Тема заходу "Трагедія урочища Сандармох."

Тема: Трагедія урочища Сандармох.

Мета:

•           Розкрити невідомі сторінки історії України 30-х років ХХ століття, поглибити знання ліцеїстів з теми «Розстріляне Відродження», показати трагедію українського народу в контексті знищення інтелігенції  різних народів Радянського Союзу;
•           Розвивати вміння виступу перед аудиторією; розвивати вміння мислити, вміння самостійно працювати, висловлювати свої судження.
•           Виховувати у ліцеїстів повагу до історії, спонукати їх до пошуку нових невідомих сторінок історії.

Вечір – реквієм.

Ведуча1.
«Елітою зараз себе називають люди, які насправді за своїми моральними й інтелектуальними якостями стоять навіть нижче пересічного українця. Нація без еліти - це і є наслідок Сандармоху.»

Оксана Забужко, письменниця

Учень

Помолимось за тих, що у розлуці
Помруть, відірвані від рідних хат;
Помолимось за тих, що у розпуці
Вночі гризуть залізні штаби ґрат,
Що душать жаль у невимовній муці,
За тих, кого веде на страту кат.
Над ними, Господи, в небесній тверді
Простри свої долоні милосерді!

Ведучий 3.

Цими днями минає 80 років відтоді, як  1111 в'язнів так званого "Соловецького етапу" розстріляли в урочищі Сандармох на півночі сучасної Росії.

Ведучий 4.

Українська історія – це історія подолання. Український народ був і є дуже терплячий. І це, мабуть, та його найслабша риса, на яку тиснуть ті, хто прагне лише влади, збагачення та наживи. Цим користувалася й владна комуністична  верхівка Радянського Союзу.
Масові репресії, що здійснювалися в СРСР у 1930-х -1950-х роках, а потім у значно менших масштабах, але все ж продовжувалися аж до самого розпаду Радянської  імперії, залишили темний слід в історії України та Радянського Союзу загалом.
Карали усіх, хто здавався «контрреволюційним елементом» чи міг таким стати, усіх «інакомислячих», усіх, хто, спочатку міг скласти конкуренцію «великому Сталінові», а потім усіх, хто багато знав про нього самого та про його методи.
Ведучий 5
Сотні тисяч життів було забрано, мільйони понівечено через «ідеологію», за якою ховалася брехня, страх та зневага до народу. «Радянська влада», ота «радянська держава», про яку говорив академік Кримський, що вона нагороджує всіх рівно й однаково, справді таки ставилася до всіх однаково – до табору потрапляли усі: герої революції, ідеологи Компартії, міністри, робітники, селяни, злодії і вбивці. Причому кулю у потилицю за вироком «трійки» найчастіше отримували не кримінальні, а «політичні злочинці».
Ведучий 1

Серед тих, кого стратили з 27 жовтня -  4 листопада 1937 року, згідно з різними джерелами було від 100 до 300 українців - вчені, культурні, державні діячі, священнослужителі. Через це Сандармох називають "українською Голгофою", або місцем загибелі "розстріляного відродження."

Ведучий 2

Постановою Політбюро ЦК ВКП(б)  від 2 липня 1937 року «Про антирадянські елементи» було наказано взяти на облік усіх в’язнів і куркулів, які поверталися з місць відбуття покарань чи заслання, з метою виявлення і знищення найбільш ворожих із них. Кожна республіка, область, район отримала визначені ліміти на розстріли і ув’язнення.
Не оминула ця доля і в’язнів Соловецьких островів (перший концентраційний табір СРСР). Вважається, що оскільки велику кількість людей на островах складно поховати (ґрунт там для цього малопридатний), в’язнів мали вивозити етапами на материк і там знищувати.
Ведучий 3

Скільки людського болю, страждань і смертей бачило карельське урочище Сандаромох?!
Тут на площі у 10 гектарів у 30-х роках вже минулого століття сталінське НКВС розстріляно і заховало у спільних ямах понад 9500 осіб 58 національностей. Переважно це були спецпоселенці і в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецького табору, а також жителі навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям. Розстріли проводилися таємно.
Ведучий 5
Могили розкрили свої страшні таємниці лише у липні 1997 року. А розкриті архіви допомогли встановити дослідникам, що Сандармох є місцем масового розстрілу 1111 в’язнів соловецького етапу 1937 року. Серед них — видатні майстри культури, вчені, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР.
Ведучий 1
Восени 1937 року соловецький етап вивезли з островів, відтак його слід губився. Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак у 1995 році зусиллями директора науково-дослідного центру «Меморіал» в архівах Регіонального управління ФСБ в Архангельську було знайдено оригінальні документи, зокрема — розстрільні списки. Виконавцем злочину був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв. Іноді йому асистував помічник коменданта  Георгій Алафер.

