Тема уроку: «Інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. ЇЇ сповідальність. Пейзажна й філософська лірика («Хай буде легко. Дотиком пера…», «Я вранці голос горлиці любл

Тема уроку: «Інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. ЇЇ сповідальність. Пейзажна й філософська лірика («Хай буде легко. Дотиком пера…», «Я вранці голос горлиці люблю…», «Недумано, негадано…», «Українське альфреско»)»

Мета:

• розглянути твори Ліни Костенко, визначаючи їх філософічну спрямованість і психологізм;
• розвивати вміння учнів задумуватися про вічні істини, про здатність людини протистояти уніфікації й насиллю над індивідуальністю;
• виховувати любов до поезії.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Л. Костенко, збірка творів поетеси, підручник.

І. Організаційний момент – 2 хв

ІІ. Мотиваційний етап – 2 хв

ІІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку – 1 хв

ІV. Актуалізація опорних знань учнів – 5 хв

V. Вивчення нового матеріалу – 20 хв

VІ. Закріплення знань, умінь та навичок – 10 хв

VІІ. Підбиття підсумків уроку – 3 хв

VІІІ. Домашнє завдання – 2 хв

      Хід уроку

І. Організаційний момент

Перевірка підготовки учнів до уроку.

ІІ. Мотиваційний етап

Епіграф уроку:

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться —

у мене жодних претензій нема

до Долі — моєї обраниці.

                            Л. Костенко

ІІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

ІV. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда:

–  Пригадайте, хто такі шістдесятники, чому  їх так називали?

–  Назвіть  відомих  шістдесятників:  поетів,  прозаїків,  перекладачів, літературних критиків. 

– Які теми висвітлювались шістдесятниками?

V. Вивчення нового матеріалу

Ліна Костенко — тонкий лірик, авторка прекрасних віршів, ніжних, чаруючих. Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну та громадянську: настільки тісно переплелися особисте та суспільне, настільки органічно вони вживлені в художнє полотно й до певної міри навіть живляться одне одним.

Безкомпромісність — ось пароль її поезії. У часи, коли ідеологічний контроль над словом і думкою людини після короткої хрущовської «відлиги» знову став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути такою, як усі.

У поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примітивізації людини. Неповторність — ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.

Основні мотиви її творчості — це: історія нашого народу, єднання людини з природою, філософічність буття, тема поета і поезії, тема кохання, тема війни, тема творчої праці, тема моралі тощо.

Вражає читача щирість висловленої думки, емоційність слова, за допомогою яких розкривається людська душа. І саме над нею найчастіше замислюється письменниця, її хвилює те, що спотворює душу, що знищує життя:

Не так страшна та річка Лета,

Не так цензура та гірка,                 

Як самознищення поета

Брехнею власного рядка.

Теорія літератури

Образи-архетипи — це образи, які вийшли за межі своєї епохи й набули загальнолюдського значення.

Філософська лірика

Хай буде легко. Дотиком пера. 
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. 
Цей білий світ — березова кора, 
по чорних днях побілена десь звідтам. 

Сьогодні сніг іти вже поривавсь. 
Сьогодні осінь похлинулась димом. 
Хай буде гірко. Спогадом про Вас. 
Хай буде світло, спогадом предивним. 

Хай не розбудить смутку телефон. 
Нехай печаль не зрушиться листами. 
Хай буде легко. Це був тільки сон, 
що ледь торкнувся пам'яті вустами. 

Вірш Ліни Костенко «Хай буде легко...» — філософський етюд про пам’ять, про почуття, про відчуття життя, у якому переміша­лися чорне й біле, добро й зло. Людині потрібне інколи не лише солодке, а и гірке, не лише світле, а и темне, щоб більше поці­нувати те добре, світле, що є.

Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина. Думки про справжні цінності, про сенс у житті, духовність і бездуховність порушено у вірші «Вже почалось, мабуть, майбутнє». Тут читаємо: «Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине». Розуміючи швидкоплинність матеріальних цінностей, завжди треба пам’ятати про духовні: красу, мистецтво, любов до людей, любов і вірність батьківщині. У поезії Ліни Костенко є свої лейтмотиви, тобто наскрізні теми, образи.

Пейзажна лірика

Я вранці голос горлиці люблю. 
Скрипучі гальма першого трамваю 
я забуваю, зовсім забуваю. 

Я вранці голос горлиці люблю. 

Чи, може, це ввижається мені 
той несказанний камертон природи, 
де зорі ясні і де тихі води? — 

Я вранці голос горлиці люблю! 

Я скучила за дивним зойком слова. 
Мого народу гілочка тернова. 
Гарячий лоб до шибки притулю. 

Я вранці голос горлиці люблю... 

Тема: любов людини до природи у її найдрібніших проявах.
Ідея: оспівування краси незайманої природи, яка має великі переваги  перед  красою міста; сприйняття образу України, освітленого ясними зорями та омитого тихими водами. У пейзажній ліриці Ліни Костенко часто зустрічаємо слово «люблю».

Елегійну й разом із тим зворушливу картину малює Л. Костенко у своїй поезії «Українське альфреско», навіяну, очевидно, казкою. А також роздумами про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дітьми та онуками, іншим — не дала їх. Тільки сусідським дітям можуть дід та баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потім — бути один для одного, як «остання в світі казка», на яку, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.
Вірші Ліни Костенко нікого з читачів не залишають байдужими, вони сповнені справжньої, непідробної любові — до людини, природи, рідного краю. Все, про що пише письменниця — про події сивої давнини чи кохання, красу навколишнього світу чи поезію,— читати однаково цікаво.

Інтимна лірика

Емоційним багатством відзначається й інтимна лірика Ліни Костенко, пронизана мотивом любові як прекрасної стихії ніжності й осяяння душі.

Це дуже характерні для інтимної лірики Ліни Костенко рядки з вірша «Недумано, негадано». Ще й тим характерні, що в них — бунт проти напівлюбові, лукавства й розрахунку.

Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані.

Такі сади були тоді розхристані.

І вся в гірляндах, як індійська жриця,

Весна ряхтіла в іскорках роси.

Плакучі верби не могли журиться,

Такі були у іволг голоси!                       

На перший погляд здається, що про кохання тут не сказано жодного слова. Але це поверхове враження. Насправді ж тут кожне слово промовляє про любов. Навіть не промовляє, а кричить, шаленіє. Бо йдеться про свято любові. У поетеси немає слів, які про це свято сказали б прямо. Тому вона показує захмелілу від щастя природу — розхристані, немов сп’янілі від весняної повноти життя, сади, гостру свіжість вранішньої роси, що виблискує під першими сонячними променями, бентежно-радісний спів птахів, що не дають журитися навіть плакучим вербам.

VІ. Закріплення знань, умінь та навичок

Зробити аналіз улюбленої поезії Ліни Костенко за наступною схемою:

1. Історія створення.

2. Тематика (мотиви в ліричному творі).

3. Ідейна спрямованість твору, його пафос.

4. Жанр, його особливості.

5. Головні герої та їхня характеристика (ліричний герой у ліричному творі).

6. Особливості композиції: сюжет (ця особливість стосується неліричного твору), позасюжетні елементи.

7. Мовно-виражальні засоби у творі.

8. Місце твору в доробку письменника, національній (світовій) літературі.

VІІ. Підсумки уроку

Оцінювання аналізування учнями поезій

VІІІ. Домашнє завдання

Прочитати роман у віршах «Маруся Чурай», вивчити вірш «Страшні слова, коли вони мовчать» напам’ять.