Темперамент. Характер. Здібності.Темперамент.

Темперамент Характер Здібності Лекція №2

Темперамент — це вроджені форми поведінки, які виявляються в динаміці, тонусі та врівноваженості реакцій на життєві впливи. Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини.Історія розвитку вчення про темперамент. Вчення про темперамент має свою історію. Ще в стародавні часи вчені звернули увагу на відмінності між людьми. Так, грецький лікар Гіппократ (бл.460 - бл.377 до н.е.) зробив першу спробу з'ясувати, чим зумовлюються індивідуальні відмінності в поведінці людей. Він та його послідовник Гален дійшли висновку, що ці відмінності визначає різне співвідношення основних видів рідини в організмі людини.

Якщо переважає кров - людина поводиться як сангвінік, якщо слиз - флегматик, якщо жовта жовч - холерик, якщо чорна жовч - меланхолік. Оптимальне співвідношення цих рідин визначає здоров'я, тоді як непропорційне є джерелом різних захворювань. Ця теорія дістала назву гуморальної (від лат. рідина) теорії темпераменту Гіппократа - Галена і довгий час була провідною. Головним пропагандистом конституційної типології вважають Е. Кречмера, котрий у 1921 р видав працю „ Будова тіла та характер". Основою думкою цього дослідження є те, що люди з певним типом, будови тіла мають певні психічні особливості та схильність до психічних захворювань. Е. Кречмер виділив чотири конституційні типи.

Тип вищої нервової діяльності та темперамент. Наукове розв'язання питання основ темперамент вперше дав І. П. Павлов у своєму вченні про типи нервової системи тварин і людини, він, доводячи наявність певної закономірності у вияві індивідуальних відмінностей, висунув гіпотезу про те, що в основі їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів - збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.

Сила нервової системи визначає її працездатність. Вона виявляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження. Врівноваженість нервових процесів - це баланс між процесами збудження та гальмування, а їх рухливість - швидкість зміни збудження та гальмування. Рухливість нервових процесів виявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходити від пасивного стану до активного, чи навпаки. Протилежною рухливості якістю є інертність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.

Холерик. Сильний Неврівноважений Рухливий. Сангвінік. Сильний Урівноважений Рухливий. Флегматик. Сильний Урівноважений Малорухливий. Меланхолік. Слабкий НеврівноваженийІнертний. Характеристика типів темпераменту у відповідності до властивостей ЦНС

- лабільність - швидкість виникнення та перебігу збудження і гальмування;- сенситивність - міра чутливості до явищ дійсності;- реактивність - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;- активність - характеризується тим, наскільки людина діяльна під час подолання перешкод;- темп реакцій - швидкість перебігу психічних процесів та реакцій;- пластичність - гнучкість, легкість пристосування до нових умов;- ригідність - інертність, нечутливість до зміни умов;- екстраверсія - спрямованість особистості на довкілля, людей, предмети, події;- інтроверсія - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкнутість;- емоційна збудливість - характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію. Властивості темпераменту

Характер. Характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе. Тому в психологічній науці характер (від грецьк. character - риса, відбиток, чеканка, печатка) розглядається як сукупність істотних, стрижневих і найбільш стійких індивідуальних якостей, що виявляються в діяльності, спілкуванні та поведінці.

Ставлення до інших людей: принциповість та безпринципність, правдивість, тактовність, грубість, уміння спілкуватися, чуйність, ввічливість Ставлення особистості до себе: самолюбство, почуття власної гідності чи невпевненість, приниженість, скромність, самокритичність. Ставлення до справи, до праці: ентузіазм, серйозність, відповідальність за доручену справу, занепокоєння результатами, працьовитість, ініціативність, лінощі, недбальство, байдужість. Ставлення до речей: акуратність чи недбалість, бережливість або варварське ставлення.

Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними. Загостреність таких рис виявляється спонтанно, як тільки людина потрапляє в адекватні цим рисам умови. Такі умови провокують прояв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність вираженості певних рис людини називають їх акцентуацією.

Акцентуації характеру за Лічко. Гіпертимний Циклоїдний Лабільний Нестійкий Конформний Істероїдний Психастенічний Шизоїдний Сенситивний Епілептоїдний

ЗдібностіЗдібності — це своєрідні властивості людини, її інтелекту, що вияв­ляються в навчальній, трудовій, особливо науковій та іншій діяльності і є необхідною умовою її успіху. Здібності — це індивідуально-психологічні особливості особистості, які є умовою успішного здійснення певної діяльності й визначають відмінності в оволодінні необхідними для неї знаннями, вміннями та навичками.

Структура здібностей До загальних властивостей особистості належать індивідуально-психологічні якості, що характеризують належність людини до одного з трьох типів людей, визначених І. Павловим як "художній", "розумовий" та "середній". Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характеризує "художній" тип (властиві яскравість образів, жива вразливість, емоційність), другої — "розумовий«(вміння оперувати абстрактним матеріалом, поняттями, математичними залежностями). Рівновага обох систем дає "середній" тип. До часткових властивостей людини,належать:- уважність - здатність тривало і стійко зосереджуватися на завданні, об'єкті діяльності (що складніше завдання, то більшої зосередженості воно потребує);- чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість. Важливе значення тут мають такі якості мислення, як широта, глибина, якість, послідовність,самостійність, ритичність, гнучкість

Різновиди здібностей. Загальними називаються здібності, які певною мірою виявляють­ся в усіх видах діяльності — навчанні, праці, грі, розумовій діяльності тощо. Завдяки загальним здібностям люди успішно оволодівають різними видами діяльності, легко переходять від однієї діяльності до іншої. В учнів загальні здібності виявляються в успішному засвоєнні різних навчальних дисциплін. Спеціальні здібності виявляються у спеціальних видах діяльності. Наявність певних властивостей є підґрунтям спеціальних здібностей. Так, уява — важлива ознака літературних здібностей, абсолютний музичний слух — підґрунтя музичних здібностей. Загальні та спеціальні здібності взаємопов'язані й доповнюють одні одних.