Ведучий 2

«1937-й був роком, коли «революція почала пожирати своїх дітей», – сказала письменниця Оксана Забужко. І щоб пояснити цю тезу, людині, яка взагалі не знає історії СРСР, достатньо буде лише сказати, що за 5 днів до «відзначення 20-ї річниці «Великої Жовтневої соціалістичної революції», в урочищі Сандармох було убито 1111 представників
"Культурний і інтелектуальний цвіт української нації ліг впродовж чотирьох днів - зв'язані докупи, щоб економити, розстріляні на двох однією кулею, зокрема Курбас і Куліш. Це якийсь надчасовий ґротеск, якщо уявити собі отак тих двох геніїв, які були геніальними далеко не тільки в масштабах української культури
Ведучий 3
Як сильна хвиля під час шторму вдаряється об берег і нищить його, так сталінський режим в 1930-х роках розтрощив потужну стіну, яка захищала самобутність української нації. Стіна ця – наша інтелігенція.
Ведучий 4

Серед розстріляних у Сандармосі загинув і цвіт української інтелігенції. Їхні імена і долі утаємничували, про них мовчали, їхні доробки на не одне десятиріччя ніби канули в безодню. Але тепер ми знаємо про них. Наша національна пам’ять збагачена, а гордість за незламних духом переповнює серця.
Ведучий 5

Микола Куліш – український письменник, драматург, режисер, громадський діяч. Воював на фронтах Першої світової. Автор п’єс «97», «Комуна в степах», комедії-фарсу «Хулій Хурина», «Зона». Творчі вершини митця – п’єси «Народний Малахій» і «Мина Мазайло»; тема цих творів – облудність ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища. У 1930-х написав «Маклену Грасу», «Прощай, село», «Вічний бунт» та інші п’єси. Більшість його творів поставлено на сцені театру «Березіль» Леся Курбаса. Розстріляний 3 листопада 1937-го...
Ведучий 1
У ту саму ніч, коли було страчено Миколу Куліша, дістав кулю і Микола Хам – уродженець Галичини. До арешту він був науковим співробітником Південного інституту молочного господарства в Харкові. У «Партії москвофілів» перебував ще в дорадянський час. Згодом, у середині 1920-х, був депутатом польського сейму. У 1930-му приїхав до УСРР, був активістом Міжнародної організації допомоги борцям революції. Репресований, запроторений на Соловки. А там у 1937-му несудовий орган ухвалив:  Миколу Хама розстріляти.
Ведучий 2
У тих же списках Сандармоху були: відомий не лише Україні, але і світові письменник Євген Плужник, світлий романтик Валер’ян Підмогильний і філософ Валер’ян Поліщук, вдумливий і мудрий Олекса Слісаренко та романтичний Мирослав Гірчан, зболений за рідним краєм Григорій Епік. Тут, у сандармоських могильниках лежать селянин Порфир Желізняк, механік Тарас Кириленко і профспілковий діяч Яків Шкеров, агроном Дмитро Григорович, технік Борис Древаль і ще, і ще, і ще… Лише за те, що прагнули бути не більшовицькими яничарами, а українцями.

Ведучий 3.
У ті страшні роки було позбавлено життя журналістів Василь Атаманюк-Яблуненко, Марко Вороний; професорів Олександр Іванович Бадан-Яворенко , Петро Дятлів , Володимир Чехівський; священника Михайло Вольф ; історика Сергія Грушевського, письменника  Миколу Зерова, письменника та міністра освіти УНР Антін Крушельницький. І ці прізвища – лише незначна частина від загальної кількості вбитих. Кожен із них – це втрата, біль, страждання...

Ведучий 4

«І третина моря зробилася кров’ю» – чи й не про ті страшні ночі соловецької трагедії сказано у Біблії в об’явленні святого Іоана Богослова. А світ ще майже 6 десятиліть нічого не знав про Сандармох, а ті, хто знали – мовчали, бо вони були убивцями. Не знала й Україна за «що її Господь карав». Покоління жили у безпам’ятстві, а більшість із тих, хто можуть вже знати – відмахуються: не треба, мовляв, чіпати кісток минулого.
Та жити у безпам’ятстві – прирікати себе на нові біди. Страшно за долю багатостраждальної української землі. Знаю, ніколи ми не зберемо всіх, розсіяних по світах українців, розтерзаних, спалених живцем, скошених кулями. Але з нами має бути пам’ять як свідок на суді історії, пам’ять нашої нації.

Ведучий 5

Україні відкрилася ще одна чорна сторінка її історії. Жертви Сандармоху, жертви сталінізму дочекалися правди про їхню загибель і, мабуть, заспокоєння своїх душ

Учень

Тож ревно помолімося за всіх,
Кого сувора доля не пригорне,
Хто не зазна ні радості, ні втіх,
За всіх, кого нещадно чавлять жорна,
Кому завмер у горлі криком сміх,
Чиї неясні дні, як ночі, чорні.
Ти, Боже, їх у темряві не кинь,
Благослови їм шлях серед пустинь.