

розвивальна: формувати вміння правильно оформляти будь-які тексти в епістолярному стилі;

виховна: виховувати культуру мовлення.

Обладнання: посібник, зразки листів, український правопис.

Тип уроку: урок формування знань, умінь та навичок.

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

Вітання з класом, перевірка готовності учнів та класної кімнати до уроку.

 

II. Актуалізація опорних знань.

1.          Назвіть функціональні стилі української мови (Орієнтовна відповідь).

В українській літературній мові традиційно виокремлюють сім функціональних стилів: науковий, офіційно-діловий, розмовний, художній, публіцистичний, епістолярний, конфесійний.

2. Як ви взагалі розумієте поняття «стиль» (Орієнтовна відповідь).

Стиль – це функціональна підсистема літературної мови, що використовується у певній сфері суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексичних,

фразеологічних, граматичних. фонетичних). Тобто, це добирання таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми у певних умовах. Це своєрідне мистецтві і добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах.

Кожний стиль має:

•         сферу поширення й уживання (коло мовців);
•         функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
•         характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
•         систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

 

III. Повідомлення теми, мети уроку.

Листування як засіб дистанційної комунікації в минулому відігравало значно більшу роль, ніж у наші дні. Достатньо згадати, що в часи, коли не існувало наукових журналів, основним засобом поширення ідей та інформації серед учених слугували листи. У розвинених мовах існував навіть спеціальний стиль, що мав назву епістолярного («лист, послання»). Навчитися цього стилю можна було з «письмовників», у яких подавалися зразки листів на всі випадки життя. 1790 року у Львові було видано буквар із додатком «Політика світська» – правилами доброго тону, зокрема, як належить листуватися. Зрештою, і без таких посібників наші діди знали низку стандартних фраз, які були обов’язковими у кожному листі. Наприклад, практикувався такий зачин: У перших словах мого листа повідомляю, що я живий-здоровий, чого і тобі (Вам; всім) зичу.

 

IV. Ознайомлення із правилами і способами дій із застосуванням знань на практиці.

Слово вчителя

Епістолярний стиль — це стильовий різновид мови, який втілюється в таких проявах як листи та епістолярна творчість. Текст, написаний епістолярним стилем, може належати до різних сфер суспільної та індивідуальної свідомості людини та може бути стилістично неоднорідним. Не всі науковці вважають його самостійним стилем, а приписують його до підстилю розмовного стилю.

Епістолярний стиль   характерний для  листування щоденників, записних книжок, календарних  заміток і т. ін., хоч у практиці його звичайно пов'язують насамперед з листуванням, оскільки саме там він виявляється найвиразніше.

Сфера використання епістолярного стилю — офіційні міжколективні й

міжособистісні стосунки та неофіційні особисті зв'язки. Ділове листування в

установах і приватне листування в родині).

Основне призначення — регулювати правові, ділові, виробничі контакти, зв'язки між суб'єктами правових відносин, ділового партнерства та

підтримувати стосунки в родинах і товариських колах, групах мовців за інтересами.

Основні ознаки — персональність; інформаційна цілеспрямованість (зазвичай на конкретного адресата); авторське «я»; наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (Р. S. — приписка до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби:

•             адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;
•             різнотемна конкретним змістом лексика, вільний виклад змісту у приватних листа;
•             емоційно-експресивні засоби, варіантність норм і особливості порушення їх в інтимному листуванні;
•             поєднання компонентів художнього, публіцистичного й розмовного стилів і вироблення індивідуального авторського образу в листах-сповідях, листах-творах, листах-інформаціях.

Упродовж століть епістолярний стиль зазнавав змін. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним, скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань увічливості.

 

Існують такі види листування: приватне офіційне і приватне неофіційне.

Приватний офіційний лист пишуть за такою схемою:

1. Місце і дата написання – праворуч вгорі аркуша.

2. Звернення.

3. Основна частина.

4. Прикінцева частина.

5. Підпис автора (адресанта).

У приватному офіційному листі для звернення використовуються слова-регулятиви пан або добродій з означеннями, що засвідчують пошану, і прикладками найменуваннями статусу адресата, напр.: Шановний добродію редакторе!; Високоповажний пане професоре!; Вельмишановний пане міністре!

В основній частині викладають суть справи, з приводу якої написано листа. Прикінцева частина містить у собі формулу прощання з проханням дати відповідь; тут може бути також стисле повторення суті справи. Зразок:

 

Директорові Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського Кириченкові П. Р.

 

Прошу допустити до користування дисертаційними фондами ввіреної Вам бібліотеки аспіранта кафедри російської мови філологічного факультету Київського національного університету Дворниченко Людмилу Олександрівну, яка працює над дисертаційним дослідженням за темою «Лексико-семантична характеристика терміносистеми К. С. Станіславського».

 

Декан філологічного факультету          Підпис               Р. Р. Хміль

КНУ ім. Т. Шевченка

 

Зразок 2

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВИСТАВКОВИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИ

Адреса: 252022 Київ-22, пр. Глушкова, 1

Ректору Українського державного університету харчових технологій

Гулому І.С.

 

Шановний Іване Степановичу!

Національний виставковий центр України запрошує Вас, професорсько-викладацький склад і студентів Вашого навчального закладу ознайомитися з новою експозицією Головного павільйону "Україна сьогодні", створеної за Указом Президента України, яка розповідає про інтелектуальний та економічний потенціал нашої держави, її зовнішню, економічну і гуманітарну політику.

В експозиції понад 3000 експонатів, представлених 450 підприємствами, організаціями, установами, фірмами різних форм власності з усіх регіонів нашої держави, що працюють у сучасних економічних умовах. У створенні експозиції взяли участь майже всі міністерства й відомства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, усі облдержадміністрації, міськдержадміністрації Києва та Севастополя. Зокрема, тут можна ознайомитися з соціально-економічним портретом кожної області, наукомісткою конкурентоспроможною продукцією.

Експозиція інформує про сучасний рівень розвитку основних галузей промислового, паливно-енергетичного, агропромислового, будівельного, транспортного комплексів, інформатики і зв'язку, про гуманітарну політику держави.

Розділи експозиції доповнюються комп'ютерними програмами та відеофільмами з багатьох питань розвитку галузі.

Експозиція «Україна сьогодні» не тільки цікава за своїм змістом, але й може бути використана Вами для проведення на п базі навчальних та інших заходів.

Чекаємо на Ваші пропозиції про відвідування Головного павільйону НВЦ України.

Режим роботи: Контактні телефони:

з 10.00 до 17.30, крім суботи та неділі 251-91-40; 251-91-42

 

З повагою, заступник генерального (підпис) Т.Г. Цимбал директора НВЦ (печатка)

 

Структура приватного неофіційного листа має такий вигляд:

1. Місце і дата написання – вгорі праворуч.

2. Вітання – необов’язково.

3. Звернення.

4. Основна частина.

5. Прикінцева частина.

6. Формула прощання.

7. Підпис автора.

8. P.S. (постскриптум, від лат. post scriptum – “після написаного”) – необов’язково.

 

Лист М. М. Коцюбинського до В. К. Винниченка

24 серпня 1910 р.

Чернігів

Дорогий товаришу! Пишу до Вас коротко, бо не знаю, чи дійде сей лист, так я запізнився з одповідью. А то не з доброї волі. Повернувши з-за кордону щось коло 15 с. м., я не міг одшукати Вашого листа, якого мені не пересилали на Капрі і отже тільки сьогодня знайшов його.

Не знаю, як мені бути з “Універс.[итетською] бібліотекою”: я продав сеї свої оповідання “Знанію” яке ще сеї зими має випустити 1-й том. Отож-чи зручно давати ті самі річи і сюди і туди. Мабуть незручно.

Як бачите, починають російські видавці цікавитися нашою літературою, але як нас стріне російський читач – ото цікаво. Про Вашу повість чув я од тих, що її читали. Я дуже цікавий знати, яке вражіння вона зробить на мене. Хотів би перечитати. Може скажете прислати мені примірник? Буду дуже вдячний.

Ціле літо я спочивав та набувався сил на зиму. Звісно, за сей час нічого не писав, одкладаю на осінь роботу. З здоровям моїм доволі погана справа: у мене серйозна вада серця та до нього ще й астма на сердешному грунті. А при таких умовах, та ще тяжко заробляючи на хліб (література не нагодує!) – трудно писати багато. Дуже прохаю Вас одписати мені та надати певну адресу. Тоді й я напишу більше. Не хочеться багато писати, коли не маєш певности, що лист дійде до рук.

Як Ваше здоровя? Чи поправились?

Сердечно цілую Вас, дорогий товаришу. Бажаю Вам здоровя та успіху в праці.

Ваш М. Коцюбинський.

 

Слово вчителя

Слід зазначити, що в зв’язку з розвитком сучасному етапі науки і суспільної думки, ми майже не пишемо листи від руки, не користуємося послугами пошти. Тому, я хочу ознайомити вас із загальними правилами  спілкування електронною поштою:

•         Зазначайте обов’язково тему листа.
•         Формулюйте тему листа чітко та зрозуміло.
•         Починайте лист привітанням або зверненням до адресата.
•         Викладайте думки лаконічно, щоб зміст листа був максимально інформативним.
•         Використовуйте у повідомленні короткі речення.
•         Уникайте двозначності.
•         Не зловживайте великими буквами, знаками оклику та питання, адже їх застосовують для надання емоційності.
•         Не пишіть занадто великі за обсягом листи.
•         Уникайте скорочень, термінів, жаргонних висловів, якщо Ви не впевнені в тому, що вони зрозумілі адресату.
•         Застосовуйте слова ввічливості.
•         Закінчуйте лист підписом.
•         Пам’ятайте, що електронний підпис не повинен перевищувати 5–6 рядків, кількість символів у рядку повинна бути не більша ніж 70, а контактна інформація відправника має містити адресу, номер телефону, факсу, адресу інтернет-сторінки тощо.
•         Перечитуйте лист перед відправленням.
•         Додаткову інформацію надсилайте у вигляді заархівованого файла.
•         Не використовуйте робочу електронну пошту для особистих потреб.
•         Відповідайте на отримані листи одразу.
•         Не забувайте, що під час електронного листування необхідно дотримуватися конфіденційності.
•         Не надсилайте електронною поштою цінну інформацію, якщо не хочете, щоб зі змістом листа ознайомився не лише адресат.

 

V. Робота учнів і застосування вправ.

Визначте тип листа

Лист Лесі Українки до Сергія Мержинського

«Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборенно, нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже,створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя?»

 

Лист Франка до М. П. Драгоманова

27 жовтня 1883 р. Львів                                            Львів, 27/X 1883

Ласкавий добродію!

…Моя родина тисне мене, щоб я женився конче, та що ж, се діло таке, на котре чоловік не швидко зважиться. Поки що я сиджу у Львові і збираю матеріали до всяких писань. Для хліба пишу в «Ділі» отсе про бюджет крайовий, так, як і попереду про внески польські (Зибликевича, Вротновського і др.). У вільних хвилях виписую в бібліотеці Оссол[інських] матеріали для історії громадських шпихлірів у Галичині – діло, досі не тикане, а цікаве! Та тільки роботи багато, і коли буде готова, не знаю. При тім же вона вийде ширша, ніж зразу думалось, так що «Діло» ледве чи помістить, окрім короткого витягу. Треба буде удатись де-небудь за границю, тим більше, що тоді можна буде свобідніше розкрити циганство австрi[йського] [у]ряду.

… Шлю Вам пару пісень – не прогнівайтесь, що знов при купі, а також печатану 1848 р. пісню про зозуленьку, о котру Ви ген-топросили.

Жду Вашого листа і шлю Вам щире поздоровлення.

Ваш Іван Франко.

 

Лист Василя Симоненка до жінки.

«Люся!

Я втопився в твоїх синіх очах. Якби інша дівчина посміла про мене подумати так, як ти, запевняю тебе, що в кращому разі я ніколи з нею не розмовляв би навіть про Погоду. Але на тебе я навіть образився не дуже, бо ніхто ще мені так не заморочував голови, бо немає такої хвилини, щоб я не думав про тебе, і немає такої ночі, щоб не снилася ти мені.

Отже, якщо я для тебе що-небудь значу, облиш усякі видумки і повір мені. Сьогодні друзі вітають мене і дарують різні речі. Але ці подарунки нічого не варті проти того, що можеш подарувати мені ти, — бо в твоїх руках моє щастя.

Василь».

 

15 листопада 1839. Петербург.

Микито, рідний брате!

Минуло вже більш як півтора року, а я до тебе не на­писав ні півсловечка. Вибачай, голубе сизий, так тра­пилось. Скажу щиру правду…; я так собі думав — що ж, що я напишу письмо, хіба їм буде легше? Твого лиха не возьму на себе, а свого тобі не оддам. Так що ж з тих пи­сем? Папір збавлять та й годі. Воно, бач, і так і не так, а все-таки лучше, коли получиш, прочитаєш хоч одне слово рідне. Серце ніби засміється, коли знаєш, що там діється. Так отаке-то, мій голубе, нудно мені стало, що я не знаю, що у вас робиться. Та й ти таки не без то­го, щоб не згадав свого брата Тараса, школяра, — бо вже дуже давно, як ми з тобою бачились, та що ж робити ма(є)ш, коли Бог не хоче, потерпим ще трохи, а там, коли живі та здорові будем, — то, може, і побачимось…

Добраніч.

Твій рідний брат.

Тарас Шевченко.

 

13.11.1894 р.

Лист А. Кримського до І. Франка

Перш усього пам’ятайте, що я Вас дуже люблю, а через те зробити Вам якусь послугу — мені самому лю­бо. Отож давайте мені скільки хочете поручень, — я їх охоче сповнятиму, аби міг. Іноді справді я не можу швидко справуватись, бо живу на кондиції, не в городі, а під городом, — тим-то я й спізняюсь. Але чи раніше, чи пізніше, я все робитиму, що Вам треба буде (…)

Фотографію свою охоче шлю й дуже-дуже радий одержати Вашу.

Бувайте здорові!

Щиро Ваш люблячий

А. Кримський

 

VI. Підсумок уроку.

1. Коментоване виставлення оцінок.
2.          Домашнє завдання: за поданими схемами побудови офіційних та неофіційних листів, напишіть свій будь-якого обсягу